Границі вселенної: Львів, Наукове товариство ім. Шевченка, 1924, 60 с.

У праці запропоновано розв’язання антиномії простору, сформульованої Імануелем Кантом. Гавриїл Костельник викладає власний погляд на скінченність, нескінченність, порожність та геометричну форму простору. Автор полемізує з Кантом, підкреслюючи слабкі місця в його аргументації, через які той не спромігся розв’язати антиномію простору. Такими слабкими місцями, на думку автора, є саме формулювання антиномії, яке підпадає під логічну помилку quaternio terminorum, та уявлення про антиномію загалом як властивість розуму. Автор висуває своє формулювання антиномії про межі світу, яке стосується скінченності та нескінченності порожнього простору.

Костельник аналізує аргументацію тези та антитези антиномії, згідно з якими простір, відповідно, є скінченним і нескінченним. Він виявляє, що підставою першої тези є чисті поняття, а підставою другої – виображення простору, яке варто розглядати як абсолютизацію досвіду. Нескінченність простору у Канта випливає з ототожнення порожнього простору з ніщо. Проте автор наголошує, що «ніщо» не має онтологічного впливу на суще. Обмеженість простору «ніщо» жодним чином не впливає на те, яким він є, а отже, простір має власні, внутрішні границі.