Archivum Sententiarum

Я та Інший In Критика, № 5 (31), 2000, сс. 20-22.

2025-10-16T15:14:41+00:00

Стаття присвячена філософському доробку Емануеля Левінаса. Текст статті складається зі вступу та семи частин: 1) Стиль письма; 2) Левінас і німецька феноменологія; 3) Ідея тотальності й нескінченності; 4) Левінас і юдаїзм; 5) Сартр і Левінас; 6) Левінас і Рікер; 7) Концепція історії.

У вступі авторка наголошує на необхідності не вульгаризованої, заснованої на першоджерелах рецепції філософських ідей Левінаса у зв’язку з виходом перекладу українською мовою збірки його статей «Між нами. Дослідження думки-про-іншого».

Перша частина статті зосереджена на ролі метафори як інструменту пошуку відкритого, не таємничого слова, ідеал якого Левінас вбачає в мові давньогрецьких філософів.

Друга частина розглядає стосунки філософа з феноменологічною традицією: від впливу на нього феноменологічного проєкту наближення до речей до концепції Іншого, у якій Левінас відходить від традиційної феноменології. Авторка акцентує увагу на відповідальності, у вигляді якої існує стосунок з Іншим в етиці Левінаса.

У третій частині статті описано, як Левінас повстає проти властивого для західної філософії прагнення до тотальності, вершиною якого постає діалектика Геґеля.

У четвертій частині йдеться про вплив юдаїзму на філософа, зокрема про своєрідне поєднання юдейських та грецьких впливів в його етиці.

У фокусі п’ятої частини знаходиться контрастність біографій та філософських ідей Сартра й Левінаса.

Шоста частина розглядає філософський діалог Левінаса з Полем Рікером. Основну відмінність між поглядами двох мислителів авторка вбачає в їхньому ставленні до смерті та специфіці тлумачення зв’язку Я з Іншим.

У сьомій частині розглянуто заперечення Левінасом лінійного бачення історії, наслідком якого стало його засудження революцій та тоталітаризму.

Імперія як дискурс In Критика, № 9 (59), 2002, сс. 2-6.

2025-10-16T15:02:10+00:00

Стаття є рецензією на книгу Мирослава Шкандрія «Russia and Ukraine. Literature and the Discourse of Empire from Napoleonic to Postcolonial Times». Матеріал складається зі вступу та чотирьох частин.

У вступі автор критикує спроби застосовувати постколоніальну оптику до українського контексту за надмірне фокусування на темі українського націоналізму.

У першій частині зазначається, що Шкандрій не розкриває питання доцільності використання терміну «колонія» щодо України та не дає вичерпного визначення терміну «дискурс». Автор рефлексує на тему інтерналізації українцями погляду на власну культуру як на слабку й неповноцінну як наслідку культурного імперіалізму.

Друга частина зосереджена на міфологемах, які російська література використовувала, щоб закріпити амбівалентний статус Укаїни – між її екзотизацією та культурною й політичною асиміляцією.

Третя частина присвячена проблемі роздвоєності українських письменників між імперською та регіональною ідентичностями. Особливу увагу приділено українофобії в літературному доробку Михайла Булгакова. Автор вказує на поспішність спроб Шкандрія розглядати сучасну українську літературу як постколоніальну, підкреслюючи, що процеси деколонізації в Україні є далекими від завершення.

У четвертій частині автор критикує Шкандрія за фрагментарний добір постатей та творів для репрезентації антиколоніальної української літератури. Наголошується на важливості дослідження механізмів здійснення колоніального гніту замість фокусування на антагонізмі колоніального й антиколоніального наративів.

Релігійна свобода перед викликом ідентичності In Критика, № 10 (72), 2003, сс. 5-7.

2025-10-16T18:52:17+00:00

У статті Віктора Єленського йдеться про загрози релігійній свободі в Україні за часів незалежності. Матеріал складається з п’яти частин.

У першій частині констатується, що, попри авторитарні тенденції в політиці, право на свободу віросповідання в Україні переважно не зазнає серйозних утисків. Причинами цього, на думку автора, є відсутність жорсткої конфесійної забарвленості в українському націоналізмі, наявність на території України декількох впливових конкурентних релігійних осередків та дистанційованість боротьби за релігійну свободу від ширшого руху за громадянські права.

У другій частині автор, апелюючи до думки Коула Дюрема, виокремлює чотири передумови релігійної свободи: плюралізм, економічна стабільність, легітимність наявного політичного режиму та готовність панівної релігійної спільноти толерантно ставитися до релігійних меншин.

Третя та четверта частини демонструють, чому в Україні наведені передумови відсутні. Особливу увагу приділено спробам агресивно налаштованих релігійних спільнот чинити тиск на державу з метою обмежити релігійну свободу громадян.

У п’ятій частині обґрунтовується хибність твердження про деструктивний вплив іноземних віровчень на національну ідентичність українців. Автор наголошує на змінності та суб’єктивності національної ідентичності. Протиріччя між релігійною свободою та національною ідентичністю він вважає ілюзорним.

Науковий центр марксистської думки на Україні In Червоний шлях, №5-6, 1929, сс. 184-196.

2025-10-16T16:44:35+00:00

Рецензія Дмитра Бованенка на номери журналу «Прапор марксизму» за 1927-1928 рр.

Куди прямує світ? In Критика, № 1-2 (51-52), 2002, сс. 4-9.

2025-10-16T15:20:32+00:00

Матеріал є перекладом з англійської публікації для часопису «Z Mag», яка базується на лекції Чомського, прочитаній 10 листопада 2001 року в Музичній академії Ченнай. Стаття має викривальний характер та сфокусована на деструктивних наслідках для людства зовнішньої і внутрішньої політики США. Мета боротьби з тероризмом, яку проголосила американська влада після теракту 11 вересня 2001 року, на думку Чомскі, стала приводом для нагромадження зброї масового знищення з перспективою перенесення гонки озброєнь у космос. Критикується асиметричність у висвітленні подій 11 вересня у порівнянні з порушеннями міжнародного права з боку США. Чомскі підважує поширене переконання, що до терористичних засобів вдаються здебільшого країни, позбавлені глобальних політичних та економічних важелів впливів. Осередками масового світового тероризму він називає такі країни, як США та Велика Британія. Неоліберальна глобалізація розглядається як така, що посилює соціальну нерівність на локальному й міжнародному рівнях. Попри загальний песимізм міркувань Чомскі, стаття завершується позитивною оцінкою можливості розвитку співчуття й солідарності в суспільствах, що підкріплюється прикладом численних правозахисних рухів.

Про критику й критиків In Критика, № 1-2 (51-52), 2002, сс. 14-15.

2025-10-16T15:07:38+00:00

Стаття пропонує рефлексію щодо становища української літературної критики в другій половині ХХ – на початку ХХІ століття. Особливу увагу автор зосереджує на 1970-х роках, констатуючи, що через тиск радянської цензури тогочасна політична публіцистика вимушено існувала в формі літературної критики. Простежується явище зростаючої політизації літературознавства наприкінці 1980-х років, яке різко обірвалося на початку 1990-х років через економічну кризу. Період другої половини 1990-х – першої половини 2000-х років розглядається як час розквіту літературної критики в Україні. Попри фрагментарний характер такої критики та панування в академічному літературознавчому дискурсі політологічних та філософських тем, загальний прогноз автора щодо майбутнього української літературної критики є позитивним.

У кінці черги по гамбургери In Критика, № 6 (68), 2003, сс. 9-10.

2025-10-16T19:08:08+00:00

Матеріал є оглядом на книгу Томаса Фридмана «Лексус і оливкове дерево. Зрозуміти глобалізацію», переклад якої українською мовою вийшов у 2002 році. Текст складається з п’яти частин.

У першій частині Бендик розглядає вплив концепції «кінця історії» Френсиса Фукуями на західних інтелектуалів. До числа цих інтелектуалів він відносить Томаса Фридмана з його «теорією золотих дуг». Об’єктом іронії автора стає Макдональдс, обраний Фридманом як метафора процесів глобалізації.

Друга частина присвячена критиці спроб Фридмана описати глобалізацію як виключно позитивне явище. Автор підкреслює, що глобалізація неможлива без застосування економічного та навіть збройного тиску. Він звертається до роздумів ідеолога антиглобалістського руху сапатистів Субкоманданте Маркоса, вважаючи їх переважно слушними.

У третій частині автор стверджує, що події 11 вересня 2001 року стали крахом просвітницького політичного проєкту. Констатується, що сучасна західна людина є «постматеріалістичною», тобто ставить самореалізацію та прагнення зробити світ кращим вище за споживацькі цінності.

У четвертій частині Бендик розглядає довіру як єдиний міцний фундамент суспільних стосунків, а страх перед Чужим, викликаний загрозою тероризму – як чинник, що її підриває.

П’ята частина містить висновок про кризу універсалістської західної ідеї.

Дерріда, Ж. (2000). Цілі людини. In К. Байнес (Упоряд.), Після філософії: кінець чи трансформація? (сс. 7 – 40). Київ: Четверта хвиля.

2025-10-16T14:15:18+00:00

Матеріал є перекладом статті Жака Дерида, що призначалася для колоквіуму на тему «Філософія і антропологія», який відбувся в Нью-Йорку у жовтні 1968 року. У своїй статті Дерида розглядає проблему статусу антропоцентризму в тогочасній західній філософській думці. Зазначається, що у повоєнній французькій філософії гуманізм був панівною рисою, спільною для християнського й атеїстичного екзистенціалізму, персоналізму й марксизму. Такий гуманізм базувався на антропологічному прочитанні ідей Геґеля, Гусерля й Гайдеґера та не проблематизував культурно-історичні й лінгвістичні імплікації поняття «людина». Звертаючись до філософії Геґеля, Дерида вказує на телеологічність будь-якої гуманістичної метафізики.

Подальшим спробам відмежування від гуманістичних теології й онтології, на думку Дерида, не вдалося вийти за межі гуманістичного дискурсу. Особливу увагу приділено доробку Гайдеґера. Філософ доводить, що, попри відкидання Гайдеґером гуманізму як невідокремного від метафізики в «Листі про гуманізм», його поняття «Dasein» є не чим іншим, як людиною. З цього Дерида висновує, що гуманістичні визначення людської як «animal rationale», «особистості» чи як душевно-тілесної істоти фундаментально не протирічать філософії Гайдеґера, а лише відкидаються ним як неспроможні охопити справжню сутність людини.

Scholars in exile: the Ukrainian intellectual world in interwar Czechoslovakia: Toronto, Toronto University Press, 2020, 276 p.

2025-10-16T16:51:08+00:00

Книга «Вчені в екзилі: українській інтелектуальній світ у міжвоєнній Чехословакії» присвячена науковому життю української еміграції в Чехословаччині між двома світовими війнами.

У міжвоєнні роки вчені-емігранти в Чехословаччині забезпечили тяглість і зв'язок української науки від її зародження наприкінці ХІХ століття до розвитку українознавчих студій у ХХІ столітті.

Книга зосереджена на зусиллях українців заснувати вищі навчальні заклади в демократичному дусі Томаша Ґарріґа Масарика. Також розглядаються українські наукові та професійні товариства, музейні та архівні колекції, наукові видання та маловідомі інтелектуальні зв'язки між українськими вченими-емігрантами та їхніми колегами в Чехословаччині та інших європейських країнах. Книга «Вчені в еміграції» висвітлює цікавий аспект новітньої української історії, дозволяючи краще зрозуміти загальну інтелектуальну та інституційну історію України.

Передмова

Вступ

1. Еміграційна політика Чехословаччини та характеристика української еміграції

2. Український вільний університет у Празі

3. Українська господарська академія в Подєбрадах

4. Український вищий педагогічний інститут

5. Українська школа пластичних мистецтв у Празі

6. Українські наукові, професійні товариства та організації

7. Бібліотеки, архіви й музеї

8. Україномовні наукові видання в Чехословаччині

9. Українська наукова спільнота і зовнішній світ

Висновки

Примітки

Бібліографія

Покажчик

Рецензія на Прапор Марксизму, (1), 1927 In Життя й Революція, №6, 1927, сс. 441-443.

2025-10-16T16:35:36+00:00

Рецензія Василя Іванушкіна на перше число журналу «Прапор марксизму».

Десяте вересня In Критика, № 11 (61), 2002, сc. 23.

2025-10-14T20:56:06+00:00

Стаття є відповіддю Василя Черепанина на полемічну статтю Мирослава Поповича «Наше і не наше». У ній автор порушує питання трансформації західного політичного контексту після проголошення так званої «війни з тероризмом», підкреслюючи, що внаслідок цього Захід почав втрачати ліберальні та демократичні засади. Виходячи з цього, Черепанин наголошує, що його критика Заходу, яка стала предметом полеміки з Поповичем, не спрямована проти ліберально-демократичних ідеалів як таких. Навпаки, вона покликана виявити суперечності між задекларованими цінностями і реальною політичною практикою. У підсумку автор підкреслює, що сучасне розуміння лібералізму повинно бути співвіднесене з актуальними історико-політичними умовами, а відповідальність за адекватне осмислення цієї ситуації покладається на інтелектуала.

Рашинарі In Критика, № 9 (59), 2002, сс. 29-31.

2025-10-14T20:13:06+00:00

Стаття Анджея Стасюка «Рашинарі» є етюдом, у якому крізь опис побуту вибудовуються роздуми автора над зникненням традиційного світу людини та тварини у контексті модернізації. Автор, використовуючи образи села Рашинарі, відтворює атмосферу нерозривного співіснування людей і тварин, де запахи, звуки, рухи та ритми повсякденності формують цілісний світ. У центрі розповіді – спостереження за повільним зникненням цього способу буття під тиском цивілізаційних змін. Через деталізовані описи та особистий досвід подорожі Стасюк розкриває філософську ідею тяглості та циклічності життя, у якому людське і тваринне не розділені. У творі показано, що модерний світ, намагаючись замінити природний порядок технічним прогресом, позбавляє людину відчуття органічної причетності до світу, а збереження цього зв’язку можливе лише через повернення до його витоків.

Overcoming Mass Phil In Krytyka, No. 11 (61), 2002, pp. 13–14.

2025-10-14T19:48:06+00:00

Стаття Геннадія Алляєва аналізує проблему поступового занепаду академічної якості видань філософської класики в Україні. Причиною стало масове поширення комерційних, низькоякісних видань без належного наукового апарату. Автор досліджує недосконалості сучасних перекладів і науково-критичних видань, аналізує негативний вплив браку якісних коментарів, покажчиків і методичних матеріалів на інтелектуальну культуру читача та освітній процес. У статті доведено, що лише комплексний підхід із дотриманням академічних стандартів у перекладацькій і видавничій практиці здатен забезпечити глибоке і критичне розуміння класичних текстів, що сприяє збереженню та розвитку філософської традиції в Україні. Підкреслюється важливість відродження науково-критичного видання як базового інструменту для формування високого рівня філософської освіти та інтелектуального розвитку суспільства.

Матерія й дух: Львів, Накладом автора, 1934, 14 с.

2025-10-14T21:37:59+00:00

У праці представлено аргументацію Гавриїла Костельника проти матеріалістичного світогляду, який інтерпретує світ у механістичних та атеїстичних категоріях. Автор звертається до аналізу позицій різних представників матеріалізму, демонструючи внутрішню суперечливість їхніх пояснень походження життя та людського розуму. У підсумку Костельник обґрунтовує тезу про телеологічну впорядкованість природних явищ, спираючись на досягнення сучасних йому природничих наук – хімії, біології та астрономії.

Тези про надію і безнадійність In Критика, №5-6 (151-152), 2010, сс. 42-47.

2025-10-14T19:17:27+00:00

У статті, датованій 1971 роком, автор веде полеміку із твердженням, нібито соціалістичну форму держави можливо змінити лише шляхом одноразового тотального руйнування. Він здійснює системний аналіз властивостей бюрократичного соціалізму, виокремлюючи низку протиріч: наприклад, незупинний попит на радикальну ідеологічну трансформацію, що протиставляється неможливості відмови від сталінсько-ленінської ідеологічної спадщини; одночасні процеси послаблення і, водночас, укріплення залежності національних суспільств від владного апарату; а також інші структурні напруження, що блокують саморефлексію та інновацію. Автор заперечує апокаліптичні сценарії як єдиний механізм соціальних змін й відстоює думку, що подолання бюрократичного соціалізму можливе через реформістську стратегію, яка шляхом поступових змін забезпечить як суспільне, так і національне визволення. Такий реформістський підхід, на його думку, здатний створити умови для трансформації інституцій і суспільних відносин без покликання на насильницьке «тотальне» знищення наявних структур.

Університет: криза ідентичності In Критика, № 3 (65), 2003, сc. 8-15.

2025-10-14T21:12:02+00:00

У статті здійснено аналіз феномену університету в глобальному та українському контекстах. Михайло Мінаков розглядає цей феномен, спираючись на концепцію наукової прагматики Жана-Франсуа Ліотара. Автор наголошує, що, попри історичні трансформації та культурні відмінності, сутність університету визначається раціонально-науковим ідеалом — пізнанням заради пізнання. Відтак, ключові зміни в університетських інституціях пов’язуються із послабленням впливу цього ідеалу та зростанням залежності академічного середовища від соціокультурних і політичних чинників.

У загальносвітовому вимірі, за спостереженням автора, відбувається постійне напруження між пізнавальною метою університету та суспільними інтересами, що призвело, зокрема, до гумбольдтіанської реформи, підпорядкування університетів інституціям-фінансистам і поступового переходу до технологічної логіки знання.

В українському контексті Мінаков акцентує на історичному дисбалансі між факультетами, особливо на маргіналізації філософського факультету, а також на сильному соціальному та політичному тиску на університетську автономію. Цей тиск, на його думку, виявляється у дефіциті фінансових джерел і суттєвій залежності академічних інтересів від державних органів.

Шевченків міф про Габермаса In Критика, № 6 (44), 2001, сc. 11-13.

2025-10-14T20:44:11+00:00

У статті представлено полеміку Антона Фінька з Олексієм Шевченком щодо комунікативної теорії Юрґена Габермаса та його праці «Структурні перетворення у сфері відкритості» (Львів, пер. з нім. Анатолія Онишка, 2000). Автор статті акцентує увагу на тому, що позиція Олексія Шевченка ґрунтується на викритті внутрішньої репресивності габермасівської теорії комунікації, унаслідок чого під сумнів ставиться здатність суб’єкта до раціонального самообмеження. Натомість Антон Фінько відстоює думку, що універсальна нормативність, яка критикується опонентом, не є формою примусу, а навпаки – спрямована на утвердження автономної здатності людини до вільного й раціонального вибору в межах суспільної взаємодії.

Сентенція про «Sententiae» In Критика, № 11 (61), 2002, сс. 15-16.

2025-10-14T20:02:21+00:00

Стаття Марини Ткачук присвячена проблематиці низької якості значної частини сучасної української філософської періодики, зумовлену формальними вимогами до публікацій та байдужістю до наукової доброчесності. На цьому тлі збірник «Sententiae» постає прикладом якісного видання, що веде діалог із класичною новоєвропейською філософією та актуалізує її спадщину. Було розглянуто, що саме видання Sententiae заповнює прогалину у вітчизняних дослідженнях модерної філософії, сприяє формуванню категоріального апарату й формує професійну спільноту. Відзначено важливість публікування у журналі перекладів філософських першоджерел, наявність структурованої рубрикації та залучення гуманітаріїв до обговорення актуальних філософських тематик.

Науковий і утопійний соціалізм (Пер. з рос. В. Шопінський): Видання Української Федерації Американської Соціялістичної Партії, З Друкарні «Робітника», 1919, 46 с.

2025-10-14T19:30:33+00:00

У книзі Олександра Голубкова порушено проблему розмежування наукового та утопічного соціалізму, що виникла на тлі індустріальних і політичних зрушень кінця XVIII – початку XIX століття. Автор на прикладі ідей Роберта Овена, Анрі де Сен-Сімона та Шарля Фур’є показує, як утопісти, критикуючи буржуазний лад, пропонували історично нереалізовні моделі суспільства, оминаючи класову боротьбу як рушійну силу. У книзі доведено, що попри наївність методів, утопічний соціалізм зробив вагомий внесок у формування соціальної критики й окреслення ідеалів майбутнього.

Розклад лівого руху In Критика, № 6 (44), 2001, сc. 9-10.

2025-10-14T21:23:57+00:00

Стаття містить рецензію Павла Кутуєва на монографію Олексія Гараня, Олександра Майбороди, Анатолія Ткачука та Валерія Хмельника — «Українські ліві: між ленінізмом і соціал-демократією» (Київ, «КМ Academia», 2000 р.). Рецензована праця позиціонується як міждисциплінарне дослідження українських лівих рухів та аналіз їхніх перспектив у суспільно-політичному розвитку України.

У своїй рецензії Кутуєв звертає увагу на відмінність українського контексту від західного, зокрема, на відсутність тенденції до правої трансформації лівих рухів, характерної для західних суспільств. Позитивно оцінюючи використання авторами теорії патримоніального комунізму Кенета Джовіта, рецензент відзначає її евристичний потенціал у поясненні тяжіння українських лівих до адміністративно-ієрархічних структур.

У підсумку Павло Кутуєв висловлює припущення, що українські комуністи й надалі демонструватимуть тенденцію до зближення з президентсько-олігархічним режимом, повторюючи траєкторію, характерну для російських політичних аналогів.

Побиття постмодерного немовляти In Критика, №11 (97), 2005, сс. 17-19.

2025-10-14T18:56:59+00:00

У статті автор вступає в полеміку з поширеною критичною інтерпретацією ролі постмодернізму в українському культурному контексті. Павло Швед аналізує низку типових звинувачень, висловлених під час круглого столу, організованого часописом «Кіно-Театр» 11 вересня 2001 року.

По-перше, Швед заперечує трактування постмодернізму як проміжного етапу у становленні української культури, після якого нібито має настати «справжнє» її втілення. На його думку, подібна інтерпретація є методологічно некоректною, оскільки не визначає, до якої саме культурної форми передбачається повернення, а отже, залишає поняття «нормального стану культури» невизначеним і відносним.

По-друге, автор критично оцінює уявлення про постмодернізм як про «повторення вже існуючого», адже таке розуміння відтворює колоніальну оптику, згідно з якою український постмодернізм зводиться до вторинного наслідування західних культурних наративів.

По-третє, Швед заперечує ототожнення постмодернізму з проявами культурного нігілізму чи руйнуванням соціальних норм. Подібна інтерпретація, на його думку, маскує можливість раціонального аналізу реальних проблем українського суспільства, коріння якх лежить не в «уявному постомедрнізмі», а в колоніальній спадщині та інерції радянської культурної моделі.

По-четверте, редукція постмодернізму до «несерйозної інфантильної гри» трактується автором як вияв ксенофобного ставлення до альтернативних форм інтелектуальної культури, що виходять за межі усталених естетичних і пізнавальних парадигм.

Розглянута стаття входить до збірки есеїв Павла Шведа «З чого нам дозволено сміятись? Та інші есе», виданої видавництвом «Комубук» у 2020 році.

Лєшек Колаковський: історія та відповідальність In Критика, №5-6 (151-152), 2010, сс. 41-42.

2025-10-08T18:08:37+00:00

У публікації автор розмірковує над поняттями моральної свободи та відповідальності у філософії Лєшека Колаковського. Він зазначає, що, за Колаковським, прагнення уникнути свободи вибору є ілюзією. Покора – це теж вибір, а не неминучість.

Водночас автор вважає перебільшенням твердження Колаковського про те, що бажання уникнути особистої відповідальності є характерною рисою саме сучасності. На його думку, ця проблема існувала в усі часи, а схильність суспільства шукати та ідентифікувати конкретних винуватців кожного лиха часом набуває гіпертрофованих форм.

Автор також підкреслює, що для Колаковського питання колективної відповідальності та осмислення помилок минулого мають залишатися сферою саморефлексії кожного народу, а не підставою для висування претензій до інших. Однак, на думку автора, відмова від претензії до інших народів є психологічно складним завданням.

Парадокси постколоніяльного виміру In Критика, №5 (91), 2005, сс. 21-24.

2025-10-08T18:22:28+00:00

Публікація є оглядом на книгу Лариси Масенко «Мова і суспільство. Постколоніальний вимір», що вийшла друком у 2004 році у видавничому домі «КМ Академія». Автор піддає працю критичному аналізу, вказуючи на її надмірну зосередженість на русифікаторській політиці Російської імперії та СРСР як єдиному аналітичному вимірі мовного питання. На його думку, антиколоніалізм доцільніше аналізувати в межах теорії дискурсів, зокрема крізь призму підходів Мішеля Фуко.

Автор стверджує, що у праці відсутній справжній антиколоніальний підхід, а найбільшою її вадою є брак чіткого методологічного підґрунтя.

Павло Швед, на відміну від авторки книги, не вважає мову фундаментальною засадою для формування національних держав. Окрім того, він зауважує, що у праці не проаналізовано мовну ситуацію у південно-східній Україні. На його переконання, завдання інтелектуалів полягає у виробленні компромісних проєктів нормалізації мовних відносин, прийнятних для усіх мовних спільнот.

Окремо автор звертає увагу на редукціоністське трактування постаті Івана Котляревського як виключно автора «Енеїди» наголошуючи на необхідності врахування складності та багатовимірності його культурного феномену.

Надмірна увага до українсько-російського протистояння, на думку Шведа, зумовлює ігнорування аспектів українсько-польських взаємин.

У підсумку автор доходить висновку, що книга не є повноцінним науковим дослідженням, а лише імітує його.

Цей огляд також увійшов до збірки есеїв Павла Шведа «З чого нам дозволено сміятись? Та інші есе», виданої «Комубук» у 2020 році.

Ідея Університету: Антологія (Пер. з англ. та нім.Р. Дубасевич, Є. Гулевич, Г. Петросаняк, Х. Чушак, В. Криворучко, Ю. Прохасько, Л. Нор, О. Федорчук): Львів, Літопис, 2002, 304 с.

2025-10-08T17:54:49+00:00

Український переклад низки творів різних філософів на тему ідеї Університету.

У антології подані наступні переклади: «The Idea of A University» Генрі Ньюмена, здійснений Романом Дубасевичем; «Misiôn de la Universidad» Хосе Ортеґи-і-Ґассета, здійснений Євгеном Гулевичем під наставництвом Віктора Шовкуна у межах проєкту «Перекладацька майстерня 2000-2001»; уривки «Die Idee der Universität» Карла Ясперса, здійснений Галиною Петросаняк, Христиною Чушак і Володимиром Криворучком за наставництва Анатолія Онишка та Андрія Дахнія у рамках проєкту Центру гуманітарних досліджень «Перекладацька майстерня 2000-2001»; «Die Idee der Universität: gestern, heute, morgen» Ганса Ґеорґа Ґадамера, здійснений Юрком Прохаськом; «Die Idee der Universität-Lernprozesse» Юрґена Габермаса, здійснений Людмилою Нор; «Die Idee der deutschen Univeersität-ein Blick von außen» Вольфа Лепеніса, здійснений Романом Дубасевичем; «The Principle of Reason: The University in the Eyes of its Pupils» Жака Дерріда, здійснений Оленою Федорчук; адаптована версія вступної лекції Марека Квєка, яку він прочитав у Центрально-Европейському університеті у Будапешті 2000 року, перекладений з англійської Романом Дубасевичем.

Видання супроводжується вступною статтею Марії Зубрицької, біографічними даними кожного з представлених авторів, підсторінковими примітками і іменним покажчиком, укладеним Наталією Бабалик.

Проблеми філософії. Міжвідомчий науковий збірник, 1971, №22: Київ: Видавництво Київського університету, Київська книжкова друкарня №5, 1971, 155 с.

2025-10-04T18:34:31+00:00

ЗМІСТ

В. І. Войтко — Роль соціалістичної надбудови у створенні матеріально-технічної бази комунізму

М. В. Логвинов — Діалектика об’єктивного і суб’єктивного у формуванні надбудови комуністичного суспільства

В. К. Зволь — До питання про детермінуючу роль соціальних інтересів

А. І. Кавалєров — В. І. Ленін про побут як соціальний фактор формування і розвитку особи

М. В. Захарченко — В. І. Ленін про принципи соціального дослідження

І. М. Гавриленко — Особа як об’єкт контролю і управління в буржуазній емпіричній соціології

О. В. Король — Наука і матеріальне виробництво в умовах сучасної науково-технічної революції

В. А. Міщенко — Науково-технічна революція і деякі питання розвитку духовних потреб

А. В. Назаров — Свобода вибору і поведінка людини

О. Т. Сизякін — Співвідношення абсолютного і відносного в судовій істині

Л. М. Сніжко — Методологічний смисл визначення поняття «соціалізація особи»

Н. Я. Станілевич — Соціально-побутове середовище і розвиток особи колгоспника

А. І. Клевцов — Соціалістичне розселення і соціальні аспекти розвитку радянського міста

К. К. Тонкий —Місто і село як соціальні структури

Р. О. Степанов — В. І. Ленін про співвідношення реформ і революції

М. С. Фетисов — Про соціологічний аспект дослідження свідомості

І. П. Юришинець — Критика екзистенціалістської інтерпретації логіки історії

А. А. Герасимчук, В. О. Лебідь — Місце і роль безрелігійного мікрооточення в процесі формування матеріалістичного світогляду

Проблеми філософії. Міжвідомчий науковий збірник, 1971, №19: Київ: Видавництво Київського університету, Київська книжкова друкарня №5, 1971, 103 с.

2025-10-04T17:21:27+00:00

ЗМІСТ

К. К. Кошовий — В. І. Ленін і деякі проблеми діалектичної логіки

Л. М. Гавриленко, М. В. Логвинов — В. І. Ленін про співвідношення об’єктивного і суб’єктивного в істині

К. П. Медведєв — В. І. Ленін про математику та її роль у науковому пізнанні

Д. П. Агеєв — Про метод розв’язання головної суперечності сучасної епохи

В. Є. Доля — Теорія відображення і проблема свободи волі

М. М. Морозов — Проблема творчості в її соціальному і гносеологічному аспектах

В. О. Чумак — Про логічне як «виправлене» історичне

Г. І. Петровський — Про конкретизацію категорій діалектики «дух» і «розвиток»

Е. П. Семенюк — Інформація як загальнонаукова категорія та питання про її перетворення в категорію філософії

Б. О. Лобовик — До питання про гносеологічну і психологічну сторони релігійної свідомості

О. П. Єфімець — Проблема речі у філософії М. Хайдеггера

К. К. Кошовий, І. Х. Шаваєв — Категорія причини і наслідку в судженні та реченні

Г. О. Лебідь — Взаємовідношення категорій структури та функції з категоріями змісту та форми

Проблеми філософії. Міжвідомчий науковий збірник, 1971, №20: Київ: Видавництво Київського університету, Київська книжкова друкарня №5, 1971, 140 с.

2025-10-04T17:58:13+00:00

ЗМІСТ

Д. Х. Острянин — Фрідріх Енгельс — великий теоретик марксизму

К. К. Кошовий — Ф. Енгельс і деякі проблеми логіки

І. М. Карнаухов — Роль Ф. Енгельса у створенні марксистського вчення про державу

І. Ф. Надольний — Ф. Енгельс і проблеми етики

Д. М. Гринішин — Фрідріх Енгельс — великий воєнний теоретик

Т. С. Гордієнко — Ф. Енгельс про національно-визвольний рух

Д. П. Соколов — Ф. Енгельс про спадкоємність у розвитку культури

І. М. Волошко — Ф. Енгельс про інтерпретацію

В. А. Рижко — Ф. Енгельс про конструктивні здатності класичної формальної логіки

А. К. Бичко — Енгельсові принципи критики «абстрактного гуманізму»

М. Д. Кулакова — Ф. Енгельс про промислову революцію та критика сучасних буржуазних теорій «другої промислової революції»

В. Б. Ананійчук, М. А. Мартишевський — Ф. Енгельс про матеріалістичне розуміння історії і його значення у галузі військової справи

Л. Т. Бабій — Ф. Енгельс про трагічне

Т. С. Савельєва — Проблеми моралі в працях Ф. Енгельса

С. К. Сокоренко — Ф. Енгельс і філософські проблеми права

Є. М. Герасимов — Боротьба Ф. Енгельса з дрібнобуржуазною революційністю в комуністичному русі та сучасність

О. Д. Кардаш —Ф. Енгельс та ідеологічна боротьба на сучасному етапі

Проблеми філософії. Міжвідомчий науковий збірник, 1970, №18: Київ: Видавництво Київського університету, Київська книжкова друкарня №5, 1970, 138 с.

2025-10-03T07:17:50+00:00

ЗМІСТ

В. С. Дмитриченко, В. М. Савчук — Методологічні питання суспільного прогресу в теоретичній спадщині В. І. Леніна

Д. Т. Лопаєва — В. І. Ленін про класову суть націй та національні відносини

А. І. Братановський — Критика К. Марксом філософського кредо німецького позитивізму першої половини ХІХ ст.

Д. Х. Острянин — Ідейно-теоретичне значення дожовтневих праць М. О. Скрипника

В. С. Дмитриченко — Українські соціалісти 70-х — початку 80-х років ХІХ ст. про шляхи переходу до соціалізму

Б. Т. Титаренко — Критика буржуазної соціології українськими філософами в 30-х роках

О. П. Павелко — Декабристи і українські революційні демократи про єдність і дружбу народів

М. І. Проскура — Категорії абсолютного та відносного у філософії cтародавньої Греції

А. К. Бичко — Співвідношення раціоналістичних та ірраціоналістичних моментів у філософії раннього Середньовіччя

А. І. Трубенко — Критика гуссерлівського вчення про рефлексію

В. І. Гур — Ірраціональна сутність концепції «етичного реалізму» Леонарда Нельсона

М. М. Іллічов — Оптимізм чи песимізм?

П. П. Паярелі — Проблема громадської думки в роботах К. Маркса

М. С. Свідло — До питання про еклектичну тенденцію в філософії

Г. І. Марахов — Суспільно-політичні погляди діячів недільних шкіл на Україні (1859-1862 рр.)

С. М. Яновський — В. І. Ленін про протиріччя перехідного періоду від капіталізму до соціалізму

Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV-XVIII ст. у ІІІ т. Т. ІII.: Час світу (Пер. з фр. Григорій Філіпчук): Київ, Основи, 1998, 631 с.

2025-09-12T20:13:58+00:00

Український переклад з французької мови третього тому книги Фернана Броделя «Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV-XVIII ст.» [фр. «Civilisation matérielle, économie et capitalisme: XVe-XVIIIe siècle»], який здійснив Григорій Філіпчук.

Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV-XVIII ст. у ІІІ т. Т. І.: Структура повсякденності: можливе і неможливе (Пер. з фр. Григорій Філіпчук): Київ, Основи, 1995, 543 с.

2025-09-12T19:59:33+00:00

Український переклад з французької мови першого тому книги Фернана Броделя «Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV-XVIII ст.» [фр. «Civilisation matérielle, économie et capitalisme : XVe-XVIIIe siècle»], який здійснив Григорій Філіпчук.

Метафізика і семіотика. Прототеоретичні дослідження (Пер. з пол. Борис Домбровський, Степан Іваник): Кам’янець-Подільський, Видавництво Львівського філософського товариства ім. Казимира Твардовського, 2019, 352 с.

2025-09-12T19:41:44+00:00

Український переклад з польської книги Яцека Юліуша Ядацького «Метафізика і семіотика. Прототеоретичні дослідження» (пол. «Metafizyka i semiotyka. Studia prototeoretyczne»), який здійснили Борис Домбровський, Степан Іваник.

Оригінал опублікувало видавництво Відділу філософії і соціології варшавського університету (пол.: Wydział Filozofii i Socjologii Uniwersytetu Warszawskiego) 1996-го року.

Переклад відредагував Яцек Юліуш Ядацький. Він же написав вступ до українського видання і передмову. Переклад має післямову автора оригіналу, перелік цитованих праць, іменний покажчик, українсько-польський і польсько-український словники термінів.

Смаки раю: Соціяльна історія прянощів, збудників та дурманів (Пер. з нім. Тарас Цимбал, Юрій Прохасько): Київ, Критика, 2007, 255 с.

2025-09-12T20:19:32+00:00

Український переклад книги Вольфґанґа Шивельбуша «Смаки раю: Соціяльна історія прянощів, збудників та дурманів» [нім.: «Das Paradies, der Geschmack un die Vernunft Eine Geschichte der Genußmittel»], який здійснили Тарас Цимбал та Юрко Прохасько. Переклад має переднє слово автора, бібліографію і покажчик імен.

Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV-XVIII ст. у ІІІ т. Т. ІI.: Ігри обміну (Пер. з фр. Григорій Філіпчук): Київ, Основи, 1997, 585 с.

2025-09-12T20:05:25+00:00

Український переклад з французької мови другого тому книги Фернана Броделя «Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV-XVIII ст.» [фр. «Civilisation matérielle, économie et capitalisme: XVe-XVIIIe siècle»], який здійснив Григорій Філіпчук.

Європа: Історія (Пер. з англ. Петро Таращук, Олександр Коваленко): Київ, Основи, 2001, 1463 с.

2025-09-12T19:51:06+00:00

Український переклад з англійської книги Нормана Дейвіса «Європа: Історія» (англ.: «Europe: A History»), який здійснили Петро Таращук та Олександр Коваленко.

Переклад містить авторову передмову, список карт, примітки до розділів, примітки до вставок, додаток І: список вставок, додаток ІІ: пояснення до ілюстрацій, додаток ІІІ: історичний компендіум, покажчики географічних назв і імен та прізвищ, перелік ілюстрацій.

Середньовічна уява (Пер. з фр. Ярема Кравець): Львів, Літопис, 2007, 350 с.

2025-09-12T19:31:59+00:00

Український переклад з французької книги Жака Ле Гоффа «Середньовічна уява» [фр. «L'imaginaire médiéval: essais»], який здійснив Ярема Кравець. Переклад має авторові передмову до першого видання 1985-го, передмову до другого видання 1991-го, покажчики імен і назв творів.

Лекції з історії філософії: Львів, Видавництво Львівської Богословської Академії, 1997, 398 с.

2025-09-11T16:59:09+00:00

Підручник Ігоря Захари з філософії. Книга охоплює історію філософію від античності до ХХ ст.

Книга вийшла друком за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

ЗМІСТ

Передмова

Вступ

1. Історичність філософського знання

2. Міфологія, філософія, релігія як типи світогляду

3. Проблеми науковості філософського світогляду

Філософська культура народів Далекого та Близького Сходу

1. Стародавній Китай

2. Стародавня Індія

3. Вавилон, Єгипет та Іран

Антична філософія

Філософія досократиків

1. Особливості розвитку філософії у Стародавній Греції

2. Зародження філософської думки: Гомер, Гесіод, Орфей

3. Мілетська філософська школа: Фалес, Анаксімандр, Анаксімен. Геракліт

4. Італійська філософська школа: Піфагор та піфагорейці. Ксенофон, Зенон Елейський та Парменід

5. Від вчення про природу до атомізму: Емпедокл, Анаксагор, Демокріт

6. Софісти. Сократ Сократичні школи

Класична грецька філософія

Філософські погляди Платона

1. Життєвий шлях та творчість

2. Ідеалізм Платона

3. Філософія природи

4. Етика, естетика, політика

Філософські погляди Арістотеля

1. Життя і творчість Арістотеля

2. Вчення про буття

3. Вчення про живу природу, гносеологія

4. Політика, етика, естетика

Елліністична філософія

1. Стоїцизм, епікуреїзм, скептицизм

2. Александрійська філософія

3. Філонізм

4. Неоплатонізм

Середньовічна філософія

Апологетика та патристика

1. Середньовічна філософська парадигма

2. Елліно-візантійська та римсько-західноєвропейська гілки апологетики

3. Східна патристика. Іван Дамаскин

4. Західна патристика. Аврелій Августин

Виникнення схоластичної філософії в Західній Європі

1. Пізньоантична освіта та філософія. Боецій

2. Суперечка про універсалії як ключова проблема схоластичної філософії (номіналізм і реалізм)

3. Арабська та єврейська середньовічна філософія. Латинський аверроїзм

Філософсько-теологічний арістотелізм

1. Період розквіту схоластики

2. Філософія та творчість Томи Аквінського:

(а) життя і творчість

(б) теологія та філософія

(в) природна теологія

(г) метафізика

(д) картина світу

(е) проблеми пізнання

(є) етико-соціальна доктрина

3. Роджер Бекон та оксфордська школа

4. Пізня схоластика. Дуне Скот. Вільям Оккам

5. Середньовічна містика

Філософія доби Відродження

1. Перехідний характер філософії Ренесансу

2. Італійський гуманізм

3. Філософські погляди Миколи Кузанського та Джордано Бруно

4. Соціальні теорії доби Відродження

5. Мішель Монтень та філософські ідеї Нового часу

Філософія Нового часу

1. Особливості філософської парадигми

2. Френсіс Бекон і Томас Гоббс як філософи

3. Вчення про субстанцію у Р. Декарта, Б. Спінози і Г. В. Лейбніца

4. Сенсуалістська філософія Джона Локка, Джорджа Берклі та Д. Юма

5. Французька філософія XVII – XVIII ст.

Німецька філософія кінця XVIII – початку XIX ст.

1. Джерела німецької класичної філософії

2. Філософські погляди Іммануїла Канта

3. Об’єктивний ідеалізм та діалектика Гегеля

4. Кінець німецької класичної філософії

Сучасна світова філософія (ХІХ – ХХ ст.)

1. Філософія життя

2. Екзистенціальна тенденція в сучасній світовій філософії

3. Позитивізм та його різновиди

4. Сучасні релігійно-філософські вчення

Сенс жесту на середньовічному Заході (Пер. з фр. Наталія Колибіна): Харків, ОКО, 2002, 640 с.

2025-09-11T19:56:32+00:00

Український переклад книги Жана Клода Шмітта «Сенс жесту на середньовічному Заході» [фр. «La Raison des gestes dans l’Occident médiéval»], який здійснила Наталія Колибіна. Дві передмови написали науковий редактор Юрій Сватко і перекладачка Наталія Колибіна. Післямову написав Жан-Клод Шмітт. Видання містить іменний покажчик.

Історія філософії на Україні у ІІІ т. Т. ІІ: Філософська думка на Україні в період занепаду феодалізму і панування капіталістичних відносин (ХІХ – початок ХХ ст.): Київ, Наукова думка, 1987, 367 с.

2025-09-11T18:50:52+00:00

У монографії висвітлюються історія філософської думки на Україні в епоху занепаду феодалізму, формування і розвиток капіталізму (XIX – початок ХХ).

ЗМІСТ

Розділ 1. Філософська думка на Україні в період занепаду феодалізму і формування капіталістичних відносин

1. Релігійна та ідеалістична філософія

2. Просвітники першої половини ХІХ ст.

3. Матеріалістичні ідеї в філософії та природознавстві

4. Філософсько-соціологічні погляди декабристів

5. Кирило-Мефодіївське товариство

6. Тарас Григорович Шевченко

Розділ 2. Філософська думка на Україні в період капіталізму

1. ФІлософські школи ідеалізму

2. Філософсько-соціологічні погляди українських буржуазних націоналістів

3. Філософсько-соціологічні погляди громадівців. О. О. Потебня і Н. П. Драгоманов.

4. Боротьба природодослідників за матеріалістичну теорію і науковий метод

Розділ 3. Філософсько-соціологічні погляди українських революційних демократів кінця ХІХ – початку ХХ ст.

1. Матеріалізм і діалектика

2. Соціологічні погляди

3. Естетика

4. Атеїзм

5. Етична концепція

6. Історико-філософські погляди

7. Іван Франко

8. Леся Українка

Розділ 4. Поширення і пропаганда марксистської філософії на Україні

1. Загальні питання висвітлення історії марксистської філософії на Україні

2. Проникнення марксистської філософії на Україну

3. Відображення марксизму в немарксистській літературі

4. Марксизм і українська революційна демократія кінця ХІХ – початку ХХ ст.

5. Перші кроки організованої боротьби за марксистську ідеологію на Україні

6. В. І. Ленін і його послідовники на Україні в боротьбі за марксистську філософію

7. Соратники та учні В. І. Леніна в боротьбі за соціально-культурний прогрес на Україні

Висновки

Червоне століття: Київ, АртЕк, 2005, 888 с.

2025-09-11T18:15:25+00:00

Книга Мирослава Поповича є спробою створення «філософії історії» — за аналогією з філософією науки чи мистецтва. Її матеріалом постає історія європейської цивілізації XX століття, передусім у контексті комуністичного тоталітаризму. Автор зосереджується не на подіях як таких, а на їхньому історичному сенсі, що невіддільний від моральної проблематики добра і зла. Попович підкреслює, що ключові таємниці минулого століття полягають не стільки у фактах чи політичних стратегіях, скільки в адекватному осмисленні історичних явищ. На цьому тлі він аналізує дискусійні вузли української історії — від Центральної Ради, гетьманату й Директорії до «розстріляного Відродження», голодомору, Великого терору, Другої світової війни та діяльності УПА, а також долю культури в УРСР, діаспорі й періоді перебудови. Усі ці проблеми інтерпретуються у широкому цивілізаційному контексті.

ЗМІСТ

Замість вступу

Розділ 1. Перша криза західної цивілізації – світова війна

Німецька проблема

Балкани – цивілізаційний розлам

Війна перед війною

Реальність війни

Кінець війни

Перша криза ХХ століття: підсумки

Розділ 2. Друга криза західної цивілізації – комунізм і фашизм

«Диктатура пролетаріату» в Росії

Крах нової стратегії «світової революції»

Термідор

Війна

Друза криза ХХ століття: підсумки

Розділ 3. Третя криза західної цивілізації – холодна війна

Радянський тоталітаризм – головний ворог демократії

Розклад радянського тоталітаризму

Похід «світового села»

«Перестройка»

Замість епілогу

Іменний покажчик

Енциклопедія постмодернізму (Пер. з англ. Віктор Шовкун): Київ, Основи, 2003, 504 с.

2025-09-11T20:25:15+00:00

Український переклад «Енциклопедії постмодернізму», який здійснив Віктор Шовкун.

Памфіл Данилович Юркевич та його філософська спадщина: Вінніпеґ, Товариство «Волинь», 1979, 76 с.

2025-09-11T17:33:33+00:00

Діаспорне видання, опубліковане у Вінніпезі (Канада), присвячене філософському доробку Памфіла Юркевича. Його автор, православний священик Степан Ярмусь, наголошує, що до моменту виходу його праці постать Юркевича залишалася малодослідженою. Зокрема, Ярмусь відзначає, що йому вдалося віднайти 10 книг Юркевича у бібліотеках Лондону, Ватикану і Москви. Дослідницьку традицію вивчення Юркевича, за словами Ярмуся, започаткував Дмитро Чижевський, однак його розвідка так і не була опублікована. Одним із важливих джерел осмислення доробку Юркевича є стаття Володимира Соловйова, учня Юркевича, який охарактеризував свого вчителя як представника типового українського типу мислення.

ЗМІСТ

Від автора

Присвята

Памфіл Данилович Юркевич

І. Вступ

(а) Генеза пробудження до занедбаного філософа

(б) Біографічні дані про Юркевича

(в) Хронологічні дані

ІІ. Юркевич – християнський філософ

(а) Юркевич на сцені Европи ХІХ століття

(б) Юркевич і західні мислителі

(в) Платон і Кант у філософії Юркевича

(г) Біблійні елементи у філософії Юркевича

(ґ) Юркевич у філософській традиції України

(д) Антропологія Юркевича у його філос. серця

(е) Характеристичні риси філософії Юркевича

ІІІ. Спір з матеріялізмом

(а) Праця Юркевича в Києві

(б) Юркевич у Москві

(в) Юркевич і Чернишевський

IV. Доля Юркевичевої філософської мислі

(а) Соловйов і філософія його учителя

(б) Доля Юркевичевої філософської спадщини

(в) Юркевич і зродження філософ. мислі в Росії

V. Юркевич у другій половині ХХ століття

(а) Поширення уваги до занедбаного філософа

(б) Матеріялістична критика Юркевича

(в) Юркевич в оцінці християнського ідеалізму

(г) Співзвучність ідеям Юркевича в західніх мислителів

VІ. Закінчення

(а) Юркевич і шукання життєвої філософії сьогодні

(б) Оживлення забутої спадщини – це виклик нам

Бібліографія

Про автора

Історія ГУЛАГу (Пер. з англ. Андрій Іщенко): Київ, Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2006, 511 с.

2025-09-11T20:04:39+00:00

Український переклад з англійської книги Енн Епплбом «Історія ГУЛАГу» (англ.: «GULAG: A History»), який здійснив Андрій Іщенко.

Теорія смислу в гуманітарних дослідженнях та інтенсіональні моделі в точних науках: Київ, Науково-виробниче підприємство «Видавництво “Наукова думка” НАН України», 2012, 456 с.

2025-09-11T19:15:50+00:00

У книзі представлені різнопланові дослідження з теорії смислу. Особлива увага приділяється загальній теорії смислу як частині семіотики та логічної семантики, зокрема теорії смислових (інтенсіональних) моделей людського спілкування.

ЗМІСТ

Вступ

М. В. Попович – Інтенсіональний аналіз у філософії науки і філософії культури

С. Б. Кримський – Смислоутворення як предмет методологічного аналізу

П. Ф. Йолон – Феноменологія об’єкта в онтології науки

В. І. Кузнєцов – Українські аналітичні дослідження науки в пошуках смислу свого існування

Я. В. Шрамко – Істина і хиба: місце й роль істиннісних значень у логіці та філософії

Я. О. Кохан – Теоретичний апарат логічної семантики в математичних та емпіричних дисциплінах

Н. Б. Вяткіна – Семантичні проблеми референції, істинності і смислу

В. Й. Омельянчик – Онтологія значення: проблема де-локалізації (від риторики сигніфікації до

логіки предикації)

А. А. Васильченко – Смисл і діалог

В. В. Навроцький – Логічні засоби репрезентації динамічного аспекту міркувань

О. Л. Маєвський – Логіко-емпіричний смисл валідності тверджень фрагментарного знання дійсності

І. В. Кисляковська – Ієрархія прав людини в ліберальній філософії

А.А. Артюх – Міф. Поняття. Образ. До проблеми дослідження міфологічних когнітивних моделей

Ю.Т. Писаренко – Єдність протилежних смислів. Парадокс «Мертвих душ» в історичній ретроспективі

Філософія. Навчально-методичний посібник: Львів, Львівський державний університет імені Івана Франка, 2014, 180 с.

2025-09-11T18:31:19+00:00

Підручник Андрія Синиці для студентів, що вивчають філософію.

ЗМІСТ

Вступ

Розподіл навчальних годин із курсу «Філософія»

Конспект лекцій

Змістовий модуль 1. Предмет та історія філософії

Лекція 1. Специфіка філософського осмислення дійсності

Лекція 2. Антична філософія

Лекція 3. Західноєвропейська середньовічна філософія

Лекція 4. Філософія Нового часу. Німецька класична філософія

Лекція 5. Новітня зарубіжна філософія

Лекція 6. Українська філософія

Змістовий модуль 2. Теоретична і прикладна філософія

Лекція 7. Філософське вчення про буття

Лекція 8. Проблема людини у філософії

Лекція 9. Філософський аналіз пізнання

Лекція 10. Філософське вчення про цінності

Лекція 11. Соціальна філософія та філософія культури

Лекція 12. Філософські аспекти фізичної культури

Теми та зміст семінарський і практичних занять

Завдання для самостійної роботи

Тестові завдання

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

Вимоги до виконання

Теми рефератів

Теми есе

Екзаменаційні вимоги

Рекомендована література

Базова

Додаткова

Інтернет-лінки

Додатки (практикум із філософії)

1. Платон – Федон (уривки)

2. Григорій Сковорода – Розмова, назавана Алфавіт, або Буквар миру (уривки)

3. Іван Франко – Що таке поступ? (уривки)

Нарис історії культури України: Київ, «АртЕк», 1998, 727 с.

2025-09-11T17:51:38+00:00

Автор розглядає історію подій на теренах сучасної України від давніх часів до сьогодні. Він алалізує історію подій у площинах етносів, мов, культур, релігій, політичних подій і ідеологій.

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Індоєвропейський фон

§1. Слов’яни в групі народів індоєвропейської мовної сім’ї

§2. Індоєвропейські традиції в духовній культурі

Розділ II. Слов’янські культурні джерела

§1. Слов’яни на території України

§2. Міфологічний простір слов’янського язичництва

§3. Релігія, міфологія і культи

Розділ III. Культура Київської Русі

§1. Київська Русь у перспективі «Захід — Схід»

§2. Русь у культурно-політичній перспективі України

§3. Соціальні світи Русі

§4. Сакральна культура

§5. Позасакральна культура

Розділ IV. Культура України в XIV — XVII ст.

§1. Україна в протистоянні Заходу і Сходу

§2. Україна в культурно-політичній системі Польсько-Литовської держави

§3. Козаччина як культурне явище

§4. Церква й освіта

§5. Староукраїнська барокова культура

Розділ V. Культура України кінця XVII — кінця XVIII ст.

§1. Епоха просвітництва — культурно-політичний контекст української історії

§2. Стара Україна: соціально-політичні реалії та культура повсякденного життя

§3. Освіта й гуманітарна культура

§4. Пізнє українське бароко

§5. Кінець староукраїнської барокової культури. Григорій Сковорода

Розділ VI. Культура України першої половини XIX ст.

§1. Консерватори й ліберали в Європі та Росії

§2. Новий «культурний ландшафт» України

§3. Традиціоналізм і романтизм

§4. Микола Гоголь

§5. Тарас Шевченко

Розділ VII. Культура України другої половини XIX — початку XX ст.

§1. Промислова революція на Заході. Реалізм і суб’єктивізм

§2. Росія на шляху реформ. Еволюція правової та політичної природи самодержавства

§3. Україна пореформна та передреволюційна

§4. Громадсько-політичні рухи в Україні

§5. Культура України 60 — 80-х років

§6. Ідеологія громадовства і Драгоманов

§7. На зламі століть

§8. Ліберально-демократична й соціалістична думка

Розділ VIII. Культура України в період комуністичної диктатури

§1. Криза європейської цивілізації

§2. Утвердження комуністичного тоталітаризму

§3. Україна в епіцентрі трагедій

§4. Культурне піднесення 20-х років

§5. Культура України в період сталінського тоталітаризму

§6. Розклад тоталітаризму

Підсумки

Що таке Україна?

Червоний голод. Війна Сталіна проти України (Пер. з англ. Дарія Маттінґлі, Оксана Кисіль): Київ, Український науково-дослідний та освітній центр вивчення Голодомору, 2018, 440 c.

2025-09-11T20:15:06+00:00

Український переклад з англійської книги Енн Епплбом «Червоний голод. Війна Сталіна проти України», який здійснили Дарія Маттінґлі й Оксана Кисіль.

Маємо що маємо In Krytyka, № 6 (32), 2000, сс. 26–27.

2025-09-08T18:09:18+00:00

Матеріал є критичним оглядом семи російськомовних київських журналів: «Новий круг», «Зоил», альманах «Многоточие», «Крещатик», «Византийский ангел», «Самватас» та Collegium. Авторка була безпосередньо залучена до роботи над кількома з цих проєктів. Стаття структурована у сім розділів, кожен із яких зосереджується на окремому виданні. У ній розглядаються причини появи та припинення діяльності цих журналів, їхня тематична спрямованість і специфіка, а також здійснюється порівняльний аналіз між окремими виданнями.

Комуністичний маніфест (пер. з нім. Володимир Левинський): Клівленд, Робітник, 1917, 60 с.

2025-09-08T19:58:28+00:00

Маніфест комуністичної партії [Manifest der Kommunistischen Partei] є першим програмним документом комуністичного руху, що був написаний Карлом Марксом та Фрідрихом Енґельсом за дорученням II конгресу Союзу комуністів. Уперше виданий 21 лютого 1848 року. Текст охоплює головні тези історичного матеріалізму, аналізує розвиток буржуазного суспільства, ролі пролетаріату та окреслює завдання комуністичних партій у світовому контексті.

У виданні «Комуністичний маніфест», опублікованому Українською федерацією Американської соціалістичної партії в Клівленді 1917 року, представлено один із перших перекладів документа українською мовою. Видання орієнтоване на українську емігрантську громаду в США та має агітаційно-освітній характер. Переклад здійснено желехівкою, що відображає практику мовної адаптації серед діаспорної преси. Видання надруковано накладом газети «Робітник», що була органом українських соціалістів у Північній Америці.

Дмитро Заболотній

Зміст

І. Буржуа і пролетарі

ІІ. Пролетарі і комуністи

ІІІ. Соціалістична і комуністична література

ІV. Відносини комуністів до різних опозиційних партій

Юрій Шевельов. 1908–2002 In Критика, № 3 (53), 2002, с. 1

2025-09-08T11:56:37+00:00

Текст є некрологом, присвяченим українському славісту, мовознавцю та критику Юрію Володимировичу Шевельову.

Обстеження без рецепту In Критика, №1-2 (63-64), 2003, сс. 26-27.

2025-09-08T19:42:49+00:00

У рецензії Євген Головаха аналізує дві праці російських соціологів: «От мнений к пониманию» Юрія Левади та «Слово – Письмо – Литература» Бориса Дубіна. Автор розглядає ці роботи як літопис пострадянського суспільства, що ґрунтується на емпіричних даних масових опитувань. У статті досліджено кризу культури та культурної еліти в Росії, що виявляється в десакралізації рафінованої культури й втраті інтелігенцією духовних орієнтирів. Головаха аналізує феномен «людини пострадянської» та концепцію «вимушеної демократії» соціологів школи ВЦІОМ. Автор оцінює роботи Левади та Дубіна як зразок наукової об'єктивності.

Гермес і Ґадамер In Критика, №4 (54), 2002, сс. 30-31.

2025-09-08T19:12:35+00:00

У статті здійснено аналіз філософської герменевтики Ганса-Ґеорґа Ґадамера (1900-2002) з акцентом на його діалогічному підході до інтерпретації. Гаврилів аналізує Ґадамерову концепцію розмови як центрального елементу герменевтичного процесу, що постає зі структури сократівського діалогу та охоплює взаємодію суб’єкта з текстом, традицією й іншими інтерпретаторами. Окремо проаналізовано критику цієї концепції з боку Карла-Отто Апеля та Ґадамерову відповідь на неї. Значну увагу приділено зверненню Ґадамера до поезії, зокрема творчості Пауля Целана, як до способу наближення до невимовного. У підсумку продемонстровано, що філософська герменевтика може слугувати методологією гуманітарних наук.

Мовчання та покарання In Krytyka, 11 (61), 2002, с. 24.

2025-09-08T18:30:20+00:00

У матеріалі представлено авторське осмислення ролі та сутності інтелектуала. Івашкявічус розгорнуто окреслює власне бачення характерних рис інтелектуальної поведінки, способів мислення, а також аналізує чинники й особливості формування його світовідчуття.

Текст має форму есею, виголошеного на конференції «Інтелектуали: спокуса мовчання», що відбулася у Мінську в жовтні 2002 року. Серед учасників заходу були також Сергій Жадан і Андрій Хаданович, виступи яких опубліковані в цьому ж числі журналу «Критика».

Марксізм і дарвінізм (пер. з англ. Михайло Дурдела): Вінніпеґ, Українські робітничі вісті, 1920, 43 с.

2025-09-08T20:10:40+00:00

Anton Pannekoek's monography Marxism and Darwinism presents a comparative analysis of Charles Darwin's evolutionary theory and Karl Marx's historical materialist approach. The author emphasizes the common idea of development through struggle shared by both concepts, while highlighting the fundamental distinction between biological competition and class struggle. Pannekoek critically examines Herbert Spencer's views, attempts to use Darwinism for legitimizing the capitalist order, and refutes naturalistic justifications of social Darwinism. Drawing on Darwin's works, Pannekoek asserts that mutual aid and solidarity in the animal world contribute to group survival and constitute a natural foundation for social development.

The original was written in English. The Ukrainian translation was published in 1920 by Mykhailo Durdela. The edition includes a preface by the translator.

Contents

Preface

I. Darwinism

II. Marxism

III. Marxism and the Class Struggle

IV. Darwinism and the Class Struggle

V. Darwinism versus Socialism

VI. Natural Law and Social Theory

VII. The Sociability of Man

VIII. Tools, Thought and Language

IX. Animal Organs and Human Tools

X. Capitalism and Socialism (Communism)

Чорна книга ображеного бібліографа In Критика, № 7–8 (33–34), 2000, сс. 28–30

2025-09-08T12:21:59+00:00

Матеріал є рецензією на працю Сергія Білоконя «Масовий терор як засіб державного управління в СРСР», написану Юрієм Шаповалом під враженням від статті Ярослава Грицака «Чорні книги червоного терору», що також присвячена критичному осмисленню цієї праці. Попри визнання важливості появи дослідження Білоконя, Шаповал акцентує на його заангажованості у викладі подій та формулюванні висновків щодо радянського періоду в Україні. У тексті подано аргументи рецензента про наявність у працях Білоконя пропагандистських і антинаукових наративів, що, на думку Шаповала, підважують наукову вартість видання.

Публічна роль письменників та інтелектуалів In Критика, №1-2 (63-64), 2003, сс. 18-20.

2025-09-08T19:51:36+00:00

У статті досліджено трансформацію ролі письменників та інтелектуалів у глобалізованому світі. Саїд аналізує злиття фігур письменника та інтелектуала на межі XX-XXI століть, коли письменники виконують функції суспільних критиків. Автор розглядає вплив електронних медій та інтернету на можливості інтелектуального втручання в публічну сферу. Автор критикує панівний дискурс глобалізації. У праці окреслено три сфери інтелектуальної боротьби: історична пам'ять, співіснування та справедливість. Автор наголошує на тому, що інтелектуал має володіти мужністю для адекватного осмислення та прийняття реалій світу. Переклад з англійської здійснила Катерина Ботанова.

Ідея школи в подвійній перспективі In Критика, №3 (65), 2003, сс. 6-7.

2025-09-08T19:36:56+00:00

У статті здійснено порівняльний аналіз освітніх систем України та США з акцентом на спільних проблемах і відмінних підходах до їхнього розв'язання. Авторка показує, що попри зовнішні відмінності між системами, обидві країни стикаються з подібними викликами: недостатнім фінансуванням, проблемами академічної доброчесності, необхідністю узгодження наукової підготовки з вимогами ринку праці. Богачевська аналізує американський прагматичний і локалізований підхід до освітніх реформ, протиставляючи його українському прагненню створити всеохопну концепцію трансформації системи освіти. У дослідженні особливу увагу приділено феномену «американського способу» як альтернативи ідеологічно забарвленим моделям. Авторка також критично осмислює ризики, пов’язані з ідеологізацією освітнього процесу, та застерігає від редукції складних педагогічних завдань до абстрактних гасел.

Відгук на статтю М. Ільницького в журналі «Київ» In Український вісник, № 7–10, 1988, сс. 34–39.

2025-09-08T18:54:01+00:00

Матеріал містить роздуми автора щодо статті Миколи Ільницького «Перегук через покоління», присвяченої зіставленню творчості українських поетів 1960-х та 1980-х років. У тексті подано авторське бачення ролі літературної критики, постаті поета та значення поезії. Особливий наголос зроблено на впливі репресивного характеру радянського режиму на творчий потенціал митців, а також на трансформації підходів до поетичної творчості протягом означених десятиліть.

Текст було написано у Кучинському таборі особливого режиму й у 1986 році передано автором родичам у формі листа.

Апологія скептичного розуму In Критика, № 11 (61), 2002, сс. 11-12.

2025-09-06T16:28:55+00:00

У матеріалі представлено систематизований виклад концепцій Сергія Пролеєва щодо скепсису як одного з провідних способів філософського мислення. Автор аналізує сучасні філософські дискурси та осмислює специфіку ставлення людини до філософії як такої. Стаття включає історико-філософський екскурс у проблематики суб’єктності, розуму та сумніву. На переконання Пролеєва, саме сумнів постає універсальним епістемічним інструментом розуму, що уможливлює рефлексію, визначення й пізнання. У завершальній частині здійснено аналіз проблеми занепаду філософії в контексті характерних тенденцій сучасного філософського мислення.

Що таке політика: Прага-Берлін, «Нова Україна», 1923, 38 с.

2025-09-06T13:46:39+00:00

Головною метою праці є розгляд поняття «політики» та схоплення його суті. Автор починає дослідження із етимології слова та визначає це поняття у два способи: 1) як науку, теорію та 2) як практику й творчу дію. У праці розрізнено два поняття: «політики як науки» та «науки про державу». Політика як наука спрямована на належне, на творення майбутнього, а наука про державу досліджує вже наявні державні явища.

Крім цього, автор розрізнює поняття «держави» та «суспільства» та простежує їхнє історичне становлення та вплив на розуміння поняття «політики».

Зрештою, Левинський визначає політику як соціальну боротьбу за існування й збереження національної культури та наголошує, що здобуття національної держави є критично важливою метою політики поневолених народів.

Вавилонський полон демократії In Критика, № 1-2 (63-64), 2003, сс.15-16.

2025-09-06T12:58:05+00:00

У статті розглянуто політику Сполучених Штатів щодо Іраку у 2002 році з етичної та філософської сторін. Автор аналізує іракський конфлікт крізь призму поняття «національного інтересу» та доходить до висновку, що мотивом американської політики є потреба у впровадженні демократії у світі як засобу розв’язання політичних та соціальних проблем. Конфлікт в Іраку, на думку автора, має глобальне значення, оскільки призводить до протистояння арабів з західним світом як «чужим» з почуття арабської солідарності й патріотизму.

Українці в степах Альберти In Критика, № 6 (44), 2001, сс. 29-32.

2025-09-06T16:58:33+00:00

Стаття є оглядом на чотири твори, написані українцями в Канаді: «Мед і прах: сімейна історія» (Яніс Кулик-Кіфер), «Приречений жених: Коротка біографія» (Мирна Косташ), «Нові бачення двох країн: Оповідання з Канади ти України» (Яніс Кулик-Кіфер та Соломія Павличко), «Українське весілля» (Ларрі Варварук). Авторка позитивно оцінює сам факт появи таких видань, водночас висловлюючи низку критичних зауваг щодо змістових та стилістичних особливостей кожного з них. У матеріалі також підкреслюється значення усвідомлення різних соціокультурних умов та середовищ, у яких формується культурна й національна ідентичність.

Бенкет на узбіччі In Критика, № 11 (61), 2002, сс. 17-19.

2025-09-06T16:38:35+00:00

У статті представлено погляди Володимира Верлоки на становище гуманітарних часописів у контексті українського наукового книговидання. Автор окреслює суспільні уявлення про гуманітаристику в Україні на початку XXI століття, приділяючи значну увагу критиці та аналізу загальних тенденцій розвитку періодики. Зокрема, Верлока наголошує на недоліках низки видань та здійснює розгорнутий аналіз діяльності видавництва «Дух і Літера», позитивно виокремлюючи його серед інших. Окремим аспектом статті є актуалізація проблеми недостатнього попиту на гуманітарну літературу в сучасному українському суспільстві.

Народність і держава: Київ-Відень, «Дзвін», 1919, 126 с.

2025-09-06T16:14:02+00:00

Праця складається із двох розділів – «Народність» та «Держава» – складових оригінальної праці «Народність, держава, соціялізм», яку не вдалося опублікувати. У першому розділі автор аналізує поняття «народність», розглядаючи його елементи – мову та культуру. У праці також здійснено аналіз історичних типів народності та представлено авторське бачення перспектив цього феномена в контексті соціалістичної ідеї. Левинський заперечує концепт єдиної універсальної держави, доводячи, що історичний поступ людства забезпечується диференціацією національних мов та культур.

У другому розділі досліджується генеза держави та її основні історичні типи. Особливу увагу автор приділяє викладу ключових теорій обґрунтування держави, зокрема ідей Макіавеллі, Гоббса, Руссо та Монтеск’є. Взаємозв’язок держави та народності розглянуто крізь призму різних форм державності: національної держави, держави народностей (федеративної моделі) та імперіалістичної держави.

У завершальній частині праці викладено міркування щодо соціалізму, який, на переконання Левинського, покликаний реалізовувати національну волю кожного народу. Лише за таких умов можливе справжнє братерство народів, а космополітизм набуває змістовного наповнення.

Одіжка для книжки In Критика, № 6 (32), 2000, сс.14-15.

2025-09-06T13:37:54+00:00

Стаття присвячена проблемі візуального оформлення творів української художньої літератури. Авторка звертає критичну увагу на «форму» українських видань, оскільки, так само як і «зміст», вона відіграє важливу роль у сприйнятті книги читачем і задоволенні його естетичних потреб. У статті зазначено, що головною проблемою неякісного виробництва книг та неестетичного дизайну є заборона творчого самовираження, що походить з тоталітарної культури Радянського союзу.

Зрештою, Таран наголошує, що культура книги є показником культури суспільства, тож якісні зміни у візуальному оформленні є необхідними для формування культурної нації України.

Український Фуко чи французький Петров? Разюча схожість двох історіософів In Наукові записки НаУКМА, т. 17, Філологія, 1999, сс. 42-44

2025-09-06T17:15:44+00:00

Матеріал присвячено аналізу аналогій у філософських поглядах двох мислителів – Віктора Петрова та Мішеля Фуко. Автор зіставляє їхні філософські концепції, наголошуючи на відчутній близькості ідей, яка простежується навіть попри відмінності культурно-історичних епох, інтелектуальних практик та життєвих контекстів. Центральною темою, на якій зосереджено увагу, є філософія історії як спільне проблемне поле для їхніх роздумів. Водночас, поряд із акцентом на суголосності підходів Петрова і Фуко, у статті також окреслено низку суттєвих відмінностей між їхніми концептуальними підходами.

Думки про те, що ж ми вибрали In Критика, № 3 (53), 2002, сс. 4-5.

2025-09-06T16:50:01+00:00

Стаття є реакцією Мирослава Поповича на парламентські вибори в Україні 2002 року. Автор аналізує їхні результати, обставини та потенційні наслідки політичного процесу. Центральним мотивом матеріалу є акцент на поступовому утвердженні позитивних змін в українському суспільстві, що виражаються, зокрема, у практиці демократичних виборів. На думку Поповича, політичний розвиток незалежної України відбувається поступово й послідовно, попри численні перешкоди політичного та культурного характеру. У своїх міркуваннях автор послуговується конкретними політичними прикладами й порівняннями, що підсилюють аргументацію.

Вузли електронних плетив In Критика, № 12 (50), 2001, сс. 8-10.

2025-09-05T07:52:25+00:00

Стаття присвячена критиці зведення феномена «інтернету» до віртуальної реальності або кіберпростору. Катерина Ботанова звертається до технофобного дискурсу, представляючи концепції віртуальної реальності Ж. Бодріяра, В. Макдуґала та С. Жижека. На прикладі теорій згаданих філософів авторка зауважує, що феномен «інтернету» хибно ототожнюється з іншими феноменами – такими як, «віртуальна реальність», «комп’ютер», «інтерфейс» тощо, через їхню технологічну подібність. Натомість, у статті представлено погляд на цей феномен як на міметичну реальність, що є недосконалою імітацією, а не окремим кіберпростором. Оскільки буття інтернету можливе лише в присутності суб’єкта, який залучений до переживання досвіду в межах технологічних можливостей, то, на думку авторки, інтернет не є окремою реальністю, а лише доповнює актуальну реальність.

Методологічний тиск In Критика, № 12 (62), 2002, сс.14-17.

2025-09-05T08:07:19+00:00

Стаття присвячена проблемі запозичення західних методологій у гуманітаристиці в Україні. Авторка досліджує провідні методології українського та західного літературознавства 60-х та 90-х років, розглядаючи умови їхнього виникнення в соціокультурному контексті.

Гундорова наголошує на очевидному факті часової відсталості української гуманітаристики від західних методологічних тенденцій. Для українських дослідників, за її спостереженнями, характерним є несприйняття новітніх підходів, що пояснюється острахом перед метафоричністю та спадковістю радянської літературознавчої традиції, заснованої на принципах об’єктивності та історизму.

У статті також окреслено обмеження як вітчизняних, так і зарубіжних підходів до літературних студій, а також поставлено під сумнів доцільність побоювань щодо західних методологій.

Записники: Гомзин Борис Володимирович (1887) (Ф. 3907, Оп. 1, спр. 9), Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Київ, Україна.

2025-08-11T15:57:10+00:00

Записники Бориса Гомзина.

Теорія справедливості (Пер. з англ. Олександр Мокровольський): Київ, Основи, 2001, 822 с.

2025-08-11T13:07:33+00:00

Український переклад книги Джона Ролза «Теорія справедливості» [англ. «A Theory of Justice»], здійснений Олександром Мокровольським.

Василь Семенович Лісовий. Бібліографічний покажчик: Київ, Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, 2015, 23 с.

2025-08-11T16:36:06+00:00

Покажчик містить статті, книги, рецензії, переклади, неопубліковані праці українського філософа Василя Лісового, а також тексти про нього. Перелік охоплює період з 1969 по 2012 роки.

Рукопис статті «Романтик»: Гомзин Борис Володимирович (1887) (Ф. 3907, Оп. 1, спр. 7), Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Київ, Україна.

2025-08-11T15:40:21+00:00

Рукопис статті «Романтик», написаної Борисом Гомзиним.

Проби у ІІІ кн. Кн. ІII (Пер. з фр. Анатоль Перепадя): Київ, Дух і Літера, 2007, 383 с.

2025-08-11T12:53:18+00:00

Третя книга українського перекладу «Проб» [фр. «Essais»] Мішеля Монтеня, здійсненого Анатолем Перепадею.

[Гомзин Борис Володимирович]. Листи від Г. Гомзіної (23.02.1923 - 15.12.1925) (Ф. 3907, Оп. 1, спр. 13), Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Київ, Україна.

2025-08-11T16:24:00+00:00

Листи від Галини Гомзіної до Гомзіна Бориса, які він отримував протягом 23.02.1923 - 15.12.1925.

Рукопис п'єси «Кров кличе»: Гомзин Борис Володимирович (1887) (Ф. 3907, Оп. 1, спр. 5), Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Київ, Україна.

2025-08-11T15:25:11+00:00

Рукопис п'єси «Кров кличе», написаної Борисом Гомзиним.

Проби у ІІІ кн. Кн. І (Пер. з фр. Анатоль Перепадя): Київ, Дух і Літера, 2005, 365 с.

2025-08-11T12:28:16+00:00

Перша книга українського перекладу «Проб» [фр. «Essais»] Мішеля Монтеня, здійсненого Анатолем Перепадею. Вступне слово написав Анатоль Перепадя.

[Гомзин Борис Володимирович]. Листи від А. Коршнівського, Ф. Крушицького, В. Совенка, П. Шандрука та інших кореспондентів на літери «З- Ш» (22.06.1921 - 06.04.1927) (Ф. 3907, Оп. 1, спр. 11), Центральний державний архів вищих органів влади та управління У

2025-08-11T16:13:55+00:00

Листи від А. Коршнівського, Ф. Крушицького, В. Совенка, П.Шандрука та інших кореспондентів на літери «З- Ш» протягом 22.06.1921 - 06.04.1927 до Бориса Гомзина.

[Гомзин Борис Володимирович]. Довідки про навчання в Українській Господарській академії та Українському педагогічному інституті в Чехословацькій Республіці (14.08.1926 - 30.01.1927) (Ф. 3907, Оп. 1, спр. 2), Центральний державний архів вищих органів влади

2025-08-11T14:58:11+00:00

Довідки про навчання Бориса Гомзина в Українській Господарській академії та Українському педагогічному інституті в Чехословацькій Республіці.

Капіталізм і шизофренія: Анти-Едіп (Пер. з фр. Олексій Шевченко): Київ, Карме-Сінто, 1996, 384 с.

2025-08-11T08:26:44+00:00

Український переклад книги Жиля Дельоза і Фелікса Гваттарі «Капіталізм і шизофренія: Анти-Едіп» [фр. «L'Anti-Œdipe: Capitalisme et schizophrénie»], здійснений Олексієм Шевченком. Видання містить також вступну статтю Олексія Шевченка.

Рукопис поетичних творів «Дурман», «За що», «Шукаю те, що загубив» та інші: Гомзин Борис Володимирович (1887) (Ф. 3907, Оп. 1, спр. 9a), Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Київ, Україна.

2025-08-11T16:03:51+00:00

Рукопис поетичних творів «Дурман», «За що», «Шукаю те, що загубив» та інші Бориса Гомзина.

Буття і ніщо: Нарис феноменологічної онтології (Пер. з фр. Віталій Лях, Петро Таращук): Київ, Основи, 2001, 854 с.

2025-08-11T13:20:29+00:00

Український переклад книги Жана-Поля Сартра «Буття і ніщо: Нарис феноменологічної онтології» [фр. «L'Être et le Néant: Essai d'ontologie phénoménologique»], здійснений Віталієм Ляхом і Петром Таращуком.

Бібліографія філософських творів Української Західної діаспори, опублікованих українською мовою: Київ, Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, 2012, 41 с.

2025-08-11T16:58:50+00:00

Бібліографія містить статті, монографії, збірники текстів, що стосуються інтелектуальної думки представників української західної діаспори. Перелік налічує 511 найменувань праць, опублікованих в період з 1920-х по 2000-ні роки.

[Гомзин Борис Володимирович]. Нотатки до статей і віршів (15.05.1925 - 25.11.1925) (Ф. 3907, Оп. 1, спр. 8), Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Київ, Україна.

2025-08-11T15:51:45+00:00

Нотатки Бориса Гомзина до статей і віршів періоду 15.05.1925 - 25.11.1925.

Політичний лібералізм (Пер. з англ. Олександр Мокровольський): Київ, Основи, 2000, 382 с.

2025-08-11T13:00:36+00:00

Український переклад книги Джона Ролза «Теорія справедливості» [англ. «Political Liberalism»], здійснений Олександром Мокровольським.

Старий опис № 1 за 1921-1927 рр.: Гомзин Борис Володимирович (1887) (Ф. 3907, Оп. 1, спр. 14), Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Київ, Україна.

2025-08-11T16:28:17+00:00

Старий опис № 1 справ Бориса Гомзина за 1921-1927 рр.

Рукописи статей «1 листопаду 1918 р. - 1 листопаду 1933 р.», «Передмова до листів до молоді земель українських», «Мистецтво для всіх, але не всі для мистецтва»: Гомзин Борис Володимирович (1887) (Ф. 3907, Оп. 1, спр. 6), Центральний державний архів вищих

2025-08-11T15:31:59+00:00

Рукописи статей «1 листопаду 1918 р. - 1 листопаду 1933 р.», «Передмова до листів до молоді земель українських», «Мистецтво для всіх, але не всі для мистецтва», написаних Борисом Гомзиним.

Проби у ІІІ кн. Кн. ІI (Пер. з фр. Анатоль Перепадя): Київ, Дух і Літера, 2006, 515 с.

2025-08-11T12:34:14+00:00

Друга книга українського перекладу «Проб» [фр. «Essais»] Мішеля Монтеня, здійсненого Анатолем Перепадею. Вступне слово написав Анатоль Перепадя. Післяслово написав Вадим Скуратівський.

[Гомзин Борис Володимирович]. Листи до Г. Гомзіної - першої дружини Б. Гомзіна (29.01.1921 - 18.04.1921) (Ф. 3907, Оп. 1, спр. 12), Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Київ, Україна.

2025-08-11T16:18:36+00:00

Листи до Галини Гомзіної - першої дружини Гомзіна Бориса, які він написав протягом 29.01.1921 - 18.04.1921.

Рукописи поетичних творів «Мандрівник», «Тіні від облич», «Дивний гість», «Еклезіяст» та інші: Гомзин Борис Володимирович (07.05.1921 - 1927) (Ф. 3907, Оп. 1, спр. 4), Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Київ, Україна.

2025-08-11T15:19:05+00:00

Рукописи поетичних творів «Мандрівник», «Тіні від облич», «Дивний гість», «Еклезіяст» та інші, написаних Борисом Гомзиним протягом 07.05.1921 - 1927.

Феноменологія сприйняття (Пер. з фр. Оксана Йосипенко, Сергій Йосипенко): Київ, Український Центр Духовної Культури, 2000, 552 с.

2025-08-11T12:17:07+00:00

Український переклад книги Моріс Мерло-Понті «Феноменологія сприйняття» [фр. «Phénoménologie de la perception»], здійснений Оксаною і Сергієм Йосипенками.

[Гомзин Борис Володимирович]. Листи від Бабія, Л. Білецького, М. Буєвського, та інших кореспондентів на літери «Б- Д» (01.01.1921 - 13.09.1924) (Ф. 3907, Оп. 1, спр. 10), Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Київ, Україна

2025-08-11T16:08:38+00:00

Листи від Бабія, Л. Білецького, М. Буєвського, та інших кореспондентів на літери «Б- Д» протягом 01.01.1921 - 13.09.1924 до Бориса Гомзина.

Філософія: dtv-Atlas (Пер. з нім. Демидченко В.): Київ, Знання-Прес, 2002, 270 с.

2025-08-11T13:37:49+00:00

Український переклад книги Петера Кунцмана, Франца-Петера Буркарда, Франца Відмана «Філософія: dtv-Atlas» [нім. «dtv-Atlas Philosophie»], який здійснв Демидченко В. Науковим редактором перекладу і автором передмови є Розумний В.

Влада і суспільство: постмодерна перспектива: Київ, «Дух і Літера», 2021, 359 с.

2025-08-11T17:05:04+00:00

Монографія присвячена аналізу самоорганізації сучасної соціальності, й передусім ефектів і ролі влади в ній. Ситуація глобального світу сьогодення розглядається як в її культурно-історичній генеалогії в контексті модерної цивілізації, так і в тих радикальних інноваціях соціального і антропологічного гатунку, якими вона визначає поточну структуру людської життєдіяльності. Особливу увагу приділено «владі розуму» як інтегративному виразу модерних передумов глобальної дійсності та її підважуванням і спростуванням з боку глобального інформаційного середовища. Висувається концепція інфовлади як новітньої універсальної сили, що визначає порядок людського існування та обумовлює новий антропологічний тип – сингулярність. Завершує дослідження аналіз особливостей політичного самовизначення сучасної України в контексті глобального самовизначення сучасної України в контексті глобальних трансформацій.

Зміст

Вступ

Глава 1. Ідея і тема влади у філософському дискурсі

Глава 2. Влада розуму: засади соціально-політичного проекту модерну

Глава 3. Два виміри політичного самовизначення сучасності

Глава 4. Генезис глобалізації та потестарний ефект універсалізму

Глава 5. Глобалізація та сингулярність: трансформація основ сучасної соціальності

Глава 6. Політичне самовизначення сучасної України

Післямова

Список літератури

відтворив оригінальну анотацію

Щодо критики насильства: статті та есеї (Пер. з нім. І. Андрущенка): Київ, Грані-Т, 2012, 312 с.

2025-08-09T18:03:27+00:00

Подана публікація є збірником перекладів статей та есеїв німецького філософа Вальтера Беньяміна, виконаних Ігорем Андрущенком. До збірки увійшли переклади таких праць, як «Autor als Produzent», «Über Sprache überhaupt und über die Sprache des Menschen», «Surrealismus», «Das Leben der Studenten», «Zum Bilde Prousts», «Schicksal und Charakter», «Zur Kritik der Gewalt», «Theologisch-politisches Fragment», «Die Lehre vom Ähnlichen», «Über das mimetische Vermögen», «Erfanrung und Armut», «Franz Kafka. Zur zehnten Wiederkehr seines Todestages» та «Über den Begriff der Geschichte».

Видання доповнене передмовою Володимира Єрмоленка та іменним покажчиком, укладеним Віталієм Терлецьким.

Темні сили проти професора Чижевського in Свобода, 1949, 9 квітня, сс. 2-3.

2025-08-09T12:23:46+00:00

У газетному дописі подано епізод із професійної біографії Дмитра Чижевського. За повідомленням автора, у 1945 році Чижевський мав обійняти посаду договірного професора кафедри славістики у Марбурзькому університеті, однак цю кафедру було раптово перенесено до Франкфурта. Попри звернення студентів із проханням зберегти кафедру в Марбурзі, міністр землі Гессен піддав сумніву наукову кваліфікацію Чижевського. У власному дописі в газеті Frankfurter Rundschau міністр Штайн звинуватив його у співпраці з радянськими урядовцями. На думку автора публікації, конфлікт був зумовлений прагненням усунути Чижевського як «чужинця» та замістити його німецьким фахівцем.

Україна і Мішель Фуко: діялог про владу In Критика, №1-2 (51-52), 2002, сс. 11-13.

2025-08-09T12:42:58+00:00

На думку автора, рецепція філософії Мішеля Фуко на теренах СНД є суттєво спотвореною. У статті обґрунтовується теза про те, що інтелектуальний проєкт Фуко перебуває в опозиції до ключових положень лівої ідеологї. Як типові риси останньої автор виокремлює: базову опозицію «безпосереднє/штучне», розуміння брехні як мови влади, наявність сценарію радикального звільнення від відносин примусу та універсалізацію ідеї загального. Натомість у філософії Фуко, за спостереженням автора, можна виокремити низку метаконцептів, що засвідчують її опозиційність лівій міфології: трактування людини як продукту владних відносин, заперечення постулату про ідеологію як «хибну свідомість», наявність сценарію спасіння за допомогою філософії та наявність принципового номіналізму. Автор застерігає, що запозичення окремих елементів фукіянського концепту влади без реконструкції його цілісної філософської позиції призводить до хибних інтерпретацій у дослідженні радянської та посткомуністичної державності.

Монархія і республіка: Петроград, Видання петроградського комітету, 1917, 16 с.

2025-08-09T11:59:09+00:00

У брошурі автор подає стислий огляд понять монархії та республіки в європейському контексті, акцентуючи на відмінностях між монархічними устроями Росії та європейських держав. На його думку, поява конституційної монархії в Європі стала наслідком революційних зрушень, здійснених коаліцією буржуазії та робітничого класу. Водночас збереження інституту монархії в умовах конституційного ладу розглядається як форма захисту класових інтересів капіталістів, які, за твердженням автора, прагнуть убезпечити свої земельні володіння. Попри впровадження конституції в Російській імперії у 1905 році, автор наголошує на збереженні абсолютистського характеру російської монархії.

У політичному аспекті автор виступає за встановлення демократичної, або народоправної, республіки в України, ототожнюючи ці поняття. Він наголошує на необхідності вільного народного волевиявлення, гарантій свободи віросповідання, свободи слова, а також запровадження практики громадських зібрань і створення товариств. У контексті майбутніх Установчих Зібрань автор закликає підтримувати кандидатів від соціал-демократичної партії.

Інфікованість елітизмом In Критика, №1-2 (75-76), 2004, сс. 29-30.

2025-08-08T12:48:49+00:00

У статті автор звертає увагу на зростання елітистських тенденцій серед сучасних інтелектуалів. Вони дедалі більше зосереджуються на рефлексії щодо власних умов існування, відсуваючи на другий план прагнення до трансформації суспільства. Такий елітизм виявляється у стратегії символічного відмежування себе від «інших» і конструювання відчуття інтелектуальної вищості. Окрему увагу приділено феномену іронії як самодостатньої риторичної позиції, що слугує радше засобом самопідтвердження, ніж критичного аналізу. Також розглядається феномен так званого «інтелектуального расизму» – категоричного несприйняття поглядів і практик, які не відповідають нормам та уявленням певного інтелектуального середовища.

Амністія й амнезія In Критика, № 5 (31), 2000, сс. 11-15

2025-07-22T07:42:22+00:00

Стаття базується на доповіді Алена Безансона у Варшавському університеті 1999 року. Текст складається з дев’яти частин. Безансон критикує асиметричність сприйняття комунізму й нацизму: в той час, як щодо злочинів нацизму існує своєрідна «гіпермнезія», злочини комунізму піддаються амнезії й амністії. Посилаючись на працю Рауля Гільберґа «Руйнація євреїв Європи», він порівнює нацизм і радянську версію комунізму. Стверджується, що спільними для нацизму й комунізму засобами були експропріація, заслання в концентраційні табори, мобільні операції винищення та депортації. На відміну від нацистської, комуністична влада не створювала таборів смерті та послуговувалась такими засобами руйнації, як судова розправа та голодомор. Якщо злочини нацизму було спрямовано на конкретні категорії населення, то в очах комуністичного режиму ворогом міг стати фактично будь-хто. Безансон розглядає ідеології нацизму й комунізму з теологічної перспективи, стверджуючи, що в них обох присутні секуляризована ідея християнського месіанства, пелагіанство та елементи гностицизму. Завершується стаття міркуваннями про унікальність Шоа.

Чий постколоніалізм і чий постмодернізм? In Вперед, 13.02.2009.

2025-07-22T07:28:38+00:00

Стаття є перекладом тексту Арун Мукгерджі. У своїй статті авторка обстоює тезу, що постмодернізм значною мірою є суто західним культурним феноменом. Вона критикує теоретиків постмодернізму за відокремлювання літературного дискурсу від решти суспільних дискурсів та ігнорування епістемологічного привілею причетності до панівної культури. Вона проблематизує поняття «постколоніальна література» як таке, що передбачає ілюзорну монолітність незахідних літературних традицій. Підважується поширене в постколоніальних студіях бінарне бачення митрополії й колоній як центру й маргінесу. Мукгерджі наголошує на необхідності для постколоніальних літератур відмови від самовизначення через протиставлення себе західній імперській текстуальності.

Пер. з англ.: Марія Зубрицька для «Вперед»

Оригінал: Arun P. Mukherjee, Whose post‐colonialism and whose postmodernism?, Routledge: World Literature Written in English (Journal of Postcolonial Writing), 1990 (Vol. 30, Issue 2), pp. 1-9.