Репресивна терпимість. In Вперед, 27.11.2025.

У статті розглянуто обставини, за яких гуманістичний ідеал терпимості стає знаряддям підтримки репресивних політичних режимів. На думку автора, у суспільстві, де упослідження є нормою, терпимість тотожна політичній пасивності та моральному релятивізму. Міркуючи про демократію, автор стверджує, що терпимість до свободи висловлювання не повинна поширюватися на політичні практики. Висловлено припущення, що нетерпимість до дискримінації могла б запобігти численним історичним катастрофам. Автор принципово розрізняє два види політичного насильства: реакційне та революційне. Друге чинять пригнічені соціальні верстви, і його мета полягає не в тому, щоб започаткувати новий цикл насильства, а в тому, щоб розірвати вже наявний. У революційному насильстві автор вбачає прогресивну історичну силу.