Совєтська альбомна шевченкіана: колаж, bricolage і кіч In Критика, № 3 (5), 1998, сс. 24-29.

Автор розглядає альбомну шевченкіану, створену Державним музеєм Т. Г. Шевченка в радянські часи, та аналізує тогочасну інтерпретацію творчості Тараса Шевченка. У статті підкреслено багатогранність особи поета, що уможливлює різні інтерпретації його доробку. Також через впливовість фігури митця в літературній та політичній сферах, зміст та спосіб інтерпретації його творчості має вагоме значення.

Григорій Грабович визначає такі характерні риси радянської інтерпретації:  

1) Колаж. Доробок Шевченка зібраний у форматі альбому, проте за жанром є колажем, оскільки поєднує текстуальний та візуальний матеріали в одне ціле. Колаж є синкретичним та всеохопним, інтерпретує художню та літературну творчість Шевченка за шаблонами та схемами, які стають канонічною інтерпретацією.

2) Бріколаж. Інтерпретація створює міф про Шевченка як вождя народу. Альбом відтворює радянський наратив і виконує ідеологічну функцію, ототожнюючи образ Шевченка з українським народом. Саме тому в альбомі повсякчас акцентовано увагу на селянському походження митця, на ілюстраціях поета зображено в колі російських еліт або в юному віці задля презентації його постаті як неповноцінної та незрілої. Інтерпретація апелює до колективного сприйняття та проєктує риси Шевченка на весь український народ.

3) Кіч. Канон створений у заданому партією стилі соціалістичного реалізму,  він примітивізує та бруталізує творчість Шевченка, виявляє системний антиестетизм.