Дерріда, Ж. (2000). Цілі людини. In К. Байнес (Упоряд.), Після філософії: кінець чи трансформація? (сс. 7 – 40). Київ: Четверта хвиля.

Матеріал є перекладом статті Жака Дерида, що призначалася для колоквіуму на тему «Філософія і антропологія», який відбувся в Нью-Йорку у жовтні 1968 року. У своїй статті Дерида розглядає проблему статусу антропоцентризму в тогочасній західній філософській думці. Зазначається, що у повоєнній французькій філософії гуманізм був панівною рисою, спільною для християнського й атеїстичного екзистенціалізму, персоналізму й марксизму. Такий гуманізм базувався на антропологічному прочитанні ідей Геґеля, Гусерля й Гайдеґера та не проблематизував культурно-історичні й лінгвістичні імплікації поняття «людина». Звертаючись до філософії Геґеля, Дерида вказує на телеологічність будь-якої гуманістичної метафізики.

Подальшим спробам відмежування від гуманістичних теології й онтології, на думку Дерида, не вдалося вийти за межі гуманістичного дискурсу. Особливу увагу приділено доробку Гайдеґера. Філософ доводить, що, попри відкидання Гайдеґером гуманізму як невідокремного від метафізики в «Листі про гуманізм», його поняття «Dasein» є не чим іншим, як людиною. З цього Дерида висновує, що гуманістичні визначення людської як «animal rationale», «особистості» чи як душевно-тілесної істоти фундаментально не протирічать філософії Гайдеґера, а лише відкидаються ним як неспроможні охопити справжню сутність людини.