Вячеслав Липинський як фільософ історії In Дзвони, т. 15, 1932, 6, сс. 451-461.

Чижевський ставить за мету формулювання понять, що лежать в основі політичного світогляду Вячеслава Липинського та з’ясування загальних філософських засновків, з яких він виходить.

Традиція у Липинського, на думку Чижевського, має творчий характер. Аристократія у Липинського є динамічним поняттям, тому що визначається лише у конкретний момент історії. Нація є органічним колективом, який визначається через свою приналежність до землі. Земля є тим, що дає основу творчій сили аристократії та традиції.

Ідеї створюються в історичному процесі. Самі ідеї мають силу впливати на людей за посередництвом слова. Волюнтаризм у Липинського полягає в тому, що принцип історичного процесу та творчого втілення вимагає найбільших витрат енергії.

На думку Чижевського, філософія Липинського є оптимістичною. Негативні сили не є самостійними та онтологічно залежні від позитивних сил.

Духовні сили у Липинського, на думку Чижевського, реалізуються через матерію. Також Липинський говорить лише про існування конкретного. Він не визнає такі поняття як «нація взагалі» або «традиція взагалі». Почуття вищих цінностей, зокрема почуття поваги, стверджує Чижевський, є прикметною характеристикою філософії Липинського.

Катерина Скрипник