Гермес і Ґадамер In Критика, №4 (54), 2002, сс. 30-31.

У статті здійснено аналіз філософської герменевтики Ганса-Ґеорґа Ґадамера (1900-2002) з акцентом на його діалогічному підході до інтерпретації. Гаврилів аналізує Ґадамерову концепцію розмови як центрального елементу герменевтичного процесу, що постає зі структури сократівського діалогу та охоплює взаємодію суб’єкта з текстом, традицією й іншими інтерпретаторами. Окремо проаналізовано критику цієї концепції з боку Карла-Отто Апеля та Ґадамерову відповідь на неї. Значну увагу приділено зверненню Ґадамера до поезії, зокрема творчості Пауля Целана, як до способу наближення до невимовного. У підсумку продемонстровано, що філософська герменевтика може слугувати методологією гуманітарних наук.