Проблема епохи. In Орлик, № 10, 1947 (Травень), сс. 4-8.

Стаття презентує відповідь Віктора Бера (один з псевдонімів Віктора Петрова) на статтю Бориса Крупницького «Теорія доби і сучасність» і становить один з елементів загальної дискусії між двома науковцями, що розгорнулася на сторінках часопису «Орлик» у 1947 році. Предметом критики Крупницького постає позірне відкинення Петровим ідеї історичного розвитку й вжиток поняття заперечення одної епохи іншою у викладеній останнім історіософській концепції зміни епох (Середньовіччя, Новий час, Наш час). На думку Петрова, Крупницький не зовсім правильно зрозумів його тезу про ідею розвитку в історії: «…я не відкидаю ідею розвитку; я відкидаю ідею розвитку в тому сенсі, який надавало цьому поняттю 19 століття, яке виходило з образу-ідеї єдиної й загальної цивілізації, що розвивається безперечно, за універсальним і завжди тотожним собі принципом лінеарного поступу» (с. 6). Зрештою, Петров 1) обстоює думку про комплексність історіософічної проблематики, у якій концепція «нашарування епох» Крупницького видається спрощувальною; 2) підкреслює значущість викладеної у своїх попередніх працях тези про наявність як епохальних (властивих лише певній епосі), так і позаепохальних (наскрізних для різних епох) категорій і явищ, що слугує зайвим підтвердженням необґрунтованості закиду Крупницького, згідно з яким історіософія Петрова ґрунтується на цілковитому запереченні одної епохи іншою.

Влада Давіденко