Напрямні української культури: Мюнхен, Видавництво Українського Вільного Університету, 1946, 20 с.

Рукопис Івана Мірчука є дослідженням психологічних структур та тенденцій творчості українського народу. У цій праці філософ, подібно до більш ранньої статті «Світогляд українського народу», характеризує ключові особливості українців, оцінюючи їх та критикуючи. Виокремлені характеристики: 

1) Орієнтація на Західну Європу. Реконструюючи історичні події, Мірчук виділяє аспекти, що підкреслюють цю особливість в політичному та духовному житті українців. Внаслідок цього постає проблема – роздоріжжя між заходом та сходом.

2) Сильний зв’язок української культури із землею. Вся інтелектуальна діяльність українців зводилась до практичного аспекту та відображала хліборобську дійсність. Ця особливість, на думку автора, унеможливлює розвиток вищих форм думки та мистецтва.

3) Розпорошення духовної енергії на різні види діяльності. У якості прикладу автор наводить життя І. Франка та припускає, що він би досяг більшого, якби працював в одній сфері.

4) Відсутність традиції. Втрата зв’язку між минулим і сучасністю призводить до втрати майбутнього. Ця характеристика породжена індивідуалістичним характером українців, який автор описав так: «у своєму егоцентричному наставленню кожен українець починає історію від своєї власної особи» (с. 18).

Катерина Левчук