Посттоталітарне філософування In Критика, № 3 (77), 2004, сс. 18-19.

Стаття Олега Хоми присвячена концептуалізації феномену Київської світоглядно–антропологічної школи 196–1980-х років та суперечностей, що супроводжували її існування. Автор показує, що термін «школа» часто виступає як штучно сконструйований ретроспективний ярлик, який маскує складні процеси формування інтелектуального середовища. Хома аналізує марксистську заангажованість філософів доби та їхні ролі у становленні посттоталітарного етосу, виявляючи, що саме за умов поступового ослаблення тоталітарного контролю зароджувалися нові інтелектуальні практики. У статті доведено, що Київський філософський осередок функціонував як середовище продукування ідей, а не як конгломерат однакових методологічних позицій.