Ще до справи проф. В. П. Петрова In. Свобода, 1958, 13 серпня, сс. 2, 4.

Допис є тематичним продовженням публікації автора «Справа проф. В. П. Петрова», надрукованої у газеті «Свобода» 1956 року. Автор продовжує міркування довкола різних гіпотез про долю Віктора Петрова після зникнення 1949 року.

Автор стверджує, що заперечення опонентів Міллера щодо його припущення про перебування Петрова в СРСР, заснованого на згадці в збірці Монгайта, є необґрунтованими. На його думку, іменний покажчик, у якому фігурує Петров, містив відомості про чинних радянських істориків та археологів. Водночас із нього були вилучені науковці, які перебували в еміграції або були оголошені «буржуазними». Це свідчить про чинну археологічну діяльність Петрова в СРСР.

Крім того, автор наводить додатковий аргумент на користь версії про перебування Петрова в СРСР. Йдеться про бібліографічний розділ праці Івана Шовкопляса «Археологічні дослідження на Україні (1917–1957). Огляд вивчення археологічних пам’яток». У ньому згадано чотири праці Петрова, дві з яких були опубліковані вже після його зникнення – у 1955 та 1957 роках. На підставі цих фактів автор солідаризується з позицією Міллера, вважаючи, що Петров жив і продовжував працювати археологом у СРСР.

Водночас автор наголошує, що наведені свідчення не пояснюють обставин зникнення Петрова у 1949 році та не проливають світло на питання його можливої агентурної діяльності в період еміграції.