Постмодерн і майбутнє філософії: Київ, «Наукова думка», 1997, 187 с.

Монографію присвячено осмисленню принципових особливостей постмодерністського дискурсу про долю філософії в культурі постіндустріального суспільства. У ній виявляються джерела філософського постмодерну, його ключові поняття, проблемне поле. У цьому контексті висвітлюються відносини постмодерну з двома фундаментальними мегатенденціями розвитку філософської думки — метафізичною та постметафізичною. Автор простежує принципові особливості і наслідки постмодерністського повороту в культурі. У книзі аналізуються найбільш впливові стратегії філософського постмодерну: ніцшеанська і фукіанська стратегії подолання метафізики, хайдеггерівська програма деструкції філософії модерну, деконструкціоністська програма Ж. Дерріда, неративістська програма «прощання з метафізикою» Ж.-Ф. Ліотара, рортівська прагматистська стратегія деструкції новоєвропейської філософії тощо.

ЗМІСТ

Переднє слово

Розділ І. Культурна свідомість Заходу: три стазиси

Глава I. Премодерн

Глава II. Модерн

Глава III. Постмодерн

Глава ІV. Постмодерністський пафос: від метафізики рабського спокою до філософії неспокійної волі

Розділ ІI. Майбутнє філософії: постмодерністський дискурс

Глава І. «Кінець метафізики»: апокаліпсис чи героїчне визволення інтелекту?

1. Фрідріх Ніцше і апокаліпсис метафізики
2. Подолання метафізики: стратегія М. Фуко
3. Наративізм і ліотарівське «прощания з метафізикою»

Глава ІІ. Колапс філософії? Ні, плюральний характер розвитку!

1. Хайдеггерівська програма деструкції метафізики
2. Жак Дерріда. Деконструкція метафізики
3. Річард Рорті і прагматистська стратегія деструкції філософії
4. Хабермасівський проект «продовження віку філософії»

Висновки

Примітки

Summary

Contents