Archivum Sententiarum

Джордано Бруно (Пер. з нім. Іван Франко): Літературно-науковий вістник, т. 10, № IIІ, кн. 4, 1900, 42-51 cc.

2025-07-07T13:26:30+00:00

Український переклад з німецької тексту Фрідріха Йодля «Джордано Бруно», який здійснив Іван Франко.

Реальність мас-медіа (Пер. з нім. Віталій Клименко): Київ, ЦВП, 2010, 158 с.

2025-07-07T12:44:06+00:00

Український переклад з німецької книги Нікласа Лумана «Реальність мас-медіа» [«Die Realität der Massenmedien»], здійснений Віталієм Клименком. Передмови написали Валерій Іванов та Михайло Мінаков.

Великий код: Біблія і література (Пер. з англ. Ірина Старовойт): Львів, Літопис, 2010, 362 с.

2025-07-07T12:22:04+00:00

Український переклад праці Нортропа Фрая «Великий код: Біблія і література», здійснений Іриною Старовойт.

Це книга про взаємозв’язки Біблії і західної літератури, про тисячолітні впливи Біблії на творчу уяву. Як і саму Біблію, книгу укладено за принципом дзеркального відображення. Друга її частина у зворотному порядку поглиблює і розвиває ідеї першої – про мову і переклад, про міф і метафору, про об’явлення, про час, рух у часі та перемогу над часом.

Книга містить авторові примітки, а також іменний та предметний покажчики.

Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки XX ст. (Пер. з рос., нім., англ., пол., фр., чес. Марія Зубрицька та ін.): Львів, Літопис, 1996, 633 c.

2025-07-07T13:46:38+00:00

Український переклад філософських праць різних напрямків та періодів, а також праць, присвячених філософській та літературній критиці, психоаналізу, психолігнвістиці, літературній герменевтиці та лінгвістиці, здійснений великим перекладацьким колективом.

Передмову підготувала Марія Зубрицька. Тексти, примітки підготували, упорядкували Марія Зубрицька, Лариса Онишкевич,

Девять слїпих (Пер. з іт. Іван Франко). In Літературно-науковий вістник, т. 10, №. ІІІ, кн. 4, 1900, сс. 121-128.

2025-07-07T12:52:57+00:00

Український переклад з італійської відтинку праці Джордано Бруно «Героїчні натхненники» [«Eroici furori»], хдійснений Іваном Франком.

Курс загальної лінгвістики (Пер. з фр. Андрій Корнійчук, Костянтин Тищенко): Київ, Основи, 1998, 324 с.

2025-07-07T12:35:24+00:00

Український переклад з французької реконструйованих Шарлем Баллі і Альбером конспектів лекцій Фердінана де Сосюра «Курс загальної лінгвістики» [«Cours de linguistique générale»], здійснений Андрієм Корнійчуком і Костянтином Тищенком. Післямову підготував Костянтин Тищенко.

Читанка з історії філософії у VI т. Т. VI: Зарубіжна філософія ХХ ст. (Пер. з рос., англ., нім. Волинка Г. І., Волинка К. Г., Волинка М. Е., Бурлачук В. Ф., Тарасенко В. М.): Київ, Довіра, 1993, 239 с.

2025-07-07T12:07:02+00:00

Збірка містить подвійний український переклад з російських перекладів праць: Карнапа Р., Вітгенштейна Л., Рассела Б., Поппера К., Джеймса У., Гайдеґера М., Ясперса К., Сартра Ж.-П., Камю А., Шелера М., Леві-Строса К., Ортега-і-Гассета Х., Тейяра де Шардена П., Юнга К., Фромма Е., Гадамера Х.-Г., Габермаса Ю.;

подвійний переклад з англійської: Мерло-Понті М., Рікера П.;

український переклад з англійської: Дьюї Дж., Маркузе Г.;

з німецької – Гусерля Е.

Довідки написали Волинка Г. І., Волинка К. Г., Волинка М. Е., Бурлачук В. Ф., Тарасенко В. М., Шаройкін Г. С.

Видання також містить передмову від упорядників.

Геракліт (Пер. з давньогр. Анатолій Тихолаз): Київ, Абрис, 1995, 160 c.

2025-07-07T14:00:42+00:00

Український переклад з давньогрецької текстів Геракліта, здійснений Анатолієм Тихолазом. Підготував видання, написав вступну статтю й коментарі Анатолій Тихолаз. Видання білінгвальне. Текст фрагментів Геракліта зібрано на основі видання Дільса-Кранца. Тихолаз наводить переліки: (1) праць, за якими ДК наводять цитати Геракліта, (2) перекладів фрагментів Геракліта і книг про нього, (3) праць, на які він посилається у вступній статті.

Данте Алїґієрі: Характеристика середнїх віків. Житє поета і вибір із його поезії: Видання Товариства прихильників української літератури, науки і штуки, 1913, 246 c.

2025-07-06T20:32:13+00:00

Біографія Данте, коментар і переклад його вибраних праць, які написав Іван Франко.

ЗМІСТ

Переднє слово

Поправки важнїйших похибок друку

Вступ

І. Середнї віки

ІІ. Культура середнїх віків

ІІІ. Данте і його писання

IV. Вибір лїричної та дідактичної поезії Данта

V. Божественна комедія. А. Підземеллє

VІ. Божественна комедія. Б. Чистилище

VІІ. Божественна комедія. В. Рай

Фемінізм: Київ, Основи, 2002, 322 с.

2025-07-06T20:13:11+00:00

У книзі вперше зібрано статті, дослідження, бесіди та інтерв’ю 1990-х років літературознавиці Соломії Павличко, присвячені проблемам фемінізму в суспільному житті та в літературному дискурсі. Видання містить передмову упорядниці Віри Агєєвої, а також іменний покажчик.

ЗМІСТ

Віра Агєєва – Інтелектуальний портрет

Статті, дослідження

Чи потрібна українському літературознавству феміністична школа?

Фемінізм як можливий підхід до аналізу української культури

Between feminism and nationalism: new women’s groups in the Ukraine

Feminism and nationalism

Посттоталітарна культура як носій зневаги до жінок

Feminism in post-communist Ukrainian society

Марко Вовчок (1833 – 1907)

Жіночий дискурс сучасної України

Progress on hold: the conservative faces of women in Ukraine

Жіночі права – людські права. Українська перспектива

Наталя Кобринська в контексті епохи

Modernism vs. populism in fin de siecle Ukrainian literature

Фемінізм

Чи можливий в Україні фемінізм?

Ще раз про свободу і рівноправ’я та інші «нісенітниці»

Виклик стереотипам: нові жіночі голоси в сучасній українській літературі

Women’s discordant voices in the context of 1998 parliamentary elections in Ukrainе

Канон класиків як поле ґендерної боротьби

ґендер та ідентичність

Бесіди, інтерв’ю

Сучасна жінка — образ зовнішній і образ внутрішній

Modernist and feminist discourses and their cultural reception in Ukraine

«Криза — це дуже плідне поняття…»

«Література — така ж цікава річ, як і життя, якщо дивитися

на неї незашореним поглядом»

«Я вважаю Львів рідним, своїм ідеальним містом»

«Я жила і продовжую жити…»

«Я б сказала, що з віком радикалізуюся»

«Момент відкривання такий солодкий...»

«Фемінізм — це погляд, покликаний розвінчувати ідолів»

«З України роблять хатку, відгороджену від усього світу

парканом тупості»

«Я б побажала жінкам твердості і віри в себе...»

«Я є вершиною цнотливості, коли порушую “заборонені”

в літературознавстві теми»

«Мені не потрібні квіти і компліменти...»

«Прожити своє життя...»

Вічний рух

Останнє інтерв’ю для преси

Якось під Новий рік…

Розмова в телесалоні «Модні сніданки з «1+1»

Іменний покажчик

Вступ до континентальної філософії (Пер. з англ. Вадим Менжулін): Київ, Стилос, 2008, 152 с.

2025-07-06T19:30:13+00:00

Український переклад книги Саймона Крічлі «Вступ до континентальної філософії» (англ. ориг. «Continental Philosophy. A Very Short Introduction»), який здійснив Вадим Менжулін. Передмову написав Вадим Менжулін.

Європейська література і латинське середньовіччя (Пер. з нім. Анатолій Онишко): Львів, Літопис, 2007, 752 с.

2025-07-06T21:34:05+00:00

Український переклад книги Ернста Роберта Курціуса «Європейська література і латинське середньовіччя», здійснений Анатолієм Онишком. Видання містить дві авторові передмови: написану до оновленого (другого) видання та до першого, а також три покажчики – іменний, предметний та термінологічний.

Нариси з історії антропології. Школи. Автори. Теорії (Пер. з фр. Євген Марічев): Київ, Києво-Могилянська академія, 2008, 287 с.

2025-07-06T21:03:53+00:00

Український переклад з французької книги Робера Дельєжа «Une histoire de l'anthropologie : écoles, auteurs, théories», здійснений Євгеном Марічевим.

Світ українського барокко. Філологічні етюди: Харків, ОКО, 1994, 112 с.

2025-07-06T20:24:00+00:00

Книга містить у собі декілька студій над ейдологією та риторикою української бароккової літератури, зокрема, її засновковими універсаліями, як-от «наслідування природи», «образ», «текст», «концепт», — а також проблематикою «золотої середини», «передання наук» тощо. Феномен українського літературного барокко, пов’язаний з іменами Петра Могили, Інокентія Гізеля, Лазаря Барановича, Іоаникія Галятовського, Антонія Радивиловського, Теофана Прокоповича, Стефана Яворського, Димитрія Ростовского. Георгія Кониського, Григорія Сковороди та інших, інтерпретується у контексті поступу європейської духовної традиції від часів греко-римської класики до кінця XVIII століття.

ЗМІСТ

Метафізика образу

Antiquus – modernus

Біблійна герменевтика

Translatio studii

Образ як риторична реальність

Література і філософія

Іконосфера як міф про людське існування

Ерос

Примітки

Сексуальна політика (Пер. з англ. Уляна Потятиник, Петро Таращук): Київ, Основи, 1998, 619 с.

2025-07-06T19:46:11+00:00

Український переклад книги Кейт Мілет «Сексуальна політика» з англійської мови, здійснений Уляною Потятиник і Петром Таращуком. Видання містить також передмову авторки й розлогий алфавітний покажчик.

У книзі, що вже давно стала феміністичною класикою, йдеться про «війну» між статями, чи, власне, про політичний аспект міжстатевих відносин. Жінки — останній пригноблений клас, стверджує авторка і закликає до визвольної революції. Твір спонукає замислитись над гармонізацією як суспільних відносин загалом, так і конкретних взаємин кожної людської пари – чоловіка і жінки.

Дарвінізм (Пер. з фр. Іван Франко): Українсько-руська видавнича спілка (Друкарня Наукового товариства імені Шевченка), 1904, 143 c.

2025-07-06T21:18:29+00:00

Український переклад з французької книги Еміля Фер’єра [Феррієра] «Дарвінізм» [«Le Darwinisme»], здійснений Іваном Франком.

Флорентійські хроніки. Державець (Пер. з іт. Анатоль Перепадя): Київ, Основи, 1998, 492 c.

2025-06-27T20:09:33+00:00

Український переклад книг «Флорентійські хроніки» (іт. «Le Istorie Florentine») і «Державець» (іт. «Il Principe») Нікколо Мак’явеллі, який здійснив Анатоль Перепадя. Післяслово написала Ада Бичко.

Ласкаво просимо до пустелі Реального In Критика, №10 (48), 2001, сс. 7-9.

2025-06-27T12:05:59+00:00

Опублікована стаття є перекладом уривка тексту Славоя Жижека, розміщеного на сайті Lacan.com у 2001 році. Згодом цей фрагмент, зі змінами, увійшов до книги Жижека «Welcome to the Desert of the Real!» — у розділ «Passions of the Real, Passions of semblance», опубліковану в 2002 році з нагоди річниці трагедії 11 вересня 2001 року.

Коротка історія новітньої філософії. Від Декарта до Вітгенштайна (Пер. з анг. О. Коваленко): Київ, Основи, 1998, 331 с.

2025-06-27T08:09:17+00:00

Український переклад твору Роджера Скратона «Коротка історія новітньої філософії» (ориг. «A short history of modern philosophy. From Descartes to Wittgenstein»), зроблений Олександром Коваленком. Видання супроводжується об'єднаним дворівневим покажчиком понять та імен.

Сковорода Григорій. Дослідження, розвідки, матеріали: Київ, Наукова думка, 1992, 382 с.

2025-06-27T07:09:06+00:00

Збірник присвячено філософсько-світоглядному аналізові спадщини Г. С. Сковороди у контексті української і світової культури. Окрім поданих у збірнику наукових статей українських дослідників, також представлено переклади праць західних науковців та представників української діаспори.

ЗМІСТ

Нічик В. М., Стратій Я. М. – Від упорядників

Розділ І. Світоглядно-філософський аналіз творів Г. С. Сковороди

Роменець В. А. – Ідея самопізнання і смислу людського життя у творчості Г. С. Сковороди

Сігов К. Б. – Гра на «веселие сердечное» у філософській антропології Г. С. Сковороди

Бондар С. В. – Щирість – чільний принцип життя і філософії Г. С. Сковороди

Стогній І. П. – Праця і мораль у спадщині Г. С. Сковороди

Пістрий І. В. – Діалог – форма філософування Платона і Сковороди

Нічик В. М. – Проблема Бога і світу в творах Г. С. Сковороди

Стратій Я. М. – Концепція Бога у філософії Г. С. Сковороди та її зв’язок з попереднім розвитком української думки

Сирцова О. М. – Філософська етимологія Г. С. Сковороди. Ім’я Бога

Ткаченко О. О. – До характеристики світогляду Г. С. Сковороди

Розділ ІІ. Творчість Г. С. Сковороди в контексті вітчизняної і світової культури

Охріменко О. Г. – Г. С. Сковорода і світова література (деякі штрихи)

Кирик Д. П. – Г. С. Сковорода і давньогрецька філософія

Ушкалов Л. В. – Едіпова історія в опрацюванні Г. С. Сковороди

Голіченко Т. С. – Метафористика пізнання у М. Кузанського та Г. Сковороди

Охріменко П. П. – Г. С. Сковорода і російська та білоруська літератури

Шудря К. П. – Дивовижний феномен української культури

Горський В. С. – Спадщина Г. С. Сковороди в історико-філософських дослідженнях

Криса Б. С. – Г. С. Сковорода на тлі української поезії XVII–XVIII ст.

Захара І. С. – Близькість етичних поглядів Стефана Яворського та Григорія Сковороди

Кашуба М. В. – Етика І. Кониського і Г. Сковороди

Бетко І. П. – Г. С. Сковорода і традиція автоепітафії у давній українській літературі

Береговий М. Н. – Коло ідейного спілкування Г. С. Сковороди в 40–50-х роках XVIII ст.

Карпанюк М. П. – Інтерпретація образу Г. Сковороди у повісті І. Срезневського «Майоре, майоре!»

Колодна А. І., Колодний А. М. – О. О. Потебня і Г. С. Сковорода

Микитась Н. Д. – Академік О. І. Білецький про Г. С. Сковороду

Яранцева Н. О. – П. Г. Тичина – інтерпретатор спадщини Г. С. Сковороди

Розділ ІІІ. Дослідження спадщини Г. С. Сковороди в діаспорі і за рубежем

Чижевський Дмитро – Філософія Г. С. Сковороди. Вступ

Олянчин Доментій – Значення Сковороди. Пер. з нім. Табачникова І. А., Данилової Т. В.

Козій Д. – Три аспекти самопізнання у Сковороди. До 250-річчя народження (1722 – 3 грудня 1972 р.)

Погорілий Семен – Символи у Сковороди

Жуковський Аркадій – Київська академія – місце формування Сковороди. Пер. з фр. Сирцової О. М.

Вінтер Едуард – Мудрий козак. Григорій Сковорода (1772–1794). Пер. з нім. Ситниченко Л. А.

Калюжний Антуан Ежен – Філософія серця Григорія Сковороди. Філософ без певної системи. Пер. з фр. Мелішкевич Л. Р.

Піч Роланд – Про містику і метафізику у Григорія Сковороди. Пер. з нім. Стратій Я. М.

Митрович Кирило – Філософські дослідження зростання інтересу до творчості Сковороди в 20-ті роки в Україні. Пер. з фр. Романенко В. С.

Митрович Кирило – Платонічні елементи у філософії Сковороди. Пер. з фр. Сирцової О. М.

Ласло-Куцюк Магдалена – Григорій Сковорода і священні числа античності

Додатки

Зеленогорський Ф. А. – Пам'яті Г. С. Сковороди. Пер з рос. Лісового В. С.

Дем'янчук В. М. – З історії заснування Переяславського колегіуму

Ярцев І. С. – До біографії Г. С. Сковороди

Почетное свидетельство о присвоении названия малой планете №2431

Нові шляхи історичного мислення (Пер. з нім. Віталій Клименко): Львів, Літопис, 2010, 358 с.

2025-06-27T20:17:23+00:00

Український переклад книги Йорна Рюзена «Нові шляхи історичного мислення» (нім. «Neue Wege des historischen Denkens») з німецької, зроблений Володимиром Кам'янцем.

Археологія знання (Пер. з фр. Віктор Шовкун): Київ, Основи, 2003, 326 с.

2025-06-27T20:01:01+00:00

Український переклад книги Мішеля Фуко «L'archéologie du Savoir» з французької мови, здійснений Віктором Шовкуном.

Зяяння Лакана In Критика, №3 (65), 2003, сс. 24-25.

2025-06-27T08:23:19+00:00

Авторка статті звертає увагу на відсутність у вітчизняному гуманітарному дискурсі прямих звернень до текстів Жака Лакана. Натомість українські інтелектуали здебільшого інтерпретують його ідеї опосередковано — крізь призму праць Славоя Жижека. На її думку, оригінальні тексти Лакана залишаються непопулярними для перекладу через складність їхнього прочитання. Крім того, авторка окреслює власні міркування щодо різних способів рецепції лаканівської теорії, виокремлюючи два підходи: кон’юнктурно-інтерпретаторський та пуристський. Вона підсумовує, що дослідникам лаканівського психоаналізу ще належить віднайти автентичного Лакана.

Рецепція індійської філософії в Україні. Лінія Вед (1840-1930-ті рр.): Київ, Інститут філософії їм. Г.С. Сковороди НАН України, 2013, 412 с.

2025-06-27T07:38:39+00:00

Монографію присвячено аналізу рецепції індійської релігійно-філософської думки вітчизняними інтелектуалами за майже 100 літній період: від виходу першої публікації у 1844 році до 1930-их років включно, коли індознавчий вектор історико-філософських студій в Україні припиняє своє існування, ставши заручником нової політичної ситуації. Тексти українських авторів розглядаються у синхронному і діахронному індологічному ісгорико-філософському контексті, залучаються роботи європейських, російських, індійських, а також американських і японських дослідників від XIX ст. допочатку XXI ст. Окрема увага приділяється індійським релігійно-філософським першоджерелам. Серед методологічних стратегій у монографії – філософськи значущі ідеї, теорія структурного поліморфізму, філософський традиціоналізм.

ЗМІСТ

Передмова

Вступ. Вибір напрямку і методології дослідження

Розділ І. Рецепція індійської філософії в Україні: біобібліографічний аспект

Розділ ІІ. Огляд літератури за темою

Розділ ІІІ. Виникнення індійської філософії: пошуки точки відліку (методологічні зауваження)

Розділ IV. Рецепція гімну Ріґведи X. 129: особливості перекладу й інтерпретації (Д. Овсянико-Куликовський, О. Козлов, Леся Українка, П. Ріттер, М. Калинович і В. Шаян, 1884—1930-ті рр.)

Розділ V. Особливості рецепції упанішад: від згадувань у загальних нарисах до окремих статей і перекладу

5.1. Початковий період знайомства з упанішадами в Україні: О. Новицький, С. Гогоцький, О. Козлов, В. Лесевич, О. Гіляров, І. Франко (1840-1910)

5.2. Специфіка розуміння упанішад П. Ріттером

5.2.1. Характеристика упанішад П. Ріттером у статтях «Енциклопедичного словника Гранат» (1911-1935)

5.2.2. Катха упанішада у перекладі П. Ріттера (1933): Катха упанішада серед упанішад, мотивація вибору тексту й особливості перекладу

5.3. Упанішади в контексті давньоіндійської релігійно-філософської літератури: на прикладі окремих дослідницьких статей

5.3.1. Тема упанішад у статті С. Шайєра «Про генезу монізму упанішад з магічного світогляду «Атхарваведи» і брагман» (1924) й у рецензії (1924) на переклад восьми упанішад і С. Міхальського (1924)

5.3.2. «Теорія упанішад» у панорамній статті М. Калиновича «Концентри індійського світогляду» (1928)

Розділ VI. Студії над ведантою (1844-1935)

6.1. Осмислення вчення веданти за «Брагма-сутрами» Бадараяни

6.1.1. «Нарис індійської філософії» О. Новицького (1844)

6.1.2. «Поступовий розвиток стародавніх філософських учень у зв’язку з розвитком язичницьких вірувань. Частина І. Релігія і філософія Давнього Сходу» О. Новицького (1860)

6.1.3. Статті С. Гогоцького у «Філософському лексиконі» (1857-1873)

6.2. Веданта в динаміці: від «Брагма-сутр» Бадараяни до неоведанти

6.2.1. «Нариси з історії філософії. Поняття філософії й історії філософії. «Філософія східна» О. Козлова (1887)

6.2.2. Статті П. Ріттера в «Енциклопедичному словнику Гранат» (1911-1935)

6.2.3. Рецензія С. Шайєра (1925) на переклад «Атмабодгі» С. Міхальського (1923)

Висновки

Використані джерела та література

Загальний покажчик

Contents

Summary

Данте Алїгіері (Пер. з фр. Іван Франко): Літературно-науковий вістник, т. 10, № IIІ, кн. 6, 1900, 189-199 cc.

2025-06-27T21:19:14+00:00

Український переклад статті Альфреда Жанруа, написаної для «Великої енциклопедії» (фр. «La Grande Encyclopédie»), т. XIII, cc. 887-900, з французькою мови, здійснений Іваном Франком.

Про пошук істини. Том 1. (Пер. з фр. О. Хома): Київ, Port-Royale, 2001, 407 с.

2025-06-25T12:40:28+00:00

Перший том українського видання трактату Ніколя Мальбранша «Про пошук істини», здійснений Олегом Хомою.

У цьому томі міститься переклад Передмови і перших двох книг: «Про почуття» («Des erreurs des sens») і «Про уяву» («De l’imagination»). Наприкінці наведені примітки і коментарі від перекладача.

Про пошук істини. Том 2. (Пер. з фр. О. Хома): Київ, Port-Royale, 2001, 284 с.

2025-06-25T12:46:30+00:00

Другий том українського видання трактату Ніколя Мальбранша «Про пошук істини», здійснений Олегом Хомою.

У цьому томі міститься переклад Третьої книги «Про здатність розуміння або чистий розум» («De l’entendement ou de l’esprit pur»), а також обраних «Розʼяснень» («Éclaircissements») до перших трьох книг трактату. Наприкінці наведені примітки і коментарі від перекладача.

Переклади окремих «Розʼяснень» до перших трьох книг друкувалися також в історико-філософському журналі «Sententiae» (2002, №1). Див. https://sententiae.vntu.edu.ua/index.php/sententiae/article/view/801

Діялектика секуляризації In Критика, №1-2 (135-136), 2009, сс. 10-13.

2025-06-25T19:53:24+00:00

Опублікована стаття є перекладом тексту Юрґена Габермаса, розміщеного на сайті eurozine.com. Її основу становить доповідь, яку автор виголосив 15 березня 2007 року в межах заходів Nexus Institut Університету Тільбурґа (Нідерланди).

У своїй статті Габермас полемізує з твердженням про те, що сучасне суспільство є повністю секуляризованим. На його думку, уявлення суспільства про секулярність змінюється, зокрема під впливом того, як медіа висвітлюють релігійні конфлікти. Релігія дедалі активніше повертається у національні публічні сфери. Цьому також сприяє трудова імміграція, яка створює напруження між представниками різних релігійних традицій — і ці суперечності впливають на те, як суспільство сприймає секулярність.

Крім того, автор порушує питання балансу між збереженням культурної ідентичності та інтеграцією людей в єдине громадянське суспільство всередині держави. Габермас підсумовує, що для збереження поділу між церквою і державою потрібно постійно контролювати, які ідеї та смисли переходять із однієї сфери в іншу.

Листи Віктора Петрова до Дмитра Чижевського (1946-1949) In Наукові записки НАУКМА. Літературознавство, № 4-5, 2024, сс. 131-139.

2025-06-23T17:54:14+00:00

Перша публікація листів Віктора Петрова до Дмитра Чижевського 1946–1949 рр. з особового фонду Чижевського в Університетській бібліотеці м. Гайдельберг (Німеччина). Основною темою листування дослідників була робота над підручником «Українська література» (Мюнхен, 1949) для студентів Українського Вільного Університету. У вступній публікації реконструйовано історію знайомства та наукової взаємодії вчених.

Шевченко в «жіночих студіях» In Критика, №3 (17), 1999, сс. 25-28.

2025-06-22T15:11:10+00:00

Праця Ніли Зборовської «Шевченко в “жіночих студіях”» присвячена проблемі ігнорування жіночого дискурсу в традиційному вивченні творчості Тараса Шевченка. Авторка розглядає, як у феміністичних студіях переосмислюється поетичний націоналізм Шевченка, що поєднує родову жіночу стихію з ідеєю духовної соборності, протиставленої патріархальній цивілізації. У дослідженні Зборовська аналізує різні підходи феміністичної критики до осмислення Шевченка, зокрема звертається до концепцій Ірини Жеребкіної, Оксани Забужко та інших дослідниць, які переосмислюють національний міф і гендерні ролі. Авторка доводить, що феміністичний дискурс не лише підважує патріархальні структури, а й утверджує нові форми національної ідентичності – через жіночі досвід і голос. Також вона наголошує на важливості врахування жіночої перспективи для глибшого розуміння творчості Шевченка, особливо у контексті його образів жіночності та материнства. Зборовська підкреслює, що поетичний націоналізм Шевченка не може бути повноцінно осмислений без аналізу його діалогу з жіночим світом, який часто залишався поза увагою традиційної літературної критики. Особливу увагу авторка приділяє символіці жіночого тіла та духовності у творчості поета.

Дві історії України In Критика, Nº 7-8 (9-10), 1998, сс. 18-20.

2025-06-22T14:19:28+00:00

Матеріал містить порівняльний аналіз двох популярних історичних нарисів – Ярослава Грицака «Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст.» та Анджея Хойновського «Історія держав світу у ХХ ст.», здійснений Іваном Хімкою. Основна увага автора зосереджена на проблематиці репрезентації української історії в контексті взаємодії наукових традицій України, Польщі та Західної Європи. Химка наголошує на одному з головних викликів сучасної української історіографії – асиметрії доступу до новітніх академічних джерел і недостатній інтеграції в міжнародний науковий дискурс. Це, на його думку, спричиняє ізоляцію та методологічне відставання української гуманітаристики. У межах аналізу доведено, що 1) книга Грицака виконує роль посередника між українською та західною академічними культурами, зокрема через активне використання сучасних англомовних джерел; 2) праця Хойновського, навпаки, виявляє певну однобічність у висвітленні спірних подій ХХ століття, що відображає суб’єктивні упередження автора. Окремо підкреслено слабке представлення сучасної української сучасної історіографії в обох працях. Причинами цього явища вказано економічні та комунікаційні бар’єри, які все ще ускладнюють повноцінну участь українських науковців у глобальному академічному обміні.

Від СПУ до АУП: спроба емансипації In Критика, № 1, 1997, сс. 24-27.

2025-06-22T14:48:45+00:00

Стаття Миколи Рябчука є критичною рефлексією щодо парадоксального феномену пострадянської трансформації Спілки письменників України (СПУ), структура якої майже не змінилася після докорінних соціально-політичних трансформацій 1991 року. Автор порушує проблему збереження «совєтського» змісту культурної інституції за умов формальної незалежності. Це проявляється у симуляції єдності, використанні застарілої політичної риторики та відсутності справжньої інституційної переорієнтації на нові цінності й підходи. Рябчук демонструє, що попри декларативну відданість національній справі СПУ, організація функціонує як рудимент старого ладу, приховуючи владну ієрархічність і культурний консерватизм за патріотичною риторикою. Альтернативою такому стану речей постає Асоціація українських письменників (АУП), що орієнтується на відкритість, горизонтальні зв’язки та справжню культурну автономію. Текст також осмислює глибшу проблему – пасивності громадянина в пострадянському суспільстві, яка унеможливлює становлення справжнього громадянського діалогу. Ця публікація також актуалізує питання про роль культурних інституцій у час «незакінченої революції» – між декомунізацією, деколонізацією та культурною модернізацією.

Власний голос батька соціалістичної правди In Критика, N№ 4(6), 1998, сс. 12-14.

2025-06-22T13:47:59+00:00

Праця Доналда Фенґера є спробою критично переосмислити постать Максима Горького. Автор розглядає Горького як фігуру, що існує на перетині трьох площин: літературного образу, політичної функції та публічного міфу. Автор зосереджується на парадоксі: Горький, уникаючи особистої автобіографічної відкритості, водночас став центральною фігурою соціалістичного канону. Попри публічну роль, він залишався внутрішньо закритою особистістю. Цей внутрішній розкол постаті Горького Фенґер ілюструє через листи-спогади його сучасників – Владислава Ходасевича та Бориса Ейхенбаума. Обидва автори акцентують на суперечливості особистості Горького, водночас викриваючи механізми формування радянського міфу навколо нього. Спираючись на ці свідчення, Фенґер демонструє, як особисте мовчання Горького парадоксально сприяло його ідеологічній інструменталізації. У результаті постать Горького постає не лише як штучно сконструйований культурний образ, а й як симптом ширшого процесу деперсоналізації митця в умовах тоталітарного дискурсу. Виходячи з цього, автор порушує ключове питання: чи можлива автентичність письменника в умовах політичного тиску та цензури? Він аналізує стилістичні й біографічні розриви між публічним образом Горького та його приватними проявами. Такий підхід дає змогу простежити не лише трансформацію Горького як особистості, а й еволюцію уявлень про роль митця в радянському культурному контексті.

Історія незвершеного застереження In Критика, №9 (23), 1999, сс. 14-18.

2025-06-20T08:31:44+00:00

Матеріал є рецензією Соломії Павличко на невидану книгу Агатангела Кримського «Що таке сучасне українство?». Вона акцентує увагу на авторові як на теоретику націоналізму, пояснюючи, як він намагається поєднати ідеї гуманного націоналізму із соціал-демократичною концепцією, котра, водночас, має дистанціюватися від марксизму. Праця вченого є своєрідним посланням українській інтелігенції, яка віддаляється від національної ідеї та тяжіє до російства. Посилаючись на Карла Каутського, Авґуста Бебеля та інших соціологів, Кримський помічає конфлікт між соціалізмом та націоналізмом. Проте він прагнув глибшого осмислення поняття націоналізму та збереження української державності. Отже, попри те, що його праця залишилася лише у формі чернетки, Соломії Павличко вдалося виявити загальну тенденцію його думок і підкреслити значущість цього тексту в українському інтелектуальному контексті.

Кривенька качечка, або Ще раз про трагедію Центрально-Східної Європи In Критика, №2 (4), 1998, сс. 4-6.

2025-06-20T21:20:06+00:00

У своїй статті Наталка Білоцерківець звертається до української казки про Кривеньку Качечку як до вдалої метафори для осмислення трагедії Центрально-Східної Європи. Мораллю казки є заклик не зрікатися власного шляху й не піддаватися сліпому наслідуванню чужого. У цьому контексті постає ключове питання – яким має бути шлях України. Авторка звертається до есею Мілана Кундери «Про трагедію Центральної Європи», у якому йдеться про зміщення інтелектуальних меж Європи. Авторка наголошує: Росія – ворог, з яким українцям неминуче доведеться боротися, аби не втратити себе. Як приклад культурного спротиву згадано сучасний український музичний гурт «ВВ», який виконує сповнені глибокого символізму пісні українською мовою. У підсумку авторка доходить метафоричного висновку: український народ не ізолюється від світу, «пряде пір’ячко» з чужого досвіду, проте «злетить» лише тоді, коли буде до цього внутрішньо готовий.

Герої любі та не любі In Критика, №4 (18), 1999, сс. 18-21.

2025-06-20T08:11:16+00:00

Мета статті Наталі Яковенко – поставити під сумнів «чистоту» позитивістських переконань Михайла Грушевського щодо поняття «героя в історії». Авторка наводить уривки з праці «Історія України-Руси» для фіксації наявності у ній трьох історіософських моделей оцінкової інтерпретації видатних діячів, а саме: 1) позитивістськи-народницької; 2) з позицій соціальної психології; 3) з позицій «філософії життя» / їх модифікації неоромантиками. Наталя Яковенко доходить висновку, що в тексті історика наявні лексичні штампи та синдром «початкового тексту». Виклад думок Михайла Грушевського змінюється впродовж написання тексту. Поняття, якими послуговувався історик — зокрема «народ», «держава», «герой в історії» — як зауважує Омелян Пріцак, були запозичені з різних, подекуди суперечливих філософських систем. Отже, як підсумовує авторка, йдеться про парадокс двоїстості постаті вченого та про усвідомлення того, що кожен видатний історик має власну, унікальну манеру історичного письма.

Пригоди євразійського принципу In Критика, № 1, 1997, сc. 16-17.

2025-06-19T09:44:10+00:00

Стаття є рецензією Сергія Грабовського на працю Дмитра Табачника — колишнього глави президентської адміністрації — у співавторстві з Василем Кремінем та Василем Ткаченком «Україна: альтернативи поступу...» (1996, Київ). У рецензії автор знайомить читача з основними темами книги, побудованими на власній філософсько-історичній концепції її авторів: інтерпретацією історії України крізь призму впливів євразійської традиції та пошуком альтернатив європейському цивілізаційному вибору. Значну частину матеріалу рецензент оцінює як цікаву й виконану на належному науково-фаховому рівні. Виходячи з цього, він розмірковує над причинами маловідомості цієї праці серед широкої читацької аудиторії, припускаючи наявність політичних мотивів.

Що чекає на вільну пресу? In Критика, № 4 (6), 1998, сc. 14-15.

2025-06-19T09:08:07+00:00

У статті акцентовано увагу на вадах американської журналістики та пропоновано шляхи їх подолання. Американська журналістика, як зазначає автор, перестала відігравати роль підтримки демократії та перетворилася на засіб отримання прибутку. Автор критикує журналістів за нехтування ними професійною етикою, тому він пропонує перелік норм для поліпшення журналістської діяльності.

Від романтичного народолюбства до великодержавного шовінізму In Критика, № 4 (18), 1999, сc. 22-23.

2025-06-19T09:25:48+00:00

Стаття є рецензією Сергія Біленького на книжку Анджея Валіцького «В полоні консервативної утопії» (пер. з польськ. 1998). Рецензована праця присвячена історичному та структурному дослідженню російського слов’янофільства XIX ст., його представників, витоків та становлення. У рецензії наголошується на надмірній абстрактності трактування слов’янофільства, яке в аналізованій праці розглядається крізь призму поняття світогляду та протиставлення «консерватизм — лібералізм».

У праці створено ідеальний тип слов’янофільського світогляду, відповідно до якого окремі діячі віднесені до одного з полюсів опозиції «консерватизм — лібералізм». Автор рецензії звертає увагу на використання у дослідженні вульгаризмів радянської критики, що звужує можливість гнучкої інтерпретації постатей у межах обраної схеми. Зрештою, він підкреслює наративний характер дослідження, в якому «слов’янофільство» не розглядається як міфологема.

Чим завершуються утопії In Критика, № 7-8 (9-10), 1998, сc. 20-13.

2025-06-19T08:58:58+00:00

Стаття містить міркування Володимира Панченка про утопії та їх роль у суспільстві на прикладі комунізму. У статті розглядається питання про причини масових убивств, здійснених комуністами під час так званих «червоних революцій», а також пізніше — у комуністичних режимах. Відповідь автор знаходить в одному з програмових комуністичних текстів – «Маніфесті комуністичної партії».

Як зазначає Володимир Панченко, у «Маніфесті...» вже закладено загрозу системного насильства та диктатури, які виправдовуються необхідністю «виправити історію» та досягти утопії комунізму. Автор підкреслює, що утопічні ідеї залишаються привабливими, попри застереження щодо небезпечних наслідків їхнього втілення.

Зрештою, автор констатує, що народам притаманна потреба в міфах, а отже — й в утопіях. Водночас підкреслюється розгубленість пострадянських держав перед обличчям власного майбутнього, зумовлена поступовою втратою зв’язку з комуністичною утопією.

Людина кризи робить вибір In Критика, №3 (29), 2000, сс. 6-8.

2025-06-18T16:50:16+00:00

У статті проаналізовано культурно-антропологічні типи українського суспільства в контексті президентських виборів 1999 року. Критично розглянуто трансформацію радянської «гіперсоціальної людини» у нові типи людини пострадянської доби. Проаналізовано феномен олігархічного суспільства як форми посттоталітарного устрою. Запропоновано необхідність формування нового антропологічного типу «вільного громадянина» як альтернативи для українського суспільства на основі відновлення багатовимірності людського існування та особистісної відповідальності.

Кіна не буде In Критика, №4 (6), 1998, сс. 7-8.

2025-06-18T16:21:03+00:00

У статті проаналізовано монографію Вадима Скуратівського «Екранні мистецтва у соціокультурних процесах ХХ століття». Розглянуто підхід дослідника до вивчення розвитку кінематографа, телебачення та відео в контексті новоєвропейської культури. Критично оцінено методологію автора, який зосереджується на «тектонічних процесах» культурної еволюції, а не на аналізі окремих творів. Запропоновано інтерпретацію занепаду кінематографа як наслідку вичерпання його можливостей у протистоянні життя і смерті в епоху ядерної зброї та масового знищення.

Тендер довкола ґендеру In Критика, № 3 (5), 1998, сс. 21-23.

2025-06-18T19:26:45+00:00

Стаття присвячена історії руху за права жінок в Україні. Текст складається з двох частин.

У першій частині розглядаються проблеми, з яким стикається фемінізм у пострадянській Україні: маргіналізація теми жіночих прав в медіа, відсутність спадкоємності феміністичної думки, напруження між фемінізмом та націоналізмом. Позитивно оцінюється діяльність основоположниці українського жіночого руху Наталі Кобринської, яка, всупереч тогочасному українському соціалістичному мейнстриму, наполягала, що без вирішення специфічно жіночих проблем спроба встановлення економічної рівності призведе до ще більшого поневолення жінок. Простежується шлях від стагнації фемінізму за часів перебування України в складі СРСР до появи жіночих організацій та ґендерних наукових центрів, проведення конференцій та спроб феміністської критики в межах гуманітарних дисциплін після проголошення незалежності в Україні.

Друга частина статті є рецензією на працю «Женское политическое бессознательное: проблема гендера и женское движение в Украине» Ірини Жеребкіної. Авторка критикує Жеребкіну за упереджене й надміру спрощене сприйняття українського націоналізму, академічну недоброчесність та інтерналізацію колоніального погляду на становище жінок в Україні. Однак сам факт появи літератури, що досліджує гендерну проблематику в українському контексті, сприймається нею як позитивна тенденція.

Ленін у сутінках In Критика, № 2 (4), 1998, сс. 28-29.

2025-06-18T18:10:29+00:00

У статті демонструються диктаторські тенденції в політиці Володимира Леніна. Стверджується, що дослідники часто недооцінюють тоталітарний характер засад більшовизму й ідеалізують постать Леніна, протиставляючи її тоталітарному вождю Сталіну. Щоб вирішити цю проблему, автор пропонує змістити фокус уваги з теоретичних напрацювань російських комуністів на історичні факти. Він звертається до біографії Леніна, написаної Дмитром Волкогоновим, та посилається на працю Річарда Пайпса «The Unknown Lenin: From the Secret Archive», де Ленін зображується як політик, схильний до використання негуманних методів.

Спокуса світлого минулого In Критика, №12 (14), 1998, сс. 12-13.

2025-06-18T16:35:15+00:00

У статті проаналізовано психологічні та економічні засновки ностальгії за радянським минулим у пострадянських країнах. Критично розглянуто два різні підходи до оцінки радянської спадщини на прикладі відгуків на статті Сергія Ковальова: повернення до радянського порядку та ідеалізацію дореволюційного порядку. Піддано сумніву можливість повернення до минулого ладу, обґрунтовано неминучість його краху. Запропоновано сформувати розуміння того, що повернення до «комуністичної утопії» є неможливим з огляду на економічну реальність.

Замість дослідження In Критика, №2 (4), 1998, сс. 25-28.

2025-06-18T14:53:17+00:00

У статті проаналізовано книгу Тамари Гундорової «Про Явлення Слова». Критично розглянуто підхід дослідниці до вивчення періоду «протомодерну» (1890-1910-ті роки), що розвивався в умовах конфлікту між неорганічно засвоєними європейськими впливами та панівним народницьким дискурсом. Піддано сумніву адекватність застосованої методології (постструктуралізм, психоаналіз, феноменологія і семіотика тексту) і результативність дослідження для українського літературознавства.

Роман з дискурсом In Критика, № 1 (3), 1998, сс. 22-27.

2025-06-18T18:48:47+00:00

Матеріал є рецензією на резонансну книгу Соломії Павличко «Дискурс модернізму в українській літературі». Текст складається зі вступу та п’яти частин.

У першій частині автор погоджується з тезою Павличко про штучний характер українського народництва, однак критикує її за недостатнє розкриття ролі лібідинальних чинників в українській модерністській літературі.

В другій частині аналізується стан українського модернізму на початку ХХ ст., робиться висновок, що тогочасні літературні альманахи були нездатні сформувати по-справжньому новий культурний дискурс.

Третя частина присвячена особливостям українського «неокласичного» модернізму 20-х років XX ст. В ній проблематизується поняття європейської культури та стверджується необхідність ширшого осмислення поезії Миколи Зерова.

В четвертій частині розглядаються постаті Віктора Петрова та Валеріана Підмогильного як унікальні для українського модернізму носії «урбаністичної свідомості».

У п’ятій частині йдеться про вимушений поділ української літератури 30-х років на лояльну до радянської ідеології та емігрантську.

Василь Костюк компліментарно відгукується про книгу Павличко, вбачаючи в ній конкурента найвідомішим сучасним зарубіжним романам, відзначає новаторську феміністичну спрямованість праці Павличко та її стилістичну доступність для широкого кола читачів.

Кохання з відьмами In Критика, № 2 (4), 1998, cс. 19 - 24.

2025-06-17T19:43:16+00:00

У статті автор здійснює аналітичний огляд трьох творів українських письменників, об’єднаних спільною тематикою — художньою репрезентацією мотивів демонології в українській літературі та культурному контексті. Особливу увагу приділено використанню міфічних образів — «чортів», «відьом», «демонів» — у повсякденному контексті. У вступній частині подано короткий огляд книги «Молот відьом» та розглянуто приклади демонічної тематики у творчості різних українських авторів.

Друга частина статті присвячена аналізу двох повістей Валерія Шевчука — «Жінка-змія» та «Горбунка Зоя». Автор акцентує увагу на образі жінки-відьми та на її зв’язку з психологічними станами інших персонажів.

Завершальна та найбільша частина статті — це рецензія на роман Оксани Забужко «Польові дослідження з українського сексу», який викликав полеміку між автором та письменницею у подальших випусках журналу “Критика”. Автор аналізує головну героїню (як авторське alter ego) крізь призму образу відьми, зосереджуючись на особистісних переживаннях Забужко та автобіографічних елементах твору.

Путівник для інтелектуального бродяжництва In Критика, №3 (29), 2000, сс. 14-17.

2025-06-17T13:38:15+00:00

Матеріал є рецензією Віри Агеєвої на твори В. Домонтовича «Доктор Серафікус» та «Без ґрунту», уперше опубліковані у 1949 та 1942 роках відповідно. Авторка описує постать митця, особливості його життя і творчості, а також здійснює глибинний аналіз особистостей героїв обраних видань. Обидва твори вийшли друком 1999 року у київському видавництві «Критика». За авторкою, наведені праці суттєво змінюють уявлення про класичний літературний канон XX ст. У статті описано оригінальний підхід Домонтовича до нетривіальних проблем: світосприйняття, самовираження, ідентичність і сексуальність, життя у суспільстві.

Дух у просторі літер In Критика, №3 (17), 1999, сс. 16-17.

2025-06-17T12:58:58+00:00

Стаття є оглядом видань часопису «Дух і літера» 1997 і 1998 років. Автор наголошує на вагомому внеску цих публікацій у розвиток української гуманітарної науки. У тексті згадано українські переклади творів таких авторів: Сімона Вейль, Блез Паскаль, Лев Шестов, Емануель Левінас та багато інших. Ричка також коментує публікацію бесіди Костянтина Сігова із Полем Рікером; творів Ігора Шевченка, Ольги Сєдакової, Оксани Забужко та низки інших матеріалів. Згадано не тільки про українські проєкти, а і про міжнародні ініціативи.

Замовляння смерті In Критика № 4 (6), 1998, сс. 4-7.

2025-06-17T20:41:08+00:00

Матеріал є рецензією на першу частину книги «Екранні мистецтва у соціокультурних процесах ХХ століття: генеза, структура, функція» (1997), написаної мистецтвознавцем та істориком Вадимом Скуратівським.

Текст поділений на чотири змістові частини. У першій автори зосереджуються на роздумах Скуратівського щодо взаємозв’язку кіномистецтва з людськими психічними вимірами — сновидіннями, уявою, міфологічним мисленням. Особливу увагу приділено його концепції внутрішньої мови, “мови кіно”, а також ролі звукового та візуального сприйняття у формуванні кінематографічного образу як прояву внутрішнього світу митця.

Друга частина присвячена міркуванням Скуратівського про роль смерті та магічного в кінематографі, а також передумовам виникнення естетичного й якісного кіно. В третій частині викладено роздуми мистецтвознавця щодо національних і культурних особливостей кінематографів різних країн. Автори акцентують увагу на його переконанні в глибокому і нерозривному зв’язку між національною культурною спадщиною та мистецтвом кіно. Четверта частина присвячена темі поширення кіно та його доступності для масового глядача.

Біографія душі In Критика, № 3 (5), 1998, с. 20.

2025-06-17T11:42:13+00:00

Стаття є рецензією на шостий том «Творів» Василя Стуса, зокрема на збірку його листів до сім’ї, друзів та знайомих. Автор акцентує увагу на вираженому західноєвропейському світогляді Стуса, що простежується у його прагненні до свободи. У статті підкреслено, що значення листів полягає в їх щирості, яка розкриває поета як справжню особистість, живу людину в трагічній ситуації. Автор рецензії схвально оцінює цю книгу як таку, що є вагомим внеском до історії української епістолярної літератури.

Щоденник прочитання щоденника In Критика № 4 (6), 1998, сc. 24–25.

2025-06-17T20:00:59+00:00

Матеріал є рецензією на книгу Ішвана Ерші “Дні з Гомбровичем”. Сама книга постає як запис інтимного досвіду читання Ерші тритомного “Щоденника” польського письменника Вітольда Гомбровича. Автор рецензії аналізує ключові позиції Ерші — його полеміку з Гомбровичем, філософські роздуми про смерть, “Я”, самопізнання, а також зв’язок між процесом читання і пошуком життєвих сенсів. Особливу увагу він приділяє історичному контекстові, в якому формувався світоглядний фундамент обох авторів, акцентуючи на впливі авторитарних режимів.

Совєтська альбомна шевченкіана: колаж, bricolage і кіч In Критика, № 3 (5), 1998, сс. 24-29.

2025-06-17T11:13:48+00:00

Автор розглядає альбомну шевченкіану, створену Державним музеєм Т. Г. Шевченка в радянські часи, та аналізує тогочасну інтерпретацію творчості Тараса Шевченка. У статті підкреслено багатогранність особи поета, що уможливлює різні інтерпретації його доробку. Також через впливовість фігури митця в літературній та політичній сферах, зміст та спосіб інтерпретації його творчості має вагоме значення.

Григорій Грабович визначає такі характерні риси радянської інтерпретації:

1) Колаж. Доробок Шевченка зібраний у форматі альбому, проте за жанром є колажем, оскільки поєднує текстуальний та візуальний матеріали в одне ціле. Колаж є синкретичним та всеохопним, інтерпретує художню та літературну творчість Шевченка за шаблонами та схемами, які стають канонічною інтерпретацією.

2) Бріколаж. Інтерпретація створює міф про Шевченка як вождя народу. Альбом відтворює радянський наратив і виконує ідеологічну функцію, ототожнюючи образ Шевченка з українським народом. Саме тому в альбомі повсякчас акцентовано увагу на селянському походження митця, на ілюстраціях поета зображено в колі російських еліт або в юному віці задля презентації його постаті як неповноцінної та незрілої. Інтерпретація апелює до колективного сприйняття та проєктує риси Шевченка на весь український народ.

3) Кіч. Канон створений у заданому партією стилі соціалістичного реалізму, він примітивізує та бруталізує творчість Шевченка, виявляє системний антиестетизм.

Автопортрет, писаний у підпіллі In Критика, № 4 (6), 1998, сс. 25-28.

2025-06-17T13:48:37+00:00

Матеріал присвячено щоденникові Сергія Єфремова. Елеонора Соловей коментує документ видатного науковця і культурного діяча, в якому викладено протест проти настроїв доби. Описано те, що відбувалось у вирі громадського і культурного життя України 20-х років XX століття. Авторка аналізує важке становище тогочасної літератури й науки в умовах тиску більшовицького режиму. Щоденник став своєрідним літературним автопортретом С. Єфремова.

Сто років гризоти In Критика, № 1-2 (15-16), 1999, сс. 22-23.

2025-06-17T13:12:52+00:00

У статті проаналізовано історію соціал-демократичних політичних партій в Україні. Богдан Казка демонструє схожість політичних дискусій минулого й теперішнього. Матеріал звертає увагу читача на реальні гострополітичні виклики того часу. Казка висловлює думку про статус соціал-демократичних партій у Європі кінця XX ст., порівнюючи його з українським контекстом.

Листи до братів-нехліборобів In Критика, № 2 (4), 1998, сс.14-18.

2025-06-17T11:56:42+00:00

Стаття є рецензією на збірку статей Петра Балея «Голос із діяспори в Україну». Микола Рябчук зазначає, що ця праця присвячена полеміці з українськими націонал-демократами та українською інтеліґенцією щодо підходу до здійснення політики в Україні. На противагу у збірці пропонується державотворча монархістська концепція В’ячеслава Липинського.

Критична увага автора рецензії спрямована на такі пункти праці: розуміння нації як держави, питання узаконення офіційного статусу російської мови та інтерпретацію Петром Балеєм постколоніальних подій в Україні. Микола Рябчук висловлює критичні зауваги щодо вибірковості автора до підбору аргументів та актуальності концепції В. Липинського в контексті сучасної політики України.

Леґенда Алли Горської In Критика № 4 (6), 1998, сс. 29-30.

2025-06-17T20:30:04+00:00

Матеріал є рецензією на збірку “Червона тінь калини” (1996), котра містить велику кількість листів, статтей та спогадів, пов’язаних з Аллою Горською. Одним з ключових акцентів рецензії Бердиховської є тематика участі Горської у політичних зрушеннях того періоду та підтримці репресованих владою інтелектуалів.

Скромні нащадки невгамовних «двигачів» In Критика, № 7-8 (21-22), 1999, сс. 9-11.

2025-06-17T11:34:48+00:00

У статті Олександр Гриценко аналізує типи політичних діячів України. Оскільки Україна успадкувала досвід політичної культури СРСР, автор аналізує також образи радянських лідерів, які задали вектори для формування політичних «амплуа» після здобуття незалежності. Також Гриценко розглядає інший варіант типології, що пропонує погляд на попередні посади та професії політичних діячів. Позаяк така типологія не завжди є ефективною, автор пропонує свою типологію сучасних українських політиків, відштовхуючись від характерних рис, які створюють їхні публічні образи. В типології виділено основні групи політичних «амплуа»: 1) «господарі», «прагматики», «центристи», 2) «борці», 3) всілякі «професіонали» та люди «конкретних справ». Стаття ґрунтується також на даних соціологічних досліджень, покликаних з’ясувати суспільні уявлення про ідеальний тип політичного діяча в українському контексті.

Етнопсихологічні аспекти в творах Миколи Шлемкевича In Богословія, № 43, 1979, сс. 85-119.

2025-06-08T21:20:27+00:00

У статті Володимира Яніва подано огляд етнопсихологічних візій Миколи Шлемкевича щодо українців. Українці постають як цілісна історична спільнота з глибокими культурними й політичними традиціями — від трипільської цивілізації до козацької доби. Особливе місце в уявленні про національний характер посідають ідеї народної монархії, демократичних засад козацтва та образ України як землеробської культури. У фокусі уваги також перебуває образ Шевченка як речника національної ідентичності. Стаття ілюструє місце Шлемкевича в українській етнопсихологічній традиції та формуванні образу «української душі».

Олександр Луковина

Коментарі до Арістотелевої «Політики» (Пер. з лат. Олександр Кислюк): Київ, Основи, 2003, 794 с.

2025-06-08T20:52:59+00:00

Український переклад праці Томи Аквінського « Коментарі до Арістотелевої “Політики”» з латини, зроблений Олександром Кислюком. Видання також містить передмову Віктора Котусенка.

Твори патріярха і кардинала Йосифа у XV т. Т. XV. Нарис історії середньовічної (схолястичної) філософії: Рим, 1991, УКУ ім. Св. Климента Папи, 181 с.

2025-06-08T20:57:54+00:00

У цій праці, написаній у 1940-х роках і відтвореній з пам’яті в 1974-му, Йосиф Сліпий подає узагальнений огляд середньовічної філософії. Автор не заглиблюється в деталі, а прагне окреслити основні контексти — історичний, культурно-соціальний та географічний. Книга має тезовий характер і пропонує читачеві цілісне бачення розвитку філософської думки в межах християнської, арабської, юдейської та візантійсько-української традицій.

Олександр Луковина

Зміст

Від видавництва

Переднє слово

Частина перша. Патристична філософія

I. Кінець старовинної філософії і поява християнства

II. Початки патристичної філософії

III. Головні представники східньої патристичної філософії

IV. Св. Іван Дамаскин – найбільший систематик східньої патристичної філософії і богословії

V. Західні – латинські філософи із до-схолястичної доби і св. Августин

VI. Боетій і стан науки філософії у школах на Заході у VIII i ІХ століттях

Частина друга. Начало схолястики

I. Поняття схолястичної філософії і богословії та погляд на його історичний перебіг

II. Справлений погляд на схолястику

III. Джерела і література

IV. Перші філософічні твори схолястиків

Частина третя. Арабська філософія

I. Постання арабської філософії, зокрема на Сході

II. Розвиток арабської філософії на Заході

III. Філософічний погляд мутакалимунів на світ

IV. Арабські містики

Частина четверта. Жидівська філософія

I. Кабалістичний напрям

II. Авенцеброль

III. Мойсей Маймонідес

Частина п’ята. Золота доба схолястики

I. Передвісники золотої доби – Петро Ломбард і Вікторіянська школа

II. Св. Альберт Великий (1193-1280) – перший представник Золотої доби

III. Св. Тома з Аквіну і його молодечий вік

IV. Паризький університет

V. Тогочасні напрями у філософії і богословії

VІ. Тома в Італії

VІІ. Другий побут на університеті в Парижі (1269-1272)

VІІІ. Останні дні Томи в Італії

ІХ. Summa theologiae і її вплив на богословію

Х. Погляд на творчість Томи

ХІ. Бонавентура (1221-1274)

ХІІ. Генріх із Ґандави (1217-1293)

ХІІІ. Іван Дунс Скот (1266-1308)

ХІV. Природничий напрям

Частина шоста. Застій схолястики в ХІV і ХV ст.

І. Схолястичні філософи і богослови після Золотої доби

ІІ. Номіналізм Вільгельма Оккам і його послідовники

ІІІ. Німецька містика і Майстер Екгарт

Частина сьома. Схолястика у Візантії і в Україні

І. Перші відомости про науку філософії в Україні

ІІ. Від’ємні погляди на українську схолястику

ІІІ. Регабілітація схолястики у Візантії і в Україні

Частина восьма. Переходова доба від схолястики до новочасної філософії

І. Стан схолястичної філософії у XV i XVI ст.

ІІ. Відновлення філософії гуманістами
ІІІ. Своєрідні погляди деяких авторів у їх філософічних творах
ІV. Творчі дослідники природи

Частина дев’ята. Відродження схолястики

І. Перші домініканські обновники схолястики в Еспанії і Португалії

ІІ. Схолястична школа єзуїтів і скотистів

Частина десята. Загальний огляд

І. Схолястика на Заході

ІІ. Візантійська і українська схолястика

Додатки

1. Огляд книжки Етєн Жільсон-а

2. Виписки з твору проф. М. Марченка «Українська історіографія»

Про демократію в Америці у ІІ т. Т. І-ІІ. (Пер. з фр. Григорій Філіпчук, Михайло Москаленко): Київ, Видавничий дім «Всесвіт», 1999, 590 с.

2025-06-08T20:48:39+00:00

Український переклад двотомника Алексіса де Токвіля «Про демократію в Америці» з французької мови, зроблений Григорієм Філіпчуком та Михайлом Москаленком. Видання також містить дві передмови: Андре Жардена та авторову.

Інтелектуальні витоки європейської Реформації (Пер. з англ. Микола Климчук, Тарас Цимбал): Київ, Ніка-Центр, 2008, 344 с.

2025-06-07T11:31:54+00:00

Український переклад праці Алістера Мак-Ґрата «Інтелектуальні витоки європейської Реформації» з англійської, зроблений Миколою Климчуком та Тарасом Цимбалом. Видання також містить авторову передмову.

Привиди Маркса: держава заборгованості, робота скорботи та новий Інтернаціонал (Пер. з фр. І. Донченко): Харків, Око, 2000, 272 с.

2025-06-07T10:54:19+00:00

Український переклад праці Жака Дерріди «Привиди Маркса: держава заборгованості, робота скорботи та новий Інтернаціонал» з французької мови, зроблений І. Донченком. Видання також містить дві передмови: одного з науковоих редакторів видання Олександра Мамалуя й автора Жака Дерріди.

Григорій Сковорода. Повне зібрання творів у двох томах In Slavic Review, № 33(3), вересень 1974, сс. 559-560.

2025-06-07T14:32:28+00:00

У цьому огляді повного академічного зібрання творів Григорія Сковороди, опублікованого до 250-літнього ювілею мислителя, автор звертається до оцінок українських учених із діаспори — зокрема, Дмитра Чижевського та Івана Мірчука. На їхню думку, Сковорода втілює архетип української душі: щирого інтроверта, що ставить духовне вище за інтелектуальне; естета, гуманіста, носія глибоко релігійного світовідчуття. Ці риси, як зазначає рецензент, органічно проступають у його творах. Тож, імпліцитно заперечуючи притаманність подібних якостей російському культурному кодові, автор доходить висновку: Сковорода не може вважатися репрезентантом російської традиції. Особливої критики зазнає й передмова до видання — офіційний радянський текст, що, на думку автора, є вкрай абсурдним у своїй інтерпретації: мовляв, Сковорода нібито еволюціонував у напрямку матеріалізму і прагнув звільнення від релігії та ідеалізму.

Олександр Луковина

Нікомахова етика (Пер. з давньогр. Віктор Ставнюк): Київ, Аквілон-Плюс, 2002, 480 с.

2025-06-07T11:44:46+00:00

Український переклад праці Арістотеля «Нікомахова етика» з давньогрецької, зроблений Віктором Ставнюком. Пропоноване видання «Нікомахової етики», одного з основних творів Арістотеля, є білінгвальним: текст мовою оригіналу та його переклад українською подаються паралельно. У додатку наводяться основні правила давньогрецької фонетики, подається список джерел, які так чи інакше кореспондуються з Арістотелевим текстом.

Похвала Глупоті. Домашні бесіди (Пер. з лат. Володимира Литвинова, Йосипа Кобіва): Київ, Основи, 1993, 319 с.

2025-06-07T11:19:27+00:00

Український переклад праці Еразма Роттердамського «Похвала Глупоті. Домашні бесіди» з латини, зроблений Володимиром Литвиновим та Йосипом Кобівим. Видання також містить передмову Йосипа Кобіва.

Діалоги (Пер. з дравньогр. Йосип Кобів, Уляна Головач, Дзвенислава Коваль, Тарас Лучук, Юрій Мушак): Київ, Основи, 1999, 395 с.

2025-06-07T14:16:25+00:00

Український переклад вибраних діалогів Платона з давньогрецької, зроблений Йосипом Кобівим, Уляною Головач, Дзвениславою Коваль, Тарасом Лучуком та Юрієм Мушаком. До збірки увійшли діалоги «Федон», «Іон», «Федр», «Протагор», «Крітон», «Горгій», а також «Апологія Сократа», написана у формі виступу Сократа на суді і логічно пов’язана з діалогами «Критон» та «Федр», в яких відтворено останні дні й години життя Платонового вчителя.

Греки, араби і ми. Дослідження ісламофобії в гуманітарних науках (Пер. з фр. Андрій Рєпа): Київ, Ніка-Центр, 2012, 304 с.

2025-06-06T19:36:04+00:00

Український переклад колективної монографії «Греки, араби і ми. Дослідження ісламофобії в гуманітарних науках» з французької мови, зроблений Андрієм Рєпою. Видання також містить передмову Олександри Азархіної та вступну статтю упорядників видання Філіпа Бютґена, Алена де Лібера, Марвана Рашеда та Ірен Розьє-Катак.

Політика (Пер. з давньогр. Олександр Кислюк): Київ, Основи, 2005, 239 c.

2025-06-06T09:58:38+00:00

Український переклад праці Арістотеля «Політика» з давньогрецької мови, зроблений Олександром Кислюком. Видання також містить передмову перекладача.

Давній порядок і революція (Пер. з фр. Григорій ФІліпчук): Київ, Юніверс, 2000, 224 с.

2025-06-06T19:55:15+00:00

Український переклад праці Алексіса де Токвіля «Давній порядок і революція» з французької мови, зроблений Григорієм Філіпчуком. Видання також авторову передмову.

Нові підходи до історіописання (Пер. з англ. Тетяна Портнова, Андрій Портнов): Київ, Ніка-Центр, 2010, 368 с.

2025-06-06T10:14:56+00:00

Український переклад упорядкованої Пітером Берком збірки «Нові підходи до історіописання» з англійської мови, зроблений Тетяною та Андрієм Портновими. Видання також містить дві передмови: наукового редактора видання Тараса Цимбала й упорядника Пітера Берка.

Рецензія на «Нариси з історії філософії на Україні» (1930) In Тижневик, № 14 (272), 1931, с. 29

2025-06-05T19:23:42+00:00

Автор позитивно оцінює працю Дмитра Чижевського «Нариси з історії філософії на Україні», що вийшла 1930 року. Він подає стислий огляд змісту видання та зазначає, що книга написана популярною мовою.

До питання про філософію на Україні In Записки Ніжинського інституту народньої освіти та науково-дослідчої катедри історії культури й мови при інституті, кн. VIII, 1928, сс. 3-11

2025-06-04T12:16:04+00:00

Автор статті рецензує працю Дмитра Чижевського «Філософія на Україні» (1926) й розмірковує над питанням критеріїв, за якими можна визначити належність філософа до тієї чи іншої національної традиції.

Колубовський критикує підхід Чижевського, який визначає національність філософа за місцем народження та мовою. На його думку, більшість мислителів, яких Чижевський зараховує до українських, не відповідають мовному критерію, адже майже всі вони не писали українською. Також, на думку автора, Чижевський залишив поза увагою 12 названих у статті осіб, доробок яких годилося би проаналізувати на критерій дотичності до української філософії.

Він пропонує власні критерії: зміст філософських ідей; форма, що їм надається; їхня генеза; вплив на оточення.

Далі автор послідовно розглядає окремі розділи й подає стислі рецензії на кожен з них. Загалом Колубовського не задовольняє система класифікації, запропонована Чижевським, оскільки вона, на його думку, призводить до викривлень у розумінні того, хто є українським філософом, а також до неточностей у зарахуванні мислителів до напрямів — гегельянства, шеллінгіанства, позитивізму тощо. У підсумку Колубовський зазначає, що історична схема, запропонована Чижевським, потребує уточнень і перегляду. Водночас він визнає значущість праці та підкреслює, що вона безперечно заслуговує на увагу.

Катерина Скрипник

Рецензія на «Нариси з історії фільософії на Україні» In Дзвони, т. 4-5, 1931, сс. 318-322

2025-06-04T12:32:27+00:00

Автор високо оцінює працю Дмитра Чижевського, особливо виділяючи його спробу окреслити основні психічні риси українського світогляду. Водночас він полемізує з твердженням Чижевського про зв’язок внутрішньої зосередженості українців із впливом протестантизму — на думку автора, ця риса була притаманна ще староруській духовній традиції й радше свідчить про вплив східних Отців Церкви.

Особливу схвальну оцінку отримали розділи, присвячені Сковороді, Кулішу, Юркевичу та Гоголю. Водночас Заїкин зауважує, що постаті Максимовича, Потебні й Овсянико-Куликовського Чижевський змалював надто стисло, а таких мислителів, як Ковалевський, Лучицький, Лаппо-Данилевський, Олесницький, Ушинський, Скворцов, Ліницький, Екземлярський, Попель і Малиновський — взагалі не згадав. Також автор звертає увагу на відсутність аналізу впливів західного богослов’я, гуманізму та ренесансної думки на українських землях.

Попри ці недоліки, Заїкин вважає працю Чижевського вагомим внеском у дослідження історії української філософії.

Катерина Скрипник

Білоемігрантська українська філософія In Войовничий матеріяліст, т. 1, 1929, сс. 111-132

2025-06-04T11:52:13+00:00

Автор рецензує діаспорну філософську літературу, зокрема, праці Дмитра Чижевського «Льогіка», «Грецька фільософія до Плятона», «Фільософія на Україні», «Die abendländische Philosophie in der alten Uxraine», а також «Вступ до фільософії» Якима Яреми та «Ukrainische philosophische Bibliographie der lelzten Jahre» Івана Мірчука. Він вступає в полеміку з уявленнями представників діаспори про межі свободи радянської філософії й доходить висновку, що вони часто не беруть до уваги низку важливих її аспектів.

Homo viator (Пер. з фр. Віктор Шовкун): Київ: Видавничий дім «KM Academia», університетське видавництво «Пульсари», 1999, 320 с.

2025-06-03T16:40:29+00:00

Український переклад з французької твору Габріеля Марселя «Homo viator», здійснений Віктором Шовкуном.

Діалоги (Пер. з лат. Андрій Содомора): Львів, Апріорі, 2016, 320 с.

2025-06-03T07:26:32+00:00

Український переклад Андрія Содомори з латини книг «Про короткочасність життя», «Про щасливе життя», «, «Про дозвілля», «Про стійкість мудреця» Луція Аннея Сенеки. Передмови написали Юрій Николишин і Андрій Содомора. Коментарі написав Андрій Содомора.

Крітон (Пер. з давньогрец. Юрій Мушак) In Всесвіт, №8, 1992, 84-92 сс.

2025-06-03T21:08:05+00:00

Український переклад діалогу Платона «Крітон», здійснений Юрієм Мушаком.

Роздумування (Пер. з давньогрец. Омелян Омецінський): Буенос-Айрес: Науково-дослідне Товариство Української Термінології, 1986, 150 с.

2025-06-03T20:39:55+00:00

Український переклад твору «Роздумування» Марка Аврелія, здійснений Омеляном Омецінським. Також містить вступну статтю Омеляна Омецінського.

Три філософи – політичні в’язні в Радянському Союзі (Пер. з укр. Тарас Закидальський): Балтимор, Документи українського самвидаву, Серія самвидаву «Смолоскип», 1976, 20 с.

2025-06-03T16:56:02+00:00

Англомовний переклад справ політичних в’язнів і листів їх і їхніх дружин.

Про державу. Про закони. Про природу богів (Пер. з лат. Володимир Литвинов): Київ, Основи, 1998, 476 с.

2025-06-03T07:38:31+00:00

Український переклад Володимира Литвинова з латини книг «Про державу», «Про закони», «Про природу богів», які написав Марк Туллій Ціцерон. Вступну статтю написав Мирослав Рогович. Примітки написав, словники імен, назв, термінів склав Володимир Литвинов.

Сексуальне дисидентство. Від Авґустина до Вайлда, від Фройда до Фуко (Пер. з англ. Ігор Гарник, Петро Таращук): Київ, Основи, 2004, 558 с.

2025-06-03T07:05:39+00:00

Український переклад з англійської Ігора Гарника і Петра Таращука книги «Сексуальне дисидентство. Від Авґустина до Вайлда, від Фройда до Фуко» Джонатана Делімора.

Федон (Пер. з давньогрец. Йосип Кобів) In Всесвіт, №8, 1992, 93-132 сс.

2025-06-03T21:01:18+00:00

Український переклад діалогу Платона «Федон», здійснений Йосипом Кобівим.

Християнсько-католицька етика: Мюнхен, Видання Апостольської візитатури Українсько-Католицької Церкви в Німеччині, 1948, 98 с.

2025-06-03T19:56:12+00:00

Ця книга є викладом християнського морального вчення.

Вступ і поділ

І Частина. Загальна етика

1. Божий закон

Заповідь і рада

2. Людський закон

Церковні кари

Диспенза

Епікея і привілей

3. Обов’язуюча сила закону

4. Моральне уздіблення

Совість

5. Моральність дії

6. Чеснота

7. Гріх

8. Поділ і роди гріха

9. Злоба гріха

ІІ Частина. Частна етика

Внутрішнє почитання Бога

1. Віра

2. Надія

3. Любов Бога

Зовнішнє почитання Бога

1. Молитва

2. Церковні обов’язки

3. Почитання святих

4. Присяга

5. Обіт

6. Гріхи проти почитання Бога

ІІІ Частина. Обов’язки супроти самого себе

1. Любов себе самого

Покора

2. Старання про душу

Лінивство

Совершенство

Себепізнання

Покуса

Евангельські ради

3. Змагання до доброї слави

Двобій

4. Старання про здоров’я

5. Старання про життя

Самовбивство

6. Чеснота чистоти

7. Старання про майно

Право власности

8. Набування земських дібр

Праця

Вибір стану

Угоди

Страйк

9. Уживання земських дібр

Щедрість, ощадність

Скупість, марнотратство

IV Частина. Обов’язки супроти ближніх

1. Любов ближнього

Приязнь

Вдячність

2. Любов ворога

Противні гріхи

Суперництво

3. Прояви любови ближнього

Противні гріхи

4. Старання про спасення ближнього

Милосердні діла щодо душі

Згіршення

5. Правдолюбивість

Щирість і отвертість

Противні гріхи

6. Береження доброї слави ближнього

Противні гріхи

7. Дбання про життя ближнього

Милосердні діла щодо тіла

Милостиня

Палення тіл

8. Гріхи противні життю і здоровю ближнього

Убивство

9. Обов’язки щодо майна ближнього

10. Повернення шкоди ближнь

11. Христіянин у суспільності

Сімейне життя

Громадянське життя

Церковне життя

12. Смерть христіянина

Процес цивілізації. Соціогенетичні і психологічні дослідження (Пер. з нім. Олекса Логвиненко): Київ, Альтернативи, 2003, 672 с.

2025-05-29T10:06:49+00:00

Український переклад Олекси Логвиненка з німецької книги «Über den Prozeß der Zivilisation. Soziogenetische und psychogenetische Untersuchungen», яку написав Норберт Еліас. У видання цього перекладу увійшли два томи, «Зміни поведінки у світських верхніх прошарках Західної Європи» і «Зміни в суспільстві. Проект теорії цивілізації», з двох оригінальних видань. Переклад має покажчик, який перенесено з англійського перекладу, і доповнено новими рубриками.

Структура інстинктів і суспільство. Філософське дослідження вчення Зиґмунда Фройда (Пер. з англ. Олександр Юдін): Київ, Ніка-Центр, 2010, 248 с.

2025-05-29T09:31:50+00:00

Український переклад з англійської праці Герберта Маркузе «Структура інстинктів і суспільство. Філософське дослідження вчення Зиґмунда Фройда», здійснений Олександром Юдіним.

Віхи в історії античної естетики (Пер. з давньогр. і лат. Йосип Кобів, Андрій Содомора, Юрій Цимбалюк): Київ, Мистецтво, 1988, 288 с.

2025-05-29T08:55:27+00:00

Український переклад Йосипа Кобіва, Андрія Содомори і Юрія Цимбалюка з давньогрецької трактату «Про високе» невідомого автора і відтинків з творів Арістотеля, а з латини – Лукіана, Ціцерона, Горація, Плінія Старшого. Передмову, статті про авторів, примітки написав Йосип Кобів.

Порядок часу (Пер. з фр. Сергій Йосипенко): Київ, Український Центр духовної культури, 2008, 462 с.

2025-05-29T09:46:56+00:00

Переклад Сергія Йосипенка з французької книги «L'Ordre du temps» Кшиштофа Помяна. Написав післямову і примітки Сергій Йосипенко.

Людина та сакральне (Пер. з фр. А. В. Усик): Київ, Ваклер, 2003, 256 с.

2025-05-29T09:22:33+00:00

Український переклад А. В. Усика з французької книги «L'Homme et le sacré», яку написав Роже Каюа.

Принцип суверенітету. Історія та основи новітньої влади (Пер. з фр. Леонід Кононович): Львів, Кальварія, 2003, 216 с.

2025-05-27T19:22:27+00:00

Переклад Леоніда Кононовича з французької мови книги «Le principe de souveraineté. Histoires et fondements du pouvoir moderne» Мерара Жере. Ця книга обіймає історію й концептуальну структуру новітньої політики, виходячи з поняття суверенітету.

Про природу речей (Пер. з лат. Андрій Содомора): Київ, Дніпро, 1988, 191 с.

2025-05-12T11:59:48+00:00

Перший повний переклад з латини поеми Тіта Лукреція Кара «Про природу речей», який здійснив Андрій Содомора. Передмова і примітки Андрія Содомори.

Поетики (Пер. з давньогр. і лат. Йосип Кобів, Юрій Мушак, Андрій Содомора): Київ, Грамотa, 2007, 168 с.

2025-05-12T11:39:14+00:00

Український переклад «Поетики» Арістотеля, «Про високе» Псевдо-Лонгіна, «Про поетичне мистецтво» Квінта Горація Флакка. Коментарі і примітки написав Йосип Кобів.

Історія молодого Геґеля. Відновлення геґельянства (Пер. з нім. Олексій Литвиненко): Київ, Три крапки, 2008, 306 с.

2025-05-12T12:41:08+00:00

Праця В. Дільтея, одного з головних засновників «філософії життя», «Історія молодого Гегеля» (1905) – перший ґрунтовний виклад формування та розвитку раннього геґелівського світогляду, в якій був використаний увесь матеріал рукописів молодого Геґеля, що зберігалися в Берлінській Королівській бібліотеці. Вона «відкрила нову епоху в дослідженні Геґеля» (Г.-Ґ. Ґадамер), здійснила переворот у його розумінні та послужила могутнім імпульсом відродження інтересу до неабияк позабутого у другій половині ХІХ століття вчення видатного філософа.

«Відновлення геґельянства» (1910) – славнозвісна академічна промова голови баденської школи неокантіанства, видатного історика філософії В. Віндельбанда – є важливим документом, який засвідчив народження німецького неогеґельянства. В ньому виявлені межі неокантіанства, з’ясовано причини пробудження на рубежі ХІХ і ХХ ст. світоглядного потягу до філософії Геґеля, концептуалізовано цей потяг та накреслена теоретична програма неогеґельянства.

Перекладено та друкується українською мовою вперше.

Людина, яка вміла радіти In Критика, №6 (104), 2006, с. 35.

2025-05-12T11:22:46+00:00

Стаття присвячена дню смерті українського філософа Віталія Табачковського. У ній коротко висвітлено основні філософські проблеми, якими він займався, а також його внесок у розвиток Київської світоглядно-антропологічної школи.

Трасування й диферанція (Пер. з фр. Б. Мейзерський) In Філософська і соціологічна думка, № 5-6, 1995, сс. 4-14.

2025-05-12T12:26:38+00:00

Частковий україномовний переклад доповіді Жака Дерріди «Freud et la scène de l'écriture» («Фрейд і сцена письма»), здійснений Б. Мейзерським.

Лаку-Лабарт, платонічна смерть In Критика, №4 (114), 2007, с. 31.

2025-05-12T08:04:31+00:00

Допис присвячено дню смерті французького філософа та літературного критика Філіпа Лаку-Лабарта. У ньому висвітлено перекладацькі здобутки інтелектуала, окреслено коло його філософських зацікавлень, а також вказано спільні риси його творчості з роботами Жана-Люка Нансі та Жака Дерида. З французької переклав Олег Хома.

Теорія естетики (Пер. з нім. Петро Таращук): Київ, Основи, 2002, 518 с.

2025-05-12T12:09:16+00:00

До друку оригінал підготували Ґретель Адорно і Рольф Тідеман. Україномовний переклад з німецької «Ästhetische Theorie» німецького філософа, соціолога та музикознавця Теодора Адорно (1903-1969).

Актуальність Сократа In Українська літературна газета, ч. 3 (21), березень 1957, с. 10

2025-05-12T07:12:43+00:00

Стаття містить короткий огляд книги Романо Ґвардіні Der Tod des Sokrates («Смерть Сократа») та роздуми Кирила Митровича, натхнені її проблематикою. Митрович описує структуру книги, яка складається з перекладів діалогів Платона, виконаних Ґвардіні, та його коментарів, що, за словами автора статті, становлять «своєрідне спільне читання творів Платона».

В окремому підрозділі Митрович осмислює сократівську проблематику смерті, вказуючи на її перегук з ідеями екзистенційної філософії. Смерть постає як перехід до вищої реальності, а справжнє пізнання й моральні чесноти формуються душею, а не тілом. Для Митровича Сократ — символ правди, адже свідомо приймає смерть заради вищої справедливості й вірності своєму покликанню.