Народність і держава: Київ-Відень, «Дзвін», 1919, 126 с.

Праця складається із двох розділів – «Народність» та «Держава» – складових оригінальної праці «Народність, держава, соціялізм», яку не вдалося опублікувати. У першому розділі автор аналізує поняття «народність», розглядаючи його елементи – мову та культуру. У праці також здійснено аналіз історичних типів народності та представлено авторське бачення перспектив цього феномена в контексті соціалістичної ідеї. Левинський заперечує концепт єдиної універсальної держави, доводячи, що історичний поступ людства забезпечується диференціацією національних мов та культур.

У другому розділі досліджується генеза держави та її основні історичні типи. Особливу увагу автор приділяє викладу ключових теорій обґрунтування держави, зокрема ідей Макіавеллі, Гоббса, Руссо та Монтеск’є. Взаємозв’язок держави та народності розглянуто крізь призму різних форм державності: національної держави, держави народностей (федеративної моделі) та імперіалістичної держави.

У завершальній частині праці викладено міркування щодо соціалізму, який, на переконання Левинського, покликаний реалізовувати національну волю кожного народу. Лише за таких умов можливе справжнє братерство народів, а космополітизм набуває змістовного наповнення.