Гр. Сковорода в «Очерке развития р. философии» Шпета. (Густав Шпет. Очерк развития русской философии. Первая часть. 1922. Петербург. Изд-во «Колос». Стор. 68-83). In Записки історично-філологічного відділу У.А.Н., Кн. VIII, 1926, сс. 497-503

Віктор Петров рецензує першу частину статті Густава Шпета «Очерк развития русской философии», одною з ключових тематик якої є аналіз філософських поглядів Григорія Сковороди, якого Шпет називає «російським філософом» і ставить в один ряд з іншими російськими філософами кінця XIX-початку XIX ст. – Михаїлом Щербатовим, Олександром Радіщевим та Миколою Новіковим. На думку Петрова, таке порівняння є безпідставним, адже «відриває Сковороду від історичного ґрунту», і «Сковорода й, […], той-таки Радіщев – люди цілком різних соціяльних оточень і зовсім не тотожних культурних традицій» (с. 497). Крім того, Петров висуває Шпетові низку методологічних зауваг: 1) щодо «послідовного небажання вважати на історичну перспективу» (с. 498), що виражається у частковій і недостатній ознайомленості Шпета з працями сучасних йому сковородинознавців і призводить до хронологічного анахронізму Шпетових розвідок; 2) щодо нездатності відрізнити реальний образ Сковороди, який можна реконструювати з першоджерел його творів, від міфологізованого «літературою про Сковороду» образу філософа, що тягне за собою поширення Шпетом розповсюджених міфів про Сковороду, найяскравішим прикладом чого є повторення  хибної тези про бажання Сковороди «бути руським Сократом»; 3) щодо відсутності у Шпетових розвідках вичерпного текстологічного аналізу усього обширу текстів Сковороди, наслідком чого є нерозуміння Шпетом ключових сюжетів цієї філософії (наприклад, відмінності між поняттями «душа» та «дух»).

Влада Давіденко