Українська раса: Варшава, «Народній стяг», 1937, 24 с.

У праці проаналізовано поняття «української раси» та окреслено два основні способи його розуміння: 1) зовнішній, що полягає у сприйнятті історії та культури України  крізь призму  ціннісних і світоглядних засад інших народів (рас); 2) внутрішній, який ґрунтується на усвідомленні своєрідності психології, традицій і духовного призначення українського народу.

Поняття «української раси» у трактуванні Юрія Липи постає як інтелектуальний інструмент самоідентифікації та утвердження національної відмінності. Для автора воно виконує подвійну функцію: з одного боку, сприяє розширенню знань про власний народ і культуру, а з іншого – захищає їх від деструктивних зовнішніх впливів.

З метою аргументації своїх поглядів Липа звертається до теорії протоісторії Вадима Щербаківського, у центрі якої – встановленні фізичних і духовних взаємозв’язків між народами, що у різні історичні періоди населяли територію України. Щербаківський, спираючись на ці зв’язки, доводить тяглість існування українського народу на одній території протягом кількох тисячоліть, визначає Україну як самостійну геополітичну одиницю та простежує формування її культурних традицій і ментальних особливостей. Спираючись на ці висновки, Липа обґрунтовує ідею існування української раси, протиставляючи свій концепт расизму матеріалістичній доктрині «боротьбі класів» діалектичного матеріалізму.