Побиття постмодерного немовляти In Критика, №11 (97), 2005, сс. 17-19.
Ключові слова:
Українська культура, нігілізм, ксенофобіяКороткий опис
У статті автор вступає в полеміку з поширеною критичною інтерпретацією ролі постмодернізму в українському культурному контексті. Павло Швед аналізує низку типових звинувачень, висловлених під час круглого столу, організованого часописом «Кіно-Театр» 11 вересня 2001 року.
По-перше, Швед заперечує трактування постмодернізму як проміжного етапу у становленні української культури, після якого нібито має настати «справжнє» її втілення. На його думку, подібна інтерпретація є методологічно некоректною, оскільки не визначає, до якої саме культурної форми передбачається повернення, а отже, залишає поняття «нормального стану культури» невизначеним і відносним.
По-друге, автор критично оцінює уявлення про постмодернізм як про «повторення вже існуючого», адже таке розуміння відтворює колоніальну оптику, згідно з якою український постмодернізм зводиться до вторинного наслідування західних культурних наративів.
По-третє, Швед заперечує ототожнення постмодернізму з проявами культурного нігілізму чи руйнуванням соціальних норм. Подібна інтерпретація, на його думку, маскує можливість раціонального аналізу реальних проблем українського суспільства, коріння якх лежить не в «уявному постомедрнізмі», а в колоніальній спадщині та інерції радянської культурної моделі.
По-четверте, редукція постмодернізму до «несерйозної інфантильної гри» трактується автором як вияв ксенофобного ставлення до альтернативних форм інтелектуальної культури, що виходять за межі усталених естетичних і пізнавальних парадигм.
Розглянута стаття входить до збірки есеїв Павла Шведа «З чого нам дозволено сміятись? Та інші есе», виданої видавництвом «Комубук» у 2020 році.
Завантаження
