Червоне століття: Київ, АртЕк, 2005, 888 с.

Книга Мирослава Поповича є спробою створення «філософії історії» — за аналогією з філософією науки чи мистецтва. Її матеріалом постає історія європейської цивілізації XX століття, передусім у контексті комуністичного тоталітаризму. Автор зосереджується не на подіях як таких, а на їхньому історичному сенсі, що невіддільний від моральної проблематики добра і зла. Попович підкреслює, що ключові таємниці минулого століття полягають не стільки у фактах чи політичних стратегіях, скільки в адекватному осмисленні історичних явищ. На цьому тлі він аналізує дискусійні вузли української історії — від Центральної Ради, гетьманату й Директорії до «розстріляного Відродження», голодомору, Великого терору, Другої світової війни та діяльності УПА, а також долю культури в УРСР, діаспорі й періоді перебудови. Усі ці проблеми інтерпретуються у широкому цивілізаційному контексті.

ЗМІСТ

Замість вступу

Розділ 1. Перша криза західної цивілізації – світова війна

Німецька проблема

Балкани – цивілізаційний розлам

Війна перед війною

Реальність війни

Кінець війни

Перша криза ХХ століття: підсумки

Розділ 2. Друга криза західної цивілізації – комунізм і фашизм

«Диктатура пролетаріату» в Росії

Крах нової стратегії «світової революції»

Термідор

Війна

Друза криза ХХ століття: підсумки

Розділ 3. Третя криза західної цивілізації – холодна війна

Радянський тоталітаризм – головний ворог демократії

Розклад радянського тоталітаризму

Похід «світового села» 

«Перестройка»

Замість епілогу

Іменний покажчик