Форма для науки. In Критика, № 7-8 (117-118), 2007, сc. 14-18.

Стаття присвячена історичному огляду організації наукових інституцій від XVII ст. до сьогодення та порівнянню західного і російського контекстів. Автор виокремлює такі ключові події:

1. Виникнення академій наук як осередків експерементальної науки в Європі на противагу університетам. У Росії Академія наук з’явилася раніше за університети та стала найвищою науковою інституцією.
2. Утворення дослідницьких університетів під час гумбольдтівської реформи та припинення монополії академій наук у розвитку експериментальної науки в Європі. Зосередження фундаментальних досліджень в Академії наук Росії після більшовицької революції.
3. Виникнення ненавчальних дослідницьких інститутів через збільшення навантаження на дослідників-викладачів. У СРСР теоретичною наукою займалася колишня імперська Академія наук, яка забезпечувала збереження дослідницького потенціалу науковців та їхню ізольованість від спілкування зі студентами.
4. Повернення до ідеї дослідницьких університетів як більш ефективної моделі для проведення наукових досліджень.

У висновку автор наголошує на відмінності сучасної наукової організації в Росії, для якої характерне фактичне поєднання управлінських та дослідницьких функцій у діяльності науковців Академії наук.