Амністія й амнезія In Критика, № 5 (31), 2000, сс. 11-15

Стаття базується на доповіді Алена Безансона у Варшавському університеті 1999 року. Текст складається з дев’яти частин. Безансон критикує асиметричність сприйняття комунізму й нацизму: в той час, як щодо злочинів нацизму існує своєрідна «гіпермнезія», злочини комунізму піддаються амнезії й амністії. Посилаючись на працю Рауля Гільберґа «Руйнація євреїв Європи», він порівнює нацизм і радянську версію комунізму. Стверджується, що спільними для нацизму й комунізму засобами були експропріація, заслання в концентраційні табори, мобільні операції винищення та депортації. На відміну від нацистської, комуністична влада не створювала таборів смерті та послуговувалась такими засобами руйнації, як судова розправа та голодомор. Якщо злочини нацизму було спрямовано на конкретні категорії населення, то в очах комуністичного режиму ворогом міг стати фактично будь-хто. Безансон розглядає ідеології нацизму й комунізму з теологічної перспективи, стверджуючи, що в них обох присутні секуляризована ідея християнського месіанства, пелагіанство та елементи гностицизму. Завершується стаття міркуваннями про унікальність Шоа.