Євразійство: Прага, 1930, 28 с.

Автор розглядає євразійство як творіння російської політичної еміграції пореволюційної доби. Згідно із Мицюком, євразійці прагли створити ідеологію, яка: 1) надавалася би для пояснення фундаментальної відмінності між Росією і Європою; 2) могла би бути протиставлена комунізмові; 3) була би прийнятна для російського народу.
Євразійці розглядають терени Росії-Азії як географічний індивідум, протиставляючи себе Європі і «римо-германському світу». Згідно з Мицюком, євразійці кладуть в основу своєї ідеології особистість, але не індивідуальну, а колективну євразійську особистість. У цьому сенсі євразійство є спробою відновити розуміння «народности» у значенні панування державної московської народности.
Окрім того, Мицюк відзначає, що євразійці беруть за основу власної ідеології російську православну віру і церкву: державно-централістичну, аристократичну, ієрархічно-бюрократичну, пансько-чиновницьку, дорогу з матеріального погляду.

Олександр Луковина