Дорогою ціною: приватна історія "поетичного кіна". In Критика, Nº 7-8 (201-202), 2014, сс. 12-17.

Стаття Сергія Пролеєва присвячена осмисленню феномену українського «поетичного кіно» крізь особистісну та історико-культурну перспективу. Автор розглядає особливу традицію художньої стилістики, що бере свій початок у творчості Олександра Довженка, простежуючи її вплив на покоління режисерів 1960-х років та на формування поетичного виміру національного кінематографа.

Пролеєв акцентує увагу на драматичному історичному контексті, у якому виникала ця естетика: від репресій і воєнних потрясінь до культурної спадщини радянського періоду та боротьби за самобутність українського мистецтва.

Особлива увага приділяється взаємодії художніх експериментів, авторської інтенції та сприйняття глядача, що дозволяє показати, як поетичне кіно функціонувало як засіб культурного осмислення і соціальної памʼяті. Пролеєв аналізує ключові режисерські стратегії, естетичні прийоми та художні символи, що визначали специфіку жанру, і водночас підкреслює його роль у розвитку української національної кінематографічної традиції.  У статті поєднуються аналіз і кінематографічної мови, і постатей, що визначали розвиток школи «поетичного кіно», з роздумами про ціну творчості, памʼять, втрати й актуальність художньої традиції у сьогоденні.

Автор розглядає поетичне кіно не лише як сукупність окремих картин, а як комплексну культурну практику, яка формувалася під впливом історичних, соціальних і ідеологічних обставин, включно з цензурними обмеженнями та особистими ризиками митців.