Знехтувана дійсність Голокосту. In Критика № 9-10 (143-144), 2009, сс. 14-16.

У статті «Знехтувана дійсність Голокосту», раніше опублікованій у New York Review of Books, Тімоті Снайдер пропонує нове розуміння Голокосту та інших геноцидів у Європі першої половини ХХ століття, зосереджуючи увагу на тих просторах, де людські втрати були найбільшими. Йдеться не про Аушвіц, а про Треблінку, Берґен-Бельзен і Собібор, а також про масові розстріли та знищення гетто в Польщі, Україні, Білорусі та Литві, що призвели до фактичного винищення єврейства Східної Європи. Водночас автор нагадує, що поряд із нацистським геноцидом існувала і його радянська версія, що розпочалася з голодів періоду «колективізації» на початку 1930-х років і досягла кульмінації під час Великого терору 1937-1938 років. Загалом між початком 1930-х років і 1944 роком жертвами нацистських і радянських масових убивств у Східній Європі стали майже 12 мільйонів людей, а Україна та Білорусь постають як «серце темряви» «темного континенту» – Європи часів Сталіна і Гітлера.