Теорія «нероблення» Гр. Сковороди. In Життя й Революція, № 4, 1926, сс. 49-55.

Стаття є рецензією Віктора Петрова на книгу Дмитра Багалія «Г. С. Сковорода. Український мандрований філософ» (1926) – ґрунтовну розвідку, що є підсумком 30-річних сковородинознавчих досліджень Багалія. Предметом аналізу і полемічних зауваг Петрова є докладно описана Багалієм теорія «нероблення» Сковороди, з’яву якої дослідник пов’язує з народницьким світоглядом Сковороди. Петров, хоча й поділяє тезу про антиутилітирний світогляд Сковороди, обстоювану Багалієм та деякими іншими сковородинознавцями (зокрема, Павлом Житецьким), все ж не поділяє Багалієвого погляду на Сковороду як на народника і «попередника майбутніх хлопоманів», адже, на думку Петрова, «джерела й ідеологічні та суспільні “опрощенства” у Сковороди й народників були надто різні» (с. 55). Песимістичність та трагічність свідомості й творчості Сковороди, за Петровим, зумовлена невідповідністю між гнітючим життєвим контекстом Катерининської Росії (с. 51), у якій вимушений був жити Сковорода, і його особистими світоглядними принципами. Зрештою, на думку Петрова, за принизливою в ті часи роллю «особи простої і низької» він «ховав свідомість свого надлюдства» (с. 52), а ідея «нероблення» та вельми абстрактна концепція «ідеального життя» стали єдиноможливою формою існування Сковороди у тодішньому соціально-політичному контексті.

Влада Давіденко