Більше не таємно. In Критика, № 1–2 (195–196), 2014, сс. 16–21.

Стаття є рецензією на дві збірки видавництва «Темпора»: «Українська інтеліґенція і влада. Зведення секретного відділу ДПУ УСРР 1927–1929 рр.» (упорядник В. М. Даниленко, 2012) та «Вирок Українській революції: "Справа ЦК УПСР"» (упорядники Т. Осташко, С. Кокін, 2013). Обидві збірки містять документи з Галузевого державного архіву Служби безпеки України і висвітлюють механізми більшовицького політичного контролю над українською інтеліґенцією у 1920-х роках. Автор аналізує методи фабрикування показових судових процесів, а також діяльність Секретного відділу ДПУ УСРР. Шаповал показує цілеспрямовану стратегію чекістського апарату щодо знищення або деморалізації української інтеліґенції. Для цього використовувалися провокатори та маніпуляції зі свідченнями. Будь-який прояв національної ідентичності ідеологічно таврувався як «шовінізм».