Плаґіят і його контексти In Критика № 4 (78), 2004, сс. 20–27.

Стаття Григорія Грабовича становить критичний аналіз феномену плагіату в історико-культурному та інтелектуальному просторі України. Структурно текст поділений на 8 частин. На його початку автор звертається до випадку з “Наратологічноим словником” Олександра Ткачука – ситуації, яка є показовою для порушеної проблематики й відіграє центральну роль у запропонованому огляді.

У перших частинах Грабович окреслює загальні підходи до розуміння поняття “плагіат”, простежує історичні форми його появи та еволюцію трактувань у різні епохи. Окрему увагу приділено працям 1990-2000 років, котрі досліджують  вплив новітніх технологій, а також культурно-освітніх особливостей окремих країн на поширення плагіату, передусім у академічному середовищі. Рефлексія над цими дослідженнями безпосередньо підводить до тематичного кола двох завершальних частин статті, у яких автор детально аналізує сучасний стан проблеми плагіату та практик несанкціонованого запозичення в Україні.

Відштовхуючись від випадку з “Наратологічним словником”, який був повністю запозичений Ткачуком із A Dictionary of Narratology Джеральда Принса, Грабович з’ясовує можливі  причини появи подібних явищ та механізми, що сприяють їхній легітимації. Серед ключових чинників він виокремлює вплив радянських інтелектуальних практик, котрі сприяли толеруванню неякісних антинаукових досліджень і формуванню відповідних моделей поведінки в освітньому та науковому середовищах.