Справа Антонена Арто. In Критика, № 11-12 (181-182), 2012, сс. 35-36.

Стаття присвячена обставинам життя й смерті Антонена Арто. Авторка наголошує, що для нього, на відміну від сюрреалістів, божевілля не було ні творчим методом, ні мистецьким проєктом. Стосунки Арто з тогочасною психіатричною системою та її антигуманними методами продемонстровано на прикладі Ґастона Фердьєра, психіатра, який лікував письменника в останні роки його життя. Особливу роль у посмертній рецепції доробку Арто відведено його приятельці Поль Тевенен. Авторка оцінює її несхвально: на її думку, Тевенен, перешкоджаючи поширенню рукописів Арто й змінюючи їх на власний розсуд, не давала йому бути почутим навіть після смерті.