Герої любі та не любі In Критика, №4 (18), 1999, сс. 18-21.

Мета статті Наталі Яковенко  – поставити під сумнів «чистоту» позитивістських переконань Михайла Грушевського щодо поняття «героя в історії». Авторка наводить уривки з праці «Історія України-Руси» для фіксації наявності у ній трьох історіософських моделей оцінкової інтерпретації видатних діячів, а саме: 1) позитивістськи-народницької; 2) з позицій соціальної психології; 3) з позицій «філософії життя» / їх модифікації неоромантиками. Наталя Яковенко доходить висновку, що в тексті історика наявні лексичні штампи та синдром «початкового тексту».  Виклад думок Михайла Грушевського змінюється впродовж написання тексту. Поняття, якими послуговувався історик — зокрема «народ», «держава», «герой в історії» — як зауважує Омелян Пріцак, були запозичені з різних, подекуди суперечливих філософських систем. Отже, як підсумовує авторка, йдеться про парадокс двоїстості постаті вченого та про усвідомлення того, що кожен видатний історик має власну, унікальну манеру історичного письма.