Пам’ятники для забуття. In Критика, №9 (107), 2006, сс. 6-8.

У статті аналізується феномен пам’ятників у його двоаспектному вимірі: як матеріалізованих носіїв колективної пам’яті та як інструментів державної  політики формування колективної ідентичності. У межах дослідження здійснено ретроспективний огляд появи пам’ятників у Донецьку та наративних моделей, які вони репрезентували. Показано, що ці два аспекти – спонтанно- й соціально вкорінена пам’ять і державна меморіальна політика – вступають у пряму конфронтацію, зокрема через механізми витіснення офіційною пам’яттю неофіційної. Така динаміка призводить до маргіналізації та забуття матеріалізованих форм неконвенційної колективної пам’яті.