Archivum Sententiarum

Темні сили проти професора Чижевського in Свобода, 1949, 9 квітня, сс. 2-3.

М. А. — 2025-08-09

У газетному дописі подано епізод із професійної біографії Дмитра Чижевського. За повідомленням автора, у 1945 році Чижевський мав обійняти посаду договірного професора кафедри славістики у Марбурзькому університеті, однак цю кафедру було раптово перенесено до Франкфурта. Попри звернення студентів із проханням зберегти кафедру в Марбурзі, міністр землі Гессен піддав сумніву наукову кваліфікацію Чижевського. У власному дописі в газеті Frankfurter Rundschau міністр Штайн звинуватив його у співпраці з радянськими урядовцями. На думку автора публікації, конфлікт був зумовлений прагненням усунути Чижевського як «чужинця» та замістити його німецьким фахівцем.

Україна і Мішель Фуко: діялог про владу In Критика, №1-2 (51-52), 2002, сс. 11-13.

Олексій Шевченко — 2025-08-09

На думку автора, рецепція філософії Мішеля Фуко на теренах СНД є суттєво спотвореною. У статті обґрунтовується теза про те, що інтелектуальний проєкт Фуко перебуває в опозиції до ключових положень лівої ідеологї. Як типові риси останньої автор виокремлює: базову опозицію «безпосереднє/штучне», розуміння брехні як мови влади, наявність сценарію радикального звільнення від відносин примусу та універсалізацію ідеї загального. Натомість у філософії Фуко, за спостереженням автора, можна виокремити низку метаконцептів, що засвідчують її опозиційність лівій міфології: трактування людини як продукту владних відносин, заперечення постулату про ідеологію як «хибну свідомість», наявність сценарію спасіння за допомогою філософії та наявність принципового номіналізму. Автор застерігає, що запозичення окремих елементів фукіянського концепту влади без реконструкції його цілісної філософської позиції призводить до хибних інтерпретацій у дослідженні радянської та посткомуністичної державності.

Монархія і республіка: Петроград, Видання петроградського комітету, 1917, 16 с.

Панас Феденко — 2025-08-09

У брошурі автор подає стислий огляд понять монархії та республіки в європейському контексті, акцентуючи на відмінностях між монархічними устроями Росії та європейських держав. На його думку, поява конституційної монархії в Європі стала наслідком революційних зрушень, здійснених коаліцією буржуазії та робітничого класу. Водночас збереження інституту монархії в умовах конституційного ладу розглядається як форма захисту класових інтересів капіталістів, які, за твердженням автора, прагнуть убезпечити свої земельні володіння. Попри впровадження конституції в Російській імперії у 1905 році, автор наголошує на збереженні абсолютистського характеру російської монархії.

У політичному аспекті автор виступає за встановлення демократичної, або народоправної, республіки в України, ототожнюючи ці поняття. Він наголошує на необхідності вільного народного волевиявлення, гарантій свободи віросповідання, свободи слова, а також запровадження практики громадських зібрань і створення товариств. У контексті майбутніх Установчих Зібрань автор закликає підтримувати кандидатів від соціал-демократичної партії.

Щодо критики насильства: статті та есеї (Пер. з нім. І. Андрущенка): Київ, Грані-Т, 2012, 312 с.

Вальтер Беньямін — 2025-08-09

Подана публікація є збірником перекладів статей та есеїв німецького філософа Вальтера Беньяміна, виконаних Ігорем Андрущенком. До збірки увійшли переклади таких праць, як «Autor als Produzent», «Über Sprache überhaupt und über die Sprache des Menschen», «Surrealismus», «Das Leben der Studenten», «Zum Bilde Prousts», «Schicksal und Charakter», «Zur Kritik der Gewalt», «Theologisch-politisches Fragment», «Die Lehre vom Ähnlichen», «Über das mimetische Vermögen», «Erfanrung und Armut», «Franz Kafka. Zur zehnten Wiederkehr seines Todestages» та «Über den Begriff der Geschichte».

Видання доповнене передмовою Володимира Єрмоленка та іменним покажчиком, укладеним Віталієм Терлецьким.

Інфікованість елітизмом In Критика, №1-2 (75-76), 2004, сс. 29-30.

Андрій Рєпа — 2025-08-08

У статті автор звертає увагу на зростання елітистських тенденцій серед сучасних інтелектуалів. Вони дедалі більше зосереджуються на рефлексії щодо власних умов існування, відсуваючи на другий план прагнення до трансформації суспільства. Такий елітизм виявляється у стратегії символічного відмежування себе від «інших» і конструювання відчуття інтелектуальної вищості. Окрему увагу приділено феномену іронії як самодостатньої риторичної позиції, що слугує радше засобом самопідтвердження, ніж критичного аналізу. Також розглядається феномен так званого «інтелектуального расизму» – категоричного несприйняття поглядів і практик, які не відповідають нормам та уявленням певного інтелектуального середовища.

Амністія й амнезія In Критика, № 5 (31), 2000, сс. 11-15

Ален Безансон — 2025-07-22

Стаття базується на доповіді Алена Безансона у Варшавському університеті 1999 року. Текст складається з дев’яти частин. Безансон критикує асиметричність сприйняття комунізму й нацизму: в той час, як щодо злочинів нацизму існує своєрідна «гіпермнезія», злочини комунізму піддаються амнезії й амністії. Посилаючись на працю Рауля Гільберґа «Руйнація євреїв Європи», він порівнює нацизм і радянську версію комунізму. Стверджується, що спільними для нацизму й комунізму засобами були експропріація, заслання в концентраційні табори, мобільні операції винищення та депортації. На відміну від нацистської, комуністична влада не створювала таборів смерті та послуговувалась такими засобами руйнації, як судова розправа та голодомор. Якщо злочини нацизму було спрямовано на конкретні категорії населення, то в очах комуністичного режиму ворогом міг стати фактично будь-хто. Безансон розглядає ідеології нацизму й комунізму з теологічної перспективи, стверджуючи, що в них обох присутні секуляризована ідея християнського месіанства, пелагіанство та елементи гностицизму. Завершується стаття міркуваннями про унікальність Шоа.

Чий постколоніалізм і чий постмодернізм? In Вперед, 13.02.2009.

Арун П. Мукгерджі — 2025-07-22

Стаття є перекладом тексту Арун Мукгерджі. У своїй статті авторка обстоює тезу, що постмодернізм значною мірою є суто західним культурним феноменом. Вона критикує теоретиків постмодернізму за відокремлювання літературного дискурсу від решти суспільних дискурсів та ігнорування епістемологічного привілею причетності до панівної культури. Вона проблематизує поняття «постколоніальна література» як таке, що передбачає ілюзорну монолітність незахідних літературних традицій. Підважується поширене в постколоніальних студіях бінарне бачення митрополії й колоній як центру й маргінесу. Мукгерджі наголошує на необхідності для постколоніальних літератур відмови від самовизначення через протиставлення себе західній імперській текстуальності.

Пер. з англ.: Марія Зубрицька для «Вперед»

Оригінал: Arun P. Mukherjee, Whose post‐colonialism and whose postmodernism?, Routledge: World Literature Written in English (Journal of Postcolonial Writing), 1990 (Vol. 30, Issue 2), pp. 1-9.

Зіткнення невігластв In Критика, № 11 (49), 2001, сс. 7-8.

Едвард Саїд — 2025-07-22

Стаття є перекладом тексту Едварда Саїда для часопису «Znet magazine». У своїй статті Саїд розглядає концепцію «Зіткнення цивілізацій» Семюела Гантінґтона, інтерес до якої серед публічних інтелектуалів та мейнстримних ЗМІ відновився після трагічних подій 11 вересня 2001 року. Стверджується, що Гантінґтон пропонує надмірно спрощений погляд на динаміку цивілізаційних відносин, фокусуючись на антагоністичній боротьбі колективного Заходу та ісламу. Подібний редукціоністстький підхід, на думку автора, не відображає різноманіття історичних взаємозв’язків між цивілізаціями та призводить до закріплення в суспільній свідомості вульгаризованого й упередженого уявлення про ісламську традицію, применшуючи її культурний вплив та естетико-інтелектуальні аспекти. Саїд вбачає в концепції «зіткнення цивілізацій» скоріше інструмент посилення моральної паніки, ніж ефективний спосіб орієнтації в сучасному світі.

Консервативне обличчя класичного лібералізму In Критика, № 4 (42), 2001, сс. 29-32.

Геннадій Аляєв — 2025-07-22

Стаття Геннадія Аляєва складається з шести частин: 1) Шлях до читача; 2) Ліберально-консервативна парадигма; 3) Традиція і право; 4) Поділ влади: законодавство й урядування; 5) Партійність виборів і брутальність політики; 6) Так ліберал чи консерватор?

У першій частині наведено зауваги автора до двох видань перекладів українською праці Фрідріха фон Гаєка «Law, Legislation and Liberty», присвячених століттю австро-британського економіста.

У другій частині автор визначає політичні погляди Гаєка як «ліберальний консерватизм». Аргументується це тим, що Гаєк вважає збереження традицій необхідною умовою забезпечення прав і свобод людини.

У третій частині описуються такі особливості політичної концепції Гаєка, як розрізнення права й закону та відкидання політичного конструктивізму, а також пов’язаних з ним позитивних визначень свободи й справедливості.

Четверта частина зосереджена на актуальності для української політики висунутої Гаєком ідеї поділу законодавчих органів на уряд, сформовану за партійним принципом урядову асамблею й обрану за принципом меритократії законодавчу асамблею.

У п’ятій частині статті йдеться про небезпеку верховенства закону над правом як один з недоліків демократії.

У шостій частині розглядаються лібертаріанські погляди Гаєка на роль держави. Артикулюється мета статті: продемонструвати хибність дихотомії лібералізму й консерватизму та запропонувати українському суспільству ліберальний консерватизм як об’єднавчу політичну парадигму.

Глухі кути лєнінізму In Критика, № 11 (49), 2001, сс. 20-23.

Павло Кутуєв — 2025-07-21

У статті «Глухі кути лєнінізму» Павла Кутуєва, здійснюється теоретико-аналітичне осмислення ленінізму як специфічного проєкту соціальної трансформації, що сформував підґрунтя для політичних та інституційних практик пострадянського простору. Кутуєв акцентує на внутрішніх суперечностях ленінської моделі модернізації, зокрема на невирішеному антагонізмі між раціональними та харизматичними вимірами політичного часу. Основна увага приділяється концепту «харизматичної безособовості» як спробі подолання цього антагонізму через організаційні структури партії. У центрі аналізу знаходяться процеси інституціалізації революційного суб’єкта та їхній вплив на характер радянської політики й культури. Стаття також містить порівняльний огляд альтернативних варіантів марксистської інтерпретації часу, репрезентованих ідеями Троцького, Бухаріна і Сталіна. Доведено, що нездатність ленінізму сформувати ефективний механізм культурної інтерналізації нового порядку стала визначальним чинником його історичної обмеженості.

Євразійське вторгнення: ідеологія без берегів In Критика, № 3 (41), 2001, сс. 6-9.

Ірина Жданова — 2025-07-21

Стаття Ірини Жданової присвячена проблемі інституціоналізації маргінальних імперських ідей у сучасному російському політичному дискурсі. Авторка аналізує, як концепція євразійства, інтерпретована Олександром Дугіним, поступово втрачає статус радикальної ідеології та набуває впливу в середовищі державної влади. У дослідженні простежено, як євразійська риторика, що поєднує геополітичну редукцію, націоналістичну міфологію та окультні мотиви, стала засобом легітимації неоімперської політики Росії щодо сусідніх держав, передусім – України. Особливу увагу приділено тому, як у євразійському дискурсі українська державність постає не як самостійна політична реальність, а як геополітичне непорозуміння, що підлягає «виправленню». У статті доведено, що євразійська ідеологія, попри свій екстремістський характер, здатна інтегруватися в офіційну риторику і перетворитися на інструмент політичної мобілізації. Жданова наголошує, що за видимою прагматичністю зовнішньої політики Росії ховається послідовна стратегія ідеологічної експансії, в якій поєднуються наративи реваншизму, культурної місії та просторового фаталізму.

Кінець доби Ґеройця In Критика, № 10 (36), 2000, сс. 22-23.

Боґумила Бердиховська — 2025-07-21

Матеріал є аналітичним нарисом Боґумили Бердиховської, присвяченим постаті Єжи Ґедройця – редактора еміграційного журналу «Культура», у контексті українсько-польських стосунків та ідейної трансформації польської політичної культури. Бердиховська акцентує проблему відсутності міжнаціонального порозуміння в післявоєнному середовищі східноєвропейської еміграції, котре зумовило потребу у формуванні нової платформи діалогу. У центрі розгляду перебуває Ґедройцева стратегія подолання історичних міфів, інтернаціоналізації української проблематики та визнання кордонів як передумови демократичного майбутнього. Особливу увагу приділено ролі «Культури» у популяризації української літератури та гуманітарної думки серед польських читачів. Текст інтерпретує Ґедройцеву редакційну позицію як інструмент практичної етики відповідальності та міжкультурної солідарності. Нарис не лише окреслює ідейний масштаб його діяльності, а й демонструє її вплив на становлення нової східноєвропейської парадигми співжиття.

До історії одного стрибка In Критика, № 5 (31), 2000, сс. 7-10.

Микола Рябчук — 2025-07-20

Матеріал є рецензією на працю Анджея Вілецького «Марксизм і стрибок у царство свободи. Історія комуністичної утопії» 1999 року. У рецензії представлено виклад основних положень автора щодо проблеми тоталітаризму, специфіки марксистської філософії, а також проаналізовано його полеміку з американськими дослідниками радянського тоталітарного режиму. Окрему увагу приділено контекстуальним особливостям видання та його змістовим акцентам. Стаття складається з 4 тематичних частин. Перша присвячена загальному огляду праці Вілецького. У другій розглянуто його тлумачення ключових понять, зокрема тоталітаризму, сталінізму та марксизму. У третій частині автор аналізує, як Вілецький залучає ідеї Франка з праці «Що таке поступ?» до власних розмислів, а також як ця інтерпретація узгоджується із загальною логікою рецензованої праці. Однією з підтем матеріалу є проблема національної ідентичності й вплив ідеологічного тиску радянського режиму на формування світогляду автора.

Що відбувається в Україні In Критика, №4 (42), 2001, сс. 4-6.

Мирослав Попович — 2025-07-20

У есе проаналізовано політичну ситуацію в Україні на початку 2000-х років у контексті «касетного скандалу» та справи журналіста Георгія Гонгадзе. Автор досліджує парадокс української політики: за формальної стабільності відбувається руйнування демократичних інститутів. Проаналізовано спільні риси авторитарних тенденцій України та Росії, водночас підкреслено ключові відмінності. Особливу увагу приділено відставці прем'єр-міністра Віктора Ющенка як симптому кризи правового простору. Автор стверджує, що основна проблема полягає не в економіці, а в руйнуванні механізмів захисту громадянських прав. У підсумку розглянуто потенціал опозиційного руху для демократичних змін.

Чорні книги червоного терору In Критика, №5 (31), 2000, сс. 4-6.

Ярослав Грицак — 2025-07-20

У статті здійснено критичний аналіз кількох праць про масовий терор у СРСР: монографії Сергія Білоконя «Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917 – 1941 рр.). Джерелознавче дослідження», двох досліджень Андреаса Ґраціозі про більшовицько-селянські конфлікти в Україні та колективної монографії «Чорна книга комунізму». Розглянуто підходи до вивчення радянського терору як інструменту державного управління та концепцію «українського селянського більшовизму». Автор критично оцінює дискусію щодо порівняння комуністичного та нацистського режимів. У підсумку обґрунтовано тезу про ключове значення українського історичного досвіду для розуміння ґенези та розвитку комуністичного режиму.

Комунікативна утопія в українському контексті In Критика, № 4 (42), 2001, сс. 26-28.

Олексій Шевченко — 2025-07-20

У статті автор здійснює критичний огляд комунікативного проєкту Юрґена Габермаса. Велику увагу він приділяє впливу ідей філософа на український інтелектуальний простір. Автор порівнює працю Габермаса «Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії громадянське суспільство» з ідеями його комунікативного проєкту у спробі деконструкції уявлення про філософський доробок цього мислителя. Свою критику автор переважно ґрунтує на засадах постструктуралізму та інших течіях французької філософії ХХ ст.

Чому жінки жадають політичних прав: Нью-Йорк, Голос правди, 1918, 30 с.

Дора Клушинська — 2025-07-20

Матеріал репрезентує основні ідеї та погляди авторки щодо проблематики прав та свобод жінок. Текст актуалізує та аргументує нагальну потребу в наданні жінкам рівних з чоловіками політичних прав. Він поділений на певні змістові секції, кожна з яких висвітлює окремі теми життя жінок — від материнства до громадської діяльності, та взаємозв’язку цих сфер життя із загальнополітичними суспільними зрушеннями і змінами. У тексті використано статистичні дані й історичні довідки, які слугують емпіричною основою для обґрунтування авторської позиції.

Мистецтво й робітничий клас: Державне видавництво, Київ, 1921, 71 с.

Олександр Богданов — 2025-07-20

У праці «Мистецтво і робітничий клас» Олександр Богданов аналізує суперечність між індивідуалістичними формами буржуазного мистецтва та потребою формування колективного пролетарського світогляду. Мистецтво розглядається як елемент ідеологічної боротьби, що має організуючу функцію щодо психіки, уяви та волі трудящих. Богданов наголошує на необхідності створення нового типу мистецтва — колективістського за формою й пролетарського за змістом, тісно пов’язаного з трудовим процесом. Він критикує символізм, формалізм та індивідуалізм як непридатні для соціалістичного суспільства та обґрунтовує матеріалістичний підхід до мистецтва, що спирається на його загальну теорію «тектології». Центральним є висновок про необхідність естетичного виховання мас на засадах колективної творчості.

Як зазначено у виданні, переклад з російської на українську здійснили Т. і В., особи яких не вдалося встановити.

Марія Жовнодій

Умовні рефлексії наукового раціоналізму In Критика, №1-2 (39-40), 2001, сс. 11-14.

Андрій Заярнюк — 2025-07-20

У статті критично проаналізовано працю Володимира Потульницького «Українська та світова історична наука: рефлексії на межі століть», присвячену проблемам української історичної науки. Автор викриває гегемонічний підхід Потульницького до історіописання, його спрощене тлумачення концепцій Едварда Саїда та державоцентричне бачення історії. Заярнюк демонструє, як під виглядом наукової об'єктивності Потульницький просуває власну ідеологію державного націоналізму, визначаючи незгодних як «ірраціоналістів». У праці критикуються спроби Потульницького монополізувати право на написання української історії та його неточне розуміння сучасних теоретичних концепцій. У підсумку автор застерігає від негативних наслідків такого підходу для розвитку вітчизняної історичної науки.

Злидні філософії (пер. з нім. Сергій Вікул): Берлін, Українсько-американське видавниче товариство «Космос», 1923, 132 с.

Карл Маркс — 2025-07-20

Твір Карла Маркса «Злидні філософії» (Misère de la philosophie) є критикою філософських поглядів П'єра Жозефа Прудона, зокрема його книги «Філософія злиднів». Оригінал твору французькою мовою.

Перший український переклад надрукований 1923 року українсько-американським видавничим товариством «Космос», створеним членами Комуністичної партії Західної України. Переклад здійснив за німецьким виданням український громадський і політичний діяч, журналіст Сергій Вікул. До видання також входить перекладений Вікулом з російської лист Маркса до Павла Анненкова. Видання супроводжується підсторінковими примітками.

Передмова Фридриха Енґельса

Карл Маркс про Прудона

Лист Карла Маркса до Павла Анненкова

Передмова Карла Маркса

Розділ перший: Наукове відкриття

Розділ другий: Метафізика політичної економії

Додаток 1: З Марксового твору: «До критики політичної економії», Берлін, 1859

Додаток 2: Про питання вільного торгу, промова Карла Маркса 9 січня 1849 року в «Брюссельському Демократичному Товаристві»

Дмитро Заболотній

Антицивілізаційна війна In Критика, № 10 (48), 2001, сc. 5-7.

Євген Головаха — 2025-07-18

Стаття містить міркування Євгена Головахи про явище міжнародного тероризму. Автор розглядає поширення фундаменталістських рухів та їх боротьбу із розвитком цивілізації шляхом терору крізь призму психологічної потреби людей в незмінності соціального ладу. У статті виокремлено три типи фундаменталізму — релігійний, комуністичний та етнічний, — спільною ознакою яких є переконання в несправедливості існуючого суспільного устрою.

Автор зауважує, що перемогою фундаменталізму над сучасною цивілізацію було б перетворення демократичних суспільств на військові табори, охоплені жахом від постійної загрози. У підсумку, автор акцентує увагу на важливості створення психологічних механізмів подолання масового страху та консолідації демократично орієнтованих держав у боротьбі з фундаменталізмом.

Пізнання зовнішнього світа: Жовква, Накладом автора, 1925, 63 с.

Гавриїл Костельник — 2025-07-18

У праці представлено історико-філософський розгляд проблеми пізнання об’єктивного світу від античної філософії до філософії модерну. Костельник розглядає проблему крізь призму течії скептицизму та шукає шляхи подолання аргументів її представників. Зрештою, автор, посилаючись на історико-філософський матеріал, полемізує з представниками різних течій та пропонує свою концепцію пізнання.

Зміст

I. Стан квестії в грецькій фільософії

II. Стан квестії в середновічній і в новочасній фільософії

III. Порішення квестії

Американська трагедія In Критика, № 10 (48), 2001, сс. 4-5.

Мирослав Попович — 2025-07-18

У статті представлено погляд Мирослава Поповича на трагічні події 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку. Автор розглядає політичний та історичний контексти, аналізує поняття терору крізь призму інших масштабних трагедій. Матеріал містить політичні та етичні рефлексії, рішуче засудження аморальності тероризму й геноциду. Попович звертає увагу на нові ризики сучасності, котрі пов’язані не тільки з культурним, а і з технологічним розвитком.

Черговий тріумф радянського літературознавства In Критика, № 5 (43), 2001, сс. 19-24.

Олександр Гриценко — 2025-07-18

У статті Олександр Гриценко досліджує стан українського літературознавства крізь призму аналізу довідника «Українська література у портретах і довідках». Попри задекларовану мету – сприяти деколонізації української культурної свідомості, видання виявляє значний вплив радянського наративу, зокрема через некритичне відтворення матеріалів із «Української літературної енциклопедії» радянських часів. Крім того, у тексті відчутна недбалість редакторської роботи та сумнівна наукова якість окремих статей. Частина авторів зосереджується не стільки на фаховому аналізі літературних явищ, скільки на патетичному проголошенні наративу «розбудови Української держави», що суперечить принципам об’єктивного дослідження. Гриценко подає виважену критичну оцінку довідника, виокремлюючи його змістові та методологічні вади, які ускладнюють сприйняття видання як повноцінного інструменту сучасного літературознавства.

Людина кількох епох In Критика, № 6 (32), 2000, сс. 28-31.

Світлана Матвієнко — 2025-07-18

Матеріал є рецензією Світлани Матвієнко на твори Віктора Домонтовича «Дівчина з ведмедиком» та «Болотяна Лукроза», котрі вийшли друком 2000 року у київському видавництві «Критика». Авторка віднаходить схожість між особливостями творчості та життєвими обставинами письменника. У статті описано низку філософських суперечностей, котрі лежать в основі його творів. Досліджуючи історичні й культурні умови написання книг Домонтовича, Матвієнко намагається пояснити спосіб мислення автора. У рецензії представлене філософське прочитання видань та глибокий аналіз біографії Домонтовича. Окрім зазначених творів, авторка згадує й інші публікації письменника. Розглянуто їхні ключові теми й проблеми, наведено відомі літературно-філософські порівняння.

Священні війни, емоції та здоровий глузд In Критика, № 11 (49), 2001, сc. 4-6.

Умберто Еко — 2025-07-18

Стаття є перекладом з італійської Мар’яни Прокопович публікації Умберто Еко «Le guerre sante passione e ragione» (2001). У статті підкреслено, що політичні вислови про вищість західної культури над іншими суперечать західним цінностям. Автор звертається до проблематики культурної антропології та наголошує, що критерії оцінювання культур формуються на основі системи цінностей, яка сприймається як самоочевидна й невід’ємна. У статті виокремлено ключові цінності західної цивілізації — плюралізм, як здатність до толерантного ставлення до культурних відмінностей, і критичність — уміння піддавати сумніву як власні, так і чужі цінності.

Парадокси української парадоксалістики In Критика, № 12 (26), 1999, сc. 28-30.

Георгій Касьянов — 2025-07-18

«Соціальні зміни і національна свідомість в Україні ХХ століття» («Основи», 1997) та відгуку на рецензію Ярослава Грицака «Парадокси української модернізації» («Критика», № 11(25), 1999 р.). У статті проаналізовано ключові структурні елементи концепції формування української національної свідомості, викладеної у праці Кравченка. Особливу увагу автор приділяє надмірному акценту на соціально-економічних чинниках, що, на його думку, є виявом загальних вад радянсько-марксистської методології.

У своєму відгуку він також полемізує з Ярославом Грицаком, не погоджуючись з його критикою «модернізаційної» теорії як застарілої. Навпаки, автор підкреслює, що ця концепція є цілісною й цікавою інтерпретацією процесу націогенези.

Наше і не наше In Критика, № 11 (61), 2002, сс. 21-22.

Мирослав Попович — 2025-07-18

Стаття є полемікою Мирослава Поповича з іншими авторами журналу «Критика», зокрема з Василем Черепаниним, щодо принципів визначення національних інтересів. Автор звертається до соціологічної літератури з метою прояснення понять «нація», «громадянин», «громадянське суспільство» задля їх використання у власній аргументації. Провідною думкою статті є те, що політичні та культурні конфлікти виникають через розбіжності в цінностях. Відповідно, на думку автора, національні інтереси слід розглядати радше крізь призму тих цінностей, які домінують у світі, аніж висувати інтереси окремих громад. Таким чином «наші» інтереси будуть стосуватися кожного громадянина, що дозволить подолати окремішність в Україні та в світі загалом.

Антична література в старій Україні: Мюнхен, 1956, 18 с.

Дмитро Чижевський — 2025-07-18

Матеріал є викладом, прочитаним Дмитром Чижевським на засіданні Секції античної історії Української Вільної Академії в Сполучених Штатах Америки 13 березня 1955 року. Автор дослідив старі переклади, переважно грецької, античної літератури, поширені на території України. У публікації згадано про рецепцію іноземних перекладів, а також про давні українські дослідження багатьох античних філософів та письменників. Особливу увагу приділено перекладам, що пов’язані із Платоном. Важливою частиною матеріалу є опис перекладів давньогрецьких мітів та античної історії, включно з римською. Структура розгляду хронологічна: від більш давніх перекладів та досліджень до Нового часу. Основний текст написано українською, із коротким описом наприкінці, написаним німецькою мовою самим автором.

Між глобальним та національним In Критика, № 6 (32), 2000, сс. 8-13.

Олександр Гриценко — 2025-07-18

Матеріал містить погляд Олександра Гриценка на реалії культурного простору України початку XXI століття. Автор статті констатує занепад книжкового ринку та українських медіа того часу. У статті присутня полеміка з українськими інтелектуалами: Оксаною Забужко, Миколою Княжицьким та іншими. На думку Гриценка, економічна криза, розвиток інформаційних технологій і вагома конкуренція глибоко вплинули на становище видавництв та інших культурних інституцій. У тексті чітко окреслено перешкоди, котрі заважали розвитку українського книговидання. За автором, рішення проблеми полягає в рецепції релевантного для українського контексту досвіду інших держав. Стаття містить міркування щодо меж і потреб сучасної національної культури та політики.

Проблєма української інтеліґенції. Інтеліґенція й політика: Львів, «Батьківщина», 1936, 23 с.

Микола Шлемкевич (М.Іванейко) — 2025-07-17

The work is devoted to understanding the role of the Ukrainian intelligentsia and its essential purpose. The author examines the concept of “intelligentsia” in psychological and sociological dimensions, particularly in the context of Vyacheslav Lypynskyi's philosophical concept.

According to Lypynskyi, the intelligentsia is incapable of politics as practical action, but only of creating ideology through the exploitation of the national idea. Mykola Shlemkevych opposes this approach, criticizing the gap between political theory and practice. Instead, the work emphasizes that the vocation of the intelligentsia is not only to articulate ideology, but also to embody the will of the people, without which the establishment of Ukrainian statehood is impossible.

The author pays special attention to the intelligentsia as the bearer of culture and a sign of civilizational maturity. In the conclusion, the author raises the issue of the decline of this social stratum, which, in his opinion, is caused by the betrayal of its own calling.

Влада та опозиція у «посткасетному суспільстві» In Критика, № 5 (43), 2001, сс. 4-5.

Євген Головаха — 2025-07-17

У статті розглянуто наслідки стосунків влади й опозиції у політичній ситуації в Україні після касетного скандалу. Автор досліджує, чи є опозиція спроможною до конструктивного конфлікту з владою, спираючись на такі аспекти: 1) наявність конструктивної ідеології, 2) наявність соціальної підтримки населення, 3) спроможність організовувати протестні акції.

Зрештою, Євген Головаха висловлює пересторогу, що комуністична партія отримає народну перевагу в умовах політичної нестабільності, спричиненої касетним скандалом. Наостанок, у статті представлено песимістичну авторову візію політичного майбутнього України, де демократична перспектива розвитку українського суспільства може бути втрачена.

Джордано Бруно (Пер. з нім. Іван Франко): Літературно-науковий вістник, т. 10, № IIІ, кн. 4, 1900, 42-51 cc.

Фрідріх Йодль — 2025-07-07

Український переклад з німецької тексту Фрідріха Йодля «Джордано Бруно», який здійснив Іван Франко.

Реальність мас-медіа (Пер. з нім. Віталій Клименко): Київ, ЦВП, 2010, 158 с.

Ніклас Луман — 2025-07-07

Український переклад з німецької книги Нікласа Лумана «Реальність мас-медіа» [«Die Realität der Massenmedien»], здійснений Віталієм Клименком. Передмови написали Валерій Іванов та Михайло Мінаков.

Великий код: Біблія і література (Пер. з англ. Ірина Старовойт): Львів, Літопис, 2010, 362 с.

Нортроп Фрай — 2025-07-07

Український переклад праці Нортропа Фрая «Великий код: Біблія і література», здійснений Іриною Старовойт.

Це книга про взаємозв’язки Біблії і західної літератури, про тисячолітні впливи Біблії на творчу уяву. Як і саму Біблію, книгу укладено за принципом дзеркального відображення. Друга її частина у зворотному порядку поглиблює і розвиває ідеї першої – про мову і переклад, про міф і метафору, про об’явлення, про час, рух у часі та перемогу над часом.

Книга містить авторові примітки, а також іменний та предметний покажчики.

Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки XX ст. (Пер. з рос., нім., англ., пол., фр., чес. Марія Зубрицька та ін.): Львів, Літопис, 1996, 633 c.

Марія Зубрицька — 2025-07-07

Український переклад філософських праць різних напрямків та періодів, а також праць, присвячених філософській та літературній критиці, психоаналізу, психолігнвістиці, літературній герменевтиці та лінгвістиці, здійснений великим перекладацьким колективом.

Передмову підготувала Марія Зубрицька. Тексти, примітки підготували, упорядкували Марія Зубрицька, Лариса Онишкевич,

Девять слїпих (Пер. з іт. Іван Франко). In Літературно-науковий вістник, т. 10, №. ІІІ, кн. 4, 1900, сс. 121-128.

Джордано Бруно — 2025-07-07

Український переклад з італійської відтинку праці Джордано Бруно «Героїчні натхненники» [«Eroici furori»], хдійснений Іваном Франком.

Курс загальної лінгвістики (Пер. з фр. Андрій Корнійчук, Костянтин Тищенко): Київ, Основи, 1998, 324 с.

Фердінан де Сосюр — 2025-07-07

Український переклад з французької реконструйованих Шарлем Баллі і Альбером конспектів лекцій Фердінана де Сосюра «Курс загальної лінгвістики» [«Cours de linguistique générale»], здійснений Андрієм Корнійчуком і Костянтином Тищенком. Післямову підготував Костянтин Тищенко.

Читанка з історії філософії у VI т. Т. VI: Зарубіжна філософія ХХ ст. (Пер. з рос., англ., нім. Волинка Г. І., Волинка К. Г., Волинка М. Е., Бурлачук В. Ф., Тарасенко В. М.): Київ, Довіра, 1993, 239 с.

Григорій Волинка — 2025-07-07

Збірка містить подвійний український переклад з російських перекладів праць: Карнапа Р., Вітгенштейна Л., Рассела Б., Поппера К., Джеймса У., Гайдеґера М., Ясперса К., Сартра Ж.-П., Камю А., Шелера М., Леві-Строса К., Ортега-і-Гассета Х., Тейяра де Шардена П., Юнга К., Фромма Е., Гадамера Х.-Г., Габермаса Ю.;

подвійний переклад з англійської: Мерло-Понті М., Рікера П.;

український переклад з англійської: Дьюї Дж., Маркузе Г.;

з німецької – Гусерля Е.

Довідки написали Волинка Г. І., Волинка К. Г., Волинка М. Е., Бурлачук В. Ф., Тарасенко В. М., Шаройкін Г. С.

Видання також містить передмову від упорядників.

Геракліт (Пер. з давньогр. Анатолій Тихолаз): Київ, Абрис, 1995, 160 c.

Геракліт — 2025-07-07

Український переклад з давньогрецької текстів Геракліта, здійснений Анатолієм Тихолазом. Підготував видання, написав вступну статтю й коментарі Анатолій Тихолаз. Видання білінгвальне. Текст фрагментів Геракліта зібрано на основі видання Дільса-Кранца. Тихолаз наводить переліки: (1) праць, за якими ДК наводять цитати Геракліта, (2) перекладів фрагментів Геракліта і книг про нього, (3) праць, на які він посилається у вступній статті.

Дарвінізм (Пер. з фр. Іван Франко): Українсько-руська видавнича спілка (Друкарня Наукового товариства імені Шевченка), 1904, 143 c.

Еміль Феррієр — 2025-07-06

Український переклад з французької книги Еміля Фер’єра [Феррієра] «Дарвінізм» [«Le Darwinisme»], здійснений Іваном Франком.

Данте Алїґієрі: Характеристика середнїх віків. Житє поета і вибір із його поезії: Видання Товариства прихильників української літератури, науки і штуки, 1913, 246 c.

Іван Франко — 2025-07-06

Біографія Данте, коментар і переклад його вибраних праць, які написав Іван Франко.

ЗМІСТ

Переднє слово

Поправки важнїйших похибок друку

Вступ

І. Середнї віки

ІІ. Культура середнїх віків

ІІІ. Данте і його писання

IV. Вибір лїричної та дідактичної поезії Данта

V. Божественна комедія. А. Підземеллє

VІ. Божественна комедія. Б. Чистилище

VІІ. Божественна комедія. В. Рай

Фемінізм: Київ, Основи, 2002, 322 с.

Соломія Павличко — 2025-07-06

У книзі вперше зібрано статті, дослідження, бесіди та інтерв’ю 1990-х років літературознавиці Соломії Павличко, присвячені проблемам фемінізму в суспільному житті та в літературному дискурсі. Видання містить передмову упорядниці Віри Агєєвої, а також іменний покажчик.

ЗМІСТ

Віра Агєєва – Інтелектуальний портрет

Статті, дослідження

Чи потрібна українському літературознавству феміністична школа?

Фемінізм як можливий підхід до аналізу української культури

Between feminism and nationalism: new women’s groups in the Ukraine

Feminism and nationalism

Посттоталітарна культура як носій зневаги до жінок

Feminism in post-communist Ukrainian society

Марко Вовчок (1833 – 1907)

Жіночий дискурс сучасної України

Progress on hold: the conservative faces of women in Ukraine

Жіночі права – людські права. Українська перспектива

Наталя Кобринська в контексті епохи

Modernism vs. populism in fin de siecle Ukrainian literature

Фемінізм

Чи можливий в Україні фемінізм?

Ще раз про свободу і рівноправ’я та інші «нісенітниці»

Виклик стереотипам: нові жіночі голоси в сучасній українській літературі

Women’s discordant voices in the context of 1998 parliamentary elections in Ukrainе

Канон класиків як поле ґендерної боротьби

ґендер та ідентичність

Бесіди, інтерв’ю

Сучасна жінка — образ зовнішній і образ внутрішній

Modernist and feminist discourses and their cultural reception in Ukraine

«Криза — це дуже плідне поняття…»

«Література — така ж цікава річ, як і життя, якщо дивитися

на неї незашореним поглядом»

«Я вважаю Львів рідним, своїм ідеальним містом»

«Я жила і продовжую жити…»

«Я б сказала, що з віком радикалізуюся»

«Момент відкривання такий солодкий...»

«Фемінізм — це погляд, покликаний розвінчувати ідолів»

«З України роблять хатку, відгороджену від усього світу

парканом тупості»

«Я б побажала жінкам твердості і віри в себе...»

«Я є вершиною цнотливості, коли порушую “заборонені”

в літературознавстві теми»

«Мені не потрібні квіти і компліменти...»

«Прожити своє життя...»

Вічний рух

Останнє інтерв’ю для преси

Якось під Новий рік…

Розмова в телесалоні «Модні сніданки з «1+1»

Іменний покажчик

Вступ до континентальної філософії (Пер. з англ. Вадим Менжулін): Київ, Стилос, 2008, 152 с.

Саймон Крічлі — 2025-07-06

Український переклад книги Саймона Крічлі «Вступ до континентальної філософії» (англ. ориг. «Continental Philosophy. A Very Short Introduction»), який здійснив Вадим Менжулін. Передмову написав Вадим Менжулін.

Європейська література і латинське середньовіччя (Пер. з нім. Анатолій Онишко): Львів, Літопис, 2007, 752 с.

Ернст Роберт Курціус — 2025-07-06

Український переклад книги Ернста Роберта Курціуса «Європейська література і латинське середньовіччя», здійснений Анатолієм Онишком. Видання містить дві авторові передмови: написану до оновленого (другого) видання та до першого, а також три покажчики – іменний, предметний та термінологічний.

Нариси з історії антропології. Школи. Автори. Теорії (Пер. з фр. Євген Марічев): Київ, Києво-Могилянська академія, 2008, 287 с.

Робер Дельєж — 2025-07-06

Український переклад з французької книги Робера Дельєжа «Une histoire de l'anthropologie : écoles, auteurs, théories», здійснений Євгеном Марічевим.

Світ українського барокко. Філологічні етюди: Харків, ОКО, 1994, 112 с.

Леонід Ушкалов — 2025-07-06

Книга містить у собі декілька студій над ейдологією та риторикою української бароккової літератури, зокрема, її засновковими універсаліями, як-от «наслідування природи», «образ», «текст», «концепт», — а також проблематикою «золотої середини», «передання наук» тощо. Феномен українського літературного барокко, пов’язаний з іменами Петра Могили, Інокентія Гізеля, Лазаря Барановича, Іоаникія Галятовського, Антонія Радивиловського, Теофана Прокоповича, Стефана Яворського, Димитрія Ростовского. Георгія Кониського, Григорія Сковороди та інших, інтерпретується у контексті поступу європейської духовної традиції від часів греко-римської класики до кінця XVIII століття.

ЗМІСТ

Метафізика образу

Antiquus – modernus

Біблійна герменевтика

Translatio studii

Образ як риторична реальність

Література і філософія

Іконосфера як міф про людське існування

Ерос

Примітки

Сексуальна політика (Пер. з англ. Уляна Потятиник, Петро Таращук): Київ, Основи, 1998, 619 с.

Кейт Мілет — 2025-07-06

Український переклад книги Кейт Мілет «Сексуальна політика» з англійської мови, здійснений Уляною Потятиник і Петром Таращуком. Видання містить також передмову авторки й розлогий алфавітний покажчик.

У книзі, що вже давно стала феміністичною класикою, йдеться про «війну» між статями, чи, власне, про політичний аспект міжстатевих відносин. Жінки — останній пригноблений клас, стверджує авторка і закликає до визвольної революції. Твір спонукає замислитись над гармонізацією як суспільних відносин загалом, так і конкретних взаємин кожної людської пари – чоловіка і жінки.

Флорентійські хроніки. Державець (Пер. з іт. Анатоль Перепадя): Київ, Основи, 1998, 492 c.

Нікколо Мак’явеллі — 2025-06-27

Український переклад книг «Флорентійські хроніки» (іт. «Le Istorie Florentine») і «Державець» (іт. «Il Principe») Нікколо Мак’явеллі, який здійснив Анатоль Перепадя. Післяслово написала Ада Бичко.

Ласкаво просимо до пустелі Реального In Критика, №10 (48), 2001, сс. 7-9.

Славой Жижек — 2025-06-27

Опублікована стаття є перекладом уривка тексту Славоя Жижека, розміщеного на сайті Lacan.com у 2001 році. Згодом цей фрагмент, зі змінами, увійшов до книги Жижека «Welcome to the Desert of the Real!» — у розділ «Passions of the Real, Passions of semblance», опубліковану в 2002 році з нагоди річниці трагедії 11 вересня 2001 року.

Коротка історія новітньої філософії. Від Декарта до Вітгенштайна (Пер. з анг. О. Коваленко): Київ, Основи, 1998, 331 с.

Роджер Скратон — 2025-06-27

Український переклад твору Роджера Скратона «Коротка історія новітньої філософії» (ориг. «A short history of modern philosophy. From Descartes to Wittgenstein»), зроблений Олександром Коваленком. Видання супроводжується об'єднаним дворівневим покажчиком понять та імен.

Сковорода Григорій. Дослідження, розвідки, матеріали: Київ, Наукова думка, 1992, 382 с.

Валерія Нічик — 2025-06-27

Збірник присвячено філософсько-світоглядному аналізові спадщини Г. С. Сковороди у контексті української і світової культури. Окрім поданих у збірнику наукових статей українських дослідників, також представлено переклади праць західних науковців та представників української діаспори.

ЗМІСТ

Нічик В. М., Стратій Я. М. – Від упорядників

Розділ І. Світоглядно-філософський аналіз творів Г. С. Сковороди

Роменець В. А. – Ідея самопізнання і смислу людського життя у творчості Г. С. Сковороди

Сігов К. Б. – Гра на «веселие сердечное» у філософській антропології Г. С. Сковороди

Бондар С. В. – Щирість – чільний принцип життя і філософії Г. С. Сковороди

Стогній І. П. – Праця і мораль у спадщині Г. С. Сковороди

Пістрий І. В. – Діалог – форма філософування Платона і Сковороди

Нічик В. М. – Проблема Бога і світу в творах Г. С. Сковороди

Стратій Я. М. – Концепція Бога у філософії Г. С. Сковороди та її зв’язок з попереднім розвитком української думки

Сирцова О. М. – Філософська етимологія Г. С. Сковороди. Ім’я Бога

Ткаченко О. О. – До характеристики світогляду Г. С. Сковороди

Розділ ІІ. Творчість Г. С. Сковороди в контексті вітчизняної і світової культури

Охріменко О. Г. – Г. С. Сковорода і світова література (деякі штрихи)

Кирик Д. П. – Г. С. Сковорода і давньогрецька філософія

Ушкалов Л. В. – Едіпова історія в опрацюванні Г. С. Сковороди

Голіченко Т. С. – Метафористика пізнання у М. Кузанського та Г. Сковороди

Охріменко П. П. – Г. С. Сковорода і російська та білоруська літератури

Шудря К. П. – Дивовижний феномен української культури

Горський В. С. – Спадщина Г. С. Сковороди в історико-філософських дослідженнях

Криса Б. С. – Г. С. Сковорода на тлі української поезії XVII–XVIII ст.

Захара І. С. – Близькість етичних поглядів Стефана Яворського та Григорія Сковороди

Кашуба М. В. – Етика І. Кониського і Г. Сковороди

Бетко І. П. – Г. С. Сковорода і традиція автоепітафії у давній українській літературі

Береговий М. Н. – Коло ідейного спілкування Г. С. Сковороди в 40–50-х роках XVIII ст.

Карпанюк М. П. – Інтерпретація образу Г. Сковороди у повісті І. Срезневського «Майоре, майоре!»

Колодна А. І., Колодний А. М. – О. О. Потебня і Г. С. Сковорода

Микитась Н. Д. – Академік О. І. Білецький про Г. С. Сковороду

Яранцева Н. О. – П. Г. Тичина – інтерпретатор спадщини Г. С. Сковороди

Розділ ІІІ. Дослідження спадщини Г. С. Сковороди в діаспорі і за рубежем

Чижевський Дмитро – Філософія Г. С. Сковороди. Вступ

Олянчин Доментій – Значення Сковороди. Пер. з нім. Табачникова І. А., Данилової Т. В.

Козій Д. – Три аспекти самопізнання у Сковороди. До 250-річчя народження (1722 – 3 грудня 1972 р.)

Погорілий Семен – Символи у Сковороди

Жуковський Аркадій – Київська академія – місце формування Сковороди. Пер. з фр. Сирцової О. М.

Вінтер Едуард – Мудрий козак. Григорій Сковорода (1772–1794). Пер. з нім. Ситниченко Л. А.

Калюжний Антуан Ежен – Філософія серця Григорія Сковороди. Філософ без певної системи. Пер. з фр. Мелішкевич Л. Р.

Піч Роланд – Про містику і метафізику у Григорія Сковороди. Пер. з нім. Стратій Я. М.

Митрович Кирило – Філософські дослідження зростання інтересу до творчості Сковороди в 20-ті роки в Україні. Пер. з фр. Романенко В. С.

Митрович Кирило – Платонічні елементи у філософії Сковороди. Пер. з фр. Сирцової О. М.

Ласло-Куцюк Магдалена – Григорій Сковорода і священні числа античності

Додатки

Зеленогорський Ф. А. – Пам'яті Г. С. Сковороди. Пер з рос. Лісового В. С.

Дем'янчук В. М. – З історії заснування Переяславського колегіуму

Ярцев І. С. – До біографії Г. С. Сковороди

Почетное свидетельство о присвоении названия малой планете №2431

Нові шляхи історичного мислення (Пер. з нім. Віталій Клименко): Львів, Літопис, 2010, 358 с.

Йорн Рюзен — 2025-06-27

Український переклад книги Йорна Рюзена «Нові шляхи історичного мислення» (нім. «Neue Wege des historischen Denkens») з німецької, зроблений Володимиром Кам'янцем.

Археологія знання (Пер. з фр. Віктор Шовкун): Київ, Основи, 2003, 326 с.

Мішель Фуко — 2025-06-27

Український переклад книги Мішеля Фуко «L'archéologie du Savoir» з французької мови, здійснений Віктором Шовкуном.

Зяяння Лакана In Критика, №3 (65), 2003, сс. 24-25.

Ольга Кирилова — 2025-06-27

Авторка статті звертає увагу на відсутність у вітчизняному гуманітарному дискурсі прямих звернень до текстів Жака Лакана. Натомість українські інтелектуали здебільшого інтерпретують його ідеї опосередковано — крізь призму праць Славоя Жижека. На її думку, оригінальні тексти Лакана залишаються непопулярними для перекладу через складність їхнього прочитання. Крім того, авторка окреслює власні міркування щодо різних способів рецепції лаканівської теорії, виокремлюючи два підходи: кон’юнктурно-інтерпретаторський та пуристський. Вона підсумовує, що дослідникам лаканівського психоаналізу ще належить віднайти автентичного Лакана.

Рецепція індійської філософії в Україні. Лінія Вед (1840-1930-ті рр.): Київ, Інститут філософії їм. Г.С. Сковороди НАН України, 2013, 412 с.

Юрій Завгородній — 2025-06-27

Монографію присвячено аналізу рецепції індійської релігійно-філософської думки вітчизняними інтелектуалами за майже 100 літній період: від виходу першої публікації у 1844 році до 1930-их років включно, коли індознавчий вектор історико-філософських студій в Україні припиняє своє існування, ставши заручником нової політичної ситуації. Тексти українських авторів розглядаються у синхронному і діахронному індологічному ісгорико-філософському контексті, залучаються роботи європейських, російських, індійських, а також американських і японських дослідників від XIX ст. допочатку XXI ст. Окрема увага приділяється індійським релігійно-філософським першоджерелам. Серед методологічних стратегій у монографії – філософськи значущі ідеї, теорія структурного поліморфізму, філософський традиціоналізм.

ЗМІСТ

Передмова

Вступ. Вибір напрямку і методології дослідження

Розділ І. Рецепція індійської філософії в Україні: біобібліографічний аспект

Розділ ІІ. Огляд літератури за темою

Розділ ІІІ. Виникнення індійської філософії: пошуки точки відліку (методологічні зауваження)

Розділ IV. Рецепція гімну Ріґведи X. 129: особливості перекладу й інтерпретації (Д. Овсянико-Куликовський, О. Козлов, Леся Українка, П. Ріттер, М. Калинович і В. Шаян, 1884—1930-ті рр.)

Розділ V. Особливості рецепції упанішад: від згадувань у загальних нарисах до окремих статей і перекладу

5.1. Початковий період знайомства з упанішадами в Україні: О. Новицький, С. Гогоцький, О. Козлов, В. Лесевич, О. Гіляров, І. Франко (1840-1910)

5.2. Специфіка розуміння упанішад П. Ріттером

5.2.1. Характеристика упанішад П. Ріттером у статтях «Енциклопедичного словника Гранат» (1911-1935)

5.2.2. Катха упанішада у перекладі П. Ріттера (1933): Катха упанішада серед упанішад, мотивація вибору тексту й особливості перекладу

5.3. Упанішади в контексті давньоіндійської релігійно-філософської літератури: на прикладі окремих дослідницьких статей

5.3.1. Тема упанішад у статті С. Шайєра «Про генезу монізму упанішад з магічного світогляду «Атхарваведи» і брагман» (1924) й у рецензії (1924) на переклад восьми упанішад і С. Міхальського (1924)

5.3.2. «Теорія упанішад» у панорамній статті М. Калиновича «Концентри індійського світогляду» (1928)

Розділ VI. Студії над ведантою (1844-1935)

6.1. Осмислення вчення веданти за «Брагма-сутрами» Бадараяни

6.1.1. «Нарис індійської філософії» О. Новицького (1844)

6.1.2. «Поступовий розвиток стародавніх філософських учень у зв’язку з розвитком язичницьких вірувань. Частина І. Релігія і філософія Давнього Сходу» О. Новицького (1860)

6.1.3. Статті С. Гогоцького у «Філософському лексиконі» (1857-1873)

6.2. Веданта в динаміці: від «Брагма-сутр» Бадараяни до неоведанти

6.2.1. «Нариси з історії філософії. Поняття філософії й історії філософії. «Філософія східна» О. Козлова (1887)

6.2.2. Статті П. Ріттера в «Енциклопедичному словнику Гранат» (1911-1935)

6.2.3. Рецензія С. Шайєра (1925) на переклад «Атмабодгі» С. Міхальського (1923)

Висновки

Використані джерела та література

Загальний покажчик

Contents

Summary

Данте Алїгіері (Пер. з фр. Іван Франко): Літературно-науковий вістник, т. 10, № IIІ, кн. 6, 1900, 189-199 cc.

Альфред Жанруа — 2025-06-27

Український переклад статті Альфреда Жанруа, написаної для «Великої енциклопедії» (фр. «La Grande Encyclopédie»), т. XIII, cc. 887-900, з французькою мови, здійснений Іваном Франком.

Діялектика секуляризації In Критика, №1-2 (135-136), 2009, сс. 10-13.

Юрґен Габермас — 2025-06-25

Опублікована стаття є перекладом тексту Юрґена Габермаса, розміщеного на сайті eurozine.com. Її основу становить доповідь, яку автор виголосив 15 березня 2007 року в межах заходів Nexus Institut Університету Тільбурґа (Нідерланди).

У своїй статті Габермас полемізує з твердженням про те, що сучасне суспільство є повністю секуляризованим. На його думку, уявлення суспільства про секулярність змінюється, зокрема під впливом того, як медіа висвітлюють релігійні конфлікти. Релігія дедалі активніше повертається у національні публічні сфери. Цьому також сприяє трудова імміграція, яка створює напруження між представниками різних релігійних традицій — і ці суперечності впливають на те, як суспільство сприймає секулярність.

Крім того, автор порушує питання балансу між збереженням культурної ідентичності та інтеграцією людей в єдине громадянське суспільство всередині держави. Габермас підсумовує, що для збереження поділу між церквою і державою потрібно постійно контролювати, які ідеї та смисли переходять із однієї сфери в іншу.

Про пошук істини. Том 1. (Пер. з фр. О. Хома): Київ, Port-Royale, 2001, 407 с.

Ніколя Мальбранш — 2025-06-25

Перший том українського видання трактату Ніколя Мальбранша «Про пошук істини», здійснений Олегом Хомою.

У цьому томі міститься переклад Передмови і перших двох книг: «Про почуття» («Des erreurs des sens») і «Про уяву» («De l’imagination»). Наприкінці наведені примітки і коментарі від перекладача.

Про пошук істини. Том 2. (Пер. з фр. О. Хома): Київ, Port-Royale, 2001, 284 с.

Ніколя Мальбранш — 2025-06-25

Другий том українського видання трактату Ніколя Мальбранша «Про пошук істини», здійснений Олегом Хомою.

У цьому томі міститься переклад Третьої книги «Про здатність розуміння або чистий розум» («De l’entendement ou de l’esprit pur»), а також обраних «Розʼяснень» («Éclaircissements») до перших трьох книг трактату. Наприкінці наведені примітки і коментарі від перекладача.

Переклади окремих «Розʼяснень» до перших трьох книг друкувалися також в історико-філософському журналі «Sententiae» (2002, №1). Див. https://sententiae.vntu.edu.ua/index.php/sententiae/article/view/801

Листи Віктора Петрова до Дмитра Чижевського (1946-1949) In Наукові записки НАУКМА. Літературознавство, № 4-5, 2024, сс. 131-139.

Андрій Портнов — 2025-06-23

Перша публікація листів Віктора Петрова до Дмитра Чижевського 1946–1949 рр. з особового фонду Чижевського в Університетській бібліотеці м. Гайдельберг (Німеччина). Основною темою листування дослідників була робота над підручником «Українська література» (Мюнхен, 1949) для студентів Українського Вільного Університету. У вступній публікації реконструйовано історію знайомства та наукової взаємодії вчених.

Шевченко в «жіночих студіях» In Критика, №3 (17), 1999, сс. 25-28.

Ніла Зборовська — 2025-06-22

Праця Ніли Зборовської «Шевченко в “жіночих студіях”» присвячена проблемі ігнорування жіночого дискурсу в традиційному вивченні творчості Тараса Шевченка. Авторка розглядає, як у феміністичних студіях переосмислюється поетичний націоналізм Шевченка, що поєднує родову жіночу стихію з ідеєю духовної соборності, протиставленої патріархальній цивілізації. У дослідженні Зборовська аналізує різні підходи феміністичної критики до осмислення Шевченка, зокрема звертається до концепцій Ірини Жеребкіної, Оксани Забужко та інших дослідниць, які переосмислюють національний міф і гендерні ролі. Авторка доводить, що феміністичний дискурс не лише підважує патріархальні структури, а й утверджує нові форми національної ідентичності – через жіночі досвід і голос. Також вона наголошує на важливості врахування жіночої перспективи для глибшого розуміння творчості Шевченка, особливо у контексті його образів жіночності та материнства. Зборовська підкреслює, що поетичний націоналізм Шевченка не може бути повноцінно осмислений без аналізу його діалогу з жіночим світом, який часто залишався поза увагою традиційної літературної критики. Особливу увагу авторка приділяє символіці жіночого тіла та духовності у творчості поета.

Дві історії України In Критика, Nº 7-8 (9-10), 1998, сс. 18-20.

Іван Химка — 2025-06-22

Матеріал містить порівняльний аналіз двох популярних історичних нарисів – Ярослава Грицака «Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст.» та Анджея Хойновського «Історія держав світу у ХХ ст.», здійснений Іваном Хімкою. Основна увага автора зосереджена на проблематиці репрезентації української історії в контексті взаємодії наукових традицій України, Польщі та Західної Європи. Химка наголошує на одному з головних викликів сучасної української історіографії – асиметрії доступу до новітніх академічних джерел і недостатній інтеграції в міжнародний науковий дискурс. Це, на його думку, спричиняє ізоляцію та методологічне відставання української гуманітаристики. У межах аналізу доведено, що 1) книга Грицака виконує роль посередника між українською та західною академічними культурами, зокрема через активне використання сучасних англомовних джерел; 2) праця Хойновського, навпаки, виявляє певну однобічність у висвітленні спірних подій ХХ століття, що відображає суб’єктивні упередження автора. Окремо підкреслено слабке представлення сучасної української сучасної історіографії в обох працях. Причинами цього явища вказано економічні та комунікаційні бар’єри, які все ще ускладнюють повноцінну участь українських науковців у глобальному академічному обміні.

Від СПУ до АУП: спроба емансипації In Критика, № 1, 1997, сс. 24-27.

Микола Рябчук — 2025-06-22

Стаття Миколи Рябчука є критичною рефлексією щодо парадоксального феномену пострадянської трансформації Спілки письменників України (СПУ), структура якої майже не змінилася після докорінних соціально-політичних трансформацій 1991 року. Автор порушує проблему збереження «совєтського» змісту культурної інституції за умов формальної незалежності. Це проявляється у симуляції єдності, використанні застарілої політичної риторики та відсутності справжньої інституційної переорієнтації на нові цінності й підходи. Рябчук демонструє, що попри декларативну відданість національній справі СПУ, організація функціонує як рудимент старого ладу, приховуючи владну ієрархічність і культурний консерватизм за патріотичною риторикою. Альтернативою такому стану речей постає Асоціація українських письменників (АУП), що орієнтується на відкритість, горизонтальні зв’язки та справжню культурну автономію. Текст також осмислює глибшу проблему – пасивності громадянина в пострадянському суспільстві, яка унеможливлює становлення справжнього громадянського діалогу. Ця публікація також актуалізує питання про роль культурних інституцій у час «незакінченої революції» – між декомунізацією, деколонізацією та культурною модернізацією.

Власний голос батька соціалістичної правди In Критика, N№ 4(6), 1998, сс. 12-14.

Доналд Фенґер — 2025-06-22

Праця Доналда Фенґера є спробою критично переосмислити постать Максима Горького. Автор розглядає Горького як фігуру, що існує на перетині трьох площин: літературного образу, політичної функції та публічного міфу. Автор зосереджується на парадоксі: Горький, уникаючи особистої автобіографічної відкритості, водночас став центральною фігурою соціалістичного канону. Попри публічну роль, він залишався внутрішньо закритою особистістю. Цей внутрішній розкол постаті Горького Фенґер ілюструє через листи-спогади його сучасників – Владислава Ходасевича та Бориса Ейхенбаума. Обидва автори акцентують на суперечливості особистості Горького, водночас викриваючи механізми формування радянського міфу навколо нього. Спираючись на ці свідчення, Фенґер демонструє, як особисте мовчання Горького парадоксально сприяло його ідеологічній інструменталізації. У результаті постать Горького постає не лише як штучно сконструйований культурний образ, а й як симптом ширшого процесу деперсоналізації митця в умовах тоталітарного дискурсу. Виходячи з цього, автор порушує ключове питання: чи можлива автентичність письменника в умовах політичного тиску та цензури? Він аналізує стилістичні й біографічні розриви між публічним образом Горького та його приватними проявами. Такий підхід дає змогу простежити не лише трансформацію Горького як особистості, а й еволюцію уявлень про роль митця в радянському культурному контексті.

Історія незвершеного застереження In Критика, №9 (23), 1999, сс. 14-18.

Соломія Павличко — 2025-06-20

Матеріал є рецензією Соломії Павличко на невидану книгу Агатангела Кримського «Що таке сучасне українство?». Вона акцентує увагу на авторові як на теоретику націоналізму, пояснюючи, як він намагається поєднати ідеї гуманного націоналізму із соціал-демократичною концепцією, котра, водночас, має дистанціюватися від марксизму. Праця вченого є своєрідним посланням українській інтелігенції, яка віддаляється від національної ідеї та тяжіє до російства. Посилаючись на Карла Каутського, Авґуста Бебеля та інших соціологів, Кримський помічає конфлікт між соціалізмом та націоналізмом. Проте він прагнув глибшого осмислення поняття націоналізму та збереження української державності. Отже, попри те, що його праця залишилася лише у формі чернетки, Соломії Павличко вдалося виявити загальну тенденцію його думок і підкреслити значущість цього тексту в українському інтелектуальному контексті.

Кривенька качечка, або Ще раз про трагедію Центрально-Східної Європи In Критика, №2 (4), 1998, сс. 4-6.

Наталка Білоцерківець — 2025-06-20

У своїй статті Наталка Білоцерківець звертається до української казки про Кривеньку Качечку як до вдалої метафори для осмислення трагедії Центрально-Східної Європи. Мораллю казки є заклик не зрікатися власного шляху й не піддаватися сліпому наслідуванню чужого. У цьому контексті постає ключове питання – яким має бути шлях України. Авторка звертається до есею Мілана Кундери «Про трагедію Центральної Європи», у якому йдеться про зміщення інтелектуальних меж Європи. Авторка наголошує: Росія – ворог, з яким українцям неминуче доведеться боротися, аби не втратити себе. Як приклад культурного спротиву згадано сучасний український музичний гурт «ВВ», який виконує сповнені глибокого символізму пісні українською мовою. У підсумку авторка доходить метафоричного висновку: український народ не ізолюється від світу, «пряде пір’ячко» з чужого досвіду, проте «злетить» лише тоді, коли буде до цього внутрішньо готовий.

Герої любі та не любі In Критика, №4 (18), 1999, сс. 18-21.

Наталя Яковенко — 2025-06-20

Мета статті Наталі Яковенко – поставити під сумнів «чистоту» позитивістських переконань Михайла Грушевського щодо поняття «героя в історії». Авторка наводить уривки з праці «Історія України-Руси» для фіксації наявності у ній трьох історіософських моделей оцінкової інтерпретації видатних діячів, а саме: 1) позитивістськи-народницької; 2) з позицій соціальної психології; 3) з позицій «філософії життя» / їх модифікації неоромантиками. Наталя Яковенко доходить висновку, що в тексті історика наявні лексичні штампи та синдром «початкового тексту». Виклад думок Михайла Грушевського змінюється впродовж написання тексту. Поняття, якими послуговувався історик — зокрема «народ», «держава», «герой в історії» — як зауважує Омелян Пріцак, були запозичені з різних, подекуди суперечливих філософських систем. Отже, як підсумовує авторка, йдеться про парадокс двоїстості постаті вченого та про усвідомлення того, що кожен видатний історик має власну, унікальну манеру історичного письма.

Пригоди євразійського принципу In Критика, № 1, 1997, сc. 16-17.

Сергій Грабовський — 2025-06-19

Стаття є рецензією Сергія Грабовського на працю Дмитра Табачника — колишнього глави президентської адміністрації — у співавторстві з Василем Кремінем та Василем Ткаченком «Україна: альтернативи поступу...» (1996, Київ). У рецензії автор знайомить читача з основними темами книги, побудованими на власній філософсько-історичній концепції її авторів: інтерпретацією історії України крізь призму впливів євразійської традиції та пошуком альтернатив європейському цивілізаційному вибору. Значну частину матеріалу рецензент оцінює як цікаву й виконану на належному науково-фаховому рівні. Виходячи з цього, він розмірковує над причинами маловідомості цієї праці серед широкої читацької аудиторії, припускаючи наявність політичних мотивів.

Що чекає на вільну пресу? In Критика, № 4 (6), 1998, сc. 14-15.

Марвін Келб — 2025-06-19

У статті акцентовано увагу на вадах американської журналістики та пропоновано шляхи їх подолання. Американська журналістика, як зазначає автор, перестала відігравати роль підтримки демократії та перетворилася на засіб отримання прибутку. Автор критикує журналістів за нехтування ними професійною етикою, тому він пропонує перелік норм для поліпшення журналістської діяльності.

Від романтичного народолюбства до великодержавного шовінізму In Критика, № 4 (18), 1999, сc. 22-23.

Сергій Біленький — 2025-06-19

Стаття є рецензією Сергія Біленького на книжку Анджея Валіцького «В полоні консервативної утопії» (пер. з польськ. 1998). Рецензована праця присвячена історичному та структурному дослідженню російського слов’янофільства XIX ст., його представників, витоків та становлення. У рецензії наголошується на надмірній абстрактності трактування слов’янофільства, яке в аналізованій праці розглядається крізь призму поняття світогляду та протиставлення «консерватизм — лібералізм».

У праці створено ідеальний тип слов’янофільського світогляду, відповідно до якого окремі діячі віднесені до одного з полюсів опозиції «консерватизм — лібералізм». Автор рецензії звертає увагу на використання у дослідженні вульгаризмів радянської критики, що звужує можливість гнучкої інтерпретації постатей у межах обраної схеми. Зрештою, він підкреслює наративний характер дослідження, в якому «слов’янофільство» не розглядається як міфологема.

Чим завершуються утопії In Критика, № 7-8 (9-10), 1998, сc. 20-13.

Володимир Панченко — 2025-06-19

Стаття містить міркування Володимира Панченка про утопії та їх роль у суспільстві на прикладі комунізму. У статті розглядається питання про причини масових убивств, здійснених комуністами під час так званих «червоних революцій», а також пізніше — у комуністичних режимах. Відповідь автор знаходить в одному з програмових комуністичних текстів – «Маніфесті комуністичної партії».

Як зазначає Володимир Панченко, у «Маніфесті...» вже закладено загрозу системного насильства та диктатури, які виправдовуються необхідністю «виправити історію» та досягти утопії комунізму. Автор підкреслює, що утопічні ідеї залишаються привабливими, попри застереження щодо небезпечних наслідків їхнього втілення.

Зрештою, автор констатує, що народам притаманна потреба в міфах, а отже — й в утопіях. Водночас підкреслюється розгубленість пострадянських держав перед обличчям власного майбутнього, зумовлена поступовою втратою зв’язку з комуністичною утопією.

Роман з дискурсом In Критика, № 1 (3), 1998, сс. 22-27.

Василь Костюк — 2025-06-18

Матеріал є рецензією на резонансну книгу Соломії Павличко «Дискурс модернізму в українській літературі». Текст складається зі вступу та п’яти частин.

У першій частині автор погоджується з тезою Павличко про штучний характер українського народництва, однак критикує її за недостатнє розкриття ролі лібідинальних чинників в українській модерністській літературі.

В другій частині аналізується стан українського модернізму на початку ХХ ст., робиться висновок, що тогочасні літературні альманахи були нездатні сформувати по-справжньому новий культурний дискурс.

Третя частина присвячена особливостям українського «неокласичного» модернізму 20-х років XX ст. В ній проблематизується поняття європейської культури та стверджується необхідність ширшого осмислення поезії Миколи Зерова.

В четвертій частині розглядаються постаті Віктора Петрова та Валеріана Підмогильного як унікальні для українського модернізму носії «урбаністичної свідомості».

У п’ятій частині йдеться про вимушений поділ української літератури 30-х років на лояльну до радянської ідеології та емігрантську.

Василь Костюк компліментарно відгукується про книгу Павличко, вбачаючи в ній конкурента найвідомішим сучасним зарубіжним романам, відзначає новаторську феміністичну спрямованість праці Павличко та її стилістичну доступність для широкого кола читачів.

Людина кризи робить вибір In Критика, №3 (29), 2000, сс. 6-8.

Сергій Грабовський — 2025-06-18

У статті проаналізовано культурно-антропологічні типи українського суспільства в контексті президентських виборів 1999 року. Критично розглянуто трансформацію радянської «гіперсоціальної людини» у нові типи людини пострадянської доби. Проаналізовано феномен олігархічного суспільства як форми посттоталітарного устрою. Запропоновано необхідність формування нового антропологічного типу «вільного громадянина» як альтернативи для українського суспільства на основі відновлення багатовимірності людського існування та особистісної відповідальності.

Кіна не буде In Критика, №4 (6), 1998, сс. 7-8.

Євген Ященко — 2025-06-18

У статті проаналізовано монографію Вадима Скуратівського «Екранні мистецтва у соціокультурних процесах ХХ століття». Розглянуто підхід дослідника до вивчення розвитку кінематографа, телебачення та відео в контексті новоєвропейської культури. Критично оцінено методологію автора, який зосереджується на «тектонічних процесах» культурної еволюції, а не на аналізі окремих творів. Запропоновано інтерпретацію занепаду кінематографа як наслідку вичерпання його можливостей у протистоянні життя і смерті в епоху ядерної зброї та масового знищення.

Тендер довкола ґендеру In Критика, № 3 (5), 1998, сс. 21-23.

Марта Богачевська-Хомяк — 2025-06-18

Стаття присвячена історії руху за права жінок в Україні. Текст складається з двох частин.

У першій частині розглядаються проблеми, з яким стикається фемінізм у пострадянській Україні: маргіналізація теми жіночих прав в медіа, відсутність спадкоємності феміністичної думки, напруження між фемінізмом та націоналізмом. Позитивно оцінюється діяльність основоположниці українського жіночого руху Наталі Кобринської, яка, всупереч тогочасному українському соціалістичному мейнстриму, наполягала, що без вирішення специфічно жіночих проблем спроба встановлення економічної рівності призведе до ще більшого поневолення жінок. Простежується шлях від стагнації фемінізму за часів перебування України в складі СРСР до появи жіночих організацій та ґендерних наукових центрів, проведення конференцій та спроб феміністської критики в межах гуманітарних дисциплін після проголошення незалежності в Україні.

Друга частина статті є рецензією на працю «Женское политическое бессознательное: проблема гендера и женское движение в Украине» Ірини Жеребкіної. Авторка критикує Жеребкіну за упереджене й надміру спрощене сприйняття українського націоналізму, академічну недоброчесність та інтерналізацію колоніального погляду на становище жінок в Україні. Однак сам факт появи літератури, що досліджує гендерну проблематику в українському контексті, сприймається нею як позитивна тенденція.

Ленін у сутінках In Критика, № 2 (4), 1998, сс. 28-29.

Ульріх Шмід — 2025-06-18

У статті демонструються диктаторські тенденції в політиці Володимира Леніна. Стверджується, що дослідники часто недооцінюють тоталітарний характер засад більшовизму й ідеалізують постать Леніна, протиставляючи її тоталітарному вождю Сталіну. Щоб вирішити цю проблему, автор пропонує змістити фокус уваги з теоретичних напрацювань російських комуністів на історичні факти. Він звертається до біографії Леніна, написаної Дмитром Волкогоновим, та посилається на працю Річарда Пайпса «The Unknown Lenin: From the Secret Archive», де Ленін зображується як політик, схильний до використання негуманних методів.

Спокуса світлого минулого In Критика, №12 (14), 1998, сс. 12-13.

Дмитро Затонський — 2025-06-18

У статті проаналізовано психологічні та економічні засновки ностальгії за радянським минулим у пострадянських країнах. Критично розглянуто два різні підходи до оцінки радянської спадщини на прикладі відгуків на статті Сергія Ковальова: повернення до радянського порядку та ідеалізацію дореволюційного порядку. Піддано сумніву можливість повернення до минулого ладу, обґрунтовано неминучість його краху. Запропоновано сформувати розуміння того, що повернення до «комуністичної утопії» є неможливим з огляду на економічну реальність.

Замість дослідження In Критика, №2 (4), 1998, сс. 25-28.

Костянтин Москалець — 2025-06-18

У статті проаналізовано книгу Тамари Гундорової «Про Явлення Слова». Критично розглянуто підхід дослідниці до вивчення періоду «протомодерну» (1890-1910-ті роки), що розвивався в умовах конфлікту між неорганічно засвоєними європейськими впливами та панівним народницьким дискурсом. Піддано сумніву адекватність застосованої методології (постструктуралізм, психоаналіз, феноменологія і семіотика тексту) і результативність дослідження для українського літературознавства.

Скромні нащадки невгамовних «двигачів» In Критика, № 7-8 (21-22), 1999, сс. 9-11.

Олександр Гриценко — 2025-06-17

У статті Олександр Гриценко аналізує типи політичних діячів України. Оскільки Україна успадкувала досвід політичної культури СРСР, автор аналізує також образи радянських лідерів, які задали вектори для формування політичних «амплуа» після здобуття незалежності. Також Гриценко розглядає інший варіант типології, що пропонує погляд на попередні посади та професії політичних діячів. Позаяк така типологія не завжди є ефективною, автор пропонує свою типологію сучасних українських політиків, відштовхуючись від характерних рис, які створюють їхні публічні образи. В типології виділено основні групи політичних «амплуа»: 1) «господарі», «прагматики», «центристи», 2) «борці», 3) всілякі «професіонали» та люди «конкретних справ». Стаття ґрунтується також на даних соціологічних досліджень, покликаних з’ясувати суспільні уявлення про ідеальний тип політичного діяча в українському контексті.

Кохання з відьмами In Критика, № 2 (4), 1998, cс. 19 - 24.

Григорій Грабович — 2025-06-17

У статті автор здійснює аналітичний огляд трьох творів українських письменників, об’єднаних спільною тематикою — художньою репрезентацією мотивів демонології в українській літературі та культурному контексті. Особливу увагу приділено використанню міфічних образів — «чортів», «відьом», «демонів» — у повсякденному контексті. У вступній частині подано короткий огляд книги «Молот відьом» та розглянуто приклади демонічної тематики у творчості різних українських авторів.

Друга частина статті присвячена аналізу двох повістей Валерія Шевчука — «Жінка-змія» та «Горбунка Зоя». Автор акцентує увагу на образі жінки-відьми та на її зв’язку з психологічними станами інших персонажів.

Завершальна та найбільша частина статті — це рецензія на роман Оксани Забужко «Польові дослідження з українського сексу», який викликав полеміку між автором та письменницею у подальших випусках журналу “Критика”. Автор аналізує головну героїню (як авторське alter ego) крізь призму образу відьми, зосереджуючись на особистісних переживаннях Забужко та автобіографічних елементах твору.

Путівник для інтелектуального бродяжництва In Критика, №3 (29), 2000, сс. 14-17.

Віра Агеєва — 2025-06-17

Матеріал є рецензією Віри Агеєвої на твори В. Домонтовича «Доктор Серафікус» та «Без ґрунту», уперше опубліковані у 1949 та 1942 роках відповідно. Авторка описує постать митця, особливості його життя і творчості, а також здійснює глибинний аналіз особистостей героїв обраних видань. Обидва твори вийшли друком 1999 року у київському видавництві «Критика». За авторкою, наведені праці суттєво змінюють уявлення про класичний літературний канон XX ст. У статті описано оригінальний підхід Домонтовича до нетривіальних проблем: світосприйняття, самовираження, ідентичність і сексуальність, життя у суспільстві.

Дух у просторі літер In Критика, №3 (17), 1999, сс. 16-17.

Володимир Ричка — 2025-06-17

Стаття є оглядом видань часопису «Дух і літера» 1997 і 1998 років. Автор наголошує на вагомому внеску цих публікацій у розвиток української гуманітарної науки. У тексті згадано українські переклади творів таких авторів: Сімона Вейль, Блез Паскаль, Лев Шестов, Емануель Левінас та багато інших. Ричка також коментує публікацію бесіди Костянтина Сігова із Полем Рікером; творів Ігора Шевченка, Ольги Сєдакової, Оксани Забужко та низки інших матеріалів. Згадано не тільки про українські проєкти, а і про міжнародні ініціативи.

Замовляння смерті In Критика № 4 (6), 1998, сс. 4-7.

Дмитро Горбачов — 2025-06-17

Матеріал є рецензією на першу частину книги «Екранні мистецтва у соціокультурних процесах ХХ століття: генеза, структура, функція» (1997), написаної мистецтвознавцем та істориком Вадимом Скуратівським.

Текст поділений на чотири змістові частини. У першій автори зосереджуються на роздумах Скуратівського щодо взаємозв’язку кіномистецтва з людськими психічними вимірами — сновидіннями, уявою, міфологічним мисленням. Особливу увагу приділено його концепції внутрішньої мови, “мови кіно”, а також ролі звукового та візуального сприйняття у формуванні кінематографічного образу як прояву внутрішнього світу митця.

Друга частина присвячена міркуванням Скуратівського про роль смерті та магічного в кінематографі, а також передумовам виникнення естетичного й якісного кіно. В третій частині викладено роздуми мистецтвознавця щодо національних і культурних особливостей кінематографів різних країн. Автори акцентують увагу на його переконанні в глибокому і нерозривному зв’язку між національною культурною спадщиною та мистецтвом кіно. Четверта частина присвячена темі поширення кіно та його доступності для масового глядача.

Біографія душі In Критика, № 3 (5), 1998, с. 20.

Юрій Луцький — 2025-06-17

Стаття є рецензією на шостий том «Творів» Василя Стуса, зокрема на збірку його листів до сім’ї, друзів та знайомих. Автор акцентує увагу на вираженому західноєвропейському світогляді Стуса, що простежується у його прагненні до свободи. У статті підкреслено, що значення листів полягає в їх щирості, яка розкриває поета як справжню особистість, живу людину в трагічній ситуації. Автор рецензії схвально оцінює цю книгу як таку, що є вагомим внеском до історії української епістолярної літератури.

Щоденник прочитання щоденника In Критика № 4 (6), 1998, сc. 24–25.

Ульріх Шмід — 2025-06-17

Матеріал є рецензією на книгу Ішвана Ерші “Дні з Гомбровичем”. Сама книга постає як запис інтимного досвіду читання Ерші тритомного “Щоденника” польського письменника Вітольда Гомбровича. Автор рецензії аналізує ключові позиції Ерші — його полеміку з Гомбровичем, філософські роздуми про смерть, “Я”, самопізнання, а також зв’язок між процесом читання і пошуком життєвих сенсів. Особливу увагу він приділяє історичному контекстові, в якому формувався світоглядний фундамент обох авторів, акцентуючи на впливі авторитарних режимів.

Совєтська альбомна шевченкіана: колаж, bricolage і кіч In Критика, № 3 (5), 1998, сс. 24-29.

Григорій Грабович — 2025-06-17

Автор розглядає альбомну шевченкіану, створену Державним музеєм Т. Г. Шевченка в радянські часи, та аналізує тогочасну інтерпретацію творчості Тараса Шевченка. У статті підкреслено багатогранність особи поета, що уможливлює різні інтерпретації його доробку. Також через впливовість фігури митця в літературній та політичній сферах, зміст та спосіб інтерпретації його творчості має вагоме значення.

Григорій Грабович визначає такі характерні риси радянської інтерпретації:

1) Колаж. Доробок Шевченка зібраний у форматі альбому, проте за жанром є колажем, оскільки поєднує текстуальний та візуальний матеріали в одне ціле. Колаж є синкретичним та всеохопним, інтерпретує художню та літературну творчість Шевченка за шаблонами та схемами, які стають канонічною інтерпретацією.

2) Бріколаж. Інтерпретація створює міф про Шевченка як вождя народу. Альбом відтворює радянський наратив і виконує ідеологічну функцію, ототожнюючи образ Шевченка з українським народом. Саме тому в альбомі повсякчас акцентовано увагу на селянському походження митця, на ілюстраціях поета зображено в колі російських еліт або в юному віці задля презентації його постаті як неповноцінної та незрілої. Інтерпретація апелює до колективного сприйняття та проєктує риси Шевченка на весь український народ.

3) Кіч. Канон створений у заданому партією стилі соціалістичного реалізму, він примітивізує та бруталізує творчість Шевченка, виявляє системний антиестетизм.

Автопортрет, писаний у підпіллі In Критика, № 4 (6), 1998, сс. 25-28.

Елеонора Соловей — 2025-06-17

Матеріал присвячено щоденникові Сергія Єфремова. Елеонора Соловей коментує документ видатного науковця і культурного діяча, в якому викладено протест проти настроїв доби. Описано те, що відбувалось у вирі громадського і культурного життя України 20-х років XX століття. Авторка аналізує важке становище тогочасної літератури й науки в умовах тиску більшовицького режиму. Щоденник став своєрідним літературним автопортретом С. Єфремова.

Сто років гризоти In Критика, № 1-2 (15-16), 1999, сс. 22-23.

Богдан Казка — 2025-06-17

У статті проаналізовано історію соціал-демократичних політичних партій в Україні. Богдан Казка демонструє схожість політичних дискусій минулого й теперішнього. Матеріал звертає увагу читача на реальні гострополітичні виклики того часу. Казка висловлює думку про статус соціал-демократичних партій у Європі кінця XX ст., порівнюючи його з українським контекстом.

Листи до братів-нехліборобів In Критика, № 2 (4), 1998, сс.14-18.

Микола Рябчук — 2025-06-17

Стаття є рецензією на збірку статей Петра Балея «Голос із діяспори в Україну». Микола Рябчук зазначає, що ця праця присвячена полеміці з українськими націонал-демократами та українською інтеліґенцією щодо підходу до здійснення політики в Україні. На противагу у збірці пропонується державотворча монархістська концепція В’ячеслава Липинського.

Критична увага автора рецензії спрямована на такі пункти праці: розуміння нації як держави, питання узаконення офіційного статусу російської мови та інтерпретацію Петром Балеєм постколоніальних подій в Україні. Микола Рябчук висловлює критичні зауваги щодо вибірковості автора до підбору аргументів та актуальності концепції В. Липинського в контексті сучасної політики України.

Леґенда Алли Горської In Критика № 4 (6), 1998, сс. 29-30.

Боґумила Бердиховська — 2025-06-17

Матеріал є рецензією на збірку “Червона тінь калини” (1996), котра містить велику кількість листів, статтей та спогадів, пов’язаних з Аллою Горською. Одним з ключових акцентів рецензії Бердиховської є тематика участі Горської у політичних зрушеннях того періоду та підтримці репресованих владою інтелектуалів.

Етнопсихологічні аспекти в творах Миколи Шлемкевича In Богословія, № 43, 1979, сс. 85-119.

Володимир Янів — 2025-06-08

У статті Володимира Яніва подано огляд етнопсихологічних візій Миколи Шлемкевича щодо українців. Українці постають як цілісна історична спільнота з глибокими культурними й політичними традиціями — від трипільської цивілізації до козацької доби. Особливе місце в уявленні про національний характер посідають ідеї народної монархії, демократичних засад козацтва та образ України як землеробської культури. У фокусі уваги також перебуває образ Шевченка як речника національної ідентичності. Стаття ілюструє місце Шлемкевича в українській етнопсихологічній традиції та формуванні образу «української душі».

Олександр Луковина

Коментарі до Арістотелевої «Політики» (Пер. з лат. Олександр Кислюк): Київ, Основи, 2003, 794 с.

Тома Аквінський — 2025-06-08

Український переклад праці Томи Аквінського « Коментарі до Арістотелевої “Політики”» з латини, зроблений Олександром Кислюком. Видання також містить передмову Віктора Котусенка.

Твори патріярха і кардинала Йосифа у XV т. Т. XV. Нарис історії середньовічної (схолястичної) філософії: Рим, 1991, УКУ ім. Св. Климента Папи, 181 с.

Іван Хома (упор.) — 2025-06-08

У цій праці, написаній у 1940-х роках і відтвореній з пам’яті в 1974-му, Йосиф Сліпий подає узагальнений огляд середньовічної філософії. Автор не заглиблюється в деталі, а прагне окреслити основні контексти — історичний, культурно-соціальний та географічний. Книга має тезовий характер і пропонує читачеві цілісне бачення розвитку філософської думки в межах християнської, арабської, юдейської та візантійсько-української традицій.

Олександр Луковина

Зміст

Від видавництва

Переднє слово

Частина перша. Патристична філософія

I. Кінець старовинної філософії і поява християнства

II. Початки патристичної філософії

III. Головні представники східньої патристичної філософії

IV. Св. Іван Дамаскин – найбільший систематик східньої патристичної філософії і богословії

V. Західні – латинські філософи із до-схолястичної доби і св. Августин

VI. Боетій і стан науки філософії у школах на Заході у VIII i ІХ століттях

Частина друга. Начало схолястики

I. Поняття схолястичної філософії і богословії та погляд на його історичний перебіг

II. Справлений погляд на схолястику

III. Джерела і література

IV. Перші філософічні твори схолястиків

Частина третя. Арабська філософія

I. Постання арабської філософії, зокрема на Сході

II. Розвиток арабської філософії на Заході

III. Філософічний погляд мутакалимунів на світ

IV. Арабські містики

Частина четверта. Жидівська філософія

I. Кабалістичний напрям

II. Авенцеброль

III. Мойсей Маймонідес

Частина п’ята. Золота доба схолястики

I. Передвісники золотої доби – Петро Ломбард і Вікторіянська школа

II. Св. Альберт Великий (1193-1280) – перший представник Золотої доби

III. Св. Тома з Аквіну і його молодечий вік

IV. Паризький університет

V. Тогочасні напрями у філософії і богословії

VІ. Тома в Італії

VІІ. Другий побут на університеті в Парижі (1269-1272)

VІІІ. Останні дні Томи в Італії

ІХ. Summa theologiae і її вплив на богословію

Х. Погляд на творчість Томи

ХІ. Бонавентура (1221-1274)

ХІІ. Генріх із Ґандави (1217-1293)

ХІІІ. Іван Дунс Скот (1266-1308)

ХІV. Природничий напрям

Частина шоста. Застій схолястики в ХІV і ХV ст.

І. Схолястичні філософи і богослови після Золотої доби

ІІ. Номіналізм Вільгельма Оккам і його послідовники

ІІІ. Німецька містика і Майстер Екгарт

Частина сьома. Схолястика у Візантії і в Україні

І. Перші відомости про науку філософії в Україні

ІІ. Від’ємні погляди на українську схолястику

ІІІ. Регабілітація схолястики у Візантії і в Україні

Частина восьма. Переходова доба від схолястики до новочасної філософії

І. Стан схолястичної філософії у XV i XVI ст.

ІІ. Відновлення філософії гуманістами
ІІІ. Своєрідні погляди деяких авторів у їх філософічних творах
ІV. Творчі дослідники природи

Частина дев’ята. Відродження схолястики

І. Перші домініканські обновники схолястики в Еспанії і Португалії

ІІ. Схолястична школа єзуїтів і скотистів

Частина десята. Загальний огляд

І. Схолястика на Заході

ІІ. Візантійська і українська схолястика

Додатки

1. Огляд книжки Етєн Жільсон-а

2. Виписки з твору проф. М. Марченка «Українська історіографія»

Про демократію в Америці у ІІ т. Т. І-ІІ. (Пер. з фр. Григорій Філіпчук, Михайло Москаленко): Київ, Видавничий дім «Всесвіт», 1999, 590 с.

Алексіс де Токвіль — 2025-06-08

Український переклад двотомника Алексіса де Токвіля «Про демократію в Америці» з французької мови, зроблений Григорієм Філіпчуком та Михайлом Москаленком. Видання також містить дві передмови: Андре Жардена та авторову.

Інтелектуальні витоки європейської Реформації (Пер. з англ. Микола Климчук, Тарас Цимбал): Київ, Ніка-Центр, 2008, 344 с.

Алістер Мак-Ґрат — 2025-06-07

Український переклад праці Алістера Мак-Ґрата «Інтелектуальні витоки європейської Реформації» з англійської, зроблений Миколою Климчуком та Тарасом Цимбалом. Видання також містить авторову передмову.

Привиди Маркса: держава заборгованості, робота скорботи та новий Інтернаціонал (Пер. з фр. І. Донченко): Харків, Око, 2000, 272 с.

Жак Дерріда — 2025-06-07

Український переклад праці Жака Дерріди «Привиди Маркса: держава заборгованості, робота скорботи та новий Інтернаціонал» з французької мови, зроблений І. Донченком. Видання також містить дві передмови: одного з науковоих редакторів видання Олександра Мамалуя й автора Жака Дерріди.

Григорій Сковорода. Повне зібрання творів у двох томах In Slavic Review, № 33(3), вересень 1974, сс. 559-560.

Петро Біланюк — 2025-06-07

У цьому огляді повного академічного зібрання творів Григорія Сковороди, опублікованого до 250-літнього ювілею мислителя, автор звертається до оцінок українських учених із діаспори — зокрема, Дмитра Чижевського та Івана Мірчука. На їхню думку, Сковорода втілює архетип української душі: щирого інтроверта, що ставить духовне вище за інтелектуальне; естета, гуманіста, носія глибоко релігійного світовідчуття. Ці риси, як зазначає рецензент, органічно проступають у його творах. Тож, імпліцитно заперечуючи притаманність подібних якостей російському культурному кодові, автор доходить висновку: Сковорода не може вважатися репрезентантом російської традиції. Особливої критики зазнає й передмова до видання — офіційний радянський текст, що, на думку автора, є вкрай абсурдним у своїй інтерпретації: мовляв, Сковорода нібито еволюціонував у напрямку матеріалізму і прагнув звільнення від релігії та ідеалізму.

Олександр Луковина

Нікомахова етика (Пер. з давньогр. Віктор Ставнюк): Київ, Аквілон-Плюс, 2002, 480 с.

Арістотель — 2025-06-07

Український переклад праці Арістотеля «Нікомахова етика» з давньогрецької, зроблений Віктором Ставнюком. Пропоноване видання «Нікомахової етики», одного з основних творів Арістотеля, є білінгвальним: текст мовою оригіналу та його переклад українською подаються паралельно. У додатку наводяться основні правила давньогрецької фонетики, подається список джерел, які так чи інакше кореспондуються з Арістотелевим текстом.

Похвала Глупоті. Домашні бесіди (Пер. з лат. Володимира Литвинова, Йосипа Кобіва): Київ, Основи, 1993, 319 с.

Еразм Роттердамський — 2025-06-07

Український переклад праці Еразма Роттердамського «Похвала Глупоті. Домашні бесіди» з латини, зроблений Володимиром Литвиновим та Йосипом Кобівим. Видання також містить передмову Йосипа Кобіва.