Екскурси в мистецтво: Про домо суа. Дещо про методу. In Рідне слово, № 12, 1946, сс. 57-65.

Стаття презентує рефлексії Віктора Бера (один з псевдонімів Віктора Петрова) щодо поширеної у першій половині ХХ столітті дослідницької візії – заперечення ідеї безперервності історії гуманітарними науками (зокрема, філософією історії – «історіознавством»). Матеріал складається з чотирьох частин: 1) Про домо суа. Дещо про методу; 2) Мозаїки Равенни і Рібейра; 3) Модерне мистецтво й модерна фізика; 4) Маніфест футуристів 1909 р., перечитаний сьогодні.

У першій частині він звертається до Геґелевої діалектичної методи для того, аби показати своє розуміння історіознавства: «В градації епох про кожну наступну епоху можна сказати, що вона, конструюючи себе через заперечення, протиставляючи себе попередній, є негативною формою цієї попередньої. Одночасно запереченням і ствердженням» (с. 59).

У другій частині автор порівнює дві мистецькі роботи – фрагмент мозаїки «Поклоніння волхвів» VI ст. у Церкві Святого Аполінарія (Сант-Аполлінаре-Нуово) в Равенні і однойменну картину іспанського художника Хосе де Рібери 1650 р. Таке зіставлення зумовлене прагненням автора показати, яким чином ідеологія та світогляд, притаманні кожній з епох, відбиваються у мистецтві. За результатами аналізу художніх особливостей кожної з робіт він стверджує, що мистецтву раннього Середньовіччя притаманний метафізично-теїстичний світогляд, а новочасному – гуманістично-натуралістичний.

У третій частині автор наголошує, що сучасні йому мистецтво і фізика, незалежно одне від одної, «виявили тенденцію розвиватися в одному й тому ж напрямку» (с. 63), так само як і сучасна йому філософія, котра відкидає поняття часу й простору класичної фізики.

У четвертій частині Бер пропонує переосмислити одіозний довоєнний маніфест футуристів, опублікований у 1909 р. в журналі «Фіґаро», з позицій вже пережитих Першої та Другої світових воєн.

Влада Давіденко