Криза буржуазного раціоналізму та проблема людської особистості: Київ, Наукова думка, 1974, 159 с. Віталій Табачковський
Короткий опис
Книга присвячена аналізу розуміння соціальних «регуляторів» людської діяльності. Автор розуміє французький персоналізм та екзистенціалізм як спроби подолання «класичного раціоналізму» засобами «екзистенціалізації» розуму. Розум, при цьому, виображується головним «регулятором» людської діяльності. У книзі продемонстровані проблеми знеособлення людини в ході історичного процесу, обґрунтування вжитку категорії «особи», зв’язку чистого розуму і моралі, осмислення соціальної природи розуму й пізнання і проблему раціоналістичної методології, яка засновується на уявленні про можливість повного охоплення світу розумом. З’ясовуючи соціальну обумовленість й відзначаючи методологічні вади західних філософських концепцій, автор підносить радянське розуміння марксистського принципу суспільно-історичної практики як ключ до розв'язання проблеми соціальних «регуляторів» людської діяльності.
Зміст
Вступ
Ідеалістична «екзистенціалізація» розуму
Надособовість розуму в класичному раціоналізмі та її інтерпретація в «гуманістичних» течіях
Cogito в суб’єктивно-ідеалістичних течіях
Cogito в об’єктивно-ідеалістичних течіях
Безособовість «чистого розуму» та моральні імперативи
Кантівське поняття «чистого розуму» як самозаперечення картезіанського cogito
Релігійна «екзистенціалізація» кантівської гносеології
Від «екзистенціалізованої» до «діалогічної» свідомості
Проблема «іншого» в cogito
Від «екзистенціалізації» розуму до «персоналізації» світу
Зведення природи до «середовища, що переживається»
Фетишизація безособовості суспільних відносин
Обмеженість персоналістського «антиіндивідуалізму»
Спроби ідеалістичного осмислення сучасної науково-технічної революції
Від апології до недооцінки історії
Релігійна інтерпретація надособового характеру історії
Вихідні принципи діалектично-матеріалістичного аналізу проблеми надособових «регуляторів» людської діяльності
Методологічне значення принципу суспільно-історичної практики для подолання «гносеологізму»
Відмінність різних площин взаємодії «особистісного», «надособового» й «безособового»
Надособовість пізнання та особистісна структура
Антагоністичні суспільні відносини та «знеособлення» історії
Матеріальні передумови становлення особистісної структури суб’єкта історичного процесу
Заключення
