Месмер і Фройд, або Медицина, що стає філософією In Критика, №4 (174), 2012, сс. 30-31.

У статті автор розмірковує над взаємозв'язком між месмеризмом і фройдизмом, аналізуючи масштаби культурних трансформацій, породжених цими інтелектуальними течіями. Магнетична теорія постає у нього не лише як медичний феномен, але й як чинник, котрий істотно вплинув на розвиток філософської та літературної думки. Автор наголошує, що діалектична традиція німецької філософії ХІХ століття та романтизм загалом відтворювали логіку тяжіння й відштовхування, властиву магнетичному способу мислення.

Месмеризм, за його інтерпретацією, був симптомом і водночас виразником епохи ХІХ століття, тоді як фройдизм відбиває духовний клімат ХХ століття. Для месмеризму визначальною була ідея поєднання індивідуального Я з колективним цілим, тоді як фройдизм підкреслював відносність людських потягів і мінливість їхніх об'єктів. У межах месмеристської парадигми об'єкт кохання виступав центром притягування бажання; у фройдистському ж підході він радше розглядається як мішень проєкцій, де конкретні властивості чи недоліки об'єкта мають вторинне значення.