Три століття безнадії. In Критика, № 9 (11), 1998, сс. 20–25.

У статті проаналізовано дискурс про кризу європейської цивілізації від доби Просвітництва до кінця XX століття. Єдліцький простежує генеалогію «кризологічного» мислення, починаючи з Віко та Руссо, і показує, як скептицизм щодо цивілізаційного поступу формувався в самостійну інтелектуальну традицію. Розглянуто ключові аргументи критиків модерності: релігійний, моральний, персоналістичний, соціологічний, політичний, національно-культурний, естетичний та екологічний. Окремо проаналізовано, як досвід двох світових воєн і тоталітаризму загострив питання про стосунок цивілізованості та варварства. У підсумку автор доводить, що поняття «криза» є не стільки об’єктивним діагнозом, скільки живою інтерпретаційною рамкою, невіддільною від самої ідеї поступу.