Практика і естетична свідомість: Київ, “Мистецтво”, 1971, 220 с.

Метою монографії є дослідження джерел естетичної свідомості людини, її діяльності та генези. Автор використовує історичний метод, що акцентує на суб’єкті історії та його участі в історичному процесі. Цей підхід виступає як методологія виявлення передумов естетичної діяльності та свідомості. Автор критикує теорію “естетичних якостей”, котра не пояснює яким чином людина приходить до естетичного споглядання.  Він вважає, що для естетичного осягнення дійсності необхідно пройти історичний шлях, основним компонентом якого є розвиток праці, що стимулює до осягнення дійсності та пізнання.

Зміст

Передмова

Розділ І. Методологія проблеми естетичного

1. Про деякі суперечності теорії «естетичних якостей»
2. Суб’єкт і об’єкт. Принцип історизму

Розділ II. Еволюція психічних форм відображення світу

1. Зовнішній світ у життєдіяльності й психіці тварин
2. Суспільна праця і свідомість людини

Розділ III. Практична діяльність і людське сприйняття

1. Природа і суспільство. Історичні ступені освоєння світу
2. Світ людини як світ потреб і цілей
3. Предметна форма і предметність сприйняття

Розділ IV. Соціальні й індивідуальні передумови естетичної свідомості

1. Індивідуальне і суспільне в структурі людської свідомості
2. Роль мотивів і цілей в індивідуальному сприйнятті
3. Свобода суб’єкта й естетична свідомість

Висновок

Література