Людина в насвітленні філософії екзистенціалізму. In Збірник на пошану проф. д-ра Володимира Янева», Мюнхен: Видавництво Українського вільного університету (УВУ), 1983 рік, сс. 849-858.

У статті розглянуто проблему людини з погляду філософії екзистенціалізму. Особливу увагу зосереджено на самопізнанні, особовості, свободі, виборі, кризі та трансцендентності. Автор простежує становлення екзистенціальної проблематики від Сократа до Кʼєркеґора як одного із засновників екзистенціалізму. Окремо приділено увагу розмежуванню суті (есенції) та існування (екзистенції), а також переходу від універсалістичного й раціоналістичного розуміння людини до осмислення її як неповторної особистості, що пізнає себе через власний досвід і життєві ситуації.

Остап Тарнавський розкриває релігійні й нерелігійні інтерпретації людського існування, аналізуючи погляди Габріеля Марселя, Миколи Бердяєва, Макса Шелера, Мартина Гайдеґера, Жан-Поля Сартра, Карла Ясперса, Жака Марітена та Пола Тілліха. Свободу розуміють як необхідність особистого вибору й відповідальності за власне існування, а також як питання стосунку людини з Богом і трансцендентністю.

Автор показує, що екзистенціалізм робить центром філософської рефлексії конкретну людину, її переживання, кризи та пошук сенсу. Це відкриває можливість поєднати філософське самопізнання з релігійним досвідом.