Archivum Sententiarum

Філософські твори у чотирьох томах, Том 1 - Нариси з історії філософії на Україні: Київ, Смолоскип, 2005, 389 с.

2026-10-02T10:56:04+00:00

У творі «Нариси з історії філософії на Україні» здійснено систематичну реконструкцію розвитку української філософської думки від доби прийняття християнства до XIX століття. Автор розглядає історію філософії в Україні як цілісний процес формування специфічних світоглядних і культурних орієнтацій.

Особливу увагу приділено зв'язку філософії та національності, проблемі співвідношення загальнолюдського й національного в історії філософії, а також особливостям українського народного характеру та світогляду. Чижевський простежує рецепцію античної, патристичної, середньовічної та новочасної філософії в українській культурі. Він також аналізує вплив німецького ідеалізму та його переосмислення українськими мислителями.

Центральне місце в праці посідає філософія Григорія Сковороди. Чижевський інтерпретує її через проблематику самопізнання, символізму, дуалізму, «філософії серця», містичного досвіду та стосунку людини, світу й Бога. Окремі розділи присвячено Миколі Гоголю, представникам Кирило-Мефодіївського товариства, Миколі Костомарову, Пантелеймону Кулішу, Тарасу Шевченку, Памфілу Юркевичу, Олександру Потебні та іншим діячам української інтелектуальної історії. Важливим методологічним принципом дослідження є виявлення типологічних рис українського філософського світогляду, зокрема емоціоналізму, індивідуалізму, прагнення до внутрішньої гармонії та релігійності.

Зміст

ІРИНА ВАЛЯВКО

Інтелектуальна біографія Дмитра Чижевського: спроба наукової ретроспективи

ВІЛЕН ГОРСЬКИЙ

Дмитро Чижевський як історик філософії України

НАРИСИ З ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ НА УКРАЇНІ (1931)

ПЕРЕДМОВА

І. ФІЛОСОФІЯ І НАЦІОНАЛЬНІСТЬ

Нація і людство (3). Раціоналістичний та романтичний погляд на націю. Вічні та часові цінності. Розвʼязання проблеми. 2. Філософія і філософії (7). Абсолютна правда і окремі філософічні пункти погляду. 3. Розвиток філософії (9). Боротьба течій, рух між протилежностями. Роля націй в історичному розвитку філософії. 4. Українська філософія (10). Труднощі її дослідження. 5. Літературні вказівки (13).

ІІ. УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ ХАРАКТЕР І СВІТОГЛЯД

Загальні замітки (14). Методи дослідження. 2. Спроба характеристики

(15). Психічний уклад українця: емоціоналізм.ю індивідуалізм, рухливість. Впливи видатних історичних періодив: князівського та барокка.

Український ляндшафт: степ. Тип визначних представників української нації: емоціоналізм, усамотнення, ідеал внутрішньої та завнішньої гармонії (миру), релігійне забарвлення. 3. Літературні вказівки (18).

ІІІ. ФІЛОСОФІЯ У СТАРІЙ УКРАЇНІ

Прийняття християнства (19). Отці церкви на українському грунті.

Відомості про античну філософію. Проповіді та повчальна література.

Бібліотеки. 2. «Ожидовілі» (21). Філософічні переклади. Астрологічна література. Спроби філософічної термінології. 3. Філософічне навчання (22).

Наука за кордоном. Школи. Остріг. Київська Академія. Характер та значіння філософічного навчання в Академії. 4. Філософічна лектура (25).

Джерела наших відомостей. Антична філософія. Патристика. Середньовічна філософія. Філософія ренесансу та нових часів. 5. Окремі представники філософічної думки (29). А. Курбський. Ян Лятос. Герасим Смотрицький. Іван Вишенський. Кирило Транквіліон Ставровецький.

Касіян Сакович. П. Могила. А. Зерніков. Стефан Яворський. Теофан Прокопович. Стефан Прибелович. Іоаким Богомолевський. Володимир Каліграф. 6. Літературні вказівки (32).

ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА

Життя (33). Перебіг життя. Життя Сковороди, як вираз його філософії.

Провідні думки |35). Філософія і життя. Теорія і практика. Самопізнання. 3. Символіка (36). Мова. Образи. Витовмачення Біблії. Античні мудреці. Вплив символічної літератури. 4. Метода (38). Антитетика в античні та хистиянській філософії. Антитетика у містиків. Антитетика Сковороди. Символ «кола» в античній, святоотцівській і містичній філософії. Символ кола у Сковороди. «Змій». Антитетика та коловий рух у філософії XIX віту. 5. Світ, матерія, Бог |44). Дуалізм. Вічність та нікчемність матерії. Історичні паралелі. Бог. 6. Зерно і рослина |48). Символ зерна і рослини в античній, святоотцівській та містичній думці. Зерно і рослина у Сковороди. Зерно і рослина у філософії ХІХ віку. 7. «Серце»

|30|. «Внутрішня людина». Безодня, «серце». Життя серця. 8. Обоженя - приниження. «Нерівна рівність» (53). 9. «Пізнай себе» (55). Теорія пізнання у Сковороди. Самопізнання і Богопізнання. 10. Релігійність (56). Бого-пізнання. Містичне переживання. Есхатологія. Бог - краса. 11. Літературні вказівки (58)

СУЧАСНИКИ СКОВОРОДИ

І. Хмельницький. Х. Барсук - Мойзда. В. Т. Золотницький. П. А. Со-хацький. Григорій Полетика. Семен Гамалія. Літературні вказівки

ЗНАЙОМСТВО З НІМЕЦЬКИМ ІДЕАЛІЗМОМ
Обсяг знайомства з німецьким ідеалізмом (62). 2. Знайомство з Кантом на Україні (63). Переклад Я. Рубана. Петро Лодій. Й. Б. Шад. Л. Г. Якоб.

Михайло Полетика. Василь Довгович. Літературні вказівки. 3. Впливи

Фіхте |65). Йоган Баптист Шад. Життя - Логіка Шада. Натурфілософія.

Моральність та право. Філософія нації. Сучасники та учні Шада в Харкові. Літературні вказівки. 4. Впливи Шелліна і романтики (70).

Д. Кавунник-Веланський. Життя і твори. Філософія. А. І. Дубрович.

Й. Х. Кронеберг. М. Максимович. К. Зеленецький. Н. Курлядцев.

П. С. Авсенев. Хр. Екебляд. Літературні вказівки. 5. Впливи Гегеля (76).

Орест Новіцький. Й. Г. Міхневич. С. С. Гогоцький. Твори. Філософічні погляди. Історики-гегеліянці. Історики літератури-негеліянці. П. Редькин. Й. Чачковський

VII. МИКОЛА ГОГОЛЬ (НА ШЛЯХУ ДО ВІЧНОЇ КРАСИ) .

«Діло мос» (83). Єдність світогляду Гоголя на протязі його життя.
Два подорожні (86). Життя - шлях. Душа людська. Естетична емоція. 3. Господарство (89|. Людина і світ. «Служба». «Своє місце». Індивідуальне призначення людини. Праця. «Духовна Гоголя». 4. «Овелірне мистецтво» 93). «Господарство душ». Краса душі. «Мертві душі». Самовдосконалення. Емоціональний вплив на душу. Щастя і нещастя. Поезія. Мистецтво. Любов. 5. Гіми Красі Небесній (101). Любов, Христос, Бог. Бог, як джерело гармонії та краси. Бог - «Краса Небесна».
Літературні вказівки (103)

VIII. КИРИЛО-МЕТОДІЄВЦІ

1 (104). Ідеологічна єдність Кирило-методієвського руху. Славянські паралелі. Основні риси. Славянофільство, романтизм, христіянство, радикалізм, есхатологія. 2. «Книги битія українського народу» (109). Христологічна історіософія. Славяне. «Воскресення» України. Есхатологічні настрої. 3. Микола Костомаров (113). Впливи романтики. Христіянство. Символізм. Характеріологія українців. 4. П. О. Куліш

(116). Вихідні романтичні пункти погляду. Серце людини та «зовнішнє» у ній. Минуле України та сучасність. Філософія культури. Проблема мови. Хутір і город. Україна і Европа. Жінка і чоловік. 5. До світогляду Шевченка (124). Антропоцентризм. Антропоцентрична релігійність. Впливи Д. Штрався. 6. Микола Гулак (129). 7. Літературні вказівки (130) 8. Додаток. Українець - польський «месіяніст» (131). Петро Семененко. Життя. Твори.

ПАМФИЛ ЮРКЕВИЧ
Життя (133). Доля Юркевича. Життя. Характер. 2. Ідеалізм і матеріалізм

(135). Критика матеріалізму і ідеалізму. 3. Платон і Кант (137). Критика

Канта. «Платонізм» Юркевича. 4. «Ідея» (139). Ідея і емпірія. Здійснення ідея. 5. «Філософія серця» (141). Розум і емоція. Значіння емоції: в пізнанні, в моралі, в релігії. Знаття і віра. 6. «Серце» і «голова» (146). Емоція і особистість людини. Критика містичного і емпіричного погляду на душевне життя. Емоціоналізм в пізнійшій філософії. 7. Мир з ближніми (148). Суспільство вище індивідууму. «Мир» між людьми. 8. Світогляд і особистість (150). Юркевич та український національний характер. 9. Літературні вказівки (152)

Х. ФІЛОСОФІЯ НА ПОСЛУГАХ НАУКИ

1 (153). Філософія другої половини XIX віку. Російська «просвіченість». Україна. 2. Олександер Потебня (154). Особа. Погляди на філософію. Твори. Школа Потебні. 3. Володимир Лесевич (156). Життя і твори. Погляд на філософію 4. А. А. Спір (158). 5. Клим Ганкевич (159). 6. Соціологи (159). І. Федорович. О. Стронин. Л. Мечников. М. Туган-Барановський. 7. Марксизм. Микола Зібер (161). 8. Богдан Кістяковський (161)

НАРИСИ З ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ НА УКРАЇНІ (1931)

ПЕРЕДМОВА

І. ВСТУП

Проблематика

ІІ. ПІДСТАВИ

Coincidentio oppositorum
Κύκλοςτώνκύκων
Hieroglyphica, emblemata, symbola
Symbola et emblemata.

Біблія

III. МЕТАФІЗИКА

Матерія
Materia acterna
Дуалізм
Αδιαιρέτως, άτρεπτως, άμερίστως, άσυνχύτως
Бог
Премудрість
Ростина як символ усесвіту
АНТРОПОЛОГІЯ.
Внутрішня людина
Серце
Кількість символів
Безодня
Мікрокосмос
Пізнання
ЕТИКА
θεωρία
Спокій, мир, субота
Світ
Camonpanuxenus
Нерівна рівність
Педагогіка
Сковорода й Україна
МІСТИКА
Сковорода – містик
Сковорода – містичний поет

VII. ДО ДЖЕРЕЛ СКОВОРОДИ

Передпосилки Сковороди

ДО ТАБЛИЦЬ

Тексти та пояснення

ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК

Вчителі життя. In Сучасність No. 6 (66), Мюнхен, 1966, сс. 82-88.

2026-10-02T10:25:30+00:00

Есе Олександра Кульчицького «Вчителі життя» присвячене Миколі Шлемкевичу й є спробою відповісти на екзистенційне питання: «Хто він?». Кульчицького цікавить внутрішній вибір і сенс інтелектуальної діяльності філософа. Шлемкевич постає як незвична для української еміграції постать: філософ, який не залишився осторонь актуального життя, а свідомо опинився на межі між філософією та публіцистикою. Саме в цьому Кульчицький вбачає його особливість. Публіцистика була для Шлемкевича способом осмислювати духовний стан народу й водночас впливати на його майбутнє.

Центральною проблемою есе є українська духовість та її суперечливі форми. Аналізуючи праці Шлемкевича, Кульчицький звертається до образів «гоголівської», «сковородинської» та «шевченківської» людини. Через них він розкриває різні моделі українського характеру: від пасивного занурення в побут і самозамилування до духовного усамітнення та прагнення перетворити світ. Особливо важливою є критика «індивідуалізму без індивідуальностей» і надмірного емоційного мрійництва. Проблема, яку бачить Шлемкевич і підхоплює Кульчицький, полягає в тому, як перетворити емоційну й пісенну стихію української духовості на творчу силу, здатну надавати їй форми.

Світоглядна публіцистика в Кульчицького постає як форма духовної відповідальності інтелектуала перед суспільством. Її завдання полягає в тому, щоб допомогти нації змінитися. У цьому сенсі Шлемкевич для Кульчицького є «філософом на форумі» та одним із тих «учителів життя», які прагнули формувати простір для духовного оновлення української нації.

Вілен Горський: Дотики, Смисли, Споглядання: Київ, Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2011, 385 с.

2026-10-02T14:57:21+00:00

Збірник є комплексним осмисленням життя, філософської спадщини та наукової діяльності одного з визначних українських істориків філософії XX–XXI століть, Вілена Сергійовича Горського. Автори показують Горського не лише як дослідника історії української філософії, а й як мислителя, педагога та інтелектуала, для якого філософування було способом осмислення культури, людини та власного духовного досвіду.

Особливу увагу приділено його історико-філософській методології, проблемам національно-культурної ідентичності української філософії, взаємозв'язку біографії мислителя та його творчості, а також особливостям дослідження філософських традицій.

Спогади, інтерв'ю та тексти самого Горського доповнюють академічні дослідження живим образом ученого, який розглядав університет і філософську освіту як простір формування особистості та любові до мудрості.

Зміст

Марина Ткачук.

Вілен Горський: на шляху до себе

ВІЛЕН ГОРСЬКИЙ ЯК ІСТОРИК ФІЛОСОФІЇ

Віталій Даренський.

Філософія як смислова проективність культури (про ключову методологічну інновацію

Вілена Горського)

Вадим Менжулін.

3 любов'ю до творця: біографічні складові історико-філософського пізнання у візії

Вілена Горського

Тарас Закидальський.

Вілен Горський – історик української філософії

Іван Лисий.

Національно-культурна ідентичність української філософії у баченні Вілена Горського

Сергій Капранов.

Історико-філософська методологія Вілена Горського та проблеми дослідження японської філософії

Проблеми історико-філософської методології у працях Вілена Горського

(3 матеріалів наукового семінару відділу історії української філософії Інституту

філософії імені Г. С. Сковороди НАН "України)

(підгот. Олена Вдовина)

«МОГИЛЯНСЬКА НАДІЯ» ВІЛЕНА ГОРСЬКОГО

Тетяна Чайка.

Університет liberal arts, або Скільки Сковород потрібно українській культурі?

(Із бесід з Віленом Сергійовичем Горським)

Як навчитися любові до мудрості

(Із розмови Юлії Бєлової з Віленом Горським)

Головна місія університетів –просвітлення душі

(Відповідь Вілена Горського на запитання Михайла Бриниха щодо перспектив

«перевиробництва» філософів в Україні)

Людмила Архипова.

Школа без школярства: уроки Горського

СЛОВО ПРО КОЛЕГУ І ВЧИТЕЛЯ

Владимир Янцен.

Светлой памяти Вилена Сергеевича Горского

Віктор Малахов, Тетяна Чайка.

Слово про доброго філософа

Михайло Мінаков.

Дві розмови про початок... і початок

Віктор Котусенко.

Вілен Горський – людина, філософ, викладач

Юрій Завгородній.

Учитель пішов, а діалог із ним триває

(Світлій пам'яті мого академічного учителя Вілена Сергійовича Горського)

Тарас Лютий.

Коротке слово про Вілена Горського

Олександр Киричок.

Образ учителя

Олена Левченко.

Етос «легкого» буття

ВІЛЕН ГОРСЬКИЙ: ПРО ЧАС І ПРО СЕБЕ

Інтерв'ю Вілена Горського з Юрієм Завгороднім

Вілен Горський.

Мислителі на чолі держави - лише давня ілюзія (Розмова з Михайлом Бринихом)

Вілен Горський.

Дещо про історію з історією філософії (Суб'єктивні роздуми з приводу ювілею)

БІБЛІОГРАФІЧНІ МАТЕРІАЛИ

Вілен Горський: віхи біографії

(упоряд. Марина Ткачук)

Спадщина Вілена Горського (1931- 2007): бібліографічний покажчик

(упоряд. Maрина Ткачук, Ярина Юринець)

Відомості про авторів

Рух за патріярхат і українська суспільність. In Українське Патріярхальне Світове Об’єднання (УПСО), Нью-Йорк, 1978, 16 с.

2026-10-02T09:38:23+00:00

У статті розглянуто рух за створення Українського Католицького Патріархату як важливий психологічний і політичний феномен в українському суспільстві. Автор простежує історію патріархального руху та його релігійні, національні й суспільно-політичні аспекти. Особливу увагу приділено проблемам внутрішньої єдності, ставленню до авторитету та здатності української спільноти до самоорганізації. Рух за Патріархат постає своєрідним соціально-політичним «експериментом», який дає змогу виявити типові моделі поведінки окремих суспільних груп, їхніх провідників та інституцій.

Богдан Цимбалістий аналізує, як конфлікти навколо Патріархату оприявнили глибші проблеми українського громадського життя: роз'єднаність, боротьбу за вплив і недостатню пошану до власного інституційного авторитету. Ці проблеми автор пов'язує з ширшим питанням українського державотворення та здатності суспільства до спільної дії.

У висновках обґрунтовано потребу практичного здійснення помісності Української Католицької Церкви. Вона має стати основою внутрішньої єдності Церкви, централізованого керівництва та подальшого утвердження Патріархату.

Історія філософії на Україні у III т. Т. ІІ: Філософська думка на Україні в період занепаду феодалізму і панування капіталістичних відносин: Київ, Наукова думка, 1987, 366 с.

2026-10-02T12:59:23+00:00

Другий том колективної монографії «Історія філософії на Україні» присвячено розвитку філософської думки в Україні впродовж XIX – початку XX століття, тобто в період занепаду феодального ладу та становлення капіталістичних відносин. Предметом дослідження є провідні філософські й суспільно-політичні течії доби, їхня взаємодія з історичними та соціальними процесами, а також боротьба ідеалізму та матеріалізму.

Автори аналізують релігійно-ідеалістичну філософію, просвітницьку думку першої половини XIX століття, матеріалістичні ідеї у філософії та природознавстві, а також філософсько-соціологічні погляди декабристів і діячів Кирило-Мефодіївського товариства. Окрему увагу приділено світоглядним засадам творчості Т. Шевченка, О. Потебні, М. Драгоманова, І. Франка та Лесі Українки, а також філософсько-соціологічним концепціям українських революційних демократів.

Значну частину праці присвячено висвітленню процесу поширення марксистської філософії в Україні. Простежено шляхи її проникнення, рецепцію в українській літературі та суспільній думці, формування організованого руху за марксистську ідеологію, а також діяльність В. І. Леніна та його послідовників.

Видання репрезентує історію української філософської думки з погляду марксистсько-ленінської методології й водночас фіксує широке коло філософських, соціологічних, етичних, естетичних та світоглядних проблем української інтелектуальної історії XIX – початку XX століття.

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1

Філософська думка на Україні в період занепаду феодалізму і формування капіталістичних відносин

Релігійна ідеалістична філософія
Просвітники першої половини XIX ст.
Матеріалістичні ідеї в філософії та природознавстві
Філософсько-соціологічні погляди декабристів
Кирило-Мефодіївське товариство
Тарас Григорович Шевченко

РОЗДІЛ 2

Філософська думка на Україні в період капіталізму

Філософські школи ідеалізму
Філософсько-соціологічні погляди українських буржуазних

націоналістів

Філософсько-соціологічні погляди гро-мадівців. О. О. Потебня і М. П. Драгоманов
Боротьба природодослідників за матеріалістичну теорію і науковий метод

РОЗДІЛ 3

Філософсько-соціологічні погляди українських революційних демократів кінця XIX — початку ХХ ст.

Матеріалізм і діалектика
Соціологічні погляді
Естетика
Атеїзм
Етична концепція
Історико-філософські погляди
Іван Франко
Леся Українка

РОЗДІЛ 4

Поширення і пропаганда марксистської філософії на Україні

Загальні питання висвітлення історії марксистської філософії на Україні
Пропикнення марксистської філософії на Україну
Відображення марксизму немарк систській літературі
Марксизм і українська революційна демократія кінця XIX--початку ХХ ст.
Перші кроки організованої боротьби за марксистську ідеологію на Україні
В. І. Ленін і його послідовники на Україні в боротьбі за марксистську філософію
Соратники та учні В. І. Леніна в боротьбі за соціально-культурний прогрес на Україні

Висновки

Філософські твори у чотирьох томах, Том 2 - Між інтелектом і культурою: дослідження з історії української філософії: Київ, Смолоскип, 2005, 257 с.

2026-10-02T12:07:29+00:00

У другому томі «Філософських творів» Дмитра Чижевського «Між інтелектом і культурою: дослідження з історії української філософії» представлено цілісну картину розвитку української філософської думки в її зв'язку з культурними, історичними, релігійними та літературними процесами. Чижевський розглядає українську інтелектуальну традицію як складову європейського духовного простору. Він простежує рецепцію античної та західноєвропейської філософії в Україні від доби Київської Русі до XIX–XX століть.

Значну увагу приділено культурно-історичним епохам, феномену українського бароко, філософським ідеям Івана Вишенського та впливу філософії Шелінґа. Окремо розглянуто філософські й історіософські аспекти творчості Тараса Шевченка. Також дослідження присвячено Пантелеймону Кулішу як представнику української «філософії серця», В'ячеславу Липинському як філософу історії та Володимиру Вернадському в контексті натурфілософської проблематики.

Праці Чижевського демонструють тісний зв'язок між філософією, літературою, релігією та національною культурою. Вони окреслюють основні етапи формування українського світогляду та інтелектуальної традиції.

Зміст

МІЖ ІНТЕЛЕКТОМ І КУЛЬТУРОЮ:

дослідження з історії української філософії

НА ТЕМИ ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇ

ПОЧАТКИ І КІНЦІ НОВИХ ІДЕОЛОГІЧНИХ ЕПОХ

КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНІ ЕПОХИ

ДО ХАРАКТЕРОЛОГІЇ СЛОВʼЯН. УКРАЇНЦІ

АНТИЧНА ЛІТЕРАТУРА В СТАРІЙ УКРАЇНІ

ПЛАТОН В ДАВНІЙ РУСІ

ДО ПРОБЛЕМ БАРОКО

ПОЗА МЕЖАМИ КРАСИ (До естетики барокової літератури)

ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ В СТАРІЙ УКРАЇНІ (XV-XVIII ст.)

XVII ст. В ДУХОВНІЙ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ЗНАЧЕННЯ ХАРКІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ В УКРАЇНСЬКОМУ ДУХОВНОМУ ЖИТТІ

ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ

МІЦКЕВИЧ І УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ВПЛИВ ФІЛОСОФІЇ ШЕЛЛІНҐА (1775-1854) В УКРАЇНІ .

ДУМКИ ПРО ШЕВЧЕНКА (Естетичні та історично-філософічні фрагменти)

ШЕВЧЕНКО І ДАВИД ШТРАУС

ШЕВЧЕНКО І РЕЛІГІЯ

П. О. КУЛІШ – УКРАЇНСЬКИЙ ФІЛОСОФ СЕРЦЯ

Людина в насвітленні філософії екзистенціалізму. In Збірник на пошану проф. д-ра Володимира Янева», Мюнхен: Видавництво Українського вільного університету (УВУ), 1983 рік, сс. 849-858.

2026-10-02T10:39:45+00:00

У статті розглянуто проблему людини з погляду філософії екзистенціалізму. Особливу увагу зосереджено на самопізнанні, особовості, свободі, виборі, кризі та трансцендентності. Автор простежує становлення екзистенціальної проблематики від Сократа до Кʼєркеґора як одного із засновників екзистенціалізму. Окремо приділено увагу розмежуванню суті (есенції) та існування (екзистенції), а також переходу від універсалістичного й раціоналістичного розуміння людини до осмислення її як неповторної особистості, що пізнає себе через власний досвід і життєві ситуації.

Остап Тарнавський розкриває релігійні й нерелігійні інтерпретації людського існування, аналізуючи погляди Габріеля Марселя, Миколи Бердяєва, Макса Шелера, Мартина Гайдеґера, Жан-Поля Сартра, Карла Ясперса, Жака Марітена та Пола Тілліха. Свободу розуміють як необхідність особистого вибору й відповідальності за власне існування, а також як питання стосунку людини з Богом і трансцендентністю.

Автор показує, що екзистенціалізм робить центром філософської рефлексії конкретну людину, її переживання, кризи та пошук сенсу. Це відкриває можливість поєднати філософське самопізнання з релігійним досвідом.

Духовість українського народу (Короткий орієнтаційний нарис): Вінніпег, Інститут Дослідів Волині ч. 51, 1983, 227 c.

2026-10-02T09:47:38+00:00

У праці здійснено релігійно-філософське та етнопсихологічне осмислення духовості українського народу від дохристиянської доби до XX століття. Автор розглядає духовість як ціле, що виявляється в релігійних віруваннях, етичних переконаннях, культурі, творчості, мові та історичному досвіді народу. Для Степана Ярмуся важливо з’ясувати співвідношення дохристиянської та християнської духовості, духовну орієнтацію українців, особливості сприйняття християнства, а також трансформації духовості під впливом історичних обставин. У книзі порушено проблеми дегуманізації, совєтизації та духовної кризи української людини.

Важливе місце посідає українська філософська традиція, представлена постатями Григорія Сковороди, Памфіла Юркевича та Миколи Шлемкевича. Сковорода постає як мислитель, для якого філософія має практичне значення й спрямована на духовне вдосконалення людини. Юркевич продовжує цю традицію, осмислюючи людяність, самопізнання, внутрішній мир, совість і християнську етику. У Шлемкевича автор фіксує вже кризу цієї традиції: мотив «загубленої української людини» пов'язано з дегуманізацією та занепадом духовості. Таким чином, творчість українських філософів розглянуто як послідовне вираження трансформацій духовості українського народу й водночас як їх відображення.

Зміст

МОЯ ВДЯЧНІСТЬ

ПЕРЕДМОВА

Стаття перша

ПОЗИТИВНІ ЕЛЕМЕНТИ ДОХРИСТИЯНСЬКОЇ

УКРАЇНСЬКОЇ ДУХОВОСТІ

Вступні завваги

Дохристиянська релігія – не конче поганство

„Поганство" – перша стадія духового розвитку людини

Природа старої віри нашого народу .

Проблема зміни релігії

Ширше поняття духовості і виявлення її

Дохристиянська духовість наших предків

Природа людської духовості

Кінцеві завваги

Стаття друга

ВІСЬ ДУХОВОЇ ОРІЄНТАЦІЇ УКРАЇНЦЯ

До питання чому Україна християнізувалася з Візантії

Вступ

Чи існує вісь психологічної та духової орієнтації?

Географічно-психологічні основи духової орієнтації

Схил землі і напрям течії рік
Уявлення „дунаю" та „вирію"

Роля торговельних, культурних і військових стосунків

Перевага орієнтації по осі північ-полудень

Орієнтація, але не піддатливість
Психологічно-реальна незручність орієнтації схід-захід
Прозріння перспектив свободи й авторитарності

Духова орієнтація українця і Християнство

Свідомий вибір Православія

Вісь духової орієнтації українців і сучасність

Стаття третя

РЕЛІГІЙНА СВІДОМІСТЬ ЛЮДИНИ З ЧАСУ СЛОВА ПРО ІГОРІВ ПОХІД

Вступ

„Поганські" елементи „Слова"

Критична аналіза „поганського" елементу

Віщування сил природи.
Автор „Слова про Ігорів похід"
Згадки дохристиянських божищ у „Слові"

Християнські елементи „Слова"

Аналіза християнського елементу

Релігійний елемент „Слова" в згадках

правосуддя

Одинока згадка імені „Бог"
Країна подій „Слова"
Християнський месіянізм „Слова"

Заключення

Стаття четверта

ДУХОВІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ЗА КНЯЖОЇ РУСІ І ЗА ПІЗНІШИХ ЧАСІВ

Вступ

Дохристиянська духовість України і християнізація її Церковно-офіційна духовість і духовість народу за Княжої Русі

Явище поучень як виразник духовості української людини

Книжна освіта як ознака духовості народу

Церковні братства і книжна духовість

Дружність, братськість і товариськість

Духовий месіянізм Русі-України

Висновки

Стаття п'ята

МУЗА, ЯК КАТЕГОРІЯ ДУХОВОСТІ

(Спроба розуміння Музи народу, як феномену психологічно-богословського)

Вступ

Муза – категорія Божественно-антропологічна

Муза – це природний талант людини
Природа Музи – не універсальна
Структура Музи

Муза, як біологічно-психологічно-духова субстанція"

людини

Таємниця „колективно несвідомого" народу
Муза, як складник духовості народу
Етнічність Музи
Естетика, етика й космічність Музи

Функції Музи та факт її історичної еволюції

Муза – виразник характеру народу
Муза – безсловесна мова душі
Феномен Музи-глосолялії

Світогляд людини і вираження його в творчих настроях

Вираження Музи в мистецтві
Таємниця різних форм Музи

Містерія духової монолітності народу

Заключення

Стаття шоста

ДУХОВІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ЗА НОВИХ ЧАСІВ

Вступ

Проблема поняття духовості й масштабів її

Інтелектуалізм і духовість людини
Духовість і простодушність
Дух і буква у сфері духовості

Українська традиційна духовість і формальний візантіїзм

Митрополит Іларіон І.
Інок Іван Вишенський
Духові ідеали Козаччини і Могилянців

Кирило-мефодіївці та їхні духові ідеали

Микола Костомарів
Пантелеймон Куліш
Тарас Шевченко

Духові ідеали українських філософів

Григорій Сковорода
Памфіл Юркевич
Микола Шлемкевич

Проблема української духовості XX століття

(а) Раннє XX століття

Вплив манастирів на духовість людини
Духовість українців у русі за незалежнення своєї Церкви
Розгублення між церковною „канонічністю" i „неканонічністю"
Совєтизація людини і вплив її на духовість українця

(б) Пізніше XX століття

Духове опорожнення людини після Другої світової війни
Феномен культуралізму
Богородична духовість
Партійництво, всякий снобізм і простодушність

Заключення

ДОДАТОК

Миколове моління

ПІСЛЯМОВА

БІБЛІОГРАФІЯ

СПИСОК ЖЕРТВОДАВЦІВ

Історія філософії України: Київ, Либідь, 1994, 413 с.

2026-10-02T14:41:31+00:00

Підручник «Історія філософії України» є ґрунтовним дослідженням становлення та розвитку української філософської думки від давньоруської доби до філософії XX століття. Авторський колектив розглядає основні етапи формування української філософської традиції, її провідні ідеї, світоглядні особливості та зв'язок із суспільними й культурними процесами. Особливу увагу приділено філософській спадщині Київської Русі, доби українського бароко, творчості Григорія Сковороди, розвитку філософської думки XIX століття та її подальшим трансформаціям у XX столітті.

Філософські концепції розглянуто в широкому історико-культурному контексті, що дає змогу простежити взаємодію української традиції з європейською філософією. Видання розкриває своєрідність українського філософського світогляду, проблеми людини, свободи, пізнання, духовності та національної культури.

Філософські твори у чотирьох томах, Том 4 - Гегель у Росії, Гегель і Французька революція, Гегель і Ніцше: Київ, Смолоскип, 2005, 365 с.

2026-10-02T12:20:53+00:00

Четвертий том «Філософських творів» Дмитра Чижевського об'єднує праці, присвячені філософії Геґеля та її рецепції в європейському й російському інтелектуальному середовищі.

Центральне місце посідає дослідження «Геґель у Росії», у якому автор простежує поширення, засвоєння та переосмислення геґелівських ідей у російській філософській думці. Праці «Геґель і французька революція» та «Геґель і Ніцше» розширюють перспективу, звертаючись до проблем філософії історії, революції, культури та взаємозв'язку різних філософських традицій.

Чижевський розглядає філософські ідеї в контексті їхнього історичного розвитку та культурної рецепції. Він показує, як учення Геґеля набуває нових значень у різних інтелектуальних середовищах. Видання є важливим джерелом для осмислення історії європейської філософії, геґелівської традиції та особливостей її сприйняття в Росії.

Зміст

ВІД ВИДАВНИЦТВА

ГЕҐЕЛЬ У РОСІЇ (1939)

(Переклад з російської Ю. Бадзя)

ВІД АВТОРА

ПОПЕРЕДНЄ ЗАУВАЖЕННЯ

А. РОСІЙСЬКІ СЛУХАЧІ ГЕГЕЛЯ

Борис Ікскʼюль [10].
Іван Васильович Киреєвський [12]. 3. [22].

В. «СОРОКОВІ РОКИ»

І. Про смисл епохи

ІІ. Російське шеллінгіанство

Професори [31]. 2. Гуртки [34]. 3. [36]. 4. Поети [38]. 5. [42].

ІІІ. Гегельянські гуртки

[43]. 2. [48]. 3. [53]. 4. [56]. 5. [58].
Ніколай Владімірович Станкевич.
[60]. 2. [63]. 3. [66]. 4. [691.
Михаїл Александрович Бакунін

1.［74］.2.［76］.3. ［80］. 4. ［83］. 5.［85］. 6.［89］.7. ［93］. 8.［96］9.［98］.

Віссаріон Ґригорійович Белінський
[100]. 2. [102]. 3. [103]. 4. [105]. 5. [107]. 6. [111]. 7. [114]. 8. [119]. 9. [124].

VII. Тимофей Ніколайович Ґрановський

[128]. 2. [131]. 3. [133].
Іван Сергейович Тургенєв
[136]. 2. [139]. 3. [143].
Словʼянофіли і Гегель
[145]. 2. [147]. 3. 152]. 4. [156]. 5. [159]. 6. [160]. 7. [163]. 8. [165].

Х. Александр Іванович Герцен

[169]. 2. [170]. 3. [173]. 4. [179]. 5. [183]. 6. [185].
Гегельянська атмосфера 40-х і 50-х років
Гегельянство у літературі [187]. 2. Dii minores [195]. 3. Професори [199]
Вороги [203]. 5. Шеллінгіанці [208]. 6. Підсумки [213]

С. ПАНУВАННЯ ПРОСВІТНИЦТВА

І. До характеристики російського просвітництва

Російське просвітництво [221]. 2. Становище філософії (225]. 3. Гегель і просвітництво [229]. 4. Біля джерел російського просвітництва [230]. 5. Гегельянці епохи просвітництва [232].

ІІ. Гегель і політичні радикали

[233]. 2. Пйотр Лаврович Лавров [234]. 3. Ніколай Ґаврилович Чернишевський [236]. 4. Початки марксизму [238].

ІІІ. Ніколай Ніколайович Страхов

Особистість і доля (2381. 2. Страхов і гегельянство [241). 3. Пізнання : метод. Вчення про світ [245]. 4. Філософія духу (248]. 5. Боротьба проти просвітництва [249]. 6. «Філософія майбутнього» [252].

Сильвестр Сильвестрович Гогоцький
(254]. 2. [256].
Борис Ніколайович Чичерін
(257]. 2. [259]. 3. [263]. 4. [265]. 5. [266].
Ніколай Гаврилович Дебольський
[268). 2. [269]. 3. [270]. 4. [272].

VIІ. Павел Александрович Бакунін

[273]. 2. [274]. 3. [277). 4. [278]. 5. [280]. 6. [281]. 7. [284].

VIІІ. Гегель в атмосфері 60-х - 80-х років

[284]. 2. Професори і книги [285]. 3. Письменники [285]. 4. Критики [287].
Підсумки [288].
«НАПЕРЕДОДНІ»
Пробудження [290]. 2. Попередники [293]. 3. Кн. Сергей Ніколайович

Трубецькой (297]. 4. Ніколай Онуфрійович Лоський [301]. 5. Сучасники [303].

[CTATTI]

ГЕГЕЛЬ І ФРАНЦУЗЬКА РЕВОЛЮЦІЯ.

ГЕГЕЛЬ І НІЦШЕ (Переклад з французької Б. Гарбуза та О. Жупанського)

ФОТО З АРХІВУ

ПОКАЖЧИК ІМЕН

Філософська і соціологічна думка 1992 №2: Київ: Інститут філософії; Інститут соціології, 1992, 177с.

2026-10-01T12:45:41+00:00

ЗМІСТ

Суспільство: між минулим і майбутнім

КРЮКОВ В.І. Комуністична ідеологія - чи припустимий ренесанс? (3)

Демократизація в дзеркалі соціології

БИСТРОВА А.С. (Санкт-Петербург), Єремичева Г.В. (Санкт-Петербург). Передумови формування "середнього класу" в сучасній Росії (на прикладі Санкт-Петербурга) (11)

Логіка, методологія і філософія науки

МОРГУН В.Ф. (Полтава). Концепція багатовимірного розвитку особистості та її застосування (27)

ПОРУС В.Н. (Москва). Системний смисл поняття "наукова

раціональність". Стаття друга. Системне моделювання наукової раціональності (41)

Філософське розуміння людини

МАЛАХОВ В.А. Кант і Гоголь: подвійний портрет (закінчення) (54)

Сучасна зарубіжна філософія

ЄРМОЛЕНКО А.М. Попередні зауваги про трансцендентальну прагматику (64)

ГЬОСЛЕ В. (Німеччина). Трансцендентальна прагматика як фіхтеанство інтерсубʼєктивності (72)

Методологія і методика соціологічних досліджень

КОЗИРЄВ Ю.М. (Москва). Соціальна стратифікація в людському вимірі (94)

МАТУСЕВИЧ В.О. Соціальні орієнтації особистості: досвід типології (108)

Сучасна зарубіжна соціологія

ТАНЧЕР В.В. Дж.Александер і "теоретичне будівництво" в соціології США (119)

АЛЕКСАНДЕР Дж. (США). Нові теоретичні напрями в соціології (121)

Ретроспектива

КІСТЯКОВСЬКИЙ Б.О. Проблема і завдання соціально-наукового пізнання (закінчення) (131)

Далі буде?

ФРОММ Е. (Німеччина, США). Психоаналіз і дзен-буддизм (продовження) (143)

Кафедра

СИНЯКОВ С.В. (Нижній Новгород), СЛАСТЕНКО Є.Ф. Про один феномен світогляду суспільствознавця (162)

Роздуми над книгою

ІЩЕНКО Ю.А. В.П.Загороднюк. Целеполагание в практике, культуре, познании

Про книги

Резюме англійською мовою

Переживання буття нації з погляду екзистенціяльної феноменології. In Symbolae in Honorem Volodymyri Janiw / Збірник на пошану проф. д-ра Володимира Янева: Мюнхен, Український Вільний Університет. Науковий Збірник т. Х Studia, 1983. сс. 189-203

2026-10-01T12:15:04+00:00

У статті автор розглядає становлення національної ідентичності з позицій екзистенційної феноменології. Володимир Болюбаш відкидає позитивістські тлумачення, зосереджуючи увагу на актуалізації нації в межах особистісного переживання. Досліджено спосіб перетворення націєтворчих елементів із зовнішніх факторів на внутрішні структури особистості через інтенційність.

Історія філософії України. Хрестоматія: Навч. посібник: Київ, Либідь, 1993, 560 с.

2026-10-01T11:13:56+00:00

У хрестоматії представлено фрагменти праць українських мислителів від часів Київської Русі до ХХ століття. Зібрані тексти демонструють розвиток філософської і суспільно-політичної думки України. Праці супроводжуються біографічними відомостями авторів.

Зміст

Передмова

ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ТА ФОРМУВАННЯ ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

ІЛАРІОН КИЇВСЬКИЙ

Слово про закон і благодать

ДАНИЛО ЗАТОЧЕНИК

Слово Данила Заточеника, що написав він князю своєму Ярославу Володимировичу

КИРИК НОВГОРОДЕЦЬ

Вчення, як відати людині числення всіх літ

ІЗБОРНИК 1073 РОКУ

Про лице

КИРИЛО ФІЛОСОФ

Місяця лютого у 14 житіє і життя, і подвиги, у святих отця нашого Костянтина Філософа, першого наставника і вчителя слов'янського народу

КЛИМ СМОЛЯТИЧ

Післання, написане Климом митрополитом руським Хомі пресвітеру, витлумачено Афанасієм монахом

БДЖОЛА

Книги Бджола промови і мудрості од Євангелія і од Апостола, і од святих мужів і розум зовнішніх і філософів

ФІЛОСОФСЬКІ ІДЕЇ У БРАТСЬКИХ ШКОЛАХ

ІСАЙЯ КОПИНСЬКИЙ

Алфавіт духовний або Лествіця по Бозі чернечого життя, що містить у собі 33 глави, по образу Господня по плоті на землі життя, єже є 33 ступеня

ВІТАЛІЙ З ДУБНА

Діоптра, себто дзеркало або зображення людського життя на світі,

складеного з багатьох святих Божих писань і догм отців, з грецької на словʼянську мову гідним вічної памʼяті отцем Віталієм, ігуменом у Дубні, перекладена й написана

КИРИЛО ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ

О сотворен [н] ю неба и земли, видимого сего мира и єже в нем О сотворен [н] ю чоловіка, которій малим миром нарицається

КАСІЯН САКОВИЧ

Трактат про душу взагалі, написаний велебним отцем Касіяном Саковичем, ченцем грецької релігії

РОЗВИТОК ПОЛІТИКО-ПРАВОВОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ XVI - ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XVII ст.

СТАНІСЛАВ ОРІХОВСЬКИЙ-РОКСОЛАН

Напучення польському королеві

ХРИСТОФОР ФІЛАЛЕТ

Апокрисис албо отповідь на книжки о соборі берестейском именем людей старожитной релігії греческой, через Христофора Филялета врихлі дана

ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ

Книжка

ПИЛИП ОРЛИК

Вивід прав України

ФІЛОСОФІЯ У КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКІЙ АКАДЕМІЇ

ІНОКЕНТІЙ ГІЗЕЛЬ

Твір про всю філософію

ФЕОФАН ПРОКОПОВИЧ

Логіка

Натурфілософія, або фізика

ГЕОРГІЙ ЩЕРБАЦЬКИЙ

Для більшої слави тричі всемилостивого і всемогутнього Бога, із сподіванням на успішне і плідне завершення 17 вересня 1751 року у Київській академії будуть запропоновані і викладені інтелектульному цвітові молоді, коли Бог дасть сили, настанови, складені з метою полегшення читання старих і новітніх філософів

ГРИГОРІЙ САВИЧ СКОВОРОДА

Діалог. Имя ему — Потоп зміин

ПЕТРО ДМИТРОВИЧ ЛОДІЙ

Короткий вступ до метафізики

УКРАЇНСЬКИЙ РОМАНТИЗМ

МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ ГОГОЛЬ

У тихому болоті («Гоголь і чорт») (Д. МЕРЕЖКОВСЬКИЙ)

МИКОЛА ІВАНОВИЧ КОСТОМАРОВ

Книги буття українського народу

Дві руські народності

ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ

Пантелеймон Куліш (Д. ЧИЖЕВСЬКИЙ)

ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО

До світогляду Шевченка (Д. ЧИЖЕВСЬКИЙ)

АКАДЕМІЧНА ФІЛОСОФІЯ

ПАМФІЛ ДАНИЛОВИЧ ЮРКЕВИЧ

Ідея

Серце і його значення в духовному житті людини за вченням слова, Божого

Із науки про людський дух

Матеріалізм і завдання філософії

3 приводу статей богословського змісту, вміщених у «Філософському лексиконі» (критично-філософські уривки)

Розум за вченням Платона і досвід за вченням Канта

ВОЛОДИМИР ВІКТОРОВИЧ ЛЕСЕВИЧ

Філософія історії на науковому грунті (нарис із історії культури ХІХ століття)

Позитивізм після Конта

Спроба критичного дослідження основоначал позитивної філософії

Від Конта до Авенаріуса

ГЕОРГІЙ ІВАНОВИЧ ЧЕЛПАНОВ

Мозок і душа (критика матеріалізму і нарис сучасних вчень про душу)

Проблема сприймання простору в звʼязку із ученням про апріорність і вродженість

МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ ДРАГОМАНОВ

«Передне слово» (до «Громади» 1878)

Шевченко, українофіли й соціалізм

Чудацькі думки про українську національну справу

Пропащий час

УКРАЇНСЬКА ФІЛОСОФСЬКА ТА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДУМКА ХХ ст.

ІВАН ЯКОВИЧ ФРАНКО

Лукіан і його епоха

Наука і її взаємини з працюючими класами

Кому це за сором?

Поза межами можливого

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

Утопія в белетристиці

Державний лад

Замітки з приводу статті «Політика і етика»

ВОЛОДИМИР КИРИЛОВИЧ ВИННИЧЕНКО

Боротьба за державність України

Морально-естетична позиція

Спостереження непрофесіонала. Марксізм і мистецтво

ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ ЗЕНЬКОВСЬКИЙ

Проблема психічної причинності

ДМИТРО ДОНЦОВ

Націоналізм

Дух нашої давнини

В'ЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ

Листи до братів-хліборобів

ДМИТРО ІВАНОВИЧ ЧИЖЕВСЬКИЙ

Праця в галузі філософії

Початки і кінці нових ідеологічних епох

Етика і логіка

Вʼячеслав Липинський як філософ історії

ІВАН ЛИСЯК-РУДНИЦЬКИЙ

Україна між Сходом і Заходом

Роля України в новітній історії

ФІЛОСОФІЯ В УКРАЇНІ У 20-80-ті РОКИ ХХ ст.

Іменний покажчик

Філософська і соціологічна думка 1989, №11: Київ: Інститут філософії; Наукова думка, 1989, 129 с.

2026-10-01T13:39:52+00:00

ЗМІСТ

Теоретичні і практичні проблеми перебудови

БУТКЕВИЧ В. Г. Права людини у радянському суспільстві. Стаття перша. (3)

РАКИТСЬКИЙ Б. В. (Москва), РАКИТСЬКА Г. Я. (Москва). Перебудова: теоретична експертиза концепції та практичної політики (14)

ЛАВРИЧЕНКО С. Л. Соціальні проблеми управління містом (30)

Філософське розуміння людини

КЕССІДІ Ф. Х. (Москва), КОНДЗЬОЛКА В. В. (Львів). Чи був стародавній грек особистістю (37)

Культура і світогляд

ГАЛЬПЕРІН Б. Й. (Запоріжжя). Атеїзм - це творення людини (48)

ПАВЛЕНКО Ю. В. Зародження філософії. (Історико-культурний нарис) (54)

Наукові повідомлення

КРЕМІНЬ Л. О. (Москва). Проблема формування морального обличчя людини в творчості А. Сен-Сімона, Ш. Фурʼє, Р. Оуена (65)

Rostra nostra

МИХАЛЬЧЕНКО М. І. Глухі кути лібералізації та романтичний «біг на місці». (До аналізу розстановки соціальних сил перебудови) (71)

Київське коло

СІГОВ К. Б. Вигнання та свобода: шлях Миколи Бердяєва (76)

МИКОЛА БЕРДЯЄВ. Воля до життя та воля до культури (86)

Соціальна статистика

Наукові повідомлення

Огляд редпортфелю

Веління часу - мир!

На допомогу учасникам методологічних семінарів

ВОЛОШИН В. В., СТУПНИЦЬКИЙ О. І. Нове зовнішньополітичне мислення і концепція міжнародної економічної безпеки (105)

Ретроспектива

Чи був Сталін агентом охранки?

Наукове життя

ПАРНЮК М. О., ШЕСТОПАЛ О. Б., АЛЕКСЄЄВА Т. О. Людина, суспільство, особистість (123)

Резюме англійською мовою

Філософська і соціологічна думка 1989 №9: Київ: Інститут філософії; Наукова думка, 1989, 133 с.

2026-10-01T13:11:07+00:00

ЗМІСТ

Теоретичні і практичні проблеми перебудови

ШИРОКОВ А. І. Утворення СРСР; до питання про деформацію ленінських принципів національної політики (3)

ДОНЧЕНКО О. А., ШАПОВАЛ С. І. Молодь: джерела нігілізму і соціальної апатії (13)

Соціологічний репортаж

ПОЛТОРАК В. А. (Дніпропетровськ). Молодь про себе (22)

Демократизація в дзеркалі соціології

Соціологічний репортаж

МАРТИНЮК І. О. Вибори в дзеркалі громадської думки (25)

СОБОЛЕВА Н. І. Що думають про національні відносини майбутні педагоги (27)

Rostra nostra

ТКАЧЕНКО О. О. (Переяслав-Хмельницький). Як нам викорчувати культове древо? (30)

Культура і світогляд

БИСТРИЦЬКИЙ Є. К. Феномен особистості: буття і діяльність. (Онтологічний підхід). (Закінчення) (37)

Логіка, методологія і філософія науки

БАЛЬЦЕР В. (ФРН), СНІД Дж, Д. (США). Новий структуралізм (47)

Методологія і методика конкретних соціологічних досліджень

РУКАВИШНИКОВ В. О. (Москва), СЄРОВ М. К. (Ленінград). Соціологічний моніторінг в контексті методолого-методичних проблем соціального пізнання (57)

Наукові повідомлення

НОВИКОВ C. Г. (Москва), ПЕТРЕНКО О. С. (Москва), СОКОЛОВ А. Б. (Москва), ТАРУСІН М. А. (Москва). Всесоюзна територіальна вибірка для опитувань ВЦДГД (60)

Офіційний відділ

Сучасна зарубіжна філософія: ідеї, теорії, методологія

КОШАРНИЙ С. О. Феноменологія Гуссерля і досвід герменевтичного основоположення гуманітарного знання в історичному науковченні Дільтея. (Продовження) (68)

Ретроспектива

РОСТАЛЬНИЙ В. М. (Чернігів), ТАБАЧНИК Д. В. Червоний Лев революції (Штрихи до політичного портрета Л. Д. Троцького) (77)

Першодруки

Наука - мистецтво - мораль (3 листування О. О. Любищева і Б. С. Кузіна, 1944-1970) (90)

Поезія як філософія

ШЕВЧЕНКО О. К. Лист про смерть, кохання і кошеня (105)

СЄДАКОВА О. О. (Москва). Вірші (110)

Наукове життя

ШУДРЯ К. П., АЗА Л. О., ШЛЯР Л. Є. Актуальні питання комуністичного виховання в умовах перебудови (116)

КЛИМЕНКО Б. В. Премія Карлу Попперу (120)

Про книги

Хроніка

Резюме англійською мовою

Філософська і соціологічна думка 1992 №1: Київ: Інститут філософії; Інститут соціології, 1992, 177с.

2026-10-01T12:35:36+00:00

ЗМІСТ

Україна багатонаціональна

МАРИНОВИЧ М.Ф. (Львів). Євреї та українці: спроба толерантної проекції взаємних інтересів (3)

Демократизація в дзеркалі соціології

Соціологічний репортаж

СЛЮСАРЕВСЬКИЙ М.М., ФЕДОРИШИН О.Б., ЦАРЮК Л.А. Деякі аспекти використання листівок у передвиборчій агітації (8)

Культура і світогляд

ПЕТРОВСЬКИЙ І.М. Андрій Тарковський і Федір Тютчев (15)

Філософське розуміння людини

КОНДРАТЬЄВ В.М. У пошуках втраченого (37)

МАЛАХОВ В.А. Кант і Гоголь: подвійний портрет (50)

Логіка, методологія і філософія науки

ПОРУС В.Н. (Москва). Системний смисл поняття "наукова реальність". Стаття перша. Корабель раціональності між Сціллою абсолютизму і Харібдою релятивізму (58)

Rostra nostra

ГЛУЗМАН С.Ф. Про один аспект юридичної реальності (73)

Соціальна статистика

КРАН Х. (Канада), ЛОУ А. (Канада), ЧЕРНИШ Н.Й. (Львів).

Як живеш, студенте? Дякі результати порівняльного соціологічного дослідження проблем вищої освіти в Україні та Канаді (80)

КОВАЛЬОВА Т.М., ПОДГАЙНОВА І.В. Про ставлення учнів до вживання токсичних і наркотичних речовин (84)

Майстри світової соціології

ТАНЧЕР В.В., РУЧКА А.О. Г.Спенсер - перший гранд соціології. Життя вченого і доля вчення (92)

ФЕДОРЧЕНКО П.В. Концепція соціальної диференціації та соціальних інститутів Г.Спенсера (100)

СПЕНСЕР Г. (Великобританія). Вивчення соціології (105)

Ретроспектива

ДЕПЕНЧУК Л.П. Б.О.Кістяковський: життєвий шлях і філософія (122)

КІСТЯКОВСЬКИЙ Б.О. Українці і російське суспільство (132)

КІСТЯКОВСЬКИЙ Б.О. Проблема і завдання соціально-наукового пізнання (136)

Далі буде?

ЛЯХ В.В. Психоаналіз як мистецтво бути (145)

ФРОММ Е. (Німеччина — США). Психоаналіз і дзен-буддизм (152)

Офіційний відділ

Правила для авторів

Резюме англійською мовою

Історія філософії на Україні у III т. Т. І: Філософія доби феодалізму: Київ, Наукова думка, 1987, 399 с.

2026-10-01T11:56:27+00:00

Зміст

ПЕРЕДМОВА
ПЕРЕДМОВА ДО 1-го ТОМУ

РОЗДІЛ І
Міфологічні уявлення східно-слов'янських племен (V-IX ст.)

Світогляд і духовна культура східних словʼян в історичному генезисі
Космос в системі словʼянської міфології і фольклору
Людина в світогляді давніх словʼян. Моральні, естетичні та правові уявлення
Первісно-релігійні уявлення у системі духовної культури

РОЗДІЛ 2
Філософська думка періоду Київської Русі (Х-ХІІІ ст.)

Джерела формування філософської думки Київської Pyci
Уявлення про Бога і Всесвіт
Мудрість, знання і одкровення
Людина й історія
Моральні уявлення
Естетична свідомість

РОЗДІЛ 3
Філософські ідеї в духовній культурі періоду становлення української народності (XIII-XV ст.)

Історична самосвідомість та історіософські ідеї літописання XIIІ-XV ст.
Світоглядні уявлення в епічних джерелах
Філософські ідеї східної патристики на Україні (XIII-XV ст.)
Філософські ідеї неоплатонізму на Україні: ареопагітики, ісіхазм
Філософський зміст агіографічної літератури
Єретичні вчення і вільнодумство
Тенденції і явища Передвідродження в другій половині XV ст.

РОЗДІЛ 4
Ідеологія передбуржуазних рухів, формування гуманістичних і реформаційних ідей (XVI - початок XVII ст.)

Ранній гуманізм
Роль Острозького культурно-освітнього центру в становленні і розвитку реформаційних та гуманістичних ідей
Полемічна література та її суспільно-політичний і філософський зміст
Іван Вишенський
Відображення ідей контрреформації у філософській думці на Україні
Реформаційні й гуманістичні ідеї у братських школах
Учений гурток друкарні Києво-Печерської лаври

РОЗДІЛ 5
Розклад середньовічного церковно-теологічного світогляду. Філософія у Києво-Могилянській академії (XVII - перша половина XVIII ст.)

Ідеї гуманізму в курсах риторики професорів Києво-Могилянської академії
Проблеми натурфілософії: початок зближення філософії з природознавстом
Теорія пізнання і логіка
Учення про державу. Держава і церква
Перегляд властивих феодалізму уявлень про людину та її моральний світ
Розвиток естетичних поглядів у Києво-Могилянській академії
Феофан Прокопович
Роль Києво-Могилянської академії у розвитку філософської культури східних і південних слов'ян та у воззʼєднанні України і Білорусії з Росією

РОЗДІЛ 6
Філософія Просвітництва на Україні (друга половина XVIII - початок ХІХ ст.)

Вчення просвітників про суспільство і державу
Натурфілософські та логіко-гносеологічні ідеї просвітників
Філософія Григорія Сковороди
Релігійно-містичні концепції. Масонство

ВИСНОВКИ

Філософська і соціологічна думка 1989 №12: Київ: Інститут філософії; Наукова думка, 1989, 129 с.

2026-10-01T13:54:10+00:00

ЗМІСТ

Теоретичні і практичні проблеми перебудови

РАКИТСЬКИЙ Б. В. (Москва), РАКИТСЬКА Г. Я. (Москва). Перебудова:

теоретична експертиза концепції і практичної політики (3)

БУТКЕВИЧ В. Г. Права людини в радянському суспільстві. Стаття друга (19)

Соціологічний репортаж

БЕБИК В. М., ОБОЗОВ М. М. (Ленінград), ТАРАСЕНКО М. Ф., ЯКОБЮК Р. В. Протистояння? (35)

УКРАЇНЕЦЬ В. М. Що заважає сучасному Лівші? (37)

Соціальна статистика

ПРИБИТКОВА І. М. Час жити і час помирати (41), (55)

Філософське розуміння людини

БОРОДАЙ Ю. М. (Москва). Проблема совісті в психоаналізі (45)

Сучасна зарубіжна соціологія

ТАНЧЕР В. В. Е. Гоулднер: політичний радикал у соціології («Оновлення та критика» в американській соціології) (60)

Актуальні інтервʼю

«Человек» - це має пролунати гордо! Інтервʼю з Б. Г. Юдіним (71)

Філософські проблеми історії культури

БІБІХІН В. В. (Москва). Перипетії історизму. (До витлумачення історії філософії на Заході) (73)

Rostra nostra

КОНДРАТЬЄВ В. М. Проблема свідомості: мислення і судження (87)

Першодруки

БИЧКОВ В. В. (Москва). З історії візантійської гносеології (92)

ПСЕВДО-ДІОНІСІЙ АРЕОПАГІТ. Про божественні імена (Фрагмент) (96)

Ретроспектива

Спогади

ТОЛПИГО К. Б. (Донецьк). Дійові особи і виконавці. (Академік С. І. Пекар в дискусіях 30-50-х років з філософських проблем фізики) (103)

Наукові повідомдення

ГАЛІН І. А. Привабливість наукової діяльності і задоволеність працею у сфері науки (110)

Наукове життя

ПАРНЮК М. О., ШЕСТОПАЛ О. Б., АЛЕКСЄЄВА Т. О. Людина суспільство, особистість (115)

Покажчик статей, вміщених у журналі «Філософська і соціологічна думка» 1989 року

В. І. Губенко

Резюме англійською мовою

Філософська думка 1987 №1: Київ: Інститут філософії; Наукова думка, 1987, 132 с.

2026-10-01T10:51:05+00:00

ЗМІСТ

XXVII зʼїзд КПРС і актуальні питання філософських наук

Назрілі завдання історичного матеріалізму (3)

Колонка головного редактора

Перебудова суспільствознавства (13)

Соціальні і філософські проблеми прискорення науково-технічного прогресу.

Домозетов Х. І. (НРБ). Інноваційна діяльність керівника в трудовому колективі (15)

Теоретичні проблеми вдосконалення соціалізму

Наруск А. Х. (Таллін). Роль сімʼї в процесі передавання культурних традицій (21)

Життєва сила ленінських ідей

«Філософські зошити» і сучасність. (Круглий стіл «Філософської думки». Закінчення). (28)

Методологія наукового пізнання

Грауберг Е. Е. (Таллін). Інтенсіональні контексти і семантика «можливих світів» (41)

Столович Л. Н. (Тарту). Природа естетичних категорій (48)

Методологія і методика конкретних соціологічних досліджень

Моїн В. Б. (Одеса), Ляльчук К. М. (Одеса). Задоволеність вільним часом: проблема інтерпретації соціологічних даних (56)

З історії вітчизняної філософії

Уткіна Н. Ф. (Москва). Філософські ідеї в працях М. В. Ломоносова. (До 275-річчя з дня народження вченого) (69)

Храмов В. О. Наукова спадщина Т. Котарбіньського. (До 100-річчя з дня народження мислителя) (78)

Критика буржуазної ідеології

Райда К. Ю. Суперечності «марксологічних» тенденцій відроджуваного екзистенціалізму (85)

Наукові повідомлення

Ткаченко Н. В. Про індивідуально-психологічні умови відтворення релігійності за соціалізму (96)

Роздуми над книгою

Куліченко М. І. (Москва). Методологічні проблеми дослідження національного характеру (104)

Тажуризіна 3. А. (Москва). Новий навчальній посібник з історії філософії XV-XVII ст. (111)

Наукове життя

Голіченко Т. С. «Слово о полку Ігоревім» і розвиток вітчизняної філософської думки XI-XVII ст. (117)

Хроніка наукового життя

Рецензії

Оссовський В. Л., Макеєв С. О. Соціальна структура соціалістичного суспільства як предмет соціологічного аналізу (120)

Володін В. Л., Полторак В. А. (Дніпропетровськ). Громадсько-політична активність як фактор формування особи молодого спеціаліста (122)

Роженко М. М., Свінціцький В. М. Філософські питання розвитку сучасної фізичної картини світу (123)

Захарова М. А., Лісовенко Н. Я. Атеїзм і релігія в умовах НТР (125)

Книжкова полиця

Резюме англійською мовою

Філософська і соціологічна думка 1989 №10: Київ: Інститут філософії; Наукова думка, 1989, 125 с.

2026-10-01T13:24:11+00:00

ЗМІСТ

Теоретичні і практичні проблеми перебудови

РАКИТСЬКИЙ Б. В. (Москва), РАКИТСЬКА Г. Я. (Москва). Перебудова: теоретична експертиза концепції і практичної політики (3)

Соціологічний репортаж

КУШЕРЕЦЬ В. І., ОРЛОВ А. В. Національно-культурний розвиток: основні аспекти і деякі результати дослідження (24)

БЕКЕШКІНА І. Е. Що думають кияни про національну символіку? (28)

Демократизація у дзеркалі соціології

НЕБОЖЕНКО В. С. Вибори завершились. Вибори починаються (30)

ФІНБЕРГ Л. К. Імітація, або Як ми 1977 року обговорювали Проект Конституції СРСР (36)

Соціологічний репортаж

ПАНІНА Н. В., ЧУРИЛОВ М. М. Зʼїзд очима виборців (45)

МОЇН В. Б. (Одеса). Думки про вибори: критерії реальні та гадані (48)

БЕБИК В. М. Ваша думка про зʼїзд? (53)

БУРОВ I. В. Яким би ми бажали бачити свого депутата? (57)

МАРТИНОК І. О. Чи стане «Народний рух…» всенародним? (60)

Репліка

ПАНІОТТО В. І. Маленькі хитрощі демократичної процедури. (Про процедуру виборів до Верховної Ради СРСР) (62)

Офіційний відділ

Філософське розуміння людини

ЛОЙ. А. М. Проблема свідомості: смисли і досвід (65)

Хроніка

Rostra nostra

ГАРАНЬ О. В. Про зарубіжне українознавство без упередженості (78)

Логіка, методологія і філософія науки

БАЛЬЦЕР В. (ФРН), СНІД Дж. Д. (США). Новий структуралізм (81)

Банк нових ідей

СТЕПАНЕНКО І. В. Чи можливе синтетичне визначення категорії «суспільні відносини?» (96)

Ретроспектива

РОСТАЛЬНИЙ В. М. (Чернігів), ТАБАЧНИК Д. В. Червоний Лев революції. (Штрихи до політичного портрета Л. Д. Троцького) (Закінчення) (98)

Першодруки

Наука - мистецтво - мораль. (Із листування О. О. Любищева і Б. C. Kyзіна, 1944-1970) (107)

Наукове життя

ВЕЧЕРСЬКИЙ В. В. Установча конференція Української асоціації захисту історичного середовища (118)

Про книги

Резюме англійською мовою

Бібліографія Кирила Митровича

2026-09-30T08:24:02+00:00

Матеріал містить оновлювану бібліографію книжкових і пресових публікацій українського філософа Кирила Митровича, надрукованих українською, німецькою та французькою мовами.

Першу версію бібліографії було укладено Володимиром Пилиповичем у 2024 році та вперше опубліковано у 2025 році в журналі Sententiae: Пилипович, В. (2025). Матеріали до бібліографії Кирила Митровича. Sententiae, 44(1), 111–118. https://doi.org/10.31649/sent44.01.111.

На цій сторінці будуть публікуватися оновлені версії бібліографії К. Митровича мірою виявлення нових бібліографічних позицій та уточнення наявних за результатами досліджень.

30.09.2026 з'явилася оновлена версія бібліографії, яку В. Пилипович доповнив 4-ма новими позиціями.

Бібліографія Івана Мірчука

2026-09-30T13:12:33+00:00

Матеріал містить оновлювану бібліографію прижиттєвих книжкових і пресових публікацій українського філософа Івана Мірчука за 1922–1962 рр., надрукованих українською, німецькою, польською, чеською, французькою та англійською мовами.

Першу версію бібліографії було укладено Володимиром Пилиповичем у 2023 році та вперше опубліковано у 2024 році в журналі Sententiae: https://sententiae.vntu.edu.ua/index.php/sententiae/article/view/1056.

На цій сторінці будуть публікуватися оновлені версії бібліографії І. Мірчука мірою виявлення нових бібліографічних позицій та уточнення наявних за результатами досліджень.

30.09.2026 з'явилася оновлена версія бібліографії, яку В. Пилипович доповнив 19-ма новими позиціями.

Історіографії з-за краю. In Критика, № 6 (104), 2006, c. 14.

2026-09-02T09:12:04+00:00

Стаття є частиною дискусії щодо публікації Андрія Портнова «Історіографії на краях». Автор позитивно оцінює міркування Портнова щодо наукової сфери. Ці міркування можна узагальнити виразом «ерозія світу науки». Йдеться про деградацію сенсу наукових звань, брак зацікавленості науковими виданнями та імітативний характер наукових статей. Автор ділиться власним досвідом перешкод, з якими може зіткнутися іноземний дослідник в Україні: надмірна бюрократизація роботи бібліотек та архівів, абсурдність і анахронічність бібліотечних приписів, а також байдужість працівників наукових установ.

Форма для науки. In Критика, № 7-8 (117-118), 2007, сc. 14-18.

2026-09-02T10:19:30+00:00

Стаття присвячена історичному огляду організації наукових інституцій від XVII ст. до сьогодення та порівнянню західного і російського контекстів. Автор виокремлює такі ключові події:

Виникнення академій наук як осередків експерементальної науки в Європі на противагу університетам. У Росії Академія наук з’явилася раніше за університети та стала найвищою науковою інституцією.
Утворення дослідницьких університетів під час гумбольдтівської реформи та припинення монополії академій наук у розвитку експериментальної науки в Європі. Зосередження фундаментальних досліджень в Академії наук Росії після більшовицької революції.
Виникнення ненавчальних дослідницьких інститутів через збільшення навантаження на дослідників-викладачів. У СРСР теоретичною наукою займалася колишня імперська Академія наук, яка забезпечувала збереження дослідницького потенціалу науковців та їхню ізольованість від спілкування зі студентами.
Повернення до ідеї дослідницьких університетів як більш ефективної моделі для проведення наукових досліджень.

У висновку автор наголошує на відмінності сучасної наукової організації в Росії, для якої характерне фактичне поєднання управлінських та дослідницьких функцій у діяльності науковців Академії наук.

«Арештувати як українського есера...» (до біографії професора філософії та педагогіки Одеського державного університету Михайла Гордієвського). In З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ, 1-2 (30-31), 2008, сс. 415–432.

2026-09-02T08:56:34+00:00

Автори статті спираються на раніше невідомі документи радянських спецслужб. На основі цих матеріалів вони реконструювали основні етапи політичної та наукової діяльності Михайла Гордієвського – професора філософії та педагогіки Одеського державного університету. Особливу увагу приділено його академічній та суспільно-політичній діяльності.

Основи теїзму та атеїзму. In «Дзвони», 1939, № 5-6, pp. 162-168.

2026-09-02T19:33:55+00:00

У статті автор наголошує, що атеїзм як світоглядна позиція є штучним явищем, яке веде культуру до занепаду. Він підкреслює, що наука, на яку спираються атеїсти для обґрунтування своєї позиції, завжди опинятиметься перед нерозв'язними проблемами, породжуючи теорії, які доводиться приймати на віру. Тому, на думку автора, атеїзм є новою вірою. У висновку автор критикує поширення атеїзму з французькою та більшовицькою революціями, зважаючи на їхні руйнівні наслідки.

Патос замість діялогу. In Критика, № 12 (74), 2003, c. 28.

2026-09-02T09:47:48+00:00

Стаття є полемікою Юлії Ємець-Доброносової з Віталієм Пономарьовим щодо концепту «Київської світоглядно-антропологічної школи», запропонованого в праці Віталія Табачковського «У пошуках невтраченого часу». Авторка наголошує, що зміст концепту є проблемним, і закликає до подальшого діалогу. Вона також критикує позицію «патосного» відкидання можливості існування «школи».

Партійна організація нашої науки. In Критика, № 1-2 (111-112), 2007, сc. 27-28.

2026-09-02T08:37:40+00:00

Стаття є рецензією на працю Петра Іванишина «Національно-екзистенціальна інтерпретація (основні теоретичні та прагматичні аспекти)». Андрій Портнов вважає, що праця термінологічно недосконала та виражає безвідповідальність і нефаховість автора, який прикривається патріотизмом. Портнов зауважує, що поширення подібних праць сприяє деградації сенсу наукових ступенів та діяльності учених рад.

Границі вселенної: Львів, Наукове товариство ім. Шевченка, 1924, 60 с.

2026-09-02T19:17:11+00:00

У праці запропоновано розв’язання антиномії простору, сформульованої Імануелем Кантом. Гавриїл Костельник викладає власний погляд на скінченність, нескінченність, порожність та геометричну форму простору. Автор полемізує з Кантом, підкреслюючи слабкі місця в його аргументації, через які той не спромігся розв’язати антиномію простору. Такими слабкими місцями, на думку автора, є саме формулювання антиномії, яке підпадає під логічну помилку quaternio terminorum, та уявлення про антиномію загалом як властивість розуму. Автор висуває своє формулювання антиномії про межі світу, яке стосується скінченності та нескінченності порожнього простору.

Костельник аналізує аргументацію тези та антитези антиномії, згідно з якими простір, відповідно, є скінченним і нескінченним. Він виявляє, що підставою першої тези є чисті поняття, а підставою другої – виображення простору, яке варто розглядати як абсолютизацію досвіду. Нескінченність простору у Канта випливає з ототожнення порожнього простору з ніщо. Проте автор наголошує, що «ніщо» не має онтологічного впливу на суще. Обмеженість простору «ніщо» жодним чином не впливає на те, яким він є, а отже, простір має власні, внутрішні границі.

Уявлювані історіографії. In Критика, № 4 (102), 2006, сc. 26-27.

2026-09-02T09:27:38+00:00

У статті розглянуто особливості етноісторіографічних стереотипів української, російської та польської історіографій та їх роль в історичній науці. Етноісторіографічні стереотипи є стійкими уявленнями про певну національну історіографію. Їх виникненню та поширенню слугують етнічні стереотипи щодо інших народів. Автор наголошує, що такі стереотипи завдають шкоди науці, будучи виявом політичної заангажованості. На думку автора, таким чином виникає історіографічний нігілізм – нехтування історіографіями інших націй на користь ненаукових інтересів. У висновку підкреслено, що національні комплекси у вияві етнічних стереотипів зміцнюють етноісторіографічні стереотипи, збіднюючи історичну науку.

Проблеми філософії. Міжвідомчий науковий збірник, 1970, №15: Київ: Видавництво Київського університету, Київська книжкова друкарня №5, 1970, 128 с.

2026-09-02T10:41:11+00:00

ЗМІСТ

О. В. Ушаков – В. І. Ленін і соціалістичне управління суспільством

І. В. Свистула – В. І. Ленін про формування наукового світогляду в робітничого класу

Г. Д. Бойко – В. І. Ленін про формування комуністичних матеріальних відносин у побуті на селі

Ф. Ф. Байкін, А. І. Кавалеров – До питання про визначення поняття «побут»

І. Г. Дерев’ягін – Соціальні норми та їх значення в розвитку комуністичного ставлення до праці

Л. Т. Чернусь – Праця – основа комуністичного виховання колгоспного селянства

К. І. Нензюк – Деякі питання формування духовної культури колгоспного селянства

М. С. Фетісов – До питання про структуру суспільного буття

В. К. Зволь – Про співвідношення соціальних інтересів і потреб

М. Т. Кузьменко – Духовний прогрес суспільства як закономірний процес зміни типів культури

І. К. Ковбаса – Деякі питання становлення молодої сім’ї

В. С. Заслуженюк – Врахування національної специфіки в інтернаціональному вихованні молоді

М. В. Кирилова, В. А. Правоторов – Про деякі аспекти проблеми формування особистості фахівця в умовах вузу

І. Г. Кошова, К. К. Кошовий – Деякі питання розвитку науки

Юрген Бехер, Пауль Фрідріх – Розвиток творчої сили молоді – основна вимога політики соціалістичної держави в умовах науково–технічної революції (на матеріалах НДР)

Ерхард Йон (НДР) – Про деякі проблеми естетичного виховання молоді

Полюси соціяльної уяви та позиція дослідника. In Критика, № 5 (127), 2008, c. 18.

2026-09-02T09:17:35+00:00

Стаття є рецензією на український переклад лекцій Поля Рікера «Ідеологія та утопія». Автор надає короткий історичний огляд поняття ідеології. Володимир Артюх наголошує, що Рікер, спираючись на протиставлення утопії та ідеології Карлом Мангаймом, прояснює суттєву відмінність двох понять. Утопія має авторство та революційний характер, тоді як ідеологія стосується насамперед «Іншого» і функціонує в суспільстві як консервативний чинник.

«Самвидав» як засіб поширення об'єктивної інформації про Україну в 60-80-х роках. In З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ, 1-2 (6-7), 1998, сс. 357–364.

2026-09-02T10:25:46+00:00

У статті автор коротко описує історію самвидаву в Україні у 60-х та 80-х роках. Особливу увагу приділено історії самвидавного часопису «Український вісник», з виданням якого були пов’язані Василь Лісовий і Євген Пронюк.

Едемський сад: вигнання та повернення. In Критика, № 12 (86), 2004, сc. 22-25.

2026-09-02T09:06:12+00:00

У статті описано дискусію про доречність класичної теорії секуляризації. У ній піддано сумніву модерне уявлення про релігійність, яка має зменшуватися в суспільстві та переходити в приватну сферу. Автор, посилаючись на дослідження соціологів релігії, підкреслює, що релігійність змінюється, але не зникає. У висновку автор зауважує, що ситуація в Україні свідчить про життєздатність релігійності та релігії як широкого явища, пов’язаного зі збереженням колективної ідентичності.

Справжнє джерело атеїзму: Львів, Накладом автора, 1935, 47 с.

2026-09-02T19:39:15+00:00

У праці розглянуто особливості формування атеїзму як світоглядної позиції та його стосунку із релігією та наукою. Автор підкреслює, що атеїзм є різновидом віри, який ґрунтується на почутті «нічогості», «сірої буденщини». На думку автора, це почуття виникає з практичного модусу світосприйняття, яке передбачає механістичну (матеріалістичну) визначеність світу. Релігія також має в своїй основі віру. Проте, оскільки атеїзм не покладає обов’язків на людину, він не є релігією, хоча й ґрунтується на вірі. Разом з тим для релігії характерним є почуття містичного смислу буття-життя – «океанічного» почуття, яке підтримується зверненням до розуму. Автор пов’язує поширення атеїзму з прогресом новочасної природничої науки, яка, хоча і не заперечувала Бога, відкрила безмежний матеріальний світ. Його образ задовольняє потребу в розвиненому, багатому світогляді у практичному ставленні до світу. Автор вважає, що атеїзм і наука не можуть бути достатньо послідовними, щоб дати переконливе механістичне пояснення доцільності світу, існування людського розуму та моральності. У висновку автор наголошує, що атеїзм, поширений завдяки більшовицькій революції, скомпрометував себе: намагаючись знищити релігію, він натомість сприяв її відродженню.

Інтелектуали та демократія. In Критика, № 9-10 (179-180), 2012, с. 35.

2026-09-02T10:15:20+00:00

Стаття є фрагментом книжки Тоні Джадта у співавторстві з Тімоті Снайдером «Осмислення XX століття». У статті порушується проблема надмірної абстрагованості тогочасних інтелектуалів від реальних викликів демократії у столітті непевності та загроз демократіям. У висновку автори наголошують, що демократії потребують інтелектуалів для зближення влади та громадян. З англійської переклав Павло Грицак.

Гіркий смак огірка. In Критика, № 11 (73), 2003, сc. 29-31.

2026-09-02T08:48:28+00:00

Стаття є полемікою Андрія Савенця з Олею Гнатюк щодо польського перекладу праці Миколи Рябчука «Od Małorosji do Ukrainy» (Krakow, 2002 р.). Автор статті підкреслює, що його критика зосереджувалася на вкоріненості в польськомовному вжитку імперських (російських та польських) варіантів назв, зокрема: Gogol – Гоголь (замість Hohol за аналогією із Hruszewski – Грушевський); вживання прийменника na замість w, у випадку України та Білорусі. У висновку автор визнає неможливість кількох перекладачів змінити традицію слововжитку в мові.

Любов ближнього, її основи і функції. In «Дзвони», 1937, № 1-2, сс. 20-30.

2026-09-02T19:29:23+00:00

У статті розглянуто поняття любові до ближнього як основи щастя. Автор зауважує, що християнська етика має розглядатися у своїй цілісності, щоб розв’язувати комплексні проблеми етичного життя. Любов до ближнього ґрунтується на любові до Бога. Однак у новочасній культурі її заступає атеїзм, що в етичному житті орієнтується на гуманізм. Автор підкреслює, що гуманісту притаманна хиткість, через яку він легко може перетворитися з альтруїста на егоїста. У висновку автор наголошує на необхідності повернення до християнської етики любові до ближнього, яка здатна врятувати від земних страждань.

Еліксир ефективної демократії. In Критика, № 7-8 (165-166), 2011, сc. 15-16.

2026-09-02T09:38:24+00:00

Стаття є рецензією на працю Френсиса Фукуями «The Origins of Political Order: From Prehuman Times to the French Revolution». Автор стверджує, що історія продовжилася після проголошеного Фукуямою «кінця історії», оскільки впровадження демократичних принципів на практиці виявилося значно складнішим, ніж передбачалося. На це вказує, зокрема, український досвід. У статті проаналізовано основні положення підходу Фукуями та продемонстровано його застосовність до українського контексту. У висновку автор підкреслює, що праця Фукуями дає змогу зрозуміти, чому становлення ліберальної демократії в Україні зазнало невдачі. Натомість Україна повернулася до моделі слабкого абсолютизму за часів Віктора Януковича – згідно з класифікацією Фукуями.

Проблеми філософії. Міжвідомчий науковий збірник, 1970, № 16-17: Київ: Видавництво Київського університету, Київська книжкова друкарня №5, 1970, 161 с.

2026-09-02T10:52:09+00:00

ЗМІСТ

В. Д. Білогуб – Ідеологія і суспільна наука

Г. І. Горак – Історичний матеріалізм як методологія конкретних суспільних наук

І. С. Ястремський – Про взаємодію загальносоціологічннх законів і специфічних економічних законів соціалізму

О. Я. Барандес – Історичний матеріалізм – методологія дослідження формування комуністичного ставлення до праці

А. Ф. Кілунов – Марксистсько-ленінська філософія та її вплив на розвиток історичної науки

Д. М. Прилюк – Філософські проблеми журналістської творчості

С. К. Сокоренко, А. В. Місуно – Філософські основи загальної теорії радянського права

С. П. Марценюк – Історичний матеріалізм і педагогіка

Є. О. Єзерський – Проблема суб’єктивного фактора в історичному матеріалізмі

К. К. Кошовий – Ленінська теорія відображення і проблеми сучасної лінгвістики

І. Г. Кошова – Лінгвістична категорія граничності та філософські категорії простору і часу

М. І. Кікець – До питання про взаємозв’язок форми та змісту при вираженні видової характеристики дієслова

С. О. Швачко – Відображення кількісних відношень в сучасній англійській мові

Р. Г. Зятковська – Поняття, значення і морфемна структура слова (На матеріалі англійської мови)

А. Ф. Скнар – Об’єктивні джерела формування совісті особистості

І. В. Савенко – Про діалектику необхідної і додаткової праці

Г. К. Полікарпова – Формування комуністичної переконаності і естетичне виховання

В. О. Чумак – Метод сходження від абстрактного до конкретного і процес навчання

В. О. Лебідь, Г. І. Садовий – Історичний матеріалізм – наукова основа соціальної психології

Перевинайдена філософія. In Критика, № 3-4 (185-186), 2013, сc. 38-39.

2026-09-02T09:21:53+00:00

У статті автор описує стан української філософської спільноти через аналіз публікацій «Філософської думки» за 2011 рік. Володимир Верлока звертає увагу на розгубленість філософської спільноти, яка проявляється у двох аспектах. По-перше, у постійних зверненнях до авторитетів як спробі легітимації власного філософування. По-друге, у непевності щодо ролі філософії в суспільстві та її стосунків із ним. У висновку автор підкреслює, що філософській спільноті бракує сміливості для необхідного радикального переосмислення мети власної діяльності.

Проблеми філософії. Міжвідомчий науковий збірник, 1969, №14: Київ: Видавництво Київського університету, Київська книжкова друкарня №5, 1969, 123 с.

2026-09-02T10:35:02+00:00

ЗМІСТ

Д. М. Гринишин, С. М. Яновський – Деякі питання методу наукової роботи В. І. Леніна

В. І. Кальян – В. І. Ленін про взаємодію науки і техніки

Я. С. Гонтаржевський – В. І. Ленін про людину як найвищу цінність соціалістичного суспільства

Е. О. Єзерський – В. І. Ленін про вплив суб’єктивного фактора на розвиток об’єктивних умов

М. В. Барановський – В. І. Ленін про соціальні починання

Г. Д. Дроздова, В. С. Дмитриченко – Ленінське вчення про методологічні основи марксистської соціології і його значення для критики сучасних буржуазних соціологічних концепцій

А. І. Кавалеров – Деякі питання побуту в творах В. І. Леніна

О. П. Павленко – Класики марксизму про народну філософську думку

В. П. Дудар – До питання про діалектику суспільного буття і суспільної свідомості

Г. Є. Розовський – Про співвідношення стрибка у суспільному розвитку та суспільної революції

В. Б. Ананійчук, М. А. Мартишевський – Про деякі риси комуністичної праці в період створення матеріально-технічної бази комунізму

О. В. Ушаков – Історичний матеріалізм і деякі проблеми науки управління

М. А. Гнилицький – Про споціальний зміст категорії «інтерес»

В. М. Чорнокозова – історичний матеріалізм і питання марксистсько-ленінської етики

Г. Д. Бойко – Матеріальні відносини у побуті і їх структура

Н. Я. Станілевич – Побут як сфера формування духовного обличчя колгоспників

Л. Ф. Холопцева – Свобода – найважливіша умова формування гармонійної особистості

В. В. Танчер – Теорії масових комунікацій у сучасній буржуазній соціології

М. М. Іллічов – Мнима і справжня відповідальність

П. А. Моренець – До питання про взаємозв’язок функції охорони правопорядку з культурно-виховною функцією у загальнонародній соціалістичній державі

Серен Кіркегор. In Всесвіт, № 3 (177), Київ, «Радянський письменник», 1973, сc. 158-160.

2026-08-01T12:23:57+00:00

Стаття є передмовою до перекладів фрагментів праць Серена К’єркеґора. Авторка вказує, що К’єркеґора своїм попередником вважають не лише екзистенціалісти, а й протестантські теологи (прибічники «діалектичної теології»), ліві католики та представники французького персоналізму.

Філософію К’єркеґора важко відокремити від «поетики», що авторка пояснює увагою філософа не стільки до знання істини, скільки до буття в істині. Основу роздумів датського філософа становить іронія, яка є центральним естетичним принципом його поетики. Проте, як зазначає авторка, для К'єркеґора іронія є водночас важкою духовною хворобою, яку необхідно подолати шляхом звернення до власного життя.

Неперекладність логосу. In Критика, № 9-10 (155-156), 2010, с. 25.

2026-08-01T11:22:49+00:00

Стаття є оглядом «Європейського словника філософії. Лексикону неперекладностей» (I том, Дух і Літера, Київ, 2009 р.). У статті йдеться про генезу мов філософування, які змінювалися від давньогрецької до національних мов. Також автор звертає увагу на складнощі перекладу, які керівниця проєкту Барбара Кассен вважає невирішуваними. На думку автора, інколи шляхом транскрипції і транслітерації понять вдається подолати неперекладність.

Постполітичне позасвідоме. In Критика, № 11-12 (145-146), 2009, сc. 2-3.

2026-08-01T16:36:20+00:00

У статті розглянуто поняття постполітики, яке характеризує кризу сучасної політичної філософії. Автор звертається до концепції політичного позасвідомого Фредерика Джеймісона та зазначає, що ідея постполітики присутня у політичних теоріях Мак’явеллі та Гобса, для яких технології владарювання заступають мораль. Дмитро Шевчук простежує зв’язки між концепцією постполітики та ідеєю кінця історії Френсиса Фукуями. Він також пов’язує її з концепцією нейтралізації та деполітизації Карла Шміта та з ідеєю «бунту мас» Хосе Ортеґи-і-Ґасета. Крім того, автор апелює до панування симулякрів у політиці за Жаном Бодріяром. Утім, автор вважає концепцію постполітики суперечливою та непослідовною, обґрунтовуючи свою позицію ідеєю неусувності ідеології Славоя Жижека та критикою ідеї смерті політики Жака Рансьєра. У висновку наголошується на свідомому ставленні до дійсності, яке не повинно заступатися технологіями та політичним позасвідомим.

Із книжки «Або-або». Із щоденників (Пер. з дан. Маріанни Гансен-Кожевникової, Михайла Москаленка). In Всесвіт, № 3 (177), Київ, «Радянський письменник», 1973, сс. 160-167.

2026-08-01T12:37:42+00:00

Матеріал містить українські переклади фрагмента праці «Або-або» та фрагментів із щоденників Серена К’єркеґора, здійснені з данської Маріанною Ганзен-Кожевниковою та Михайлом Москаленком.

Фрагмент праці «Або-або» узятий з другої частини твору під назвою «Ligevægten mellem det Æsthetiske og Ethiske i Personlighedens Udarbeidelse».

Серед фрагментів щоденників: перший датується 1847 р. і не має заголовка, другий має заголовок «Християнське "міра за міру"», а останній — заголовок «Одиниця».

Ordo logicus: Львів, накладом «Богословського наукового товариства», 1931, 42 с.

2026-08-01T11:52:57+00:00

У праці розглянуто помилки, які допускали філософи, плутаючи між собою логічний порядок та порядок речей («ordo logicus» та «ordo realis»). Автор зазначає, що відмінність між цими порядками буття полягає в трансценденції, яка розділяє поняття та речі. Поняттям властиві позачасовість, загальність та абстрактність щодо речей, тоді як речам – часовість, окремішність та цілісність їх властивостей.

Автор наголошує, що в історії філософії це розрізнення формувалося досить повільно, оскільки мислителі постійно плутали його складники між собою. Автор ілюструє це на прикладах з історії філософії, де подібні помилки поставали через змішування предмета й акту мислення.

В останньому розділі представлено аналіз та розв’язання парадоксів, що виникають в теорії множин та математиці нескінченості, засобами традиційної (психологічної) логіки. Автор підкреслює, що створення нової математичної логіки лише відводить від розв’язання парадоксів, і демонструє це в полеміці з Бертраном Расселом.

Зміст

I. Ріжниці між льоґічним і річевим порядком

II. Історичні приміри змішання льоґічного й річевого порядку

III. Приміри змішання льоґічного порядку з річевим у математиці

Чиста насолода Джакомо Казанови. In Критика, № 7-8 (189-190), 2013, сс. 43-47.

2026-08-01T16:50:18+00:00

У статті представлено епізоди з «Історії мого життя» Джакомо Казанови. Володимир Єрмоленко аналізує образ Казанови та його символічну роль в контексті інтелектуальної історії XVIII-XIX століть. Автор виокремлює такі характеристики образу Казанови: філософія гедонізму, утопія безкоштовної насолоди, полярність душі героя - світла сторона сексуальності та темна сторона магії. У ХІХ столітті на противагу народжується культ абсолютизації страждання, антиевдемонізму та трагічності існування. У висновку зазначено, що обидва шляхи є хибними, оскільки насолода та страждання є необхідними аспектами людського існування.

Фашистський герой у демократичному Києві. In Критика, № 3-4 (149-150), 2010, сc. 8-9.

2026-08-01T16:10:11+00:00

Статтю присвячено дискусії щодо присвоєння Віктором Ющенком звання Героя України Степанові Бандері. У статті подано історичний огляд подій XX століття, пов’язаних із постаттю Степана Бандери у світлі боротьби проти польської влади та сталінського режиму. Реабілітація постаті Бандери узгоджується із відкиданням сталінського спадку. Утім, автор наголошує, що Сталін та Бандера керувалися принципом, згідно з яким політичні перетворення виправдовують насильство. Тімоті Снайдер підкреслює, що така політика Ющенка кидає тінь на його президенство.

З англійської переклав Павло Грицак.

Листи Дмитра Чижевського до Євгена Маланюка. In Науковий збірник, т. 4, 1999, сс. 390-405.

2026-07-31T13:37:57+00:00

Матеріал є публікацією листування Дмитра Чижевського з поетом Євгеном Маланюком за 1954–1967 роки. У ньому Чижевський коментує рукописи та наукові праці Маланюка, обговорюючи питання історії давньої української літератури. Листування доповнено коментарями упорядників. Листи друкуються за автографами (№ 1509–1521). Усі листи подано без купюр і стилістичного редагування.

Помер Віктор Платонович Петров, літературознавець, археолог, етнограф, совєтський партизан-розвідник. In Свобода, 1969, 12 листопада, с. 1.

2026-07-31T13:26:30+00:00

У цьому дописі автор повідомляє про смерть Віктора Петрова, спираючись на некролог, опублікований в «Українському історичному журналі» у вересні 1969 року. Автор нагадує, що в 1942–1949 роках Петров перебував на еміграції, а обставини його зникнення викликали чутки. Натомість радянський некролог подає іншу версію: за нею Петров під час війни служив партизаном-розвідником у ворожому тилу та був нагородженим.

Справа Віктора Петрова. In Українські вісті, 1969, 27 листопада, с. 4.

2026-07-31T13:12:09+00:00

У дописі автор оглядає відомості про смерть Віктора Петрова та його долю після Другої світової війни. Зокрема, йдеться про відомість, за якою В. Петров був розвідником і повернувся до СРСР після виконання завдання в Німеччині. Автор також стисло переказує інформацію про Петрова, опубліковану в «Українському історичному журналі». Наприкінці автор порушує питання про роль Петрова у Другій світовій війні, зокрема сумніви щодо його можливої агентурної діяльності.

Дмитро Іванович Чижевський (1894–1977). Праці. Спогади. Критика. Бібліографія: Єлисаветград, Бібліотека Олександра Чуднова, 2007, 293 с.

2026-07-31T15:39:41+00:00

У збірці опубліковано праці та листи Дмитра Чижевського різними мовами. До збірки також увійшли спогади його сучасників, рецензії на праці українського філософа. Видання містить відомості про труднощі опрацювання архіву Чижевського.

Зміст

Дмитрий Чижевский – Бібліографія

Дмитрий Чижевский – Философия Г.С.Сковороды

Дмитрий Чижевский – Выставка русских художников в Европе

Дмитрий Чижевский – Речь о Степуне

Дмитрий Чижевский – О литературной пародии

Дмитро Чижевський – Нариси з історії філософії на Україні (окремі розділи)

Дмитро Чижевський – Культурно-історичні епохи

Дмитро Чижевський – Поза межами краси (до естетики бароккової літератури)

Дмитро Чижевський – На теми філософії історії

Дмитро Чижевський – Українська філософія

Дмитро Чижевський – Сімнадцяте сторіччя в духовній історії України

Дмитро Чижевський – Антична література в старій Україні

Дмитро Чижевський – Юрій Клен. Вчений та людина

Георгий Флоровский – Чижевський, Дм. "Філософія на Україні - Спроба історіографії". Рецензия

Георгий Флоровский – Чижевський, Дм. "Нариси з історії філософії на Україні". Рецензия

Василий Кулешов – О методологических просчетах одной историко-литературной концепции. (Курс лекций литературы XIX века Д. Чижевского)

Ростислав Плетнев – Д.И.Чижевский

Василий Кулешов – Еще раз о Д. Чижевском и о романтизме и реализме

Нина Надъярных – Возможность, равнозначная необходимости (К изучению литературоведческого наследия Д. Чижевского)

Євген Пизюр – Дмитро Іванович Чижевський (До 60-тилітнього ювілею)

Панас Феденко – Дмитро Чижевський (4 квітня 1894 - 18 квітня 1977) Спомин про життя і наукову діяльність

Богдан Кравців – 80-річчя проф. Д. Чижевського

Мирослав Антонович – Дм. Чижевський. "Історія української літератури". Про англомовне видання. Рецензія

Йозеф Стрелка – Всесвітнє значення Дмитра Чижевського

Василь Лісовий – Дмитро Чижевський: життєвий шлях та світогляд

Степан Козак – Історіософський аспект у дослідженнях Дмитра Чижевського

Франц Норберт – Дмитро Чижевський – видавець давньо-руської літератури в Німеччині (уривок із статті)

Ася Гумецька – Для мене він залишиться завжди усміхненим

Ірина Валявко – Дмитро Чижевський

Олександр Чуднов – Вчений-енциклопедист Дмитро Чижевський (1894-1977)

Листи Дмитра Чижевського до Євгена Маланюка

Ирина Валявко – Дмитрий Чижевский как библиограф и библиофил

Genius чи Genius loci? In Критика, № 1-2 (183-184), 2013, сс. 44-47.

2026-07-31T12:42:04+00:00

У статті Юрій Прохасько розглядає Львів як осередок інтелектуальних і культурних здобутків періоду XIX–XX століть. Автор аналізує обставини, за яких у Львові сформувалося покоління наукових і мистецьких геніїв. Прохасько тлумачить міфологічність Львова як Genius loci, наголошуючи на важливості деконструкції цього міфу. Особливу увагу приділено мультикультурності та неоднозначності тогочасного інтелектуального середовища. Наприкінці автор доповнює свої міркування історичним та інституційним контекстами. Публікація є першою частиною повного тексту.

Історіософський аспект у дослідженнях Дмитра Чижевського. In Науковий збірник, т. 4, 1999, сс. 157-164.

2026-07-31T13:52:22+00:00

Степан Козак оглядає та коментує окремі аспекти твору Дмитра Чижевського «Нариси з історії філософії на Україні». Автор критикує Чижевського за те, що він не звернув увагу на український епос, аналізуючи ґенезу романтичної думки в Україні. У зв’язку з цим Козак не погоджується з твердженням Чижевського, що ідеї слов’янських будителів важко охарактеризувати. На думку Чижевського, вони є лише відлунням західної думки або своєрідною слов’янською інтерпретацією. Окремо автор наголошує, що київські месіаністи на чолі з Костомаровим були переконані у необхідності впровадження християнської моралі в політичне й суспільне життя. У цьому вони вбачали єдиний шлях до Царства Божого.

Соціяльне сприйняття, як його конституюють Інші. In Критика, № 1-2 (183-184), 2013, сс. 9-10.

2026-07-31T12:23:16+00:00

Стаття є аналізом монографії Юлії Сороки «Свої, чужі, різні: соціокультурна перспектива сприйняття Іншого». Людмила Малес розглядає соціально-психологічний підхід до розуміння феномена Іншого, який відрізняється від класичних філософських трактувань цієї проблеми. Розглянуто також сучасні українські суспільні проблеми: ксенофобію, соціальну нерівність, аполітичність більшості населення. Обґрунтовано конструктивну функцію вивчення Іншого для суспільного розвитку та самопізнання спільноти. Наведено низку прикладів, які демонструють значення розуміння інакшості в різних сферах життя сучасної людини.

Нова характеристика українського світогляду. In Краківські вісті, 1942, 13 вересня, с. 3.

2026-07-31T13:31:27+00:00

Автор стисло оглядає статтю Івана Мірчука «Світогляд українського народу», опубліковану в третьому томі «Наукового збірника Українського вільного університету». Автор зазначає, що проблема українського світогляду залишається актуальною. Вступаючи в нову історичну епоху, українці прагнуть переосмислити та перевірити власні ідеологічні надбання. Мірчук характеризує український світогляд як переважно ідеалістичний та емоційний та зіставляє його з німецькою філософською традицією.

Появився перший том контроверсійного письменника. In Свобода, 1988, 15 жовтня, сс. 1, 4.

2026-07-31T13:21:25+00:00

Автор повідомляє про публікацію першого тому вибраних творів Віктора Петрова у видавництві «Сучасність». Видання упорядковане Юрієм Шевельовим. З нагоди цієї публікації автор стисло окреслює хронологію повідомлень про смерть Петрова та звертає увагу на неоднозначність оцінок його постаті.

Дмитро Іванович Чижевський і його сучасники. Листи, спогади: Кіровоград, Імекс-ЛТД, 2013, 527 с.

2026-07-31T15:46:57+00:00

Збірник підготовлено з нагоди 120-річчя від дня народження Дмитра Чижевського. Видання містить теоретичні дослідження доробку українського філософа, біографічні нариси, мемуари сучасників про вченого, спогади самого Чижевського про інших діячів, а також його листування та рецензії.

Зміст

Володимир Янцен – Спадщина Дмитра Чижевського: проблеми і парадокси вивчення

Дмитро Чижевський. Життєпис

Ірина Валявко – Дмитро Іванович Чижевський: біографічний нарис

Вплив родини на духовний розвиток Дмитра Чижевського

Навчання в Петербурзькому і Київському університетах

Революційна діяльність

1921-1924 Філософські студії в Німеччині

1924-1932 Празький період

1932-1945 Галльський період життя Д. Чижевського

1945-1949 Марбурзький період

1949-1956 Гарвардський період діяльності Чижевського

1956-1977 Гайдельберзький період життя

Ірина Валявко, Надія Жахалова – Марія Дмитрівна Чижевська (1858-1925)

Живі про живе. Спогади

Мария Морозовская – У истоков: Александрия, Петербург, Киев. Записки.

Омелян Пріцак – Спогади про Дмитра Чижевського

Василь Рудко – Шлях Чижевського

Богдан Кравців – 80-річчя проф. Д. Чижевського

Дмитро Чижевський згадує…

Дмитро Чижевський – Юрій Клен, вчений та людина. Із спогадів

Дмитро Чижевський – Академік Володимир Вернадський (1863-1945)

Анонім – Інтерв'ю з Д. І. Чижевським

Дмитрий Чижевский – Фрагмент воспоминаний о детстве и истории рода Чижевских

Особисті зв'язки. Листування

Листування Дмитра Чижевського та Омеляна Пріцака

Письма Д. И. Чижевского к В. И. Вернадскому

Листування Дмитра Чижевського та Юрія Шевельова

Ірина Валявко – Дмитро Чижевський і Юрій Шевельов

Дмитро Чижевський: Proetcontra

Дмитро Дорошенко – «Фільософія на Україні». Проф. Дмитро Чижевський: Нариси з історії філософії на Українi. — Український Громадський Видавничий Фонд Прага, 1931. — с. 176.

В'ячеслав Заїкин – Українська філософія

Марко Антонович – «Dmytro Cyzevskyj. A history of Ukrainian literature»

Степан Козак – Історіософський аспект у дослідженнях Дмитра Чижевського

Володимир Янцен – Спадщина Дмитра Чижевського: проблеми і парадокси вивчення

Дмитро Чижевський. Життєпис

Ірина Валявко – Дмитро Іванович Чижевський: біографічний нарис

Вплив родини на духовний розвиток Дмитра Чижевського

Навчання в Петербурзькому і Київському університетах

Революційна діяльність

1921-1924 Філософські студії в Німеччині

1924-1932 Празький період

1932-1945 Галльський період життя Д. Чижевського

1945-1949 Марбурзький період

1949-1956 Гарвардський період діяльності Чижевського

1956-1977 Гайдельберзький період життя

Ірина Валявко, Надія Жахалова – Марія Дмитрівна Чижевська (1858-1925)

Живі про живе. Спогади

Мария Морозовская – У истоков: Александрия, Петербург, Киев. Записки.

Омелян Пріцак – Спогади про Дмитра Чижевського

Василь Рудко – Шлях Чижевського

Богдан Кравців – 80-річчя проф. Д. Чижевського

Дмитро Чижевський згадує…

Дмитро Чижевський – Юрій Клен, вчений та людина. Із спогадів

Дмитро Чижевський – Академік Володимир Вернадський (1863-1945)

Анонім – Інтерв'ю з Д. І. Чижевським

Дмитрий Чижевский – Фрагмент воспоминаний о детстве и истории рода Чижевских

Особисті зв'язки. Листування

Листування Дмитра Чижевського та Омеляна Пріцака

Письма Д. И. Чижевского к В. И. Вернадскому

Листування Дмитра Чижевського та Юрія Шевельова

Ірина Валявко – Дмитро Чижевський і Юрій Шевельов

Дмитро Чижевський: Proetcontra

В'ячеслав Заїкин – Українська філософія

Марко Антонович – «Dmytro Cyzevskyj. A history of Ukrainian literature»

Степан Козак – Історіософський аспект у дослідженнях Дмитра Чижевського

Українські наукові видання. In Краківські вісті, 1942, 18 грудня, сс. 3-4.

2026-07-31T12:57:37+00:00

У дописі автор оглядає третій том Наукового збірника Українського вільного університету. Володимир Дорошенко описує статтю Івана Мірчука «Світогляд українського народу» та схвально відгукується про неї. Автор також згадує статтю Панаса Феденка, яка пояснює історичне походження рис українського характеру, описаних Мірчуком.

Записки обласної наукової бібліотеки імені Дмитра Чижевського: Кіровоград, Гриф, 1994, 48 с.

2026-07-31T15:20:45+00:00

Збірник опубліковано з нагоди 100-річчя від дня народження Дмитра Чижевського. У збірникові опубліковано спогади сестри Чижевського за редакції Леоніда Куценка, першоджерела деяких праць Д. Чижевського. До видання також увійшло листування Чижевського з істориком-славістом Антонієм Флоровським (за редакцією Олександра Чуднова), праці західних славістів про Чижевського. Збірник містить бібліографію творів українського філософа, упорядковану О. Чудновим.

Зміст

Alexandria scytharum

Марія Чижевська – Записки

Першоджерела

Дмитро Чижевський – Сімнадцяте сторіччя в духовній історії України

Дмитро Чижевський – Евгемеризм в старослов’янських літературах

Дмитро Чижевський – Із завдань славістичних бібліотек

Із архіву

Листи до А. Флоровського

Нестор славістів

Осип Данко – Проф. Дмитро Чижевський у нас і в чужих

Анджей Вінценз – Дмитро Чижевський

Олександр Чуднов – Коротка бібліографія творів Д.Чижевського

Історики vs політика в українській гуманітаристиці, 2005–2011. In Критика, № 1-2 (183-184), 2013, сс. 27-31.

2026-07-31T12:33:13+00:00

Томаш Стриєк у своїй статті аналізує дві книги: «Страсті за націоналізмом. Стара історія на новий лад. Есеї» Ярослава Грицака та «Історії істориків. Обличчя й образи української історіографії ХХ століття» Андрія Портнова. Текст написано 2011 року та перекладено з польської мови (зі скороченнями) Дзвінкою Матіяш. Контекстом аналізу обох видань є політична і культурна ситуація в Україні 2011 року, позначена спадом продуктивності в гуманітаристиці. Публікація є першою частиною повного тексту Стриєка і містить вступ та розділ, присвячений Грицаку.

Skovoroda: Dichter, Denker, Mystiker. Volume 18 of Harvard Series in Ukrainian Studies: Frankfurt am Main, Verlag Peter Lang / Fink, 1974, 233 S.

2026-07-08T13:20:18+00:00

Праця Дмитра Чижевського Skovoroda: Dichter, Denker, Mystiker була опублікована 1974 року у серії Harvard Series in Ukrainian Studies. Видання зʼявилося в контексті розвитку україністики на Заході та активної наукової діяльності української інтелектуальної діаспори. У цей період дослідження історії української філософії значною мірою здійснювалися поза межами Радянського Союзу, що дозволяло вченим розглядати українську інтелектуальну традицію у ширшому європейському контексті. Праця Чижевського є розширеною і переробленою версією його попередніх досліджень 1934 року про Григорія Сковороду, і стала однією з найвпливовіших праць, присвячених інтерпретації творчості мислителя.

У книзі автор пропонує комплексний аналіз філософії Сковороди, підкреслюючи три ключові виміри його постаті: поета, мислителя та містика. Структура книги побудована так, щоб поступово розкрити філософську систему: спочатку описується життя Сковороди та його інтелектуальне середовище. Далі він переходить до основних принципів його філософії, після чого аналізує метафізичні уявлення про світ і Бога. Наступні розділи присвячені вченню про людину (антропології) та етичним ідеям. Завершується дослідження розглядом містичного аспекту філософії Сковороди та його творчості як поета.

Чижевський розглядає філософа не лише як представника української духовної традиції, а як мислителя, чиї ідеї формувалися в контексті європейської інтелектуальної історії. Значну увагу він приділяє символічному характеру філософської мови Сковороди, аналізуючи його тексти як своєрідну систему алегорій і біблійних образів, через які виражається метафізичний зміст його вчення.

Окремим аспектом дослідження є інтерпретація центральної ідеї філософії Сковороди – принципу самопізнання. Чижевський показує, що ця тема повʼязана з вченням про "внутрішню людину", яке має корені у християнській містичній традиції. У цьому контексті автор також простежує впливи європейської містики, барокової духовності та пієтизму, демонструючи, що філософія Сковороди постає як складний синтез біблійної символіки, неоплатонічних мотивів і барокової культури.

Таким чином, праця Чижевського пропонує інтерпретацію Сковороди як мислителя, чия філософія поєднує поетичну форму, містичний досвід і раціональне осмислення духовного життя. Завдяки цьому підходу книга стала важливим внеском у дослідження української філософської традиції та її місця в європейській історії ідей.

Зміст:

Передмова

I. Людина та її доля

1. Життя Сковороди

2. Духовне середовище

II. Основні принципи

3. Збіг протилежностей (Coincidentia oppositorum)

4. Коло кіл

5. Усе минуще є лише символом (алегорією)

6. Символічний світ

III. Метафізика

7. Матерія

8. Дерево вічності та його тінь

9. Бог

10. Мудрість

11. Рослина як символ космосу

IV. Антропологія

12. Внутрішня людина

13. Серце

14. Символи внутрішньої людини

15. Безодня

16. Мікрокосм

17. Пізнання

V. Етика

18. Світ

19. «Нерівна рівність»

20. Очищення

VI. Містика

21. Обожнення

22. «Спокій Бога»

23. Містичний шлях Сковороди

24. Сковорода і церква

VII. Містичний поет

25. Сковорода як поет

26. Реформа віршування

Заключні зауваги

Бібліографічні відомості

Твори Сковороди

Примітки

Іменний покажчик

Втеча з утопії. In Критика, Nº3-4 (197-198), 2014, сс. 26-27.

2026-07-08T12:36:26+00:00

У своїй статті Михайло Назаренко аналізує розвиток пострадянської фантастики та її звʼязок із політичними й ідеологічними процесами у суспільстві.

Автор розглядає феномен російськомовної фантастики, зокрема жанру альтернативної історії та «попаданців», і показує, як у цих текстах відтворюються імперські наративи та ідеї реваншизму. Особливу увагу приділено тому, як художня література формує уявлення про історію, війну та геополітичні конфлікти, часто відображаючи антизахідні й антиукраїнські мотиви. Також у статті порушується питання ролі українських авторів у російськомовному культурному просторі та впливу літератури на формування національної ідентичності.

Автор доходить висновку, що сучасна фантастика може слугувати інструментом ідеологічного впливу та відображати ширші соціокультурні трансформації пострадянського суспільства.

Тавро бездержавности: Джерзі Ситі, Накладом автора, 1982, 39 с.

2026-07-08T12:00:57+00:00

У своїй праці Богдан Цимбалістий досліджує ідею бездержавності як глибинний історико-психологічний чинник, що формує національну свідомість українців

Автор прагне довести, як тривала політична залежність залишає «тавро» меншовартості, відтворюється у щоденних моделях поведінки та сприяє внутрішнім конфліктам. Окрему увагу приділено відповідальності національних еліт за подолання бездержавного мислення. Шлях виходу із окресленого застою Цимбалістий убачає у формуванні державницької дисципліни, політичної зрілості та національної солідарності як передумов повноцінного державотворення.

Твір зосереджується на характерній бездержавності схильності до розбрату, що в свою чергу проявляється у недовірі до власних інституцій. Проте автор наголошує, що саме така ситуація закладає у народові прагнення до сильної, відповідальної держави.

Зміст:

Політична культура

Наслідки довгого поневолення

Психологічно-побутові різниці

Ідеологічне розуміння українства

Донощиство і зрадництво

Резюме і висновки

Чому апелі до єдності не допомагають?

Громадянське виховання

Роля преси

Наукові установи, Церква, партії

Чи можна перемогти нашу бездержавність?

Дорогою ціною: приватна історія "поетичного кіна". In Критика, Nº 7-8 (201-202), 2014, сс. 12-17.

2026-07-08T12:47:06+00:00

Стаття Сергія Пролеєва присвячена осмисленню феномену українського «поетичного кіно» крізь особистісну та історико-культурну перспективу. Автор розглядає особливу традицію художньої стилістики, що бере свій початок у творчості Олександра Довженка, простежуючи її вплив на покоління режисерів 1960-х років та на формування поетичного виміру національного кінематографа.

Пролеєв акцентує увагу на драматичному історичному контексті, у якому виникала ця естетика: від репресій і воєнних потрясінь до культурної спадщини радянського періоду та боротьби за самобутність українського мистецтва.

Особлива увага приділяється взаємодії художніх експериментів, авторської інтенції та сприйняття глядача, що дозволяє показати, як поетичне кіно функціонувало як засіб культурного осмислення і соціальної памʼяті. Пролеєв аналізує ключові режисерські стратегії, естетичні прийоми та художні символи, що визначали специфіку жанру, і водночас підкреслює його роль у розвитку української національної кінематографічної традиції. У статті поєднуються аналіз і кінематографічної мови, і постатей, що визначали розвиток школи «поетичного кіно», з роздумами про ціну творчості, памʼять, втрати й актуальність художньої традиції у сьогоденні.

Автор розглядає поетичне кіно не лише як сукупність окремих картин, а як комплексну культурну практику, яка формувалася під впливом історичних, соціальних і ідеологічних обставин, включно з цензурними обмеженнями та особистими ризиками митців.

Історія української культури. Формація української нації: Мюнхен, Український Вільний Університет, 1949, 16 с.

2026-07-08T12:25:53+00:00

У своїй праці Іван Мірчук досліджує українську культуру як ключовий чинник формування нації, пропонуючи філософський аналіз її антропологічних засад. Він стверджує, що культура формується як наслідок взаємодії людини і суспільства, визначає моральні, духовні та світоглядні орієнтири народу, і саме через цю внутрішню основу народ стає нацією, а не лише через зовнішні політичні чи історичні обставини.

У викладі своєї аргументації Мірчук апелює до особливостей впливу Трипільської культури, Візантії, грецької цивілізації, а також східнословʼянських традицій на формацію української культури, акцентуючи увагу на інтеграції ідей через християнство, літературу та духовні практики. Кожна з цих особливостей сформувала унікальний український культурний код, що обʼєднує моральність, світогляд і мистецтво. Характеризуючи ранні історичні етапи, автор прагне підкреслити глибоке історичне коріння української культури, і показати процес їі розвитку безперервним і взаємоповʼязаним із формуванням національної самосвідомості.

Таким чином, культура, за автором, виступає динамічною духовною матрицею, яка не лише формує моральні й етичні засади, а й забезпечує національне самозбереження, передає ідею єдності народу і дозволяє йому усвідомлювати себе як субʼєкт історії, поєднуючи історичні факти, духовну літературу і народну творчість у єдиний аналітичний контекст.

Сковородинська сесія НТШ. In Українські вісті, 1972, 14 грудня, с. 6.

2026-07-01T14:42:53+00:00

У публікації переказано зміст прилюдної сесії НТШ у Канаді з нагоди 250-річчя з дня народження Григорія Сковороди.

У першій доповіді Качур обстоює думку, що Сковороду слід розглядати насамперед як богослова, а не як філософа, з огляду на значний вплив на його погляди Еразма Роттердамського

У другій доповіді Погорілий пов’язує забуття спадщини Сковороди зі зміною мови та стилю філософування, а також із символічним характером його творів. Крім того, він аналізує символізм у доробку мислителя.

У третій доповіді Ярослав Славутич досліджує мовні особливості творчості Сковороди. На його думку, занепад української мови в часи філософа вплинув на сприйняття його спадщини та спричинив суперечливі оцінки з боку дослідників. Автор доходить висновку, що Сковорода писав давньоукраїнською літературною мовою останнього періоду її існування, а також критикує перевидання його творів за русифікованими текстами замість рукописних оригіналів.

З’їзд Українського Християнського Руху в Німеччині. In Українські вісті, 1956, 20 серпня, с. 5.

2026-07-01T14:33:03+00:00

У дописі повідомляється про проведення в Мюнхені з’їзду Українського Християнського Руху. Описано перебіг події та склад президії, до якої ввійшов Іван Мірчук.

Загальні збори КоДУС-у на еміґрації. In Українські вісті, 1955, 20 червня, с. 8.

2026-07-01T13:16:03+00:00

У дописі повідомляється про проведення зборів Комісії Допомоги Українському Студентству. Збори відбувалися під проводом Івана Мірчука – ректора Українського вільного університету. На цих зборах Мірчука було обрано заступником голови президії КоДУС-у.

З головної ради НТШ в Німеччині. In Українські вісті, 1955, 26 грудня, с. 2.

2026-07-01T12:59:09+00:00

У дописі йдеться про реорганізацію НТШ та про нові процедури перебування на посадах у межах Товариства. Зокрема, повідомлено про новий склад Головної Ради, до якого увійшов Іван Мірчук.

Справа Віктора Петрова. Згадують теж Віктора Домонтовича. In Українські вісті, 1971, 29 квітня, с. 2.

2026-07-01T14:48:25+00:00

У дописі повідомляється про встановлення дати та місця смерті Віктора Петрова – 8 червня 1969 року в Києві. Зазначається, що київські газети оприлюднили цю звістку із запізненням.

Також згадано публікацію Івана Березовського «Визначний дослідник», надруковану в журналі «Народна творчість та етнографія». У статті подано огляд наукової діяльності Петрова як етнографа й археолога, висвітлено його діяльність у роки війни, розглянуто його літературну творчість.

Віктор Петров у СССР. In Українські вісті, 1956, 6 серпня, с. 2.

2026-07-01T12:49:19+00:00

У дописі висловлено припущення, що Віктор Петров після раптового зникнення у Німеччині 1949 року повернувся в СРСР. Припущення зроблено у зв'язку з публікацією Академією Наук СРСР праці Олександра Монгайта «Археология в СССР» 1955 року, у якій було розміщене ім'я Віктора Петрова.

Окрім цієї версії у дописі наведено інші теорії щодо долі Віктора Петрова, які виникали у зв'язку з його зникненням.

Промоція о. Б. Куриласа. In Українські вісті, 1955, 25 липня, с. 5.

2026-07-01T14:39:29+00:00

У дописі повідомляється про здобуття ступеню доктора філософії в УВУ українським письменником та істориком Богданом Куриласом, відомим під псевдонімом Ігор Калиненко. Він захистив дисертацію з теми «Акт з’єднання Архиєпископа Мелетія Смотрицького в історичному та психологічному насвітленні», рецензентом якої був Іван Мірчук.

Загальні збори НТШ в Европі. In Українські вісті, 1955, 11 квітня, с. 2.

2026-07-01T13:23:16+00:00

У дописі повідомляється про проведення зборів Наукового Товариства ім. Шевченка в Парижі. Серед учасників зборів згадано Івана Мірчука.

З українського вільного університету. In Українські вісті, 1950, 26 вересня, с. 2.

2026-07-01T13:03:44+00:00

У дописі повідомляється про проведення зборів Загальної Професорської Колегії і засідання рад факультетів Українського вільного університету. На них було обрано новий склад сенату УВУ, а також ректора – Івана Мірчука.

Цінне наукове видання. In Українські вісті, 1948, 19 жовтня, с. 4.

2026-07-01T14:53:48+00:00

У публікації повідомляється про видання вісника українознавства «Сьогочасне і минуле», серед авторів якого був Іван Мірчук. У журналі обговорюються досягнення української науки та її актуальні проблеми.

Голова УВАН доповідає про наукову поїздку. In Українські вісті, 1967, 28 вересня, с. 2.

2026-07-01T12:53:57+00:00

У публікації висвітлено перебіг і зміст засідання Української вільної академії наук у Вінніпезі, що відбулося 15 вересня 1967 року. Серед наукових поїздок голови УВАН Ярослава Рудницького згадано другий міжнародний з'їзд славістів у Зальцбурзі, у якому взяв участь Дмитро Чижевський.

Справа проф. В. П. Петрова. In Свобода, 1956, 25 жовтня, сс. 2-3.

2026-06-17T12:32:52+00:00

У дописі розглянуто зникнення Віктора Петрова в Німеччині. Автор реконструює основні гіпотези щодо його долі та показує, що зникнення Петрова стало складовою ідеологічної полеміки між прихильниками різних версій. Він скептично ставиться до припущень про перебування Петрова в СРСР. Так само скептично автор оцінює звинувачення у тому, що Петрова було ліквідовано Службою безпеки ОУН(р). Версію про перебування в СРСР, яка ґрунтується на згадці Петрова у виданні Монгайта, автор вважає недостатньо доведеною: ця згадка стосується періоду, що передував 1940-м рокам.

Водночас автор наводить інший аргумент на користь гіпотези про повернення Петрова до СРСР. Він звертає увагу на публікацію «Краткие сообщения о докладах и полевых исследованиях Института Материальной Культуры». У статті Надії Погребової 1956 року згадується Петров як учасник радянських археологічних експедицій у 1953 році. Це може свідчити, що після зникнення Петров перебував у СРСР і провадив там наукову діяльність.

Автор підсумовує, що наведені відомості не дають достатніх підстав для однозначного висновку про те, що після зникнення Петров опинився в СРСР. Вони так само не дозволяють звинувачувати його у шпигунській діяльності на користь радянської влади. Залишається невідомим, за яких обставин і з яких причин він міг повернутися до СРСР, якщо таке повернення дійсно мало місце. Саме тому автор закликає уникати передчасних моральних оцінок і категоричних суджень щодо постаті Петрова.

Річні збори УВАН у ЗДА. In Українські вісті, 1956, 10 вересня, с. 2.

2026-06-17T18:35:25+00:00

У публікації стисло переказано зміст річних зборів Української вільної академії наук в Америці. У тексті окреслено здобутки академії у видавничій справі. Зокрема згадано працю Дмитра Чижевського «Історія української літератури», а також представлено видавничі плани, серед яких – новий випуск «Анналів», присвячений пам’яті Олександра Потебні. До випуску також увійшла стаття Чижевського.

65-річчя проф. Івана Мірчука. In Українські вісті, 1956, 9 липня, с. 2.

2026-06-17T15:09:10+00:00

У дописі автор з нагоди дня народження Івана Мірчука коротко викладає його біографію, зосереджуючись на академічному житті вченого.

Також у дописі є одрук: Український вільний університет відновив свою діяльність у Мюнхені 1945 року, а не 1905-го.

Як академія наук СРСР намагається оборонити честь бандерівців? In Нові дні, ч. 93, 1957, сс. 26-27.

2026-06-17T14:52:44+00:00

У дописі автор аналізує публікацію криптоніма С. П. «В. Петров – московський агент?», що була опублікована 14 вересня 1957 року у «Гомоні України». Автор захищається від звинувачень криптоніма у таємних зв'язках з Петровим. Також автор критикує припущення, що Віктор Петров був московським політцензором в Україні, та те, що на початку 50-х він таємно повернувся в СРСР.

Ще до справи проф. В. П. Петрова. In Свобода, 1958, 13 серпня, сс. 2, 4.

2026-06-17T13:08:23+00:00

Допис є тематичним продовженням публікації автора «Справа проф. В. П. Петрова», надрукованої у газеті «Свобода» 1956 року. Автор продовжує міркування довкола різних гіпотез про долю Віктора Петрова після зникнення 1949 року.

Міллер припускав, що Петров перебував у СРСР. Підставою для цього була згадка в збірці Монгайта. Автор вважає, що заперечення опонентів проти цього припущення є необґрунтованими. На його думку, іменний покажчик, у якому фігурує Петров, містив відомості про чинних радянських істориків та археологів. Водночас із нього були вилучені науковці, які перебували в еміграції або були оголошені «буржуазними». Це свідчить про чинну археологічну діяльність Петрова в СРСР.

Крім того, автор наводить додатковий аргумент на користь версії про перебування Петрова в СРСР. Йдеться про бібліографічний розділ праці Івана Шовкопляса «Археологічні дослідження на Україні (1917–1957). Огляд вивчення археологічних пам’яток». У ньому згадано чотири праці Петрова, дві з яких були опубліковані вже після його зникнення – у 1955 та 1957 роках. На підставі цих фактів автор солідаризується з позицією Міллера, вважаючи, що Петров жив і продовжував працювати археологом у СРСР.

Водночас автор наголошує, що наведені свідчення не пояснюють обставин зникнення Петрова у 1949 році та не проливають світло на питання його можливої агентурної діяльності в період еміграції.

Засуд в процесі українських студентів. In Народна часопись, 1911, 6 липня, сс. 2-3.

2026-06-17T11:34:13+00:00

У дописі йдеться про судовий процес над українськими студентами після їхньої сутички з польськими студентами у Львові 1 липня 1910 року. Конфлікт виник через те, що австрійський уряд затягував із виокремленням українських кафедр Львівського університету в окрему установу. Причиною затягування був спротив польських парламентарів. У сутичках також брав участь Володимир Юринець.

У дописі зазначено, що Юринця було засуджено на 14 днів.

Відзначення проф. Симпсона. In Українські вісті, 1948, 18 травня, с. 4.

2026-06-17T18:17:30+00:00

У публікації йдеться про присудження Українським вільним університетом почесного титулу доктора філософії канадському професорові Джорджу Вільфріду Сімпсону за заслуги в українському громадському житті. Окрім опису наукового доробку професора, також переказано коротку історію Українського вільного університету та його структуру станом на 1948 рік.

Нове видання УВУ. In Українські вісті, 1950, 25 липня, с. 7.

2026-06-17T15:00:28+00:00

У дописі повідомляється про видання збірника «Ukraine and its people» під редакцією Івана Мірчука.

Тиждень російських істориків в Берліні. Хто і як репрезентував українську науку в тому тижні? In Діло, 1928, 3 серпня, сс. 1-2.

2026-06-17T13:21:23+00:00

У дописі повідомляється про Тиждень російських істориків, що відбувся в Берліні 7–14 липня 1928 року. Автор звертає увагу на показовий факт: під означенням «російські історики» у заході брали участь українські дослідники. Зокрема, участь у конференції мали взяти Михайло Грушевський та Семен Семковський, проте вони не змогли приїхати. Натомість серед учасників були Матвій Яворський та Володимир Юринець.

Юринець виступив із доповіддю «Соціяльний процес в зеркалі української літератури ХХ століття».

Дух-традиція-політика. In Листи до Приятелів, Ч. 3-4 (133-134), 1964, сс. 51-56.

2026-05-29T10:44:47+00:00

У статті, проаналізовано конфлікти в українській діаспорі в Америці, спричинені двома подіями: реакцією діячів культури на звернення з радянської України та виступом представника УРСР в університеті Ратгерс. Автор критикує демагогічні методи частини громадськості, яка замість аргументованої дискусії вдалася до емоційного тиску й звинувачень у «радянофільстві». Микола Шлемкевич наголошує, що внутрішні ідейні розбіжності є природними та корисними для розвитку суспільства за умови їхнього оформлення у змістовну інтелектуальну дискусію. Автор протиставляє незалежне мислення інтелігенції та студентства застарілим формам монопольного проводу й закликає не допустити використання внутрішніх суперечностей ворогом.

Дух нашої давнини: Мюнхен-Монтреаль, Серія: “Життя і Чин” ч. 2, 1951, 341 с.

2026-05-29T11:52:55+00:00

У праці автор обстоює особливий, відмінний від російського, шлях розвитку України, апелюючи до її історичного минулого. Проаналізовано психологічні та духовні засади української нації, що вписують українську історію в контекст постійної боротьби за державність та незалежність. Автор піддає критиці ідеології пацифізму, соціалізму і космополітизму як такі, що послаблюють український національний дух.

Зміст

ПЕРЕДМОВА

ДОПИСКА ДО 2-го ВИДАННЯ

Частина перша

З ЯКИХ ПРИЧИН І ЧЕРЕЗ ЩО СПУСТОШЕНА ЗЕМЛЯ HAШA

Розділ I. ОСНОВНА ПРИЧИНА УПАДКУ НАРОДІВ

Розділ II. УПАДОК КОЗАЦЬКОГО ПАНСТВА

Розділ III. УПАДОК НАРОДНИЦЬКО-МАРКСІВСЬКОЇ ДЕМОКРАТІЇ 19. – 20. в в.

Частина друга

УСТРІЙ КНЯЗІВСЬКО-ДРУЖИННИЦЬКОЇ Й КОЗАЦЬКОЇ ДОБИ

Розділ I. ПОВОРОТ ДО ДАВНИНИ

Розділ II. ГІЄРАРХІЧНИЙ УКЛАД СУСПІЛЬСТВА

А. Засада гіерархічности

Б. Гіерархічність у нашій історії

В. Розклад безкастових суспільств

Частина третя

ПСИХОЛОГІЧНЕ ОБЛИЧЧЯ ПРОВІДНОЇ ВЕРСТВИ

Розділ І. ОСНОВНІ ЧЕСНОТИ ПРОВІДНОЇ ВЕРСТВИ

Розділ II. ШЛЯХЕТНІСТЬ

Розділ III. МУДРІСТЬ

Розділ IV. МУЖНІСТЬ

Розділ V. ПСИХІЧНА ВДАЧА

Частина четверта

ФОРМОТВОРЧІ ІДЕЇ ПРАВЛЯЧОЇ ВЕРСТВИ

Розділ І. ІДЕЇ ПРОВІДНОЇ ВЕРСТВИ У ВІДНОШЕННІ ДО ЗЕМЛІ

Розділ II. ІДЕЇ ПРОВІДНОЇ ВЕРСТВИ У ВІДНОШЕННІ ДО НАСЕЛЕННЯ

Розділ III. ІДЕЇ ПРОВІДНОЇ ВЕРСТВИ У ВІДНОШЕННІ ДО ВЛАДИ

ЗАКІНЧЕННЯ

КРИЗА ЕВРОПЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ Й УКРАЇНА

НАЙВАЖНІША ЛІТЕРАТУРА ТОГО САМОГО АВТОРА

Література під наглядом інквізиції. In Листи до Приятелів, Ч. 3-4 (133-134), 1964, сс. 16-22.

2026-05-29T10:22:10+00:00

У статті розглянуто українську літературу в умовах радянського тоталітаризму, що постає як система жорсткого ідеологічного контролю – інквізиції. На матеріалі праці Івана Кошелівця автор аналізує масові репресії проти письменників, знищення літературних поколінь і підпорядкування творчості партійній догмі. Тарнавський окреслює різні моделі поведінки митців, зокрема Павла Тичини та Максима Рильського, і наголошує на поширенні фальші в літературі соціалістичного реалізму. Відзначено появу нового покоління письменників, яке прагне повернути правдивість і свободу творчості. У підсумку стверджується, що попри репресії українська література зберігає потенціал до відродження.

Демаскування шашель: Мюнхен, 1949, 32 с.

2026-05-29T11:42:50+00:00

У праці Донцов наголошує на необхідності дотримання традицій давнини, протиставляючи їх тенденціям меншовартості, що шкодять національним інтересам. Критикуються внутрішні деструктивні сили в середовищі української еміграції, які автор метафорично називає «шашілем» – образ, навіяний рядками Тараса Шевченка. У повоєнний час ці сили втратили героїчний дух і віддають перевагу асиміляції серед інших націй, а не боротьбі за українську державність.

Нарис історії філософії на Україні: Київ, Наукова думка, 1966, 656 с.

2026-05-29T09:46:48+00:00

«Нарис історії філософії на Україні» – колективна монографія, підготовлена Інститутом філософії АН УРСР за участю провідних науковців і викладачів вищих навчальних закладів республіки. Видання є спробою систематичного викладу історії філософської думки на українських землях у контексті загальноісторичного розвитку суспільства та марксистсько-ленінської методології, домінантної в радянській гуманітаристиці.

У праці простежується еволюція філософських і суспільно-політичних ідей від періоду Київської Русі, через розвиток філософської думки доби феодалізму, ранньомодерного часу та капіталізму, до становлення й інституціоналізації марксистсько-ленінської філософії в Україні у ХХ ст. Значну увагу приділено діяльності освітніх та наукових осередків (зокрема Києво-Могилянської академії), а також творчості мислителів, які репрезентують різні етапи розвитку інтелектуальної традиції.

Методологічною основою праці є історичний матеріалізм, що зумовлює акцент на соціально-економічних чинниках розвитку філософії та її класовій зумовленості. Особливе місце відведено становленню та розвитку марксистської філософії як провідного ідейного напряму радянського періоду.

Видання має довідково-узагальнювальне значення та відображає рівень розвитку радянської історії філософії.

Єлизавета Смірнова

Зміст

Вступ

Розділ І

Суспільно-політична і філософська думка на Русі в період занепаду родоплемінного і формування феодального ладу

Світогляд східних словʼян у період розкладу родоплемінного ладу
Суспільно-політична і філософська думка Київської Русі

Розділ ІІ

Розвиток філософської думки у період зміцнення кріпосництва (друга

половина XVI—XVIII ст.)

Філософська думка періоду воззʼєднання

України з Росією

Просвітителі XVIII ст. Г. С. Сковорода, Я. П. Козельський

Розділ ІІІ

Філософська думка у період розкладу і кризи кріпосницької системи (кінець XVIII - перша половина ХІХ ст.)

Ідеалістична філософія
Просвітителі початку ХІХ ст. на Україні
Філософські погляди декабристів Південного товариства і Товариства обʼєднаних слов'ян
Кирило-Мефодієвське товариство
Філософські та суспільно-політичні погляди Тараса Григоровича Шевченка
Соратники т. г. Шевченка
Розвиток філософських ідей і боротьба за матеріалізм у

природознавстві

Розділ IV

Розвиток філософської думки в період капіталізму. Перші кроки марксизму на Україні

Основні ідеалістичні течії
Філософські і соціологічні погляди О. О. Потебні і м. і. Драгоманова
Філософські і соціологічні погляди українських революційних

демократів другої половини XIX ст.

Розвиток філософських ідей і боротьба за матеріалізм у природознавстві
Поширення марксистської філософії на Україні .

Розділ V

Поширення марксистсько-ленінської філософії і боротьба з ідеалізмом на Україні в епоху імперіалізму

Боротьба за марксистсько-ленінську філософію у період створен--ня пролетарської партії та першої російської революції
Боротьба за марксистсько-ленінську філософію після першої буржуазно-демократичної соціалістичної революції революції до Великої Жовтневої
Розвиток філософських ідей і боротьба за матеріалізм у природознавстві Марксистсько-ленінська філософія після Великої Жовтневої соціалістичної революції

Розділ VI

Марксистсько-ленінська філософія в період будівництва соціалізму.

Дослідження та пропаганда питань діалектичного матеріалізму
Дослідження і пропаганда питань історичного матеріалізму
Боротьба за діалектичний матеріалізм у природознавстві
Дослідження історії філософії
Боротьба марксистсько-ленінської філософії проти реакційної буржуазної філософії на Західній Україні в 20—30-х роках ХХ ст.

Розділ VII

Марксистсько-ленінська філософія на Україні в період розгорнутого будівництва комунізму .

Дослідження і пропаганда питань діалектичного матеріалізму
Розробка і пропаганда питань історичного матеріалізму
Філософські проблеми сучасного природознавства
Дослідження історії філософії

Резюме

Одиниця й суспільність: Торонто, Золоті Ворота, 1957, 90 с.

2026-05-29T11:33:10+00:00

У праці зібрано суспільно-філософські нариси про взаємини між особистістю та спільнотою – передусім нацією як втіленні історичного і духовного життя народу. Особистість і спільнота не суперечать одна одній, а взаємно зумовлюють одна одну: перша формується у другій, друга складається з перших. Автор стверджує, що оптимальним середовищем для розвитку всіх особистісних задатків для автора є той рівень спільноти, що визначається нацією. Своєю чергою, сформовані нацією духовно зрілі особистості здатні акумулювати енергію спільноти та сприяти процесам державотворення.

Зміст

Передмова

1. Одиниця й суспільність

2. Індивідуальність – індивідуум

3. Історія як дефініція

Сартр і Куліш. In Листи до Приятелів, Ч. 3-4 (155-156), 1966, сс. 37-42.

2026-05-29T11:12:24+00:00

У статті розглянуто проблему особистої та колективної відповідальності за злочини тоталітарних режимів на матеріалі драми Жан-Поля Сартра «Затворники з Альтони». Образ Франца фон Герляха осмислено як втілення конфлікту між обовʼязком і сумлінням та як ілюстрацію руйнівних наслідків сліпого підкорення наказам. Автор здійснює зіставлення з пʼєсою «Народний Малахій» Миколи Куліша, виявляючи спільні мотиви: самоізоляцію героя, утопічні проєкти, реакцію на історичну катастрофу. Водночас підкреслюється різниця: у Сартра домінує тема провини, тоді як у Куліша акцентовано критику суспільної пасивності. У підсумку Щербин підкреслює, що ці ідеї постали в українській літературі задовго до їхнього поширення в інших контекстах, однак були маргіналізовані цензурою, попри високу оцінку та визнання з боку міжнародної інтелектуальної спільноти, зокрема Ромена Роллана.

Огляд історії українського права: Мюнхен, Записки за викладами на Тайному Українському Університеті у Львові в pp. 1920-1923, Ч.1, III видання, 1947, 88 c.

2026-05-29T10:36:30+00:00

У праці Миколи Чубатого «Огляд історії українського права» розглянуто історичний розвиток української правової системи від найдавніших часів до початку ХХ століття. Автор аналізує еволюцію права на українських землях у різні історичні епохи: добу Київської Русі, литовсько-польський період, часи козацької держави, а також перебування у складі Російської та Австро-Угорської імперій. Розглянуто основні джерела права: звичаєве право, нормативні акти, судову практику. Описано особливості їхнього формування й трансформації під впливом політичних і соціальних змін. Особливу увагу приділено Литовським статутам, правовим традиціям Гетьманщини та процесам інтеграції українських земель до правових систем імперій. У підсумку автор наголошує на тяглості й самобутності української правової традиції, що розвивалася навіть в умовах втрати державної незалежності.

Юнацтво і Пласт: Львів, Видавництво Українського Пластового Уладу, 1928, 14 с.

2026-05-29T11:47:05+00:00

У праці автор обстоює тезу, що пластовий рух загартовує характер особистості і слугує вихованню нового покоління, не будучи при цьому тільки формою скаутингу. Донцов наголошує на необхідності виховання активної і вольової молоді, здатної боротися за незалежність України. Розглянуто конститутивну силу світогляду. Автор протиставляє світогляд сильних і могутніх рас світогляду пасивному та провінційному. У підсумку стверджується, що Пласт і подібні до нього рухи є осередками відродження української нації.

Від держави до комітету: Нью-Йорк-Торонто, Ключі, 1957, 160 с.

2026-05-29T10:07:39+00:00

У праці «Від держави до комітету» на основі біографічного матеріалу розглянуто еволюцію українського державницького руху першої половини ХХ століття. Особливу увагу приділено трансформації політичних стратегій українського руху в умовах втрати державності та вимушеного функціонування поза офіційними інституціями. Центральною темою твору є висвітлення адаптації діяльності автора до нових політичних реалій: координаційної роботи та збереження ідей державності в еміграції. Автор наголошує на значенні власного досвіду як прикладу переходу від класичних державницьких підходів до гнучкіших форм політичної організації в умовах історичних викликів.

Зміст

Від автора

Передмова

І. Шлях до другої світової війни

ІІ. Большевицька окупація

ІІІ. Проголошення державности

ІV. Від „Держави” до „Генеральної Губернії”

В Житомирі
Національна Рада. Генеральний Секретаріят

VII. Український Крайовий Комітет в Галичині

Додатки

І. Акт 30 червня 1941 р. – Пастирський Лист Митрополита А. Шептицького з 1 липня

ІІ. Слово Митрополита до Духовенства і Вірних Архиепархії з 5 липня

ІІІ. Заклик команданта міста Львова з 5 липня

До громадян міста Львова (звернення посадника д-ра Ю. Полянського)
На світанку нової доби – від редакціі щоденника „Українські Щоденні Вісті"
Оголошення про відновлення кооперації в Галичині

VII. Звіт із Національних Зборів Українців Західньої України 30/6

Звіт із наради громадянства у Львові в дні 6 липня
Лист Митрополита до Василя Глібовицького із 13 липня 1941

Х. Інтервʼю кореспондента щоденника „Краківські Вісті" з д-ром Баєром

Др. Ганс Йоахім Баєр: Що знаходимо на Сході?"

XII. Акт 1. серпня 1911 р.

Скорочення

Спис імен

Газети, що про них згадка

Де шукати наших історичних традицій: Львів, Українське Видавництво, 1941, 112 с.

2026-05-29T11:38:34+00:00

У праці автор закликає шукати коріння української державності не у демократичному галичанстві чи «популістському» народництві, а в лицарських, вольових та аристократичних традиціях Київської Русі і Гетьманщини. Саме ці історичні періоди характеризуються активною та успішною зовнішньою політикою. Окреме місце в цьому пошуку посідають західноєвропейські культурні впливи, що протиставляються російським впливам. У підсумку автор стверджує, що історична традиція визначається волею до влади і незалежністю окремих осіб, а не пасивними масами.

Григорій Сковорода: біографічна повість: Київ, Молодь, 1984, 216 c.

2026-05-29T08:52:14+00:00

У біографічній повісті «Григорій Сковорода» Іван Драч, Сергій Кримський та Мирослав Попович розглядають постать Григорія Сковороди як носія певного способу мислення і існування. Текст побудовано довкола концепту «сродної праці» – відповідності між внутрішньою природою людини та її життєвим шляхом. Біографічні факти інтерпретуються як його прояви. Відмову від соціальних інституцій тлумачать як принципову настанову на самопізнання і незалежність. Водночас свобода трактується передусім як внутрішній стан, а не зовнішня умова існування. Таким чином, життєпис Сковороди набуває значення моделі, в якій філософія постає як форма життєвої практики. Твір репрезентує екзистенційно зорієнтоване прочитання його спадщини.

Зміст

Зерно

Палаюче серце

«Театр життя»

Осяяні смисли

Шляхи ведуть до людей

«Мати моя, Малоросія»

У пошуках свободи

Світ, який його ловив

Людина, яку ловив світ

«...Я ледве не торкаюся головою зірок»

«Республіка духу»

Час для сліз і час для сміху

Григорій Сковорода належить світові

Дати життя і творчості Григорія Савича Сковороди

До проблеми: матерія – дух. In Бібліотека “Самостійної України” ч.1 (14), 1965, сс. 1-12.

2026-05-29T11:20:45+00:00

У статті досліджується фундаментальне філософське питання зв’язку матеріального і духовного. Мета дослідження – подолання домінуючого в суспільствах обмеженого уявлення про матеріалізм та обґрунтування ключової ролі духовності в житті людини та в процесі націєтворення. В інтерпретації автора дух і матерія – взаємопов’язані складові буття, а не протилежності. При цьому дух постає активним і творчим началом у стосунку до матерії. Відповідно до концепції автора, підґрунтям націоналізму є духовний акт.