Українські культурні діячі Української РСР 1920-1940. Жертви більшовицького терору : Нью Йорк, Пролог, 1959. 80 c.

Праця Віктора Петрова, написана на початку 1940-х років, покликана пролити світло на перебіг репресивних заходів, що їх було вжито радянською владою проти представників української інтелігенції (письменників, культурних діячів тощо) у період до початку Другої світової війни, завершенням чого став розгром інтелігенції під час так званої «єжовщини». Особливу увагу автор приділяє ролі національного чиннику у тому, наскільки жорстокими були утиски радянської влади супроти української інтелігенції. У якості прикладів згублених репресіями він докладно розглядає долі Євгена Плужника, Дмитра Фальківського, Григорія Косинки, Миколи Хвильового, Миколи Зерова, Михайла Драй-Хмари; прикладами зруйнованих об’єднань та організацій є ВАПЛІТЕ, Ланка – Марс, «Нова генерація», гурток неокласиків, а також письменники «старої генерації» (до 70-х рр. XIX ст.), яких автор умовно об’єднує у плеяду «семидесятників».

Влада Давіденко

Зміст

Передмова

Большевізм і інтеліґенція

Пролетаріят покликаний заступити інтеліґенцію

Схема знищення української інтеліґенції

Про судові процеси

Євген Плужник

Дмитро Фальківський

Григорій Косинка

Микола Хвильовий

Ліквідація літературних організацій

Вапліте

Ланка – Марс

«Нова ґенерація»

Неоклясики

Микола Зеров

Михайло Драй-Хмара

«Західня Україна»

Партійці

«Семидесятники»

Уніфіковані

Додатки