Сартр і Куліш. In Листи до Приятелів, Ч. 3-4 (155-156), 1966, сс. 37-42.

У статті розглянуто проблему особистої та колективної відповідальності за злочини тоталітарних режимів на матеріалі драми Жан-Поля Сартра «Затворники з Альтони». Образ Франца фон Герляха осмислено як втілення конфлікту між обовʼязком і сумлінням та як ілюстрацію руйнівних наслідків сліпого підкорення наказам. Автор здійснює зіставлення з пʼєсою «Народний Малахій» Миколи Куліша, виявляючи спільні мотиви: самоізоляцію героя, утопічні проєкти, реакцію на історичну катастрофу. Водночас підкреслюється різниця: у Сартра домінує тема провини, тоді як у Куліша акцентовано критику суспільної пасивності. У підсумку Щербин підкреслює, що ці ідеї постали в українській літературі задовго до їхнього поширення в інших контекстах, однак були маргіналізовані цензурою, попри високу оцінку та визнання з боку міжнародної інтелектуальної спільноти, зокрема Ромена Роллана.