Глухі кути лєнінізму In Критика, № 11 (49), 2001, сс. 20-23.

У статті «Глухі кути лєнінізму» Павла Кутуєва, здійснюється теоретико-аналітичне осмислення ленінізму як специфічного проєкту соціальної трансформації, що сформував підґрунтя для політичних та інституційних практик пострадянського простору. Кутуєв акцентує на внутрішніх суперечностях ленінської моделі модернізації, зокрема на невирішеному антагонізмі між раціональними та харизматичними вимірами політичного часу. Основна увага приділяється концепту «харизматичної безособовості» як спробі подолання цього антагонізму через організаційні структури партії. У центрі аналізу знаходяться процеси інституціалізації революційного суб’єкта та їхній вплив на характер радянської політики й культури. Стаття також містить порівняльний огляд альтернативних варіантів марксистської інтерпретації часу, репрезентованих ідеями Троцького, Бухаріна і Сталіна. Доведено, що нездатність ленінізму сформувати ефективний механізм культурної інтерналізації нового порядку стала визначальним чинником його історичної обмеженості.