Любов ближнього, її основи і функції. In «Дзвони», 1937, № 1-2, сс. 20-30.

У статті розглянуто поняття любові до ближнього як основи щастя. Автор зауважує, що християнська етика має розглядатися у своїй цілісності, щоб розв’язувати комплексні проблеми етичного життя. Любов до ближнього ґрунтується на любові до Бога. Однак у новочасній культурі її заступає атеїзм, що в етичному житті орієнтується на гуманізм. Автор підкреслює, що гуманісту притаманна хиткість, через яку він легко може перетворитися з альтруїста на егоїста. У висновку автор наголошує на необхідності повернення до християнської етики любові до ближнього, яка здатна врятувати від земних страждань.