У пошуках невтраченого часу. Нариси про творчу спадщину українських філософів-шістдесятників: Київ, ПАРАПАН, 2002, 297 с.

Змістом цієї книги є роздуми щодо долі інтелектуальної спадщини когорти найвідоміших в Україні і за її межами філософів-шістдесятників. Розкривається теоретична, загальнокультурна й політична значущість тих зрушень у даній галузі, які пов’язані з двома напрямками філософування: “червоним екзистенціалізмом” і “червоним позитивізмом”. Інтенсивна взаємодія їх на вітчизнянім терені витворювала неповторну палітру передусім для духовного відродження (а також для «громадянського самозбереження» за умов тоталітаризму, пост- та неототалітаризму). Вислідковується співзвучність кожного з теоретичних сюжетів впливовим течіям сучасної західної філософії.

Книгу адресовано науковцям, викладачам і студентам, всім хто цікавиться історією української філософії новітнього часу.

ЗМІСТ

Переднє слово

1. Ми у філософії чи філософія в нас? (Про становлення Київського світоглядно-антропологічного напряму)

1.1. Атмосфера

1.2. Перші спроби “долучитися до Європи”

1.3. “Кадри вирішують усе” (або майже все...)

1.4. “Проблема верифікації”

1.5. Ще раз про Європу: світоглядова традиція

1.6. І знову про кадри

1.7. Тенденції та перспективи антропологічного розмислу

Дія перша: персоналізований час

1. Неомарксизм в Україні: від доктрини – до «відкритої системи» (Павло Копнін)

2.1. Не «спочивать» на марксизмові

2.2. «Марксизм-сократизм»

2.3. Про конкретне-історичне бачення творчої спадщини філософів-шістдесятників (Роздуми над деякими енциклопедичними порівняннями)

1. Від родової всезагальності до індивідуально-екзистенційної тотальності (Володимир Шинкарук)

3.1. Парадокси «реального гуманізму»

3.2. Екзистенціальне неогегельянство

3.3. На шляху до Гегеля

3.4. До нової онтології

3.5. Матеріально-предметне та практично-духовне

3.6. Автентизація Маркса та «зміщення смислового центру»

3.7. Антропокультурна ревізія принципу діяльності

3.8. Дух як відвага подужати трагедію індивідуального сутнісного буття

1. Доля «дідової доньки» марксизму - діалектики (Марія Злотіна)

4.1. Раціональність. Екзистенційність .Іронійність. Діалогізм. Кілька історичних паралелей

4.2. Діалектика та «відкритість» філософування

4.3. «Казковий архетип» тоталітарної ідеології

4.4. Чи застосовна діалектика стосовно самої себе?

1. «Шляхи свободи» вчора і сьогодні (Ігор Бичко)

5.1. Принцип свободи у самовибудовуванні особистості

5.2. Традиційні та нові «лабіринти» свободи

5.3. Між «індивідуалістською» та «комуналістською» версіями свободи

1. Принцип діяльності та перша спроба її «етизації» (Олександр Яценко)

6.1. Знемасштаблення діяльності офіційним марксизмом

6.2. Український та західноєвропейський неомарксизм

6.3. Розмаїття різностей

6.4. Про ціннісну регуляцію діяльності

6.5. Моральнісна вивіреність мети

6.6. Світоглядові цінності та практичний етос

1. Діяльність, культура, життєвий світ особистості (Вадим Іванов)

7.1. Автентичний марксизм – інакомисліє

7.2. Культура як ланка опосередкування

7.3. Культура та моральність

7.4. Буття – Життя – Життєвий світ

7.5. Досвід: індивідуальне contra всезагального

7.6. Безособовість ідеального та особистісність духовного

1. Постмарксистська раціональність супроти «театру соціальних (та інших) абсурдів» (Мирослав Попович)

8.1. Сайєнтизм та гуманістика: можливе порозуміння

8.2. Раціональність та квазіраціональність

8.3. Ще одна передумова порозуміння сайєнтизму та гуманістики: «закультурений» постпозитивізм в Україні

8.4. Культурологізований неораціоналізм

1. Софійна ноосферність персонального універсуму (Сергій Кримський)

9.1. Ноосферність починається з мінімуму загальнообов'язкового

9.2. Ноосферність починається з мене, а не з іншого

9.3. Ноосферність – здатність на мінімумі зробити максимум

9.4. Ноосферність як наростання ціннісного потенціалу пізнання: етично насичена раціональність

1. Гуманістичний та екологічний потенціал технології і культури (Микола Тарасенко)

10.1. Екологічно-світоглядова дилема сьогодення

10.2. Природа у структурі людського Космо-Психо-Логосу

10.3. Світоглядно-культорологічна та екологічна проблематика у творчості Миколи Тарасенка

10.4. Проблема ставлення до природи на різних етапах досліджень Київської світоглядно-антропологічної школи

1. "Ми існуємо, знаємо що існуємо, і ми любимо це буття і це наявне у нас знання" (Георгій Заїченко)

11.1. Комплементарність емпіризму та раціоналізму

11.2. Перегук епох

11.3. Плюралізм та єдність філософського знання

11.4. «Лінгвістизм», «феноменологізм», «сенсожиттєвість»

11.5. Антрополого-рефлективні уроки

11.6. «Столиця там, де я» (Г. Сковорода)

1. Персоналістичиа антропологія Олександра Кульчицького та Київська школа

12.1. Паралель перша: світогляд як «вислід конкретного життєвого досвіду»

12.2. Паралель друга: «екзистенціалізація» cogito

12.3. Паралель третя: проблема «ендотимних підвалин»

12.4. Паралель четверта: персоналістська інтенція

Дія друга: час віднайдений (деякі концепти)

1. Перспективи та межі антропоцентризму

13.1. Турботливе ego: за межами еgо-їзму (Сенека та Фуко)

13.2. Наскільки «віталістичною» є філософська антропологія сьогодні?

13.3. Межі цілеінструменталізму та антропоцентризму

1. Феноменологізація методології антропологічного розмислу

14.1. Повчальний досвід сусідів

14.2. Наш власний досвід: «марксизм-феноменологізм»

14.3. Феноменологічна «інтуїція тілесності» в історичній перспективі

1. Еволюція уявлень про практику: нео-, постмарксизм та сучасна практична філософія

15.1. Спрощення проблеми практики «лежачими» марксистами

15.2. Неомарксистська «цілераціональність»

15.3. Від цілераціональності до комунікативності

15.4. Кілька паралелей до комунікативної практичної філософії

1. Антропологічні ідеали Київської школи та реалії постмодерну

16.1. Про зміст та межі «розідеалювання»

16.2. Людина, світ, світопорядки

16.3. Уніфікація і силове під-порядкування “чужого” та деформація людської подоби

1. Антропологічна рефлексія на зламі тисячоліть

17.1. Епістемологічна колізія

17.2. Антропологічний ригоризм та толерантність

17.3. Нове життя ідеї людської спроможності

17.4. Чому і як “ми стійкі у доброчинності”?

17.5. Про специфіку пізнавальних засобів