Україна і Мішель Фуко: діялог про владу In Критика, №1-2 (51-52), 2002, сс. 11-13.

На думку автора, рецепція філософії Мішеля Фуко на теренах СНД є суттєво спотвореною. У статті обґрунтовується теза про те, що інтелектуальний проєкт Фуко перебуває в опозиції до ключових положень лівої ідеологї. Як типові риси останньої автор виокремлює: базову опозицію «безпосереднє/штучне», розуміння брехні як мови влади, наявність сценарію радикального звільнення від відносин примусу та універсалізацію ідеї загального. Натомість у філософії Фуко, за спостереженням автора, можна виокремити низку метаконцептів, що засвідчують її опозиційність лівій міфології: трактування людини як продукту владних відносин, заперечення постулату про ідеологію як «хибну свідомість», наявність сценарію спасіння за допомогою філософії та наявність принципового номіналізму. Автор застерігає, що запозичення окремих елементів фукіянського концепту влади без реконструкції його цілісної філософської позиції призводить до хибних інтерпретацій у дослідженні радянської та посткомуністичної державності.