Філософ бездомних і голодних. In Критика, № 7-8 (117-118), 2007, сс. 22-26.

Стаття присвячена множинності інтерпретацій філософського доробку Михайла Бахтіна. Авторка простежує етапи поширення текстів Бахтіна в Росії та світі: відкриття й героїзацію його постаті постсталінськими російськими інтелектуалами, рецепцію поняття діалогу Бахтіна спершу континентальною традицією, потім — американською славістикою, зіткнення західного й російського трактувань ідей філософа після завершення Холодної війни та трансформацію цих ідей у пострадянській Росії. Описано кардинально різні «іпостасі» Бахтіна: революціонер,  консерватор-антимодерніст, етичний та соціальний філософ, православний фундаменталіст, єретик-антихрист. Авторка зосереджується на поняттях «бездомності» та «голоду» як таких, що поєднують біографію Бахтіна з його філософією та дозволяють пристосовувати останню до потреб великої кількості взаємно суперечливих дискурсів.