Archivum Sententiarum

Проби у ІІІ кн. Кн. ІI (Пер. з фр. Анатоль Перепадя): Київ, Дух і Літера, 2006, 515 с.

2025-08-11T12:34:14+00:00

Друга книга українського перекладу «Проб» [фр. «Essais»] Мішеля Монтеня, здійсненого Анатолем Перепадею. Вступне слово написав Анатоль Перепадя. Післяслово написав Вадим Скуратівський.

[Гомзин Борис Володимирович]. Листи до Г. Гомзіної - першої дружини Б. Гомзіна (29.01.1921 - 18.04.1921) (Ф. 3907, Оп. 1, спр. 12), Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Київ, Україна.

2025-08-11T16:18:36+00:00

Листи до Галини Гомзіної - першої дружини Гомзіна Бориса, які він написав протягом 29.01.1921 - 18.04.1921.

Рукописи поетичних творів «Мандрівник», «Тіні від облич», «Дивний гість», «Еклезіяст» та інші: Гомзин Борис Володимирович (07.05.1921 - 1927) (Ф. 3907, Оп. 1, спр. 4), Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Київ, Україна.

2025-08-11T15:19:05+00:00

Рукописи поетичних творів «Мандрівник», «Тіні від облич», «Дивний гість», «Еклезіяст» та інші, написаних Борисом Гомзиним протягом 07.05.1921 - 1927.

Феноменологія сприйняття (Пер. з фр. Оксана Йосипенко, Сергій Йосипенко): Київ, Український Центр Духовної Культури, 2000, 552 с.

2025-08-11T12:17:07+00:00

Український переклад книги Моріс Мерло-Понті «Феноменологія сприйняття» [фр. «Phénoménologie de la perception»], здійснений Оксаною і Сергієм Йосипенками.

[Гомзин Борис Володимирович]. Листи від Бабія, Л. Білецького, М. Буєвського, та інших кореспондентів на літери «Б- Д» (01.01.1921 - 13.09.1924) (Ф. 3907, Оп. 1, спр. 10), Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Київ, Україна

2025-08-11T16:08:38+00:00

Листи від Бабія, Л. Білецького, М. Буєвського, та інших кореспондентів на літери «Б- Д» протягом 01.01.1921 - 13.09.1924 до Бориса Гомзина.

Філософія: dtv-Atlas (Пер. з нім. Демидченко В.): Київ, Знання-Прес, 2002, 270 с.

2025-08-11T13:37:49+00:00

Український переклад книги Петера Кунцмана, Франца-Петера Буркарда, Франца Відмана «Філософія: dtv-Atlas» [нім. «dtv-Atlas Philosophie»], який здійснв Демидченко В. Науковим редактором перекладу і автором передмови є Розумний В.

Влада і суспільство: постмодерна перспектива: Київ, «Дух і Літера», 2021, 359 с.

2025-08-11T17:05:04+00:00

Монографія присвячена аналізу самоорганізації сучасної соціальності, й передусім ефектів і ролі влади в ній. Ситуація глобального світу сьогодення розглядається як в її культурно-історичній генеалогії в контексті модерної цивілізації, так і в тих радикальних інноваціях соціального і антропологічного гатунку, якими вона визначає поточну структуру людської життєдіяльності. Особливу увагу приділено «владі розуму» як інтегративному виразу модерних передумов глобальної дійсності та її підважуванням і спростуванням з боку глобального інформаційного середовища. Висувається концепція інфовлади як новітньої універсальної сили, що визначає порядок людського існування та обумовлює новий антропологічний тип – сингулярність. Завершує дослідження аналіз особливостей політичного самовизначення сучасної України в контексті глобального самовизначення сучасної України в контексті глобальних трансформацій.

Зміст

Вступ

Глава 1. Ідея і тема влади у філософському дискурсі

Глава 2. Влада розуму: засади соціально-політичного проекту модерну

Глава 3. Два виміри політичного самовизначення сучасності

Глава 4. Генезис глобалізації та потестарний ефект універсалізму

Глава 5. Глобалізація та сингулярність: трансформація основ сучасної соціальності

Глава 6. Політичне самовизначення сучасної України

Післямова

Список літератури

відтворив оригінальну анотацію

Записники: Гомзин Борис Володимирович (1887) (Ф. 3907, Оп. 1, спр. 9), Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Київ, Україна.

2025-08-11T15:57:10+00:00

Записники Бориса Гомзина.

Теорія справедливості (Пер. з англ. Олександр Мокровольський): Київ, Основи, 2001, 822 с.

2025-08-11T13:07:33+00:00

Український переклад книги Джона Ролза «Теорія справедливості» [англ. «A Theory of Justice»], здійснений Олександром Мокровольським.

Василь Семенович Лісовий. Бібліографічний покажчик: Київ, Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, 2015, 23 с.

2025-08-11T16:36:06+00:00

Покажчик містить статті, книги, рецензії, переклади, неопубліковані праці українського філософа Василя Лісового, а також тексти про нього. Перелік охоплює період з 1969 по 2012 роки.

Рукопис статті «Романтик»: Гомзин Борис Володимирович (1887) (Ф. 3907, Оп. 1, спр. 7), Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Київ, Україна.

2025-08-11T15:40:21+00:00

Рукопис статті «Романтик», написаної Борисом Гомзиним.

Проби у ІІІ кн. Кн. ІII (Пер. з фр. Анатоль Перепадя): Київ, Дух і Літера, 2007, 383 с.

2025-08-11T12:53:18+00:00

Третя книга українського перекладу «Проб» [фр. «Essais»] Мішеля Монтеня, здійсненого Анатолем Перепадею.

[Гомзин Борис Володимирович]. Листи від Г. Гомзіної (23.02.1923 - 15.12.1925) (Ф. 3907, Оп. 1, спр. 13), Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Київ, Україна.

2025-08-11T16:24:00+00:00

Листи від Галини Гомзіної до Гомзіна Бориса, які він отримував протягом 23.02.1923 - 15.12.1925.

Рукопис п'єси «Кров кличе»: Гомзин Борис Володимирович (1887) (Ф. 3907, Оп. 1, спр. 5), Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Київ, Україна.

2025-08-11T15:25:11+00:00

Рукопис п'єси «Кров кличе», написаної Борисом Гомзиним.

Проби у ІІІ кн. Кн. І (Пер. з фр. Анатоль Перепадя): Київ, Дух і Літера, 2005, 365 с.

2025-08-11T12:28:16+00:00

Перша книга українського перекладу «Проб» [фр. «Essais»] Мішеля Монтеня, здійсненого Анатолем Перепадею. Вступне слово написав Анатоль Перепадя.

[Гомзин Борис Володимирович]. Листи від А. Коршнівського, Ф. Крушицького, В. Совенка, П. Шандрука та інших кореспондентів на літери «З- Ш» (22.06.1921 - 06.04.1927) (Ф. 3907, Оп. 1, спр. 11), Центральний державний архів вищих органів влади та управління У

2025-08-11T16:13:55+00:00

Листи від А. Коршнівського, Ф. Крушицького, В. Совенка, П.Шандрука та інших кореспондентів на літери «З- Ш» протягом 22.06.1921 - 06.04.1927 до Бориса Гомзина.

[Гомзин Борис Володимирович]. Довідки про навчання в Українській Господарській академії та Українському педагогічному інституті в Чехословацькій Республіці (14.08.1926 - 30.01.1927) (Ф. 3907, Оп. 1, спр. 2), Центральний державний архів вищих органів влади

2025-08-11T14:58:11+00:00

Довідки про навчання Бориса Гомзина в Українській Господарській академії та Українському педагогічному інституті в Чехословацькій Республіці.

Капіталізм і шизофренія: Анти-Едіп (Пер. з фр. Олексій Шевченко): Київ, Карме-Сінто, 1996, 384 с.

2025-08-11T08:26:44+00:00

Український переклад книги Жиля Дельоза і Фелікса Гваттарі «Капіталізм і шизофренія: Анти-Едіп» [фр. «L'Anti-Œdipe: Capitalisme et schizophrénie»], здійснений Олексієм Шевченком. Видання містить також вступну статтю Олексія Шевченка.

Рукопис поетичних творів «Дурман», «За що», «Шукаю те, що загубив» та інші: Гомзин Борис Володимирович (1887) (Ф. 3907, Оп. 1, спр. 9a), Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Київ, Україна.

2025-08-11T16:03:51+00:00

Рукопис поетичних творів «Дурман», «За що», «Шукаю те, що загубив» та інші Бориса Гомзина.

Буття і ніщо: Нарис феноменологічної онтології (Пер. з фр. Віталій Лях, Петро Таращук): Київ, Основи, 2001, 854 с.

2025-08-11T13:20:29+00:00

Український переклад книги Жана-Поля Сартра «Буття і ніщо: Нарис феноменологічної онтології» [фр. «L'Être et le Néant: Essai d'ontologie phénoménologique»], здійснений Віталієм Ляхом і Петром Таращуком.

Бібліографія філософських творів Української Західної діаспори, опублікованих українською мовою: Київ, Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, 2012, 41 с.

2025-08-11T16:58:50+00:00

Бібліографія містить статті, монографії, збірники текстів, що стосуються інтелектуальної думки представників української західної діаспори. Перелік налічує 511 найменувань праць, опублікованих в період з 1920-х по 2000-ні роки.

[Гомзин Борис Володимирович]. Нотатки до статей і віршів (15.05.1925 - 25.11.1925) (Ф. 3907, Оп. 1, спр. 8), Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Київ, Україна.

2025-08-11T15:51:45+00:00

Нотатки Бориса Гомзина до статей і віршів періоду 15.05.1925 - 25.11.1925.

Політичний лібералізм (Пер. з англ. Олександр Мокровольський): Київ, Основи, 2000, 382 с.

2025-08-11T13:00:36+00:00

Український переклад книги Джона Ролза «Теорія справедливості» [англ. «Political Liberalism»], здійснений Олександром Мокровольським.

Старий опис № 1 за 1921-1927 рр.: Гомзин Борис Володимирович (1887) (Ф. 3907, Оп. 1, спр. 14), Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Київ, Україна.

2025-08-11T16:28:17+00:00

Старий опис № 1 справ Бориса Гомзина за 1921-1927 рр.

Рукописи статей «1 листопаду 1918 р. - 1 листопаду 1933 р.», «Передмова до листів до молоді земель українських», «Мистецтво для всіх, але не всі для мистецтва»: Гомзин Борис Володимирович (1887) (Ф. 3907, Оп. 1, спр. 6), Центральний державний архів вищих

2025-08-11T15:31:59+00:00

Рукописи статей «1 листопаду 1918 р. - 1 листопаду 1933 р.», «Передмова до листів до молоді земель українських», «Мистецтво для всіх, але не всі для мистецтва», написаних Борисом Гомзиним.

Щодо критики насильства: статті та есеї (Пер. з нім. І. Андрущенка): Київ, Грані-Т, 2012, 312 с.

2025-08-09T18:03:27+00:00

Подана публікація є збірником перекладів статей та есеїв німецького філософа Вальтера Беньяміна, виконаних Ігорем Андрущенком. До збірки увійшли переклади таких праць, як «Autor als Produzent», «Über Sprache überhaupt und über die Sprache des Menschen», «Surrealismus», «Das Leben der Studenten», «Zum Bilde Prousts», «Schicksal und Charakter», «Zur Kritik der Gewalt», «Theologisch-politisches Fragment», «Die Lehre vom Ähnlichen», «Über das mimetische Vermögen», «Erfanrung und Armut», «Franz Kafka. Zur zehnten Wiederkehr seines Todestages» та «Über den Begriff der Geschichte».

Видання доповнене передмовою Володимира Єрмоленка та іменним покажчиком, укладеним Віталієм Терлецьким.

Темні сили проти професора Чижевського in Свобода, 1949, 9 квітня, сс. 2-3.

2025-08-09T12:23:46+00:00

У газетному дописі подано епізод із професійної біографії Дмитра Чижевського. За повідомленням автора, у 1945 році Чижевський мав обійняти посаду договірного професора кафедри славістики у Марбурзькому університеті, однак цю кафедру було раптово перенесено до Франкфурта. Попри звернення студентів із проханням зберегти кафедру в Марбурзі, міністр землі Гессен піддав сумніву наукову кваліфікацію Чижевського. У власному дописі в газеті Frankfurter Rundschau міністр Штайн звинуватив його у співпраці з радянськими урядовцями. На думку автора публікації, конфлікт був зумовлений прагненням усунути Чижевського як «чужинця» та замістити його німецьким фахівцем.

Україна і Мішель Фуко: діялог про владу In Критика, №1-2 (51-52), 2002, сс. 11-13.

2025-08-09T12:42:58+00:00

На думку автора, рецепція філософії Мішеля Фуко на теренах СНД є суттєво спотвореною. У статті обґрунтовується теза про те, що інтелектуальний проєкт Фуко перебуває в опозиції до ключових положень лівої ідеологї. Як типові риси останньої автор виокремлює: базову опозицію «безпосереднє/штучне», розуміння брехні як мови влади, наявність сценарію радикального звільнення від відносин примусу та універсалізацію ідеї загального. Натомість у філософії Фуко, за спостереженням автора, можна виокремити низку метаконцептів, що засвідчують її опозиційність лівій міфології: трактування людини як продукту владних відносин, заперечення постулату про ідеологію як «хибну свідомість», наявність сценарію спасіння за допомогою філософії та наявність принципового номіналізму. Автор застерігає, що запозичення окремих елементів фукіянського концепту влади без реконструкції його цілісної філософської позиції призводить до хибних інтерпретацій у дослідженні радянської та посткомуністичної державності.

Монархія і республіка: Петроград, Видання петроградського комітету, 1917, 16 с.

2025-08-09T11:59:09+00:00

У брошурі автор подає стислий огляд понять монархії та республіки в європейському контексті, акцентуючи на відмінностях між монархічними устроями Росії та європейських держав. На його думку, поява конституційної монархії в Європі стала наслідком революційних зрушень, здійснених коаліцією буржуазії та робітничого класу. Водночас збереження інституту монархії в умовах конституційного ладу розглядається як форма захисту класових інтересів капіталістів, які, за твердженням автора, прагнуть убезпечити свої земельні володіння. Попри впровадження конституції в Російській імперії у 1905 році, автор наголошує на збереженні абсолютистського характеру російської монархії.

У політичному аспекті автор виступає за встановлення демократичної, або народоправної, республіки в України, ототожнюючи ці поняття. Він наголошує на необхідності вільного народного волевиявлення, гарантій свободи віросповідання, свободи слова, а також запровадження практики громадських зібрань і створення товариств. У контексті майбутніх Установчих Зібрань автор закликає підтримувати кандидатів від соціал-демократичної партії.

Інфікованість елітизмом In Критика, №1-2 (75-76), 2004, сс. 29-30.

2025-08-08T12:48:49+00:00

У статті автор звертає увагу на зростання елітистських тенденцій серед сучасних інтелектуалів. Вони дедалі більше зосереджуються на рефлексії щодо власних умов існування, відсуваючи на другий план прагнення до трансформації суспільства. Такий елітизм виявляється у стратегії символічного відмежування себе від «інших» і конструювання відчуття інтелектуальної вищості. Окрему увагу приділено феномену іронії як самодостатньої риторичної позиції, що слугує радше засобом самопідтвердження, ніж критичного аналізу. Також розглядається феномен так званого «інтелектуального расизму» – категоричного несприйняття поглядів і практик, які не відповідають нормам та уявленням певного інтелектуального середовища.

Зіткнення невігластв In Критика, № 11 (49), 2001, сс. 7-8.

2025-07-22T07:47:19+00:00

Стаття є перекладом тексту Едварда Саїда для часопису «Znet magazine». У своїй статті Саїд розглядає концепцію «Зіткнення цивілізацій» Семюела Гантінґтона, інтерес до якої серед публічних інтелектуалів та мейнстримних ЗМІ відновився після трагічних подій 11 вересня 2001 року. Стверджується, що Гантінґтон пропонує надмірно спрощений погляд на динаміку цивілізаційних відносин, фокусуючись на антагоністичній боротьбі колективного Заходу та ісламу. Подібний редукціоністстький підхід, на думку автора, не відображає різноманіття історичних взаємозв’язків між цивілізаціями та призводить до закріплення в суспільній свідомості вульгаризованого й упередженого уявлення про ісламську традицію, применшуючи її культурний вплив та естетико-інтелектуальні аспекти. Саїд вбачає в концепції «зіткнення цивілізацій» скоріше інструмент посилення моральної паніки, ніж ефективний спосіб орієнтації в сучасному світі.

Консервативне обличчя класичного лібералізму In Критика, № 4 (42), 2001, сс. 29-32.

2025-07-22T07:37:17+00:00

Стаття Геннадія Аляєва складається з шести частин: 1) Шлях до читача; 2) Ліберально-консервативна парадигма; 3) Традиція і право; 4) Поділ влади: законодавство й урядування; 5) Партійність виборів і брутальність політики; 6) Так ліберал чи консерватор?

У першій частині наведено зауваги автора до двох видань перекладів українською праці Фрідріха фон Гаєка «Law, Legislation and Liberty», присвячених століттю австро-британського економіста.

У другій частині автор визначає політичні погляди Гаєка як «ліберальний консерватизм». Аргументується це тим, що Гаєк вважає збереження традицій необхідною умовою забезпечення прав і свобод людини.

У третій частині описуються такі особливості політичної концепції Гаєка, як розрізнення права й закону та відкидання політичного конструктивізму, а також пов’язаних з ним позитивних визначень свободи й справедливості.

Четверта частина зосереджена на актуальності для української політики висунутої Гаєком ідеї поділу законодавчих органів на уряд, сформовану за партійним принципом урядову асамблею й обрану за принципом меритократії законодавчу асамблею.

У п’ятій частині статті йдеться про небезпеку верховенства закону над правом як один з недоліків демократії.

У шостій частині розглядаються лібертаріанські погляди Гаєка на роль держави. Артикулюється мета статті: продемонструвати хибність дихотомії лібералізму й консерватизму та запропонувати українському суспільству ліберальний консерватизм як об’єднавчу політичну парадигму.

Амністія й амнезія In Критика, № 5 (31), 2000, сс. 11-15

2025-07-22T07:42:22+00:00

Стаття базується на доповіді Алена Безансона у Варшавському університеті 1999 року. Текст складається з дев’яти частин. Безансон критикує асиметричність сприйняття комунізму й нацизму: в той час, як щодо злочинів нацизму існує своєрідна «гіпермнезія», злочини комунізму піддаються амнезії й амністії. Посилаючись на працю Рауля Гільберґа «Руйнація євреїв Європи», він порівнює нацизм і радянську версію комунізму. Стверджується, що спільними для нацизму й комунізму засобами були експропріація, заслання в концентраційні табори, мобільні операції винищення та депортації. На відміну від нацистської, комуністична влада не створювала таборів смерті та послуговувалась такими засобами руйнації, як судова розправа та голодомор. Якщо злочини нацизму було спрямовано на конкретні категорії населення, то в очах комуністичного режиму ворогом міг стати фактично будь-хто. Безансон розглядає ідеології нацизму й комунізму з теологічної перспективи, стверджуючи, що в них обох присутні секуляризована ідея християнського месіанства, пелагіанство та елементи гностицизму. Завершується стаття міркуваннями про унікальність Шоа.

Чий постколоніалізм і чий постмодернізм? In Вперед, 13.02.2009.

2025-07-22T07:28:38+00:00

Стаття є перекладом тексту Арун Мукгерджі. У своїй статті авторка обстоює тезу, що постмодернізм значною мірою є суто західним культурним феноменом. Вона критикує теоретиків постмодернізму за відокремлювання літературного дискурсу від решти суспільних дискурсів та ігнорування епістемологічного привілею причетності до панівної культури. Вона проблематизує поняття «постколоніальна література» як таке, що передбачає ілюзорну монолітність незахідних літературних традицій. Підважується поширене в постколоніальних студіях бінарне бачення митрополії й колоній як центру й маргінесу. Мукгерджі наголошує на необхідності для постколоніальних літератур відмови від самовизначення через протиставлення себе західній імперській текстуальності.

Пер. з англ.: Марія Зубрицька для «Вперед»

Оригінал: Arun P. Mukherjee, Whose post‐colonialism and whose postmodernism?, Routledge: World Literature Written in English (Journal of Postcolonial Writing), 1990 (Vol. 30, Issue 2), pp. 1-9.

Глухі кути лєнінізму In Критика, № 11 (49), 2001, сс. 20-23.

2025-07-21T08:45:17+00:00

У статті «Глухі кути лєнінізму» Павла Кутуєва, здійснюється теоретико-аналітичне осмислення ленінізму як специфічного проєкту соціальної трансформації, що сформував підґрунтя для політичних та інституційних практик пострадянського простору. Кутуєв акцентує на внутрішніх суперечностях ленінської моделі модернізації, зокрема на невирішеному антагонізмі між раціональними та харизматичними вимірами політичного часу. Основна увага приділяється концепту «харизматичної безособовості» як спробі подолання цього антагонізму через організаційні структури партії. У центрі аналізу знаходяться процеси інституціалізації революційного суб’єкта та їхній вплив на характер радянської політики й культури. Стаття також містить порівняльний огляд альтернативних варіантів марксистської інтерпретації часу, репрезентованих ідеями Троцького, Бухаріна і Сталіна. Доведено, що нездатність ленінізму сформувати ефективний механізм культурної інтерналізації нового порядку стала визначальним чинником його історичної обмеженості.

Євразійське вторгнення: ідеологія без берегів In Критика, № 3 (41), 2001, сс. 6-9.

2025-07-21T08:28:18+00:00

Стаття Ірини Жданової присвячена проблемі інституціоналізації маргінальних імперських ідей у сучасному російському політичному дискурсі. Авторка аналізує, як концепція євразійства, інтерпретована Олександром Дугіним, поступово втрачає статус радикальної ідеології та набуває впливу в середовищі державної влади. У дослідженні простежено, як євразійська риторика, що поєднує геополітичну редукцію, націоналістичну міфологію та окультні мотиви, стала засобом легітимації неоімперської політики Росії щодо сусідніх держав, передусім – України. Особливу увагу приділено тому, як у євразійському дискурсі українська державність постає не як самостійна політична реальність, а як геополітичне непорозуміння, що підлягає «виправленню». У статті доведено, що євразійська ідеологія, попри свій екстремістський характер, здатна інтегруватися в офіційну риторику і перетворитися на інструмент політичної мобілізації. Жданова наголошує, що за видимою прагматичністю зовнішньої політики Росії ховається послідовна стратегія ідеологічної експансії, в якій поєднуються наративи реваншизму, культурної місії та просторового фаталізму.

Кінець доби Ґеройця In Критика, № 10 (36), 2000, сс. 22-23.

2025-07-21T08:36:53+00:00

Матеріал є аналітичним нарисом Боґумили Бердиховської, присвяченим постаті Єжи Ґедройця – редактора еміграційного журналу «Культура», у контексті українсько-польських стосунків та ідейної трансформації польської політичної культури. Бердиховська акцентує проблему відсутності міжнаціонального порозуміння в післявоєнному середовищі східноєвропейської еміграції, котре зумовило потребу у формуванні нової платформи діалогу. У центрі розгляду перебуває Ґедройцева стратегія подолання історичних міфів, інтернаціоналізації української проблематики та визнання кордонів як передумови демократичного майбутнього. Особливу увагу приділено ролі «Культури» у популяризації української літератури та гуманітарної думки серед польських читачів. Текст інтерпретує Ґедройцеву редакційну позицію як інструмент практичної етики відповідальності та міжкультурної солідарності. Нарис не лише окреслює ідейний масштаб його діяльності, а й демонструє її вплив на становлення нової східноєвропейської парадигми співжиття.

Мистецтво й робітничий клас: Державне видавництво, Київ, 1921, 71 с.

2025-07-20T19:01:01+00:00

У праці «Мистецтво і робітничий клас» Олександр Богданов аналізує суперечність між індивідуалістичними формами буржуазного мистецтва та потребою формування колективного пролетарського світогляду. Мистецтво розглядається як елемент ідеологічної боротьби, що має організуючу функцію щодо психіки, уяви та волі трудящих. Богданов наголошує на необхідності створення нового типу мистецтва — колективістського за формою й пролетарського за змістом, тісно пов’язаного з трудовим процесом. Він критикує символізм, формалізм та індивідуалізм як непридатні для соціалістичного суспільства та обґрунтовує матеріалістичний підхід до мистецтва, що спирається на його загальну теорію «тектології». Центральним є висновок про необхідність естетичного виховання мас на засадах колективної творчості.

Як зазначено у виданні, переклад з російської на українську здійснили Т. і В., особи яких не вдалося встановити.

Марія Жовнодій

Умовні рефлексії наукового раціоналізму In Критика, №1-2 (39-40), 2001, сс. 11-14.

2025-07-20T18:37:09+00:00

У статті критично проаналізовано працю Володимира Потульницького «Українська та світова історична наука: рефлексії на межі століть», присвячену проблемам української історичної науки. Автор викриває гегемонічний підхід Потульницького до історіописання, його спрощене тлумачення концепцій Едварда Саїда та державоцентричне бачення історії. Заярнюк демонструє, як під виглядом наукової об'єктивності Потульницький просуває власну ідеологію державного націоналізму, визначаючи незгодних як «ірраціоналістів». У праці критикуються спроби Потульницького монополізувати право на написання української історії та його неточне розуміння сучасних теоретичних концепцій. У підсумку автор застерігає від негативних наслідків такого підходу для розвитку вітчизняної історичної науки.

Злидні філософії (пер. з нім. Сергій Вікул): Берлін, Українсько-американське видавниче товариство «Космос», 1923, 132 с.

2025-07-20T18:05:27+00:00

Твір Карла Маркса «Злидні філософії» (Misère de la philosophie) є критикою філософських поглядів П'єра Жозефа Прудона, зокрема його книги «Філософія злиднів». Оригінал твору французькою мовою.

Перший український переклад надрукований 1923 року українсько-американським видавничим товариством «Космос», створеним членами Комуністичної партії Західної України. Переклад здійснив за німецьким виданням український громадський і політичний діяч, журналіст Сергій Вікул. До видання також входить перекладений Вікулом з російської лист Маркса до Павла Анненкова. Видання супроводжується підсторінковими примітками.

Передмова Фридриха Енґельса

Карл Маркс про Прудона

Лист Карла Маркса до Павла Анненкова

Передмова Карла Маркса

Розділ перший: Наукове відкриття

Розділ другий: Метафізика політичної економії

Додаток 1: З Марксового твору: «До критики політичної економії», Берлін, 1859

Додаток 2: Про питання вільного торгу, промова Карла Маркса 9 січня 1849 року в «Брюссельському Демократичному Товаристві»

Дмитро Заболотній

До історії одного стрибка In Критика, № 5 (31), 2000, сс. 7-10.

2025-07-20T17:22:52+00:00

Матеріал є рецензією на працю Анджея Вілецького «Марксизм і стрибок у царство свободи. Історія комуністичної утопії» 1999 року. У рецензії представлено виклад основних положень автора щодо проблеми тоталітаризму, специфіки марксистської філософії, а також проаналізовано його полеміку з американськими дослідниками радянського тоталітарного режиму. Окрему увагу приділено контекстуальним особливостям видання та його змістовим акцентам. Стаття складається з 4 тематичних частин. Перша присвячена загальному огляду праці Вілецького. У другій розглянуто його тлумачення ключових понять, зокрема тоталітаризму, сталінізму та марксизму. У третій частині автор аналізує, як Вілецький залучає ідеї Франка з праці «Що таке поступ?» до власних розмислів, а також як ця інтерпретація узгоджується із загальною логікою рецензованої праці. Однією з підтем матеріалу є проблема національної ідентичності й вплив ідеологічного тиску радянського режиму на формування світогляду автора.

Що відбувається в Україні In Критика, №4 (42), 2001, сс. 4-6.

2025-07-20T18:43:05+00:00

У есе проаналізовано політичну ситуацію в Україні на початку 2000-х років у контексті «касетного скандалу» та справи журналіста Георгія Гонгадзе. Автор досліджує парадокс української політики: за формальної стабільності відбувається руйнування демократичних інститутів. Проаналізовано спільні риси авторитарних тенденцій України та Росії, водночас підкреслено ключові відмінності. Особливу увагу приділено відставці прем'єр-міністра Віктора Ющенка як симптому кризи правового простору. Автор стверджує, що основна проблема полягає не в економіці, а в руйнуванні механізмів захисту громадянських прав. У підсумку розглянуто потенціал опозиційного руху для демократичних змін.

Чорні книги червоного терору In Критика, №5 (31), 2000, сс. 4-6.

2025-07-20T18:19:04+00:00

У статті здійснено критичний аналіз кількох праць про масовий терор у СРСР: монографії Сергія Білоконя «Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917 – 1941 рр.). Джерелознавче дослідження», двох досліджень Андреаса Ґраціозі про більшовицько-селянські конфлікти в Україні та колективної монографії «Чорна книга комунізму». Розглянуто підходи до вивчення радянського терору як інструменту державного управління та концепцію «українського селянського більшовизму». Автор критично оцінює дискусію щодо порівняння комуністичного та нацистського режимів. У підсумку обґрунтовано тезу про ключове значення українського історичного досвіду для розуміння ґенези та розвитку комуністичного режиму.

Комунікативна утопія в українському контексті In Критика, № 4 (42), 2001, сс. 26-28.

2025-07-20T17:28:33+00:00

У статті автор здійснює критичний огляд комунікативного проєкту Юрґена Габермаса. Велику увагу він приділяє впливу ідей філософа на український інтелектуальний простір. Автор порівнює працю Габермаса «Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії громадянське суспільство» з ідеями його комунікативного проєкту у спробі деконструкції уявлення про філософський доробок цього мислителя. Свою критику автор переважно ґрунтує на засадах постструктуралізму та інших течіях французької філософії ХХ ст.

Чому жінки жадають політичних прав: Нью-Йорк, Голос правди, 1918, 30 с.

2025-07-20T17:02:51+00:00

Матеріал репрезентує основні ідеї та погляди авторки щодо проблематики прав та свобод жінок. Текст актуалізує та аргументує нагальну потребу в наданні жінкам рівних з чоловіками політичних прав. Він поділений на певні змістові секції, кожна з яких висвітлює окремі теми життя жінок — від материнства до громадської діяльності, та взаємозв’язку цих сфер життя із загальнополітичними суспільними зрушеннями і змінами. У тексті використано статистичні дані й історичні довідки, які слугують емпіричною основою для обґрунтування авторської позиції.

Наше і не наше In Критика, № 11 (61), 2002, сс. 21-22.

2025-07-18T08:52:41+00:00

Стаття є полемікою Мирослава Поповича з іншими авторами журналу «Критика», зокрема з Василем Черепаниним, щодо принципів визначення національних інтересів. Автор звертається до соціологічної літератури з метою прояснення понять «нація», «громадянин», «громадянське суспільство» задля їх використання у власній аргументації. Провідною думкою статті є те, що політичні та культурні конфлікти виникають через розбіжності в цінностях. Відповідно, на думку автора, національні інтереси слід розглядати радше крізь призму тих цінностей, які домінують у світі, аніж висувати інтереси окремих громад. Таким чином «наші» інтереси будуть стосуватися кожного громадянина, що дозволить подолати окремішність в Україні та в світі загалом.

Антична література в старій Україні: Мюнхен, 1956, 18 с.

2025-07-18T11:01:09+00:00

Матеріал є викладом, прочитаним Дмитром Чижевським на засіданні Секції античної історії Української Вільної Академії в Сполучених Штатах Америки 13 березня 1955 року. Автор дослідив старі переклади, переважно грецької, античної літератури, поширені на території України. У публікації згадано про рецепцію іноземних перекладів, а також про давні українські дослідження багатьох античних філософів та письменників. Особливу увагу приділено перекладам, що пов’язані із Платоном. Важливою частиною матеріалу є опис перекладів давньогрецьких мітів та античної історії, включно з римською. Структура розгляду хронологічна: від більш давніх перекладів та досліджень до Нового часу. Основний текст написано українською, із коротким описом наприкінці, написаним німецькою мовою самим автором.

Між глобальним та національним In Критика, № 6 (32), 2000, сс. 8-13.

2025-07-18T10:33:03+00:00

Матеріал містить погляд Олександра Гриценка на реалії культурного простору України початку XXI століття. Автор статті констатує занепад книжкового ринку та українських медіа того часу. У статті присутня полеміка з українськими інтелектуалами: Оксаною Забужко, Миколою Княжицьким та іншими. На думку Гриценка, економічна криза, розвиток інформаційних технологій і вагома конкуренція глибоко вплинули на становище видавництв та інших культурних інституцій. У тексті чітко окреслено перешкоди, котрі заважали розвитку українського книговидання. За автором, рішення проблеми полягає в рецепції релевантного для українського контексту досвіду інших держав. Стаття містить міркування щодо меж і потреб сучасної національної культури та політики.

Антицивілізаційна війна In Критика, № 10 (48), 2001, сc. 5-7.

2025-07-18T09:51:21+00:00

Стаття містить міркування Євгена Головахи про явище міжнародного тероризму. Автор розглядає поширення фундаменталістських рухів та їх боротьбу із розвитком цивілізації шляхом терору крізь призму психологічної потреби людей в незмінності соціального ладу. У статті виокремлено три типи фундаменталізму — релігійний, комуністичний та етнічний, — спільною ознакою яких є переконання в несправедливості існуючого суспільного устрою.

Автор зауважує, що перемогою фундаменталізму над сучасною цивілізацію було б перетворення демократичних суспільств на військові табори, охоплені жахом від постійної загрози. У підсумку, автор акцентує увагу на важливості створення психологічних механізмів подолання масового страху та консолідації демократично орієнтованих держав у боротьбі з фундаменталізмом.

Пізнання зовнішнього світа: Жовква, Накладом автора, 1925, 63 с.

2025-07-18T09:16:25+00:00

У праці представлено історико-філософський розгляд проблеми пізнання об’єктивного світу від античної філософії до філософії модерну. Костельник розглядає проблему крізь призму течії скептицизму та шукає шляхи подолання аргументів її представників. Зрештою, автор, посилаючись на історико-філософський матеріал, полемізує з представниками різних течій та пропонує свою концепцію пізнання.

Зміст

I. Стан квестії в грецькій фільософії

II. Стан квестії в середновічній і в новочасній фільософії

III. Порішення квестії

Американська трагедія In Критика, № 10 (48), 2001, сс. 4-5.

2025-07-18T11:08:41+00:00

У статті представлено погляд Мирослава Поповича на трагічні події 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку. Автор розглядає політичний та історичний контексти, аналізує поняття терору крізь призму інших масштабних трагедій. Матеріал містить політичні та етичні рефлексії, рішуче засудження аморальності тероризму й геноциду. Попович звертає увагу на нові ризики сучасності, котрі пов’язані не тільки з культурним, а і з технологічним розвитком.

Черговий тріумф радянського літературознавства In Критика, № 5 (43), 2001, сс. 19-24.

2025-07-18T08:43:55+00:00

У статті Олександр Гриценко досліджує стан українського літературознавства крізь призму аналізу довідника «Українська література у портретах і довідках». Попри задекларовану мету – сприяти деколонізації української культурної свідомості, видання виявляє значний вплив радянського наративу, зокрема через некритичне відтворення матеріалів із «Української літературної енциклопедії» радянських часів. Крім того, у тексті відчутна недбалість редакторської роботи та сумнівна наукова якість окремих статей. Частина авторів зосереджується не стільки на фаховому аналізі літературних явищ, скільки на патетичному проголошенні наративу «розбудови Української держави», що суперечить принципам об’єктивного дослідження. Гриценко подає виважену критичну оцінку довідника, виокремлюючи його змістові та методологічні вади, які ускладнюють сприйняття видання як повноцінного інструменту сучасного літературознавства.

Людина кількох епох In Критика, № 6 (32), 2000, сс. 28-31.

2025-07-18T10:52:12+00:00

Матеріал є рецензією Світлани Матвієнко на твори Віктора Домонтовича «Дівчина з ведмедиком» та «Болотяна Лукроза», котрі вийшли друком 2000 року у київському видавництві «Критика». Авторка віднаходить схожість між особливостями творчості та життєвими обставинами письменника. У статті описано низку філософських суперечностей, котрі лежать в основі його творів. Досліджуючи історичні й культурні умови написання книг Домонтовича, Матвієнко намагається пояснити спосіб мислення автора. У рецензії представлене філософське прочитання видань та глибокий аналіз біографії Домонтовича. Окрім зазначених творів, авторка згадує й інші публікації письменника. Розглянуто їхні ключові теми й проблеми, наведено відомі літературно-філософські порівняння.

Священні війни, емоції та здоровий глузд In Критика, № 11 (49), 2001, сc. 4-6.

2025-07-18T10:03:44+00:00

Стаття є перекладом з італійської Мар’яни Прокопович публікації Умберто Еко «Le guerre sante passione e ragione» (2001). У статті підкреслено, що політичні вислови про вищість західної культури над іншими суперечать західним цінностям. Автор звертається до проблематики культурної антропології та наголошує, що критерії оцінювання культур формуються на основі системи цінностей, яка сприймається як самоочевидна й невід’ємна. У статті виокремлено ключові цінності західної цивілізації — плюралізм, як здатність до толерантного ставлення до культурних відмінностей, і критичність — уміння піддавати сумніву як власні, так і чужі цінності.

Парадокси української парадоксалістики In Критика, № 12 (26), 1999, сc. 28-30.

2025-07-18T09:40:55+00:00

«Соціальні зміни і національна свідомість в Україні ХХ століття» («Основи», 1997) та відгуку на рецензію Ярослава Грицака «Парадокси української модернізації» («Критика», № 11(25), 1999 р.). У статті проаналізовано ключові структурні елементи концепції формування української національної свідомості, викладеної у праці Кравченка. Особливу увагу автор приділяє надмірному акценту на соціально-економічних чинниках, що, на його думку, є виявом загальних вад радянсько-марксистської методології.

У своєму відгуку він також полемізує з Ярославом Грицаком, не погоджуючись з його критикою «модернізаційної» теорії як застарілої. Навпаки, автор підкреслює, що ця концепція є цілісною й цікавою інтерпретацією процесу націогенези.

Влада та опозиція у «посткасетному суспільстві» In Критика, № 5 (43), 2001, сс. 4-5.

2025-07-17T19:01:02+00:00

У статті розглянуто наслідки стосунків влади й опозиції у політичній ситуації в Україні після касетного скандалу. Автор досліджує, чи є опозиція спроможною до конструктивного конфлікту з владою, спираючись на такі аспекти: 1) наявність конструктивної ідеології, 2) наявність соціальної підтримки населення, 3) спроможність організовувати протестні акції.

Зрештою, Євген Головаха висловлює пересторогу, що комуністична партія отримає народну перевагу в умовах політичної нестабільності, спричиненої касетним скандалом. Наостанок, у статті представлено песимістичну авторову візію політичного майбутнього України, де демократична перспектива розвитку українського суспільства може бути втрачена.

Проблєма української інтеліґенції. Інтеліґенція й політика: Львів, «Батьківщина», 1936, 23 с.

2025-07-17T18:48:05+00:00

The work is devoted to understanding the role of the Ukrainian intelligentsia and its essential purpose. The author examines the concept of “intelligentsia” in psychological and sociological dimensions, particularly in the context of Vyacheslav Lypynskyi's philosophical concept.

According to Lypynskyi, the intelligentsia is incapable of politics as practical action, but only of creating ideology through the exploitation of the national idea. Mykola Shlemkevych opposes this approach, criticizing the gap between political theory and practice. Instead, the work emphasizes that the vocation of the intelligentsia is not only to articulate ideology, but also to embody the will of the people, without which the establishment of Ukrainian statehood is impossible.

The author pays special attention to the intelligentsia as the bearer of culture and a sign of civilizational maturity. In the conclusion, the author raises the issue of the decline of this social stratum, which, in his opinion, is caused by the betrayal of its own calling.

Курс загальної лінгвістики (Пер. з фр. Андрій Корнійчук, Костянтин Тищенко): Київ, Основи, 1998, 324 с.

2025-07-07T12:35:24+00:00

Український переклад з французької реконструйованих Шарлем Баллі і Альбером конспектів лекцій Фердінана де Сосюра «Курс загальної лінгвістики» [«Cours de linguistique générale»], здійснений Андрієм Корнійчуком і Костянтином Тищенком. Післямову підготував Костянтин Тищенко.

Читанка з історії філософії у VI т. Т. VI: Зарубіжна філософія ХХ ст. (Пер. з рос., англ., нім. Волинка Г. І., Волинка К. Г., Волинка М. Е., Бурлачук В. Ф., Тарасенко В. М.): Київ, Довіра, 1993, 239 с.

2025-07-07T12:07:02+00:00

Збірка містить подвійний український переклад з російських перекладів праць: Карнапа Р., Вітгенштейна Л., Рассела Б., Поппера К., Джеймса У., Гайдеґера М., Ясперса К., Сартра Ж.-П., Камю А., Шелера М., Леві-Строса К., Ортега-і-Гассета Х., Тейяра де Шардена П., Юнга К., Фромма Е., Гадамера Х.-Г., Габермаса Ю.;

подвійний переклад з англійської: Мерло-Понті М., Рікера П.;

український переклад з англійської: Дьюї Дж., Маркузе Г.;

з німецької – Гусерля Е.

Довідки написали Волинка Г. І., Волинка К. Г., Волинка М. Е., Бурлачук В. Ф., Тарасенко В. М., Шаройкін Г. С.

Видання також містить передмову від упорядників.

Геракліт (Пер. з давньогр. Анатолій Тихолаз): Київ, Абрис, 1995, 160 c.

2025-07-07T14:00:42+00:00

Український переклад з давньогрецької текстів Геракліта, здійснений Анатолієм Тихолазом. Підготував видання, написав вступну статтю й коментарі Анатолій Тихолаз. Видання білінгвальне. Текст фрагментів Геракліта зібрано на основі видання Дільса-Кранца. Тихолаз наводить переліки: (1) праць, за якими ДК наводять цитати Геракліта, (2) перекладів фрагментів Геракліта і книг про нього, (3) праць, на які він посилається у вступній статті.

Джордано Бруно (Пер. з нім. Іван Франко): Літературно-науковий вістник, т. 10, № IIІ, кн. 4, 1900, 42-51 cc.

2025-07-07T13:26:30+00:00

Український переклад з німецької тексту Фрідріха Йодля «Джордано Бруно», який здійснив Іван Франко.

Реальність мас-медіа (Пер. з нім. Віталій Клименко): Київ, ЦВП, 2010, 158 с.

2025-07-07T12:44:06+00:00

Український переклад з німецької книги Нікласа Лумана «Реальність мас-медіа» [«Die Realität der Massenmedien»], здійснений Віталієм Клименком. Передмови написали Валерій Іванов та Михайло Мінаков.

Великий код: Біблія і література (Пер. з англ. Ірина Старовойт): Львів, Літопис, 2010, 362 с.

2025-07-07T12:22:04+00:00

Український переклад праці Нортропа Фрая «Великий код: Біблія і література», здійснений Іриною Старовойт.

Це книга про взаємозв’язки Біблії і західної літератури, про тисячолітні впливи Біблії на творчу уяву. Як і саму Біблію, книгу укладено за принципом дзеркального відображення. Друга її частина у зворотному порядку поглиблює і розвиває ідеї першої – про мову і переклад, про міф і метафору, про об’явлення, про час, рух у часі та перемогу над часом.

Книга містить авторові примітки, а також іменний та предметний покажчики.

Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки XX ст. (Пер. з рос., нім., англ., пол., фр., чес. Марія Зубрицька та ін.): Львів, Літопис, 1996, 633 c.

2025-07-07T13:46:38+00:00

Український переклад філософських праць різних напрямків та періодів, а також праць, присвячених філософській та літературній критиці, психоаналізу, психолігнвістиці, літературній герменевтиці та лінгвістиці, здійснений великим перекладацьким колективом.

Передмову підготувала Марія Зубрицька. Тексти, примітки підготували, упорядкували Марія Зубрицька, Лариса Онишкевич,

Девять слїпих (Пер. з іт. Іван Франко). In Літературно-науковий вістник, т. 10, №. ІІІ, кн. 4, 1900, сс. 121-128.

2025-07-07T12:52:57+00:00

Український переклад з італійської відтинку праці Джордано Бруно «Героїчні натхненники» [«Eroici furori»], хдійснений Іваном Франком.

Світ українського барокко. Філологічні етюди: Харків, ОКО, 1994, 112 с.

2025-07-06T20:24:00+00:00

Книга містить у собі декілька студій над ейдологією та риторикою української бароккової літератури, зокрема, її засновковими універсаліями, як-от «наслідування природи», «образ», «текст», «концепт», — а також проблематикою «золотої середини», «передання наук» тощо. Феномен українського літературного барокко, пов’язаний з іменами Петра Могили, Інокентія Гізеля, Лазаря Барановича, Іоаникія Галятовського, Антонія Радивиловського, Теофана Прокоповича, Стефана Яворського, Димитрія Ростовского. Георгія Кониського, Григорія Сковороди та інших, інтерпретується у контексті поступу європейської духовної традиції від часів греко-римської класики до кінця XVIII століття.

ЗМІСТ

Метафізика образу

Antiquus – modernus

Біблійна герменевтика

Translatio studii

Образ як риторична реальність

Література і філософія

Іконосфера як міф про людське існування

Ерос

Примітки

Сексуальна політика (Пер. з англ. Уляна Потятиник, Петро Таращук): Київ, Основи, 1998, 619 с.

2025-07-06T19:46:11+00:00

Український переклад книги Кейт Мілет «Сексуальна політика» з англійської мови, здійснений Уляною Потятиник і Петром Таращуком. Видання містить також передмову авторки й розлогий алфавітний покажчик.

У книзі, що вже давно стала феміністичною класикою, йдеться про «війну» між статями, чи, власне, про політичний аспект міжстатевих відносин. Жінки — останній пригноблений клас, стверджує авторка і закликає до визвольної революції. Твір спонукає замислитись над гармонізацією як суспільних відносин загалом, так і конкретних взаємин кожної людської пари – чоловіка і жінки.

Дарвінізм (Пер. з фр. Іван Франко): Українсько-руська видавнича спілка (Друкарня Наукового товариства імені Шевченка), 1904, 143 c.

2025-07-06T21:18:29+00:00

Український переклад з французької книги Еміля Фер’єра [Феррієра] «Дарвінізм» [«Le Darwinisme»], здійснений Іваном Франком.

Данте Алїґієрі: Характеристика середнїх віків. Житє поета і вибір із його поезії: Видання Товариства прихильників української літератури, науки і штуки, 1913, 246 c.

2025-07-06T20:32:13+00:00

Біографія Данте, коментар і переклад його вибраних праць, які написав Іван Франко.

ЗМІСТ

Переднє слово

Поправки важнїйших похибок друку

Вступ

І. Середнї віки

ІІ. Культура середнїх віків

ІІІ. Данте і його писання

IV. Вибір лїричної та дідактичної поезії Данта

V. Божественна комедія. А. Підземеллє

VІ. Божественна комедія. Б. Чистилище

VІІ. Божественна комедія. В. Рай

Фемінізм: Київ, Основи, 2002, 322 с.

2025-07-06T20:13:11+00:00

У книзі вперше зібрано статті, дослідження, бесіди та інтерв’ю 1990-х років літературознавиці Соломії Павличко, присвячені проблемам фемінізму в суспільному житті та в літературному дискурсі. Видання містить передмову упорядниці Віри Агєєвої, а також іменний покажчик.

ЗМІСТ

Віра Агєєва – Інтелектуальний портрет

Статті, дослідження

Чи потрібна українському літературознавству феміністична школа?

Фемінізм як можливий підхід до аналізу української культури

Between feminism and nationalism: new women’s groups in the Ukraine

Feminism and nationalism

Посттоталітарна культура як носій зневаги до жінок

Feminism in post-communist Ukrainian society

Марко Вовчок (1833 – 1907)

Жіночий дискурс сучасної України

Progress on hold: the conservative faces of women in Ukraine

Жіночі права – людські права. Українська перспектива

Наталя Кобринська в контексті епохи

Modernism vs. populism in fin de siecle Ukrainian literature

Фемінізм

Чи можливий в Україні фемінізм?

Ще раз про свободу і рівноправ’я та інші «нісенітниці»

Виклик стереотипам: нові жіночі голоси в сучасній українській літературі

Women’s discordant voices in the context of 1998 parliamentary elections in Ukrainе

Канон класиків як поле ґендерної боротьби

ґендер та ідентичність

Бесіди, інтерв’ю

Сучасна жінка — образ зовнішній і образ внутрішній

Modernist and feminist discourses and their cultural reception in Ukraine

«Криза — це дуже плідне поняття…»

«Література — така ж цікава річ, як і життя, якщо дивитися

на неї незашореним поглядом»

«Я вважаю Львів рідним, своїм ідеальним містом»

«Я жила і продовжую жити…»

«Я б сказала, що з віком радикалізуюся»

«Момент відкривання такий солодкий...»

«Фемінізм — це погляд, покликаний розвінчувати ідолів»

«З України роблять хатку, відгороджену від усього світу

парканом тупості»

«Я б побажала жінкам твердості і віри в себе...»

«Я є вершиною цнотливості, коли порушую “заборонені”

в літературознавстві теми»

«Мені не потрібні квіти і компліменти...»

«Прожити своє життя...»

Вічний рух

Останнє інтерв’ю для преси

Якось під Новий рік…

Розмова в телесалоні «Модні сніданки з «1+1»

Іменний покажчик

Вступ до континентальної філософії (Пер. з англ. Вадим Менжулін): Київ, Стилос, 2008, 152 с.

2025-07-06T19:30:13+00:00

Український переклад книги Саймона Крічлі «Вступ до континентальної філософії» (англ. ориг. «Continental Philosophy. A Very Short Introduction»), який здійснив Вадим Менжулін. Передмову написав Вадим Менжулін.

Європейська література і латинське середньовіччя (Пер. з нім. Анатолій Онишко): Львів, Літопис, 2007, 752 с.

2025-07-06T21:34:05+00:00

Український переклад книги Ернста Роберта Курціуса «Європейська література і латинське середньовіччя», здійснений Анатолієм Онишком. Видання містить дві авторові передмови: написану до оновленого (другого) видання та до першого, а також три покажчики – іменний, предметний та термінологічний.

Нариси з історії антропології. Школи. Автори. Теорії (Пер. з фр. Євген Марічев): Київ, Києво-Могилянська академія, 2008, 287 с.

2025-07-06T21:03:53+00:00

Український переклад з французької книги Робера Дельєжа «Une histoire de l'anthropologie : écoles, auteurs, théories», здійснений Євгеном Марічевим.

Зяяння Лакана In Критика, №3 (65), 2003, сс. 24-25.

2025-06-27T08:23:19+00:00

Авторка статті звертає увагу на відсутність у вітчизняному гуманітарному дискурсі прямих звернень до текстів Жака Лакана. Натомість українські інтелектуали здебільшого інтерпретують його ідеї опосередковано — крізь призму праць Славоя Жижека. На її думку, оригінальні тексти Лакана залишаються непопулярними для перекладу через складність їхнього прочитання. Крім того, авторка окреслює власні міркування щодо різних способів рецепції лаканівської теорії, виокремлюючи два підходи: кон’юнктурно-інтерпретаторський та пуристський. Вона підсумовує, що дослідникам лаканівського психоаналізу ще належить віднайти автентичного Лакана.

Рецепція індійської філософії в Україні. Лінія Вед (1840-1930-ті рр.): Київ, Інститут філософії їм. Г.С. Сковороди НАН України, 2013, 412 с.

2025-06-27T07:38:39+00:00

Монографію присвячено аналізу рецепції індійської релігійно-філософської думки вітчизняними інтелектуалами за майже 100 літній період: від виходу першої публікації у 1844 році до 1930-их років включно, коли індознавчий вектор історико-філософських студій в Україні припиняє своє існування, ставши заручником нової політичної ситуації. Тексти українських авторів розглядаються у синхронному і діахронному індологічному ісгорико-філософському контексті, залучаються роботи європейських, російських, індійських, а також американських і японських дослідників від XIX ст. допочатку XXI ст. Окрема увага приділяється індійським релігійно-філософським першоджерелам. Серед методологічних стратегій у монографії – філософськи значущі ідеї, теорія структурного поліморфізму, філософський традиціоналізм.

ЗМІСТ

Передмова

Вступ. Вибір напрямку і методології дослідження

Розділ І. Рецепція індійської філософії в Україні: біобібліографічний аспект

Розділ ІІ. Огляд літератури за темою

Розділ ІІІ. Виникнення індійської філософії: пошуки точки відліку (методологічні зауваження)

Розділ IV. Рецепція гімну Ріґведи X. 129: особливості перекладу й інтерпретації (Д. Овсянико-Куликовський, О. Козлов, Леся Українка, П. Ріттер, М. Калинович і В. Шаян, 1884—1930-ті рр.)

Розділ V. Особливості рецепції упанішад: від згадувань у загальних нарисах до окремих статей і перекладу

5.1. Початковий період знайомства з упанішадами в Україні: О. Новицький, С. Гогоцький, О. Козлов, В. Лесевич, О. Гіляров, І. Франко (1840-1910)

5.2. Специфіка розуміння упанішад П. Ріттером

5.2.1. Характеристика упанішад П. Ріттером у статтях «Енциклопедичного словника Гранат» (1911-1935)

5.2.2. Катха упанішада у перекладі П. Ріттера (1933): Катха упанішада серед упанішад, мотивація вибору тексту й особливості перекладу

5.3. Упанішади в контексті давньоіндійської релігійно-філософської літератури: на прикладі окремих дослідницьких статей

5.3.1. Тема упанішад у статті С. Шайєра «Про генезу монізму упанішад з магічного світогляду «Атхарваведи» і брагман» (1924) й у рецензії (1924) на переклад восьми упанішад і С. Міхальського (1924)

5.3.2. «Теорія упанішад» у панорамній статті М. Калиновича «Концентри індійського світогляду» (1928)

Розділ VI. Студії над ведантою (1844-1935)

6.1. Осмислення вчення веданти за «Брагма-сутрами» Бадараяни

6.1.1. «Нарис індійської філософії» О. Новицького (1844)

6.1.2. «Поступовий розвиток стародавніх філософських учень у зв’язку з розвитком язичницьких вірувань. Частина І. Релігія і філософія Давнього Сходу» О. Новицького (1860)

6.1.3. Статті С. Гогоцького у «Філософському лексиконі» (1857-1873)

6.2. Веданта в динаміці: від «Брагма-сутр» Бадараяни до неоведанти

6.2.1. «Нариси з історії філософії. Поняття філософії й історії філософії. «Філософія східна» О. Козлова (1887)

6.2.2. Статті П. Ріттера в «Енциклопедичному словнику Гранат» (1911-1935)

6.2.3. Рецензія С. Шайєра (1925) на переклад «Атмабодгі» С. Міхальського (1923)

Висновки

Використані джерела та література

Загальний покажчик

Contents

Summary

Данте Алїгіері (Пер. з фр. Іван Франко): Літературно-науковий вістник, т. 10, № IIІ, кн. 6, 1900, 189-199 cc.

2025-06-27T21:19:14+00:00

Український переклад статті Альфреда Жанруа, написаної для «Великої енциклопедії» (фр. «La Grande Encyclopédie»), т. XIII, cc. 887-900, з французькою мови, здійснений Іваном Франком.

Флорентійські хроніки. Державець (Пер. з іт. Анатоль Перепадя): Київ, Основи, 1998, 492 c.

2025-06-27T20:09:33+00:00

Український переклад книг «Флорентійські хроніки» (іт. «Le Istorie Florentine») і «Державець» (іт. «Il Principe») Нікколо Мак’явеллі, який здійснив Анатоль Перепадя. Післяслово написала Ада Бичко.

Ласкаво просимо до пустелі Реального In Критика, №10 (48), 2001, сс. 7-9.

2025-06-27T12:05:59+00:00

Опублікована стаття є перекладом уривка тексту Славоя Жижека, розміщеного на сайті Lacan.com у 2001 році. Згодом цей фрагмент, зі змінами, увійшов до книги Жижека «Welcome to the Desert of the Real!» — у розділ «Passions of the Real, Passions of semblance», опубліковану в 2002 році з нагоди річниці трагедії 11 вересня 2001 року.

Коротка історія новітньої філософії. Від Декарта до Вітгенштайна (Пер. з анг. О. Коваленко): Київ, Основи, 1998, 331 с.

2025-06-27T08:09:17+00:00

Український переклад твору Роджера Скратона «Коротка історія новітньої філософії» (ориг. «A short history of modern philosophy. From Descartes to Wittgenstein»), зроблений Олександром Коваленком. Видання супроводжується об'єднаним дворівневим покажчиком понять та імен.

Сковорода Григорій. Дослідження, розвідки, матеріали: Київ, Наукова думка, 1992, 382 с.

2025-06-27T07:09:06+00:00

Збірник присвячено філософсько-світоглядному аналізові спадщини Г. С. Сковороди у контексті української і світової культури. Окрім поданих у збірнику наукових статей українських дослідників, також представлено переклади праць західних науковців та представників української діаспори.

ЗМІСТ

Нічик В. М., Стратій Я. М. – Від упорядників

Розділ І. Світоглядно-філософський аналіз творів Г. С. Сковороди

Роменець В. А. – Ідея самопізнання і смислу людського життя у творчості Г. С. Сковороди

Сігов К. Б. – Гра на «веселие сердечное» у філософській антропології Г. С. Сковороди

Бондар С. В. – Щирість – чільний принцип життя і філософії Г. С. Сковороди

Стогній І. П. – Праця і мораль у спадщині Г. С. Сковороди

Пістрий І. В. – Діалог – форма філософування Платона і Сковороди

Нічик В. М. – Проблема Бога і світу в творах Г. С. Сковороди

Стратій Я. М. – Концепція Бога у філософії Г. С. Сковороди та її зв’язок з попереднім розвитком української думки

Сирцова О. М. – Філософська етимологія Г. С. Сковороди. Ім’я Бога

Ткаченко О. О. – До характеристики світогляду Г. С. Сковороди

Розділ ІІ. Творчість Г. С. Сковороди в контексті вітчизняної і світової культури

Охріменко О. Г. – Г. С. Сковорода і світова література (деякі штрихи)

Кирик Д. П. – Г. С. Сковорода і давньогрецька філософія

Ушкалов Л. В. – Едіпова історія в опрацюванні Г. С. Сковороди

Голіченко Т. С. – Метафористика пізнання у М. Кузанського та Г. Сковороди

Охріменко П. П. – Г. С. Сковорода і російська та білоруська літератури

Шудря К. П. – Дивовижний феномен української культури

Горський В. С. – Спадщина Г. С. Сковороди в історико-філософських дослідженнях

Криса Б. С. – Г. С. Сковорода на тлі української поезії XVII–XVIII ст.

Захара І. С. – Близькість етичних поглядів Стефана Яворського та Григорія Сковороди

Кашуба М. В. – Етика І. Кониського і Г. Сковороди

Бетко І. П. – Г. С. Сковорода і традиція автоепітафії у давній українській літературі

Береговий М. Н. – Коло ідейного спілкування Г. С. Сковороди в 40–50-х роках XVIII ст.

Карпанюк М. П. – Інтерпретація образу Г. Сковороди у повісті І. Срезневського «Майоре, майоре!»

Колодна А. І., Колодний А. М. – О. О. Потебня і Г. С. Сковорода

Микитась Н. Д. – Академік О. І. Білецький про Г. С. Сковороду

Яранцева Н. О. – П. Г. Тичина – інтерпретатор спадщини Г. С. Сковороди

Розділ ІІІ. Дослідження спадщини Г. С. Сковороди в діаспорі і за рубежем

Чижевський Дмитро – Філософія Г. С. Сковороди. Вступ

Олянчин Доментій – Значення Сковороди. Пер. з нім. Табачникова І. А., Данилової Т. В.

Козій Д. – Три аспекти самопізнання у Сковороди. До 250-річчя народження (1722 – 3 грудня 1972 р.)

Погорілий Семен – Символи у Сковороди

Жуковський Аркадій – Київська академія – місце формування Сковороди. Пер. з фр. Сирцової О. М.

Вінтер Едуард – Мудрий козак. Григорій Сковорода (1772–1794). Пер. з нім. Ситниченко Л. А.

Калюжний Антуан Ежен – Філософія серця Григорія Сковороди. Філософ без певної системи. Пер. з фр. Мелішкевич Л. Р.

Піч Роланд – Про містику і метафізику у Григорія Сковороди. Пер. з нім. Стратій Я. М.

Митрович Кирило – Філософські дослідження зростання інтересу до творчості Сковороди в 20-ті роки в Україні. Пер. з фр. Романенко В. С.

Митрович Кирило – Платонічні елементи у філософії Сковороди. Пер. з фр. Сирцової О. М.

Ласло-Куцюк Магдалена – Григорій Сковорода і священні числа античності

Додатки

Зеленогорський Ф. А. – Пам'яті Г. С. Сковороди. Пер з рос. Лісового В. С.

Дем'янчук В. М. – З історії заснування Переяславського колегіуму

Ярцев І. С. – До біографії Г. С. Сковороди

Почетное свидетельство о присвоении названия малой планете №2431

Нові шляхи історичного мислення (Пер. з нім. Віталій Клименко): Львів, Літопис, 2010, 358 с.

2025-06-27T20:17:23+00:00

Український переклад книги Йорна Рюзена «Нові шляхи історичного мислення» (нім. «Neue Wege des historischen Denkens») з німецької, зроблений Володимиром Кам'янцем.

Археологія знання (Пер. з фр. Віктор Шовкун): Київ, Основи, 2003, 326 с.

2025-06-27T20:01:01+00:00

Український переклад книги Мішеля Фуко «L'archéologie du Savoir» з французької мови, здійснений Віктором Шовкуном.

Діялектика секуляризації In Критика, №1-2 (135-136), 2009, сс. 10-13.

2025-06-25T19:53:24+00:00

Опублікована стаття є перекладом тексту Юрґена Габермаса, розміщеного на сайті eurozine.com. Її основу становить доповідь, яку автор виголосив 15 березня 2007 року в межах заходів Nexus Institut Університету Тільбурґа (Нідерланди).

У своїй статті Габермас полемізує з твердженням про те, що сучасне суспільство є повністю секуляризованим. На його думку, уявлення суспільства про секулярність змінюється, зокрема під впливом того, як медіа висвітлюють релігійні конфлікти. Релігія дедалі активніше повертається у національні публічні сфери. Цьому також сприяє трудова імміграція, яка створює напруження між представниками різних релігійних традицій — і ці суперечності впливають на те, як суспільство сприймає секулярність.

Крім того, автор порушує питання балансу між збереженням культурної ідентичності та інтеграцією людей в єдине громадянське суспільство всередині держави. Габермас підсумовує, що для збереження поділу між церквою і державою потрібно постійно контролювати, які ідеї та смисли переходять із однієї сфери в іншу.

Про пошук істини. Том 1. (Пер. з фр. О. Хома): Київ, Port-Royale, 2001, 407 с.

2025-06-25T12:40:28+00:00

Перший том українського видання трактату Ніколя Мальбранша «Про пошук істини», здійснений Олегом Хомою.

У цьому томі міститься переклад Передмови і перших двох книг: «Про почуття» («Des erreurs des sens») і «Про уяву» («De l’imagination»). Наприкінці наведені примітки і коментарі від перекладача.

Про пошук істини. Том 2. (Пер. з фр. О. Хома): Київ, Port-Royale, 2001, 284 с.

2025-06-25T12:46:30+00:00

Другий том українського видання трактату Ніколя Мальбранша «Про пошук істини», здійснений Олегом Хомою.

У цьому томі міститься переклад Третьої книги «Про здатність розуміння або чистий розум» («De l’entendement ou de l’esprit pur»), а також обраних «Розʼяснень» («Éclaircissements») до перших трьох книг трактату. Наприкінці наведені примітки і коментарі від перекладача.

Переклади окремих «Розʼяснень» до перших трьох книг друкувалися також в історико-філософському журналі «Sententiae» (2002, №1). Див. https://sententiae.vntu.edu.ua/index.php/sententiae/article/view/801

Листи Віктора Петрова до Дмитра Чижевського (1946-1949) In Наукові записки НАУКМА. Літературознавство, № 4-5, 2024, сс. 131-139.

2025-06-23T17:54:14+00:00

Перша публікація листів Віктора Петрова до Дмитра Чижевського 1946–1949 рр. з особового фонду Чижевського в Університетській бібліотеці м. Гайдельберг (Німеччина). Основною темою листування дослідників була робота над підручником «Українська література» (Мюнхен, 1949) для студентів Українського Вільного Університету. У вступній публікації реконструйовано історію знайомства та наукової взаємодії вчених.

Від СПУ до АУП: спроба емансипації In Критика, № 1, 1997, сс. 24-27.

2025-06-22T14:48:45+00:00

Стаття Миколи Рябчука є критичною рефлексією щодо парадоксального феномену пострадянської трансформації Спілки письменників України (СПУ), структура якої майже не змінилася після докорінних соціально-політичних трансформацій 1991 року. Автор порушує проблему збереження «совєтського» змісту культурної інституції за умов формальної незалежності. Це проявляється у симуляції єдності, використанні застарілої політичної риторики та відсутності справжньої інституційної переорієнтації на нові цінності й підходи. Рябчук демонструє, що попри декларативну відданість національній справі СПУ, організація функціонує як рудимент старого ладу, приховуючи владну ієрархічність і культурний консерватизм за патріотичною риторикою. Альтернативою такому стану речей постає Асоціація українських письменників (АУП), що орієнтується на відкритість, горизонтальні зв’язки та справжню культурну автономію. Текст також осмислює глибшу проблему – пасивності громадянина в пострадянському суспільстві, яка унеможливлює становлення справжнього громадянського діалогу. Ця публікація також актуалізує питання про роль культурних інституцій у час «незакінченої революції» – між декомунізацією, деколонізацією та культурною модернізацією.

Власний голос батька соціалістичної правди In Критика, N№ 4(6), 1998, сс. 12-14.

2025-06-22T13:47:59+00:00

Праця Доналда Фенґера є спробою критично переосмислити постать Максима Горького. Автор розглядає Горького як фігуру, що існує на перетині трьох площин: літературного образу, політичної функції та публічного міфу. Автор зосереджується на парадоксі: Горький, уникаючи особистої автобіографічної відкритості, водночас став центральною фігурою соціалістичного канону. Попри публічну роль, він залишався внутрішньо закритою особистістю. Цей внутрішній розкол постаті Горького Фенґер ілюструє через листи-спогади його сучасників – Владислава Ходасевича та Бориса Ейхенбаума. Обидва автори акцентують на суперечливості особистості Горького, водночас викриваючи механізми формування радянського міфу навколо нього. Спираючись на ці свідчення, Фенґер демонструє, як особисте мовчання Горького парадоксально сприяло його ідеологічній інструменталізації. У результаті постать Горького постає не лише як штучно сконструйований культурний образ, а й як симптом ширшого процесу деперсоналізації митця в умовах тоталітарного дискурсу. Виходячи з цього, автор порушує ключове питання: чи можлива автентичність письменника в умовах політичного тиску та цензури? Він аналізує стилістичні й біографічні розриви між публічним образом Горького та його приватними проявами. Такий підхід дає змогу простежити не лише трансформацію Горького як особистості, а й еволюцію уявлень про роль митця в радянському культурному контексті.

Шевченко в «жіночих студіях» In Критика, №3 (17), 1999, сс. 25-28.

2025-06-22T15:11:10+00:00

Праця Ніли Зборовської «Шевченко в “жіночих студіях”» присвячена проблемі ігнорування жіночого дискурсу в традиційному вивченні творчості Тараса Шевченка. Авторка розглядає, як у феміністичних студіях переосмислюється поетичний націоналізм Шевченка, що поєднує родову жіночу стихію з ідеєю духовної соборності, протиставленої патріархальній цивілізації. У дослідженні Зборовська аналізує різні підходи феміністичної критики до осмислення Шевченка, зокрема звертається до концепцій Ірини Жеребкіної, Оксани Забужко та інших дослідниць, які переосмислюють національний міф і гендерні ролі. Авторка доводить, що феміністичний дискурс не лише підважує патріархальні структури, а й утверджує нові форми національної ідентичності – через жіночі досвід і голос. Також вона наголошує на важливості врахування жіночої перспективи для глибшого розуміння творчості Шевченка, особливо у контексті його образів жіночності та материнства. Зборовська підкреслює, що поетичний націоналізм Шевченка не може бути повноцінно осмислений без аналізу його діалогу з жіночим світом, який часто залишався поза увагою традиційної літературної критики. Особливу увагу авторка приділяє символіці жіночого тіла та духовності у творчості поета.

Дві історії України In Критика, Nº 7-8 (9-10), 1998, сс. 18-20.

2025-06-22T14:19:28+00:00

Матеріал містить порівняльний аналіз двох популярних історичних нарисів – Ярослава Грицака «Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст.» та Анджея Хойновського «Історія держав світу у ХХ ст.», здійснений Іваном Хімкою. Основна увага автора зосереджена на проблематиці репрезентації української історії в контексті взаємодії наукових традицій України, Польщі та Західної Європи. Химка наголошує на одному з головних викликів сучасної української історіографії – асиметрії доступу до новітніх академічних джерел і недостатній інтеграції в міжнародний науковий дискурс. Це, на його думку, спричиняє ізоляцію та методологічне відставання української гуманітаристики. У межах аналізу доведено, що 1) книга Грицака виконує роль посередника між українською та західною академічними культурами, зокрема через активне використання сучасних англомовних джерел; 2) праця Хойновського, навпаки, виявляє певну однобічність у висвітленні спірних подій ХХ століття, що відображає суб’єктивні упередження автора. Окремо підкреслено слабке представлення сучасної української сучасної історіографії в обох працях. Причинами цього явища вказано економічні та комунікаційні бар’єри, які все ще ускладнюють повноцінну участь українських науковців у глобальному академічному обміні.

Історія незвершеного застереження In Критика, №9 (23), 1999, сс. 14-18.

2025-06-20T08:31:44+00:00

Матеріал є рецензією Соломії Павличко на невидану книгу Агатангела Кримського «Що таке сучасне українство?». Вона акцентує увагу на авторові як на теоретику націоналізму, пояснюючи, як він намагається поєднати ідеї гуманного націоналізму із соціал-демократичною концепцією, котра, водночас, має дистанціюватися від марксизму. Праця вченого є своєрідним посланням українській інтелігенції, яка віддаляється від національної ідеї та тяжіє до російства. Посилаючись на Карла Каутського, Авґуста Бебеля та інших соціологів, Кримський помічає конфлікт між соціалізмом та націоналізмом. Проте він прагнув глибшого осмислення поняття націоналізму та збереження української державності. Отже, попри те, що його праця залишилася лише у формі чернетки, Соломії Павличко вдалося виявити загальну тенденцію його думок і підкреслити значущість цього тексту в українському інтелектуальному контексті.

Кривенька качечка, або Ще раз про трагедію Центрально-Східної Європи In Критика, №2 (4), 1998, сс. 4-6.

2025-06-20T21:20:06+00:00

У своїй статті Наталка Білоцерківець звертається до української казки про Кривеньку Качечку як до вдалої метафори для осмислення трагедії Центрально-Східної Європи. Мораллю казки є заклик не зрікатися власного шляху й не піддаватися сліпому наслідуванню чужого. У цьому контексті постає ключове питання – яким має бути шлях України. Авторка звертається до есею Мілана Кундери «Про трагедію Центральної Європи», у якому йдеться про зміщення інтелектуальних меж Європи. Авторка наголошує: Росія – ворог, з яким українцям неминуче доведеться боротися, аби не втратити себе. Як приклад культурного спротиву згадано сучасний український музичний гурт «ВВ», який виконує сповнені глибокого символізму пісні українською мовою. У підсумку авторка доходить метафоричного висновку: український народ не ізолюється від світу, «пряде пір’ячко» з чужого досвіду, проте «злетить» лише тоді, коли буде до цього внутрішньо готовий.

Герої любі та не любі In Критика, №4 (18), 1999, сс. 18-21.

2025-06-20T08:11:16+00:00

Мета статті Наталі Яковенко – поставити під сумнів «чистоту» позитивістських переконань Михайла Грушевського щодо поняття «героя в історії». Авторка наводить уривки з праці «Історія України-Руси» для фіксації наявності у ній трьох історіософських моделей оцінкової інтерпретації видатних діячів, а саме: 1) позитивістськи-народницької; 2) з позицій соціальної психології; 3) з позицій «філософії життя» / їх модифікації неоромантиками. Наталя Яковенко доходить висновку, що в тексті історика наявні лексичні штампи та синдром «початкового тексту». Виклад думок Михайла Грушевського змінюється впродовж написання тексту. Поняття, якими послуговувався історик — зокрема «народ», «держава», «герой в історії» — як зауважує Омелян Пріцак, були запозичені з різних, подекуди суперечливих філософських систем. Отже, як підсумовує авторка, йдеться про парадокс двоїстості постаті вченого та про усвідомлення того, що кожен видатний історик має власну, унікальну манеру історичного письма.

Від романтичного народолюбства до великодержавного шовінізму In Критика, № 4 (18), 1999, сc. 22-23.

2025-06-19T09:25:48+00:00

Стаття є рецензією Сергія Біленького на книжку Анджея Валіцького «В полоні консервативної утопії» (пер. з польськ. 1998). Рецензована праця присвячена історичному та структурному дослідженню російського слов’янофільства XIX ст., його представників, витоків та становлення. У рецензії наголошується на надмірній абстрактності трактування слов’янофільства, яке в аналізованій праці розглядається крізь призму поняття світогляду та протиставлення «консерватизм — лібералізм».

У праці створено ідеальний тип слов’янофільського світогляду, відповідно до якого окремі діячі віднесені до одного з полюсів опозиції «консерватизм — лібералізм». Автор рецензії звертає увагу на використання у дослідженні вульгаризмів радянської критики, що звужує можливість гнучкої інтерпретації постатей у межах обраної схеми. Зрештою, він підкреслює наративний характер дослідження, в якому «слов’янофільство» не розглядається як міфологема.

Чим завершуються утопії In Критика, № 7-8 (9-10), 1998, сc. 20-13.

2025-06-19T08:58:58+00:00

Стаття містить міркування Володимира Панченка про утопії та їх роль у суспільстві на прикладі комунізму. У статті розглядається питання про причини масових убивств, здійснених комуністами під час так званих «червоних революцій», а також пізніше — у комуністичних режимах. Відповідь автор знаходить в одному з програмових комуністичних текстів – «Маніфесті комуністичної партії».

Як зазначає Володимир Панченко, у «Маніфесті...» вже закладено загрозу системного насильства та диктатури, які виправдовуються необхідністю «виправити історію» та досягти утопії комунізму. Автор підкреслює, що утопічні ідеї залишаються привабливими, попри застереження щодо небезпечних наслідків їхнього втілення.

Зрештою, автор констатує, що народам притаманна потреба в міфах, а отже — й в утопіях. Водночас підкреслюється розгубленість пострадянських держав перед обличчям власного майбутнього, зумовлена поступовою втратою зв’язку з комуністичною утопією.

Пригоди євразійського принципу In Критика, № 1, 1997, сc. 16-17.

2025-06-19T09:44:10+00:00

Стаття є рецензією Сергія Грабовського на працю Дмитра Табачника — колишнього глави президентської адміністрації — у співавторстві з Василем Кремінем та Василем Ткаченком «Україна: альтернативи поступу...» (1996, Київ). У рецензії автор знайомить читача з основними темами книги, побудованими на власній філософсько-історичній концепції її авторів: інтерпретацією історії України крізь призму впливів євразійської традиції та пошуком альтернатив європейському цивілізаційному вибору. Значну частину матеріалу рецензент оцінює як цікаву й виконану на належному науково-фаховому рівні. Виходячи з цього, він розмірковує над причинами маловідомості цієї праці серед широкої читацької аудиторії, припускаючи наявність політичних мотивів.

Що чекає на вільну пресу? In Критика, № 4 (6), 1998, сc. 14-15.

2025-06-19T09:08:07+00:00

У статті акцентовано увагу на вадах американської журналістики та пропоновано шляхи їх подолання. Американська журналістика, як зазначає автор, перестала відігравати роль підтримки демократії та перетворилася на засіб отримання прибутку. Автор критикує журналістів за нехтування ними професійною етикою, тому він пропонує перелік норм для поліпшення журналістської діяльності.

Спокуса світлого минулого In Критика, №12 (14), 1998, сс. 12-13.

2025-06-18T16:35:15+00:00

У статті проаналізовано психологічні та економічні засновки ностальгії за радянським минулим у пострадянських країнах. Критично розглянуто два різні підходи до оцінки радянської спадщини на прикладі відгуків на статті Сергія Ковальова: повернення до радянського порядку та ідеалізацію дореволюційного порядку. Піддано сумніву можливість повернення до минулого ладу, обґрунтовано неминучість його краху. Запропоновано сформувати розуміння того, що повернення до «комуністичної утопії» є неможливим з огляду на економічну реальність.

Замість дослідження In Критика, №2 (4), 1998, сс. 25-28.

2025-06-18T14:53:17+00:00

У статті проаналізовано книгу Тамари Гундорової «Про Явлення Слова». Критично розглянуто підхід дослідниці до вивчення періоду «протомодерну» (1890-1910-ті роки), що розвивався в умовах конфлікту між неорганічно засвоєними європейськими впливами та панівним народницьким дискурсом. Піддано сумніву адекватність застосованої методології (постструктуралізм, психоаналіз, феноменологія і семіотика тексту) і результативність дослідження для українського літературознавства.

Роман з дискурсом In Критика, № 1 (3), 1998, сс. 22-27.

2025-06-18T18:48:47+00:00

Матеріал є рецензією на резонансну книгу Соломії Павличко «Дискурс модернізму в українській літературі». Текст складається зі вступу та п’яти частин.

У першій частині автор погоджується з тезою Павличко про штучний характер українського народництва, однак критикує її за недостатнє розкриття ролі лібідинальних чинників в українській модерністській літературі.

В другій частині аналізується стан українського модернізму на початку ХХ ст., робиться висновок, що тогочасні літературні альманахи були нездатні сформувати по-справжньому новий культурний дискурс.

Третя частина присвячена особливостям українського «неокласичного» модернізму 20-х років XX ст. В ній проблематизується поняття європейської культури та стверджується необхідність ширшого осмислення поезії Миколи Зерова.

В четвертій частині розглядаються постаті Віктора Петрова та Валеріана Підмогильного як унікальні для українського модернізму носії «урбаністичної свідомості».

У п’ятій частині йдеться про вимушений поділ української літератури 30-х років на лояльну до радянської ідеології та емігрантську.

Василь Костюк компліментарно відгукується про книгу Павличко, вбачаючи в ній конкурента найвідомішим сучасним зарубіжним романам, відзначає новаторську феміністичну спрямованість праці Павличко та її стилістичну доступність для широкого кола читачів.