Тези про надію і безнадійність In Критика, №5-6 (151-152), 2010, сс. 42-47.

У статті, датованій 1971 роком, автор веде полеміку із твердженням, нібито соціалістичну форму держави можливо змінити лише шляхом одноразового тотального руйнування. Він здійснює системний аналіз властивостей бюрократичного соціалізму, виокремлюючи низку протиріч: наприклад, незупинний попит на радикальну ідеологічну трансформацію, що протиставляється неможливості відмови від сталінсько-ленінської ідеологічної спадщини; одночасні процеси послаблення і, водночас, укріплення залежності національних суспільств від владного апарату; а також інші структурні напруження, що блокують саморефлексію та інновацію. Автор заперечує апокаліптичні сценарії як єдиний механізм соціальних змін й відстоює думку, що подолання бюрократичного соціалізму можливе через реформістську стратегію, яка шляхом поступових змін забезпечить як суспільне, так і національне визволення. Такий реформістський підхід, на його думку, здатний створити умови для трансформації інституцій і суспільних відносин без покликання на насильницьке «тотальне» знищення наявних структур.