Чим завершуються утопії In Критика, № 7-8 (9-10), 1998, сc. 20-13.

Стаття містить міркування Володимира Панченка про утопії та їх роль у суспільстві на прикладі комунізму. У статті розглядається питання про причини масових убивств, здійснених комуністами під час так званих «червоних революцій», а також пізніше — у комуністичних режимах. Відповідь автор знаходить в одному з програмових комуністичних текстів – «Маніфесті комуністичної партії».

Як зазначає Володимир Панченко, у «Маніфесті...» вже закладено загрозу системного насильства та диктатури, які виправдовуються необхідністю «виправити історію» та досягти утопії комунізму. Автор підкреслює, що утопічні ідеї залишаються привабливими, попри застереження щодо небезпечних наслідків їхнього втілення.

Зрештою, автор констатує, що народам притаманна потреба в міфах, а отже — й в утопіях. Водночас підкреслюється розгубленість пострадянських держав перед обличчям власного майбутнього, зумовлена поступовою втратою зв’язку з комуністичною утопією.